Постанова

від 09.06.2011 по справі 12/166-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/166-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2011 р.                                                                Справа № 12/166-10  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої  судді                                                         Олексюк Г.Є.

суддів                                                                             Гудак А.В.  

 суддів                                                                             Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання  Михайлюк К.В.

розглянувши   у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного  господарського суду апеляційну скаргу позивача   Прокурор Бершадського району   на  рішення  господарського суду Вінницької області від 22.02.11 р.

у справі № 12/166-10 (суддя   Матвійчук В.В. )

позивач  Прокурор Бершадського району в інтересах держави в особі  Бершадської районної державної адміністрації

відповідач  Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб"

про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок та відшкодування шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельних ділянок

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  не з'явився

прокурора відділу представництва інтересів держави   та громадян прокуратури Рівненської області  Квятковського Я.А.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від  22 лютого  2011 року у справі № 12\166-10  (суддя В.Матвійчук ) частково задоволено позов прокурора Бершадського  району в інтересах держави в особі Бершадської районної державної адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок та відшкодування шкоди,  заподіяної самовільним зайняттям земельних ділянок.

За цим рішенням зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» звільнити та повернути земельні ділянки на території Лісниченської сільської ради сільськогосподарського призначення із невитребуваних земельних часток (паїв) згідно карти паювання № 886 (загальна площа 1,7511 га), № 884 (загальна площа 1,7792 га), № 289 (загальна площа 2,21га) Бершадській районній державній адміністрації.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» до Державного бюджету України 85  грн. –державного мита та  118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В позові в частині стягнення шкоди , завданої самовільним зайняттям земельних ділянок сільськогосподарського призначення із не витребуваних земельних часток (паїв) в розмірі 6579,27 грн. відмовлено.

При винесенні вказаного вище рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 10 червня 2010 року відділом Держкомзему у  Бершадському районі  Вінницької області  проведено перевірку дотримання вимог  земельного законодавства , якою встановлено факт самовільного використання  для   вирощування сільськогосподарських   культур трьох  земельних   ділянок   із невитребуваних  земельних часток  (паїв) згідно  карти паювання за     №  886  (загальна площа 1,7511 га),   №  884 (загальна площа 1,7792 га),   № 289  (загальна площа 2,21 га),  чим порушено вимоги ст.ст. 116, 125, 126 Земельного кодексу України.

Судом першої інстанції враховано те, що факт самовільного зайняття земельних ділянок ТзОВ « Хлібороб»  підтверджено актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 10.06.2010р.,приписами, протоколами про адміністративне правопорушення та постановами про накладення адміністративного  стягнення. Також, звертає  увагу на те, що відповідачем не надано суду будь-яких правовстановлюючих документів, які б посвідчували право власності чи право користування спірними земельними ділянками .

Враховуючи вищевикладене , суд  зобов»язав відповідача повернути  земельні ділянки  Бершадський РДА.

Покликаючись на відсутність документів   , які б свідчили про нанесення шкоди ( ні в якості реальних збитків, ні в якості  упущеної  вигоди), суд відмовив  у стягненні шкоди,завданої самовільним заняттям  земельних ділянок.

Не погодившись із означеним судовим рішенням , прокуратура Бершадського району оскаржила його в частині відмови   в стягненні шкоди  , завданої самовільним зайняттям земельних ділянок.

Апелянт вважає рішення  господарського суду Вінницької області  у даній справі винесеним з порушенням норм матеріального  права .В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у мотивації прийнятого рішення, суд,  аналізуючи норми Цивільного Кодексу України (стаття 22), Господарського Кодексу України (стаття 19), Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель , затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003р. № 312 (пункти 3.2, 4.1, 4.3., 5), робить висновок, що відшкодування шкоди у разі самовільного зайняття земельної ділянки здійснюється у розмірі, визначеному Методикою, у разі встановлення самого факту завдання шкоди, порушення цивільного права чи інтересу власника землі, вини порушника та причинного зв'язку, між шкодою та діями порушника. Однак , судом вказано, що у позовній заяві та актах обстеження земельних ділянок не зазначено, яку шкоду заподіяно відповідачем, у чому вона полягає. В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про нанесення шкоди: ні в якості реальних збитків, ні у якості упущеної вигоди, з чим можна не погодитись, зважаючи на такі обставини.

Всупереч наведеному  в рішенні , прокурором до матеріалів позовної заяви долучено: копії актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства; копії протоколів про адміністративне правопорушення; копії приписів (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);  копії актів обстеження земельних ділянок.Підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є вказані документи в їх сукупності, оскільки вони  підтверджують факт самовільного зайняття земель .На думку апелянта,шкода завдана самовільним зайняттям земельної ділянки є за своєю суттю упущеною вигодою.

Самовільним зайняттям вказаних земельних ділянок ТОВ «Хлібороб», заподіяно шкоду, яка згідно розрахунків становить: щодо не витребуваних земельних часток (паїв) згідно карти паювання № 886 (загальна площаі ,7511 га) - 2007,03 грн., № 884 (загальна площаі,7792 га) - 2039,24 грн., № 289 (загальна площа 2,21га) - 2533,00 грн. , всього на суму  6579,27 грн.

Апелянт вказує, що наявні у справи матеріали, передбачені  Методичними рекомендаціями щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року N 963" підтверджують факт заподіяння шкоди самовільним зайняттям земельних ділянок.

Незважаючи на попередження про необхідність сплати суми заподіяної шкоди,   відповідачем  грошові кошти не сплачені.

Використовуючи вище названі земельні ділянки  без відповідної правової підстави, за відсутності укладених договорів оренди із не витребуваних земельних часток (паїв) , ТОВ «Хлібороб» не сплачував орендної плати, чим порушено норми Закону України «Про плату за землю».

Покликаючись на  приписи ст. 211 ЗК України , ст. 1166 ЦК України , Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджену  Постановою Кабінету Міністрів України N 963 від 25.07.2007 р. , просить  скасувати рішення господарського суду Вінницької області в частині відмови у  задоволенні позовних  вимог щодо  стягнення  суми  шкоди, заподіяної   самовільним    зайняттям   земельних   ділянок  та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повній мірі.

09 червня 2011 року на  адресу  Рівненського апеляційного господарського суду надійшла заява про уточнення позовних вимог,  в якій апелянт вказує розрахунковий рахунок, на який просить перерахувати заподіяну шкоду .

У судовому засіданні апеляційного господарського суду прокурор відділу представництва інтересів держави та  громадян прокуратури Рівненської області    апеляційну  скаргу  підтримав з мотивів, що у ній викладені.

Бершадська районна  державна  адміністрація та  ТзОВ « Хлібороб»  письмових відзивів на апеляційну скаргу не надали, в судове засідання не з”явились , про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлялись належним чином та заздалегідь.

З наявного в матеріалах справи  витягу з  Єдиного державного реєстру   юридичних осіб  та фізичних осіб-підприємців    вбачається , що  ТзОВ « Хлібороб» зареєстровано  за адресою:Вінницька область , Бершадський район,  село Війтівка , вул.Котовського, 1 . За цією ж адресою йому направлялись ухвали Рівненського апеляційного  господарського суду від 28 березня 2011 року про  відновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги та призначення судового засідання на 05 травня 2011 року, про відкладення судових засідань  на 25 травня 2011 року та 09 червня 2011 року.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23). А тому, примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначкою "адресат вибув" вважається належним  доказом виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За таких обставин , колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності  представників  Бершадської РОДА та ТзОВ « Хлібороб».

          У відповідності до  статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення прокурора,обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10 червня 2010 року  відділом Держкомзему у Бершадському районі Вінницької області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства на території Лісниченської сільської ради, за результатами якої складено акти  перевірки.(т.1, а.с. 17-18, 19-20, 21-22).

В результаті даної перевірки  було встановлено,  що ТОВ  «Хлібороб»,  в особі директора Коновала Василя Івановича   самовільно,    без    відповідних правовстановлюючих    документів    зайняло    та використовує  для   вирощування сільськогосподарських   культур  три   земельні   ділянки   із невитребуваних  земельних часток  (паїв) згідно  карти  паювання за     №  886  (загальна площа 1,7511 га),   №  884 (загальна площа 1,7792 га),   №  289   (загальна площа 2,21 га).

Як вбачається з даних актів , на день обстеження на зазначених земельних ділянках  № 886 та № 884  ТОВ   «Хлібороб» вирощувались  кукурудза, а на земельній ділянці № 289 - пшениця .

Пунктом  12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 р. № 122, встановлено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністраній з метою надання їх в оренду. Право розпорядження земельним ділянками сільськогосподарського призначення із невитребуваних земельних часток (паїв) № 886, № 884, № 289 (згідно карти паювання)  належить Бершадській районній державній адміністрацї.

Матеріали справи свідчать , що за фактом вказаних порушень директора ТОВ «Хлібороб»Коновала В.І. притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (складено три протоколи про адміністративне правопорушення від 15.06.2010р.  № 204-044, № 204-043, № 204-0429( т.1 а.с. 29-31)  , винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 16.06.2010р.  № 204-021), та внесено три приписи про усунення у 30-ти денний термін порушень вимог земельного законодавства ( приписи від 15.06.2010р.  № 204-064, № 204-063, № 204-062 ).(т.1, а.с.  32-34)

8 вересня 2010 року сектором Держземінспекції відділу Держкомзему у Бершадському районі Вінницької області було проведено оперативну перевірку виконання приписів про усунення  порушень вимог земельного законодавства, в ході яких  встановлено, що не було усунуто  порушень щодо самовільного зайняття трьох земельних ділянок із не витребуваних земельних часток (паїв)( т.1 , а.с. 39-41), про що складено протоколи про адміністративне правопорушення від 08.09.2010р.  № 204072, № 204071, № 204070(т.1, а.с 42-44 ). Також, внесено  приписи від 08.09.2010 р. № 204102, № 204101, № 04100 з повторною вимогою усунути порушення земельного законодавства.(т.1 , а.с. 45-47)

12 жовтня 2010 року сектором Держземінспекції відділу Держкомзему у Бершадському районі Вінницької області на території Лісниченської сільської ради Бершадського району проведено оперативну перевірку виконання приписів про усунення порушень вимог земельного законодавства , в ході якої встановлено, що повторні приписи не виконані. Правовстановлюючі документи на земельні ділянки № 886, № 884, № 289 (згідно карти паювання) із земель сільськогосподарського призначення відсутні, порушення вимог земельного законодавства не усунуто, вказані земельні ділянки продовжують використовуватись ТОВ «Хлібороб».

Наведене в сукупності  свідчить, що відповідачем використовується земельна ділянка без правовстановлюючих документів.

Як  передбачено статтею 14 Конституції України земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею  1 Закону України «Про державний контроль за  використанням  та охороною земель» встановлено, що самовільне  зайняття  земельної  ділянки  - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є  правомірними.

Згідно із ст.ст. 83, 84 Земельного кодексу України землі, які, належать на праві власності територіальним громад сіл, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім державної та приватної власності. В державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За приписами ч. 1, 3 ст. 125 та ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Згідно п. б ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до  статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З огляду на вищевикладене ,  місцевий господарський  суд правомірно задоволив позовні вимоги про  зобов»язання  відповідача звільнити та повернути земельні ділянки на території Лісниченської сільської ради сільськогосподарського призначення із невитребуваних земельних часток (паїв) згідно карти паювання № 886 (загальна площа 1,7511 га), № 884 (загальна площа 1,7792 га), № 289 (загальна площа 2,21га) Бершадській районній державній адміністрації.

Разом з тим, апеляційний господарський суд  не погоджується з висновком  cуду першої інстанції  про відмову  прокурору Бершадського  району  в позові в частині стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельних ділянок сільськогосподарського призначення із невитребуваних земельних часток (паїв) в розмірі 6579,27 грн., з огляду на  викладене нижче.

Відповідно до пунктів 12 і 16 постанови  Пленуму Верховного суду України   від 16.04.2004 р. № 7 «Про практику застосування  судами  земельного законодавства при розгляді цивільних справ» ,  у випадках самовільного зайняття  земельних ділянок шкода (збитки) відшкодовуються відповідно до ст. ст. 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України,  статті  156 Земельного кодексу України  у повному обсязі особами, що її заподіяли.

У відповідності до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Збитками є

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.   

Відповідно до ст.ст.152,156 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки .

З аналізу наведених правових норм вбачається, що ТОВ « Хлібороб» вчинив дії, які є підставою для покладення на нього відповідальності за заподіяну  шкоду. Зокрема,  протиправна поведінка відповідача  полягає у самовільному,  без відповідних підстав(укладення договорів оренди  земельних ділянок із невитребуваних земельних часток (паїв)  занятті земельних ділянок, також наявна сама шкода. , що обрахована згідно з Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 року.

Відповідно до п. 4.2.1 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 02.02.2010 року № 04-06/15 "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства" у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно враховувати, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963.

Вказана Методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, що передбачено пунктом 1 цієї Методики.

Таким чином, розмір збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу обчислюється за спеціальною методикою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" від 25.07.2007 року № 963.

Відповідно до п. 4 Методики розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається: для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою:

Шс = Пс х Нп х Кф х Кі (1),

де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень;

Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів;

Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3;

Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4;

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 року № 783

Згідно з відповідними розрахунками, наявними в матеріалах справи та  перевіреними апеляційним господарським судом  , розмір шкоди складає 6579 грн.27коп.

Підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної Бершадській РДА  внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 10.06.2010р.; протоколи про адміністративне правопорушення № 204-044 від 15.06.2010р.;  № 204-043 від 15.06.2010 р., № 204-042 від 15.06. 2010 р. приписи з вимогою усунення порушення земельного законодавства № 204-064, 204-063, 204-062  від 15.06.2010р.; акти обстеження земельних ділянок  від 10.06.2010р.

Перелічені документи наявні в матеріалах справи та підтверджують факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено та обґрунтовано правомірність вимог прокурора про стягнення з відповідача суми шкоди в розмірі 6579 грн.27 коп., заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

З огляду на наведене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги прокурора Бершадського  району в інтересах держави в особі Бершадської   районної  державної адміністрації . За таких обставин, рішення господарського суду Вінницької  області від 22.02.2011р. в частині відмови у стягненні з ТзОВ « Хлібороб « шкоди , завданої самовільним заняттям земельних ділянок  у справі № 12\166-10 підлягає скасуванню у зв»язку з  невідповідністю висновків суду обставинам справи з прийняттям  нового рішення про стягнення з ТзОВ « Хлібороб» шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних  ділянок в розмірі 6579 грн.27 коп.

Відповідно до ст. 49  Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в розмірі  65 грн.79 коп.  та витрати на інформаційно –технічне  забезпечення судового процесу в розмірі  118 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, підлягає до стягнення з відповідача  державне мито за подачу апеляційної скарги в розмірі  32 грн. 89 коп.

Керуючись  ст.ст. 49, 99,101,103-105  ГПК України,  суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення господарського суду Вінницької області  від  22 лютого 2011 року у справі № 12\166-10  в частині відмови в позові про  стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельних ділянок сільськогосподарського призначення із не витребуваних земельних часток (паїв) в розмірі 6579,27 грн.  скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Позов   прокурора Бершадського  району в інтересах держави в особі Бершадської  районної державної адміністрації до  товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» про  відшкодування шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельних ділянок  задоволити.

Стягнути  з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб»(24412, Вінницька область, Бершадський район, с. Війтівка, вул. Котовського,  код 32842308)  на користь  Бершадської районної державної адміністрації   на р/рахунок  31118115700041  , МФО  802015 , ЄДРПОУ 34701172  , одержувач  бюджет Бершадського району   шкоду , завдану самовільним заняттям земельних ділянок в розмірі   6579 грн( шість тисяч  п»ятсот сімдесят дев»ять ) грн. 27 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб»(24412, Вінницька область, Бершадський район, с. Війтівка, вул. Котовського,  код 32842308) до Державного бюджету України  65 грн. (шістдесят п»ять ) 79 коп. –державного мита  та 118грн.  (сто вісімнадцять ) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також  32 грн. 89 коп-державне мито за подачу апеляційної скарги.

Господарському суду Вінницької області видати накази.

В іншій частині рішення господарського суду Вінницької області  від  22 лютого 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з  дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча  суддя                                                                         Олексюк Г.Є.

Суддя                                                                                              Гудак А.В.  

Суддя                                                                                              Сініцина Л.М.