Рішення

від 22.02.2011 по справі 12/166-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/166-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

22 лютого 2011 р.                          Справа 12/166-10

за позовом    прокурора Бершадського  району в інтересах держави в особі Бершадської

                      районної державної адміністрації, м. Бершадь

до                   товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб», с. Війтівка

                      Бершадського району

про                 повернення самовільно зайнятих земельних ділянок та відшкодування шкоди,  

                       заподіяної самовільним зайняттям земельних ділянок

                                                                                            Суддя      В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Р. Кучер, за участю представників:

      прокурор             не з'явився;

від позивача       не з'явився;

      від відповідача   не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб»звільнити та повернути земельні ділянки сільськогосподарського призначення із не витребуваних земельних часток (паїв) згідно карти паювання № 886 (загальна площа 1,7511 га), № 884 (загальна площа 1, 7792 га), № 289 (загальна площа 2,21 га) Бершадській районній державній адміністрації, а також про стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям вказаних земельних ділянок сільськогосподарського  призначення в розмірі 6579,27 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що проведеною перевіркою виявлено факт самовільного зайняття  та використання відповідачем трьох земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Лісниченської  сільської ради для   вирощування   сільськогосподарських   культур.

Вказані земельні ділянки є невитребуваними земельними частками (паями)  згідно  карти  паювання за     №  886  (загальна площа 1,7511 га),     884 (загальна площа 1,7792 га),     289   (загальна площа 2,21 га).

Право розпорядження земельним ділянками сільськогосподарського призначення із

невитребуваних земельних часток (паїв) № 886, № 884, № 289 (згідно карти паювання)

належить Бершадській районній державній адміністрацї. Однак, між ТОВ «Хлібороб»та

Бершадською районною державною адміністрацією не укладено договорів оренди вказаних земельних ділянок.          

Таким чином, ТОВ «Хлібороб»вищеназвані земельні ділянки використовуються без будь-яких правовстановлюючих документів, чим порушено вимоги ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Жодних дій щодо отримання правовстановлюючих документів на вказані земельні ділянки ТОВ «Хлібороб»не здійснювало.

Вказаними діями відповідачем заподіяно державі  шкоду, розмір якої становить 6579,27 грн..

Відповідач вимоги суду,  щодо надання документів не виконав, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив.  Про розгляд справи в суді повідомлений належним чином, про що свідчить поштові повідомлення.

Зважаючи на відсутність належних доказів в матеріалах справи та з метою забезпечення реалізації сторонами права на судовий захист своїх прав та інтересів,  розгляд справи неодноразово відкладався.

В судовому засіданні 22.02.2011р. встановлено, що відповідач не скористався своїми правами не надавши визначених судом документів та не забезпечивши явки свого представника.  

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України,   розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 цього Кодексу.

Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повно і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,  судом встановлено наступне.

10 червня 2010 року відділом Держкомзему у Бершадському районі Вінницької області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства на території Лісниченської сільської ради, за результатами якої складено акт.

Даною перевіркою встановлено,  що ТОВ  «Хлібороб»,  в особі директора Коновала Василя Івановича   самовільно,    без    відповідних    правовстановлюючих    документів    зайняло    та використовує  для   вирощування   сільськогосподарських   культур  три   земельні   ділянки   із невитребуваних  земельних  часток  (паїв) згідно  карти  паювання за     №  886  (загальна площа 1,7511 га),   №  884 (загальна площа 1,7792 га),   №  289   (загальна площа 2,21 га).

На день обстеження на вищеназваних земельних ділянках, що відносяться до земель сільськогосподарського призначення, ТОВ  «Хлібороб» вирощувались  кукурудза (земельні ділянки № 886 та № 884) та пшениця (земельна ділянка № 289).

Відповідно до п. 12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 р. № 122, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністраній з метою надання їх в оренду.

Право розпорядження земельним ділянками сільськогосподарського призначення із

невитребуваних земельних часток (паїв) № 886, № 884, № 289 (згідно карти паювання)

належить Бершадській районній державній адміністрацї.

За фактом вказаних порушень директора ТОВ «Хлібороб»Коновала В.І. притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (складено три притоколи про адміністративне правопорушенння від 15.06.2010р.  № 204-044, № 204-043, № 204-042, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 16.06.2010р.  № 204-021), та внесено три приписи про усунення у 30-ти денний термін порушень вимог земельного законодавства ( приписи від 15.06.2010р.  № 204-064, № 204-063, № 204-062 ).

8 вересня 2010 року сектором Держземінспекції відділу Держкомзему у Бершадському районі Вінницької області на території Лісниченської сільської ради була проведена оперативна перевірка виконання приписів про усунення у 30-ти денний термін порушень вимог земельного законодавства. В ході перевірки встановлено, що не було усунуто  порушень щодо самовільного зайняття трьох земельних ділянок із невитребуваних земельних часток (паїв), про що складено  протоколи про адміністративне правопорушення (від 08.09.2010р.  № 204072, № 204071, № 204070). Також, внесено  приписи від 08.09.2010 р. № 204102, № 204101, № 04100 з повторною вимогою усунути порушення земельного законодавства.

12 жовтня 2010 року сектором Держземінспекції відділу Держкомзему у Бершадському районі Вінницької області на території Лісниченської сільської ради Бершадського району проведено оперативну перевірку виконання приписів про усунення у 30-ти денний термін, в ході якої встановлено, що приписи не виконані. Правовстановлюючі документи на земельні ділянки № 886, № 884, № 289 (згідно карти паювання) із земель сільськогосподарського призначення відсутні, порушення вимог земельного законодавства не усунуто, вказані земельні ділянки продовжують використовуватись ТОВ «Хлібороб».

Наведене свідчить, що відповідачем використовується земельна ділянка без правовстановлюючих документів.

Беручи до уваги встановлені обставини суд зважає на таке.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно  до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за  використанням  та охороною земель»самовільне  зайняття  земельної  ділянки  - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є  правомірними.

Згідно із ст.ст. 83, 84 Земельного кодексу України землі, які, належать на праві власності територіальним громад сіл, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім державної та приватної власності. В державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 125 та ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.  

Згідно п. б ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 212 Земельного кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

         Положеннями ст. 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

         Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги щодо звільнення та повернення відповідачем земельних ділянок сільськогосподарського призначення із невитребуваних земельних часток (паїв) згідно карти паювання № 886 (загальна площа 1,7511 га), № 884 (загальна площа 1, 7792 га), № 289 (загальна площа 2,21 га) на території  Лісниченської  сільської ради.

        Судом також розглянуто вимогу прокурора про стягнення 6579,27 грн. шкоди завданої самовільним зайняттям земельних ділянок.

Статтею 90 Земельного кодексу України встановлено, що власники земельних ділянок мають право: самостійно господарювати на землі; на відшкодування збитків у випадках передбачених законом. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Верховний Суд  України  в пунктах 12 і 16 постанови  Пленуму  від 16.04.2004 р. № 7 «Про практику застосування  судами  земельного законодавства при розгляді цивільних справ»роз'яснив, що у випадках самовільного зайняття  земельних ділянок шкода (збитки) відшкодовуються відповідно до ст. ст. 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України,  статті  156 Земельного кодексу України  у повному обсязі особами, що її заподіяли.

Стаття  1166 Цивільного кодексу України , якою  встановлені  загальні підстави відповідальності  за завдану  майнову шкоду, передбачає презумпцію  вини правопорушника.

Відповідно до ч.  6 ст. 225 Господарського кодексу України Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватись  методики визначення розміру відшкодування збитків   у сфері господарювання.

В силу  ч. 2 ст. 157 Земельного кодексу України порядок визначення  та відшкодування  збитків власникам землі і землекористувачам  встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від  25.07.2007 р. № 963 затверджено Методику  визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного  зайняття  земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим  призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару гранту) без спеціального дозволу ( далі  - Методика), а наказом  Державної інспекції з контролю за використанням  і охороною земель від 12.09.2007 року  № 110 - Методичні рекомендації щодо застосування  зазначеної Методики ( далі - Методичні рекомендації).

Прокурором розраховано розмір збитків відповідно до вказаної Методики, і за твердженнями останнього, для  відшкодування  шкоди достатньо факту самовільного, на його думку, зайняття земельної ділянки відповідачем.

З такими твердженнями суд не може погодитись зважаючи на таке.

У випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується особами, що її заподіяли, відповідно до статей 211, 212 Земельного кодексу України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України. На цьому зокрема наголошено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004р.  «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»(п. 12).

Стаття 22 Цивільного кодексу України визначає загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками, а також вина, особи, яка завдала збитків. Відсутність будь-якого з цих елементів виключає відповідальність у вигляді стягнення збитків, якщо інше не передбачено законом. Також у цій статті визначено поняття збитків, якими є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 3 статті 19 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлено, що держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, зокрема, у сфері земельних відносин - за використанням і охороною земель. Згідно з частинами 4 і 5 тієї ж статті ГК України органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Відповідно до статті 15 Земельного кодексу України, статей 5, 6, 9, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», статті 16 Закону України «Про охорону земель» державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснюють Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи зокрема шляхом проведення перевірок. Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель затверджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003р. № 312 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.12.2003р. за  № 1223/8544 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 3.2 названого Порядку за наявності інформації щодо самовільного зайняття земельної ділянки та використання без правовстановлюючих документів відповідний орган Деркомзему здійснює позапланову перевірку такої інформації.

Пунктом 4.1 Порядку встановлено, що державні інспектори органу Держкомзему проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.

Пунктом 4.3 Порядку передбачено, що при виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор: з'ясовує обставини та суть скоєного порушення земельного законодавства; встановлює особу, яка здійснила порушення земельного законодавства; установлює, чи є в діях чи бездіяльності особи, яка вчинила порушення земельного законодавства, ознаки адміністративного правопорушення або склад злочину; обстежує земельну ділянку і встановлює, чи завдана юридичними чи фізичними особами шкода земельним ресурсам унаслідок їхньої господарської та іншої діяльності.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що  при проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства у двох примірниках. В акті державний інспектор зазначає: дату та місце складання акта; посаду та прізвище інспектора (інспекторів), який (які) проводив (проводили) перевірку; посади та прізвища осіб, які були залучені до перевірки; посаду та прізвище представника юридичної особи чи прізвище фізичної особи, які були присутні при перевірці; місцезнаходження юридичної чи фізичної особи, які перевіряються; місце розташування земельної ділянки, її площу згідно із земельно-кадастровою документацією та фактичну площу, яка використовується; категорію земель та склад угідь; цільове призначення та фактичний стан використання (освоєння) земельної ділянки; наявність документів, які посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; обставини порушення земельного законодавства; суть порушення з посиланням на акти чинного законодавства, вимоги яких порушені (пп. 5.4 Порядку).

З аналізу вказаних норм законодавства випливає, що відшкодування шкоди у разі самовільного зайняття земельної ділянки здійснюється у розмірі, визначеному Методикою, у разі встановлення самого факту завдання шкоди, порушення цивільного права чи інтересу власника землі, вини порушника та причинного зв'язку, між шкодою та діями порушника.

У позовній заяві та актах обстеження земельних ділянок не зазначено, яку шкоду заподіяно відповідачем, у чому вона полягає.  В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про нанесення шкоди: ні в якості реальних збитків, ні у якості упущеної вигоди.

Зважаючи на наведене  та виходячи з принципів законності, розумності і справедливості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення шкоди завданої самовільним зайняттям земельних ділянок в розмірі 6579,27 грн. задоволенню не підлягають.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Зважаючи на  наведене, позов підлягає  частковому задоволенню з розподілом  судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись  ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:   

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібороб»(24412, Вінницька область, Бершадський район, с. Війтівка, вул. Котовського,  код 32842308) звільнити та повернути земельні ділянки на території Лісниченської сільської ради сільськогосподарського призначення із невитребуваних земельних часток (паїв) згідно карти паювання № 886 (загальна площа 1,7511 га), № 884 (загальна площа 1,7792 га), № 289 (загальна площа 2,21га) Бершадській районній державній адміністрації.

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб»(24412, Вінницька область, Бершадський район, с. Війтівка, вул. Котовського,  код 32842308) до Державного бюджету України 85 (вісімдесят п'ять)  грн. –державного мита та  118 (сто вісімнадцять ) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В позові в частині стягнення шкоди завданої самовільним зайняттям земельних ділянок сільськогосподарського призначення із не витребуваних земельних часток (паїв) в розмірі 6579,27 грн. відмовити.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

                                                                           Повне рішення складено 25.02.2011р..

Суддя                                                         В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - прокурору (вул. Шевченка, 4, м.Бершадь, 24400)

3 - позивачу  (вул. Радянська, 24, м.Бершадь, Вінницька область, 24400)

4 - відповідачу  (вул. Котовського, 1, с.Війтівка, Бершадський район, Вінницька область, 24412)