Рішення

від 22.02.2011 по справі 7/283

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/283

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.02.11 р.                                                                                    Справа № 7/283                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При помічнику судді Косицькій В.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Малого приватного підприємства „Мерал” м. Донецьк

До відповідача: Каранського дочірнього підприємства „Антрацит-сервіс” ВАТ „Облпаливо” смт.Андріївка

Предмет спору: стягнення 110 222, 30 грн. боргу, 3 397, 27 грн. 3% річних, 13 312, 07 грн. інфляційні, 11 143, 02 грн. пені.

За участю представників:

від позивача: Бусюкін І.А. - довір.

від відповідача:  Чепак Т.І. - директор           

У судовому засіданні 19.01.2011р. на підставі ст.77 ГПК України оголошено перерву до 14.02.2011р.            

СУТЬ СПОРУ:

Мале приватне підприємство „Мерал” м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Каранського дочірнього підприємства „Антрацит-сервіс” ВАТ „Облпаливо” смт.Андріївка про стягнення 110222,30 грн. боргу, 3397,27 грн. 3% річних, 13312,07 грн. інфляційні, 11143,02 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду копії наступних документів: договір купівлі-продажу №12/10/1 від 12.10.2009р. з додатками та додатковими угодами; рахунки-фактури №12/10/1-1 від 16.10.2009р., №12/10/1-2 від 28.10.25009р., №12/10/1-3 від 30.10.2009р., №12/10/1-4 від 03.11.2009р., №12/10/1-5 від 09.11.2009р.; акти прийому-передачі товару від 16.10.2009р., від 28.10.2009р., від 30.10.2009р., від 03.11.2009р., від 09.11.2009р.; квитанції про приймання вантажу №№51704081, 50992411, 50992453, 52062803, 50992490; лист №33 від 12.10.2010р.; акт звірки розрахунків станом на 08.11.2010р.; претензія №29/11/10-1 від 29.11.2010р.; опис вкладення до листа від 29.11.2010р. та поштова квитанція №1910 від 29.11.2010р.; повідомлення про вручення поштового відправлення від 29.11.2010р.

Позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідач суму основного боргу та пені визнав у повному обсязі, стосовно нарахування 3% річних та інфляційних пояснив, що ці суми не передбачені умовами договору.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу №12/10/1 від 12.10.2009р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками та додатковими угодами.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.п.1.1-1.2 Договору, продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача) вугілля кам'яне – далі товар, а покупець зобов'язується прийняти поставлений товар та оплатити продавцю вартість товару, на умовах, передбачених цим Договором. Сортамент, кількість, якість, вартість і терміни оплати товару вказуються додатково у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Кількість, якість товару, базисні умови поставок передбачені сторонами у розділах 2-3 Договору.

Ціна товару і загальна вартість поставки вказується додатково у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору. Покупець здійснює розрахунок за поставлений товар грошовими коштами на поточний рахунок продавця (п.п. 4.1, 4.4 Договору).

У Специфікаціях (додатки №1 від 12.10.2009р., №2 від 14.10.2009р., №3 від 20.10.2009р. до Договору) сторони обумовили терміни оплати: протягом 5 банківських днів з дати відвантаження або попередньо за згодою сторін, а також узгодили якість та кількість товару, що поставляється у жовтні 2009р.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов'язання за договором у жовтні 2009р. виконав належним чином, поставив відповідачу вугільну продукцію, в підтвердження чого у справі містяться акти прийому-передачі товару від 16.10.2009р., від 28.10.2009р., від 30.10.2009р., від 03.11.2009р., від 09.11.2009р.; квитанції про приймання вантажу №№51704081, 50992411, 50992453, 52062803, 50992490.

Відповідачу також були виставлені рахунки-фактури №12/10/1-1 від 16.10.2009р., №12/10/1-2 від 28.10.25009р., №12/10/1-3 від 30.10.2009р., №12/10/1-4 від 03.11.2009р., №12/10/1-5 від 09.11.2009р. на сплату поставленого вугілля на загальну суму 410 222, 30 грн.

Посилаючись на лише часткову сплату отриманого товару та на порушення умов Договору щодо термінів оплати, позивач звернувся до відповідача з претензією №29/11/10-1 від 29.11.2010р. про сплату, у тому числі, суми боргу – 110 222, 30 грн. В підтвердження факту направлення відповідачу вимоги у справі містяться копії опису вкладення до листа від 29.11.2010р. та поштової квитанції №1910 від 29.11.2010р., повідомлення про вручення поштового відправлення від 29.11.2010р.

Відповідач свої зобов'язання стосовно оплати отриманого вугілля у повному обсязі не виконав, чим порушив умови договору.

Шляхом дослідження матеріалів справи, заслухавши пояснення обох представників сторін, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем значиться заборгованість за отриманий товар в сумі 110 222, 30 грн., яка підтверджена матеріалами справи, у тому числі двостороннім актом звірки розрахунків, визнана у судовому засіданні відповідачем та підлягає стягненню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період з 17.11.2009р. по 10.12.2011р. 3% річних в сумі 3 397, 27 грн. та 13 312, 07 грн. інфляційних.

Відповідач проти стягнення вказаних сум заперечив, посилаючись на той факт, що нарахування 3% річних та інфляційних не передбачено умовами Договору.

Заперечення відповідача судом до уваги не беруть з огляду на наступне.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана вище стаття визначає відповідальність за порушення грошового зоюов'язання я та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання незалежно від того, чи передбачена така відповідальність умовами Договору.  

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача за зазначений вище період нарахування спірних сум значилась заборгованість перед позивачем у зв'язку із несвоєчасним та неповним виконанням своїх договірних зобов'язань стосовно оплати вартості отриманого товару. Крім того, суд звертає увагу сторін на той факт, що індекс інфляції та 3% річних не являються штрафними санкціями, застосування яких можливо лише за домовленістю сторін, тоді як індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань. Таким чином, грошовими зобов'язаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.

Розрахунок 3% річних та інфляційних перевірено судом.

Під час перевірки розрахунків позивача, судом з'ясовано, що позивач надав розгорнутий обґрунтований розрахунок суми інфляційних нарахувань лише за період з січня 2010р. по листопад 2010р. та лише на суму 13 257, 78 грн. Обґрунтований розрахунок стосовно нарахування інфляційних в залишковій сумі 54,29 грн. (13 312, 07 грн. заявлена до стягнення сума мінус 13 257, 78 грн. сума інфляційних згідно наданого розрахунку) позивачем не надано.

Разом з цим, перевіривши правильність нарахування спірних сум, судом встановлено, що згідно визначеного періоду нарахування сум інфляційних та 3% річних, вказаних позивачем, зазначені суми складають:

- 3 % річних складають 3 397, 27 грн.,

- інфляційні складають 13 373, 89 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 13 312, 07 грн., що не суперечить приписам діючого законодавства.

Таким чином, вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 3 397, 27 грн. та інфляційних  в сумі 13 257, 78 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.6.2 Договору, у разі несвоєчасної оплати згідно з умовами цього Договору та Додатків до нього, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 17.11.2009р. по 16.05.2010р. у сумі 11 143, 02 грн., застосовуючи при цьому подвійну облікову ставку НБУ, що відповідає умовам Договору та приписам чинного законодавства.

Пеня визнана відповідачем, нарахована позивачем у відповідності до приписів діючого законодавства та умов Договору, розрахунок перевірено судом – позивачем здійснено арифметично вірно, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України,  господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Малого приватного підприємства „Мерал” м. Донецьк до Каранського дочірнього підприємства „Антрацит-сервіс” ВАТ „Облпаливо” смт.Андріївка про стягнення 110 222, 30 грн. боргу, 3 397, 27 грн. 3% річних, 13 312, 07 грн. інфляційних, 11 143, 02 грн. пені задовольнити.

Стягнути з Каранського дочірнього підприємства „Антрацит-сервіс” ВАТ „Облпаливо” смт.Андріївка (87120, Донецька обл.., Тельманівський р-н, смт.Андріївка, вул.Рудченко, ЄДРПОУ 30537861, п/р 26009051700899 в Тельманівському від.ПриватБанку в смт.Тельманово, МФО 335496) на користь Малого приватного підприємства „Мерал” (83064, м.Донецьк, вул.Генерала Максима Козиря, 11/65, ЄДРПОУ 30549730, п/р 26007187419001 в Донецькому РУ „Приватбанк”, МФО 335496) –  110 222, 30 грн. боргу, 3 397, 27 грн. 3% річних, 13 312, 07 грн. інфляційних, 11 143, 02 грн. пені., державне мито – 1 380, 75 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236, 00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до діючого  законодавства.

Повний текст рішення підписаний 28.02.2011р.

Суддя                                                               Сгара Е.В.