Постанова

від 13.02.2008 по справі 3/365

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/365

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

          "13" лютого 2008 р.       Справа №  3/365

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Н. В. Болгар  розглянув у  судовому засіданні 13.02.08 о 17:05 адміністративну справу № 3/365

за позовом: Автогосподарства при  Управлінні Міністерства внутрішніх справ України  в Кіровоградській області;  

до відповідача: Контрольно-ревізійного  управління в Кіровоградській області;        

про  визнання неправомірними та необґрунтованими висновків і вимог, визнання висновків такими, що не підлягають виконанню,

за участю:

секретаря судового засідання - Кузьмичової О.О.;

представників

позивача - старшого юрисконсульта Штабу УМВС України в Кіровоградській області Усатенка В.Ю., довіреність № 13/553 від 31.10.07;

відповідача -  начальника відділу правової роботи Казначей М.Є., довіреність № 2 від 08.01.08;

відповідача - заступника начальника відділу інспектування бюджетних коштів в системі державного управління загального характеру Король В.А., довіреність № 6 від 08.01.08.

Автогосподарство при УМВС України в Кіровоградській області (далі по тексту - Автогосподарство) подало позовну заяву, у якій просить господарський суд  визнати неправомірними  та необґрунтованими  висновки і вимоги контрольно-ревізійного управління у Кіровоградській області (далі по тексту - КРУ) про зобов'язання   

перерахувати  до спеціального  фонду державного бюджету коштів в сумі 176 292 грн. 70 коп., отримані  від  реалізації  автотранспорту в 2005-2006 р.р.,

відшкодувати  добові  по авансових  звітах  від 14.06.05 № 7  від 15.06.05 № 9, від 18.06.05 № 10 на суму 900 грн.,

відшкодувати виплату  старшині міліції Павленку Ю.П. грошової винагороди у сумі 1 800 грн.,  

відшкодувати недостачу матеріальних цінностей на суму 58 967 грн. 39 коп.

та визнати  дані  вимоги такими, що не  підлягають виконанню.

Відповідач у письмових запереченнях на позов просить заявнику у задоволенні його вимог відмовити та закрити провадження у справі за ч. 1 п. 3 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України, посилаючись на те, що

ревізією встановлені факти використання позивачем коштів із порушенням законодавства;

акт ревізії від 26.03.07 № 08-10/83 підписаний в. о. керівника та головним бухгалтером автогосподарства без заперечень, тобто останні погодилися із викладеними у такому фактами;

працівниками контрольно-ревізійного управління пред'явлено керівнику автогосподарства вимогу від 30.03.07 № 08-14/477 про усунення виявлених ревізією порушень;

оскільки вимога не є рішенням суб'єкта владних повноважень (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) у розумінні ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, вона не може бути предметом розгляду в адміністративному суді;

позивач оскаржує висновки контрольно-ревізійного управління в Кіровоградській області у справі № 17/385, яка розглядається господарським судом Кіровоградської області, тому розгляд питання про неперерахування до державного бюджету коштів у справі  № 3/365 є недоцільним, а позовне провадження підлягає закриттю.

У господарського суду відсутні правові підстави для закриття провадження у справі, тому спір підлягає розгляду по суті.

При дослідженні обставин справи, письмових доказів, заслуховуванні пояснень представників сторін господарський суд встановив наступне.

Відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи  на 1 квартал 2007 р., уповноваженими КРУ особами проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Автогосподарства за період з 01.01.05 по 01.01.07, за результатами якої складений акт від 26.03.07 № 08-10/83.

Повноваження та способи діяльності органів контрольно-ревізійної служби України як складової органів держаної виконавчої влади визначені у Законі України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні".

За ч. 4 ст. 2 названого Закону одним з головних завдань державної контрольно-ревізійної служби є інспектування у формі ревізії, що полягає у документальній та фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб; результати ревізії викладаються в акті.

Тобто, інспектування у формі ревізії є дією, результати якої викладаються в акті.

Акт ревізії є оформленням результатів ревізії із змістом передбаченим п. 35 Порядку проведення інспектування і має містити не вимоги, а висновки про наявність або відсутність порушень законодавства об'єктом контролю.

Рішенням суб'єкта владних повноважень (органу чи посадової особи) є офіційний письмовий документ, виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.

Акт ревізії не є юридичною формою рішень органів контрольно-ревізійної служби в Україні, тобто офіційним письмовим документом, який породжує певні правові наслідки, спрямованим на регулювання тих чи інших суспільних відносин, і не має обов'язкового характеру для суб'єктів цих відносин.

Частиною шостою ст. 2 Закону України "Про контрольно-ревізійну службу в Україні" встановлено, що порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України. "Порядок проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою" затверджений постановою Кабінету міністрів України від 20.04.06 № 550 (далі по тексту - Порядок проведення інспектування) .

Акт ревізії є оформленням результатів ревізії із змістом передбаченим п. 35 Порядку проведення інспектування і  містить не вимоги, а висновки про наявність або відсутність порушень законодавства об'єктом контролю.

Відповідно до п. п. 7, 10 ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" контрольна-ревізійна служба має право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно із п. п. 46, 49 Порядку  інспектування, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби об'єкту контролю надсилається вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування;

у разі, коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, орган служби ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення позовів до винних осіб.

З метою усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів органи служби звертаються до суду в інтересах держави, що встановлено п. 50 Порядку проведення інспектування.

Виходячи із викладеного, письмова вимога пред'являється (надсилається) підконтрольній установі з метою усунення виявлених ревізією порушень законодавства з витань збереження і використання державної власності та фінансів.

Форма вимоги органу контрольно-ревізійної служби законодавчо не встановлена.

За підписом начальника Кіровоградського об'єднаного контрольно-ревізійного відділу КРУ керівникові Автогосподарства надіслана вимога у формі листа від 30.03.07 № 08-14/477 "Про результати фінансово-господарської діяльності Автогосподарства при УМВС України в Кіровоградській області".

У листі (вимозі) від 30.03.07 № 08-14/477 містяться дані про результати перевірки та вимога керівникові Автогосподарства забезпечити проведення відшкодування недостачі матеріальних цінностей в сумі 58 028 грн. 68 коп. за рахунок винних осіб (п. 7),  забезпечити перерахування до спеціального фонду Державного бюджету в сумі 176,3 тис. грн., отриманих від реалізації автотранспорту в 2005-2006 р. р. та безпідставно зарахованих до спеціального фонду установи (п. 8).

Таким чином, висновки містяться у акті ревізії, вимоги - у листі від 30.03.07 № 08-14/477.

Як зазначено на стор. 7 акту ревізії, протягом 2005 та 2005 років, згідно дозволів УМВС України в Кіровоградській області, Автогосподарством проводилась реалізація автомобільного транспорту фізичним та юридичним особам, всього на суму 176 530 грн.28 коп., що призвело до недоотримання спеціальним фондом державного бюджету коштів у сумі 176 292 грн. 70 коп.

Про джерела формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2005 рік у частині доходів йдеться не у ст. 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", як зазначено у листі (вимозі), а у ст. 12 Закону; про джерела формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2006 рів в частині доходів йдеться не у ст. 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", як зазначено у листі (вимозі), а у ст. 11 Закону.

Згідно з п. 9 ст.12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", п. 9 ст. 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" джерелом формування спеціального фонду Державного бюджету України є надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна утворених відповідно до законів України військових формувань (крім Збройних Сил України) і правоохоронних органів.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України, розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається законом про Державний бюджет України; джерела формування спеціального фонду визначаються виключно законами України.

Автогосподарством, як вбачається із його позовної заяви, протягом 2005-2006 років здійснено списання транспортних засобів шляхом їх продажу.

При здійсненні зарахування коштів, отриманих від реалізації списаного автотранспорту, позивач керувався постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.02 № 659 "Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання", Типовою інструкцією "Про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ", затвердженої наказом Державного казначейства України, Міністерства економіки України від 10.08.01 № 142/181, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.09.01 за № 787/5978.

Згідно з п. 2 Переліку груп власних надходжень  бюджетних установ, такі надходження поділяються на дві групи - плата за послуги, що надаються бюджетними установами, інші джерела власних надходжень бюджетних установ. За підп. 4 п. 2 названого переліку до плати за послуги, що надаються бюджетними установами відносяться надходження бюджетних установ від реалізації майна.

Однак, враховуючи те, що позивач є не просто бюджетною установою, а є автогосподарством, що входить до складу Міністерства внутрішніх справ Україні, то майно, яке ним реалізовувалося є майном правоохоронних органів. При одержанні коштів від реалізації автотранспорту Автогосподарство повинно було враховувати норми законів України стосовно джерел формування спеціального фонду державного бюджету України в  частині доходів.

Джерелом надходження коштів до спеціального фонду державного бюджету є кошти від реалізації майна правоохоронних органів за п. 9 ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 29 Бюджетного кодексу України доходи Державного бюджету включать і кошти від продажу активів, що належать державі або підприємствам, установам та організаціям.

З викладених підстав у господарського суду відсутні підстави вважати неправомірними та необґрунтованими висновки і вимоги КРУ про зобов'язання Автогосподарства перерахувати до спеціального фонду державного бюджету 176 292 грн. 70 коп., отримані від реалізації у 2005-2006 р.р. автотранспорту, а також задовольнити позов про визнання вимог такими, що не підлягають виконанню.

ревізією дотримання чинного законодавства при списанні необоротних активів та запасів було встановлено, що протягом 2005-2006 р.р. Автогосподарством проводилось списання автотранспортних засобів, частина з яких реалізовувалась, а частина списувалася на металобрухт. Ревізією повноти оприбуткування придатних до використання запасних частин та металобрухту від списаного автотранспорту встановлено, що здачі на металобрухт за 2005-2006 р.р. підлягали 15 транспортних засобів загальною вагою 10 730 кг, яка визначена комісією. Сума надходжень від здачі металобрухту мала становити 7725 грн. За даними бухгалтерської довідки, наданої в процесі ревізії, кількість оприбуткованого металобрухту становить 10 730 кг на суму 7 725 грн. 60 коп. У 2006 р. здано 3240 кг металобрухту, в результаті чого Автогосподарством було отримано 2 339 грн. 64 коп. Інвентаризацією встановлено нестачу 7490 кг металобрухту на суму 5 385 грн. 96 коп.  Винні у нестачі металобрухту особи позивачем не встановлювалися. Пояснення про причини відсутності даних щодо 7 490 кг металобрухту відсутні.

Як зазначено у акті ревізії (стор. 35, в установі відсутня інвентарні картки основних засобів та оборотні відомості за 2005-2006 р.р., необоротні активи та запаси, що рахуються в обліку, не закріплено за матеріальними особами, договори про матеріальну  відповідальність не укладені.  

Проведеною інвентаризацією автотранспорту встановлено нестачу 5 катерів, 1 човна, автомобіля ГАЗ 52 в світловодському РВ УМВС та 1 мотоцикла "Днєпр"-11" в Кіровоградському міському відділі УМВС на загальну суму 53 581 грн. 43 коп. Пояснення по факту нестачі автотранспорту на названу суму Автогосподарство не надало. Оскільки матеріально-відповідальні особи не були призначені, договори про матеріальну відповідальність не укладалися, то встановити при проведенні ревізії винних у нестачі осіб КРУ не мало можливості.

Нестача матеріальних цінностей була встановлена проведеною в установі інвентаризацією основних засобів та товарно-матеріальних цінностей комісією, призначеною керівником Автогосподарства наказом від 12.02.07 № 13/73. Результати інвентаризації зафіксовані в Інвентаризаційному описі (додаток до акту ревізії 78), підписаному всіма членами інвентаризаційної комісії. Нестача матеріальних цінностей виявлена на суму 58 967 грн. 39 коп. У вимозі КРУ вимагає забезпечити відшкодування за рахунок винних осіб нестачі у сумі 58 028 грн. 61 коп.

Наявність різниці між названими сумами представники відповідача пояснили допущеною опискою.

Згідно з п. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений ним орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Ревізією виявлені факти порушення законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

Докази неправомірності та необґрунтованості висновків акту ревізії щодо нестачі товарно-матеріальних цінностей на суму 58 967 грн. 39 коп. відсутні, тому підстави для задоволення позову про визнання вимоги про відшкодування нестачі матеріальних цінностей на суму 58 028 грн. 68 коп. такою, що не підлягає виконанню у господарського суду відсутні.

При проведенні інспектування були встановлені факти використання коштів на відрядження Згами В.В. (авансовий звіт від 14.06.05 № 7 на суму 180 грн., Цамбаєвського В.О. (авансовий звіт від 15.06.05 № 9) на суму 504 грн.) без наказів або розпоряджень керівника. В липні 2005 р. проведено  оплату по авансовому звіту від 18.06.05 № 10 Гур'євському С.І. 216 грн.

Відповідно до підп. 1.1. п. 1 "Порядок відрядження в межах України та за кордон" Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 за № 218/2658, направлення працівника підприємства (всіх форм власності) у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження. Виходячи із змісту викладеного наказ (розпорядження) керівника підприємства викладається у письмовій, а не в усній формі, як на тому наполягає позивач.

Те, що норми Дисциплінарного статуту ОВС УРСР, затвердженого Указом Президії Верховної ради КРСР від 29.07.1991, п. 2 ДС "Дисципліна в ОВС" , на які посилається позивач у заяві про зміну позовних вимог подану 19.12.07, зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу виконувати вимоги наказів начальників, незалежно від усної чи письмової форми таких наказів, не свідчить про те, що Автогосподарство не повинно дотримуватися вимог нормативно-правового акту - Інструкції про службові відрядження в межах України, яким не передбачено направлення працівника підприємства у відрядження за усним наказом керівника.

Відповідачем не пред'являлися (не направлялися) Автогосподарству вимоги про відшкодування добових на суму 900 грн., тому позов про визнання вимог у такий частини такими, що не підлягають виконанню є безпідставним.

При перевірці виплати грошової винагороди, що надається відповідно  до наказу Міністерства внутрішніх справ від 23.04.05 № 269 та Положення "Про порядок і умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди особам рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ та одноразової винагороди за розкриття тяжких та особливо тяжких злочинів" було встановлено, що з липня 2005 р. по березень 2007 р. старшині міліції Павленку Ю.П. проводилась виплата винагороди у загальній сумі 1 800 грн.

На вимогу ревізорів начальником автогосподарства наказ про призначення грошової винагороди Павленку Ю.П. наданий не був, тому перевіряючими зроблений висновок по порушення п. п. 2, 3.1 названого Положення і виплату 1 800 грн. при відсутності наказу про встановлення винагороди. У господарського суду відсутні підстави вважати неправомірними та необґрунтованими висновки КРУ стосовно призначення і виплати Павленку Ю.П. 1 800 грн. грошової винагороди.

Однак, приймаючи до уваги те, що така винагорода виплачувалася названій особі Автогосподарством на підставі наказу УМВС України в Кіровоградській області від 15.06.05 № 824, господарський суд визнає обгрунтованим позов в частині визнання вимог КРУ про відшкодування виплачених старшині міліції Павленку Ю.П. грошової винагороди у сумі 1 800 грн. такими, що не підлягають виконанню.

Таким чином позов Автогосподарства підлягає задоволенню частково.

Судові витрати позивача по сплаті ним 0 грн. 70 коп. судового збору відшкодовуються йому з державного бюджету.

Керуючись ч. 3 ст. 94, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 160, ст. 163,  п. 6 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

                                         П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов в частині визнання такими, що не підлягають виконанню вимоги контрольно-ревізійного управління в Кіровоградській області про відшкодування виплати старшині міліції Павленку Ю.П. грошової винагороди у сумі 1 800 грн., задовольнити.

2. Присудити з Державного бюджету України на користь автогосподарства при УМВС України в Кіровоградській області (адреса: 25000, м. Кіровоград, вул. Виставочна, 2-а; і. к. 24521844) 0 грн. 70 коп. судового збору.

3. Виконавчий лист про стягнення судового збору видати за заявою позивача після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Після одержання заяви позивача про видачу виконавчого листа направити виконавчий лист про стягнення судового збору до державної податкової адміністрації у Кіровоградській області.

5. У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

6. Копії постанови направити сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але не була у встановлений строк подана апеляційна скарга, постанова набирає чинності після закінчення  строку для подання апеляційної скарги.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі  відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня  складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Кіровоградської області.

 Суддя

  Н. В. Болгар

підписана 14.02.08