Постанова

від 10.12.2007 по справі 14/234

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10.12.2007                                                                                          

№ 14/234

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:          Капацин  Н.В.

 суддів:            Калатай  Н.Ф.

          Пашкіної С.А.

 при секретарі:           Кулачок О.А.

 За участю представників:

 від позивача -ОСОБА_2. - представник за

довіреністю № 4127 від 17.07.2007 р.

 від відповідача - ОСОБА_3 - керівник згідно

довідці № 192 від 02.10.2006 р.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємеця ОСОБА_1

 на рішення Господарського суду Чернігівської

області від 18.09.2007

 у справі № 14/234 (Книш Н.Ю.)

 за позовом                               Фізичної особи -

підприємеця ОСОБА_1

 до                                                   Сільськогосподарського

виробничого кооперативу "Дружба народів-К"

 про                                                 

стягнення 5791,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позов заявлено про стягнення з відповідача

5791,73 грн. за порушення грошового зобов'язання, в тому числі: 5760 грн.

штрафу, 26,72 грн. пені, 5,01 грн. річних.

Рішенням господарського суду

Чернігівської області від 18.09.2007 р. у справі № 14/234 позов задоволено

частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 26,72 грн.

пені, 05,01 грн. 3 %  річних, 2000 грн.

штрафу, 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу, в задоволенні вимог в частині стягнення штрафу в

сумі 3760 грн. відмовлено.

Рішення суду першої інстанції

ґрунтується на тому, що в порушення умов договору про надання послуг від

07.08.2004 р., укладеного між позивачем та відповідачем, останній не своєчасно

оплатив надані позивачем послуги, внаслідок чого позивач має право на стягнення

передбачених договором штрафних санкцій, проте, приймаючи до уваги, що

відповідач є сільськогосподарським виробничим кооперативом, що прострочка

виконання зобов'язання з боку відповідача склала не значний період - тільки 8

днів, а також враховуючи, що сума штрафних санкцій є надмірно великою у

порівнянні із збитками кредитора, суд, відповідно до ст. 233 Господарського

кодексу України, зменшив розмір штрафних санкцій.

Не погоджуючись з рішенням суду

першої інстанції, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся з апеляційною

скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати

рішення господарського суду Чернігівської області в частині зниження штрафної

санкції з 5760 грн. до 2000 грн. та визначити вказану штрафну санкцію згідно

умов укладеного між сторонами договору в сумі 5760 грн.

В апеляційній скарзі позивач

посилається на те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для

справи і неправомірно з власної ініціативи застосував ч. 3 ст. 83 ГПК України.

У судовому засіданні представник

позивача підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Керівник відповідача у судовому

засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував і долучив до

матеріалів справи відзив на апеляційну скаргу.

Дослідивши доводи апеляційної

скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників,

з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України,

згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної

скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у

повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

07.08.2007 р. між позивачем та

відповідачем укладений договір про надання послуг (далі Договір), за умовами

якого позивач зобов'язався надати відповідачу послуги по збиранню зернових

культур на площі 70 га чистих від каміння, бур'янів і частин сільгосптехніки по

обробці ґрунту, комбайном Джон Дір 9640 WTS на паливі відповідача, а відповідач

зобов'язаний прийняти та оплатити надані послуги на умовах Договору.

Відповідно до п. 2.8 Договору об'єм

наданих послуг щодня оформлюється Актом прийому-здачі наданих послуг, який

підписують уповноважені представники сторін і завіряють печаткою.

По закінченню надання послуг

уповноважені представники сторін підписують і завіряють печаткою остаточний Акт

прийому - здачі наданих послуг, який є підставою для проведення оплати за

Договором.

На виконання умов Договору позивач

надав відповідачу послуги по збиранню зернових культур на площі 72 га, що

підтверджується двостороннім актом прийому-здачі наданих послуг від 08.08.2007

р., підписаним та скріпленим печатками сторін.

Відповідно до п. 3.1 Договору

вартість за надані послуги складає 160 грн. за 1 га.

Загальна вартість наданих послуг,

відповідно, складає 11520 грн. (72 га * 160 грн.)

Відповідно до п. 3.2 Договору строк

оплати: протягом одного дня на підставі рахунку позивача.

10.08.2007 р. відповідач отримав

від позивача рахунок № 4/1 від 08.08.2007 р. на суму 11520 грн., що

підтверджується відміткою відповідача на вказаному рахунку.

Оскільки рахунок №4/1 від 08.08.07

р. на суму 11520, грн. відповідачем отримано 10.08.07 р., то днем оплати послуг

у сумі 11520 грн. є 11.08.2007 р.

Враховуючи, що 11.08.2007 р.

припадає на неробочий день суботу, днем проплати, згідно ч. 5 ст. 254 ЦК

України, є перший робочий день за цією датою, тобто 13.08.07 р.

Як вбачається із матеріалів справи,

платіжним дорученням № 116 від 10.08.2007 р. відповідач рахунок №4/1 від

08.08.2007 р. сплатив частково в сумі 3900 грн..

Решту боргу в сумі 7620 грн.

відповідач сплатив платіжним дорученням № 117 20.08.2007 р., тобто з

простроченням 7 днів - з 13.08.2007 р. по 19.08.2007 р.

Згідно статтям 525, 526 Цивільного

кодексу України (ЦК України), статті 193 Господарського кодексу України (ГК

України) зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов

договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов'язання не

допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України

передбачено, що якщо у зобов'язанні 

встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у

цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного

кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з

порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК

України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до

виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або

законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України

боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора

зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції

за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,

якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням

договірних зобов'язань, тому є підстави для застосування відповідальності,

встановленої законом.

Суд першої інстанції дійшов вірного

висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3 %

річних, але стягнув їх за 8 днів - за період з 12.08.2007 р. по 19.08.2007 р.,

в той час як стягувати їх треба за 7 днів - з 13.08.2007 р. по 19.08.2007 р.

Рішення суду першої інстанції в цій

частині підлягає зміні, стягненню з відповідача підлягає 4 грн. 38 коп. річних

за порушення виконання грошового зобов'язання (7620 грн. * 3% / 365 днів *

7днів).

Щодо вимог про стягнення пені слід

зазначити наступне.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі

порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом, в

тому числі сплата неустойки.

Згідно п. 4.2. Договору, при

невиконанні п. 4.1. Договору відповідач сплачує відповідачу пеню у розмірі

подвійної облікової ставки НБУ від суми наданих послуг за кожен календарний

день прострочення.

Згідно п. 4.1 Договору за

невиконання або часткове невиконання п. 3.2 Договору відповідач оплачує

позивачу штраф у розмірі 50% від загальної суми наданих послуг, який

оплачується протягом 5 днів з дати порушення зобов'язань визначених п. 3.2 даного

Договору.

Отже, пунктом 4.2 Договору

передбачається стягнення пені у випадку порушення відповідачем зобов'язання по

сплаті штрафу, передбаченого у договорі за невиконання договірного зобов'язання

в частині оплати наданих послуг.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України

пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного

грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зобов'язання сплатити штраф за

порушення грошового зобов'язання не відноситься до зобов'язань в розумінні ст.

549 ЦК України, за несвоєчасне виконання яких може бути застосовано

відповідальність у вигляді стягнення пені.

Застосування відповідальності у

вигляді стягнення пені за порушення зобов'язання зі сплати штрафу чинним

законодавством України не передбачено.

За таких обставин, вимоги позивача

про стягнення пені задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на

вимогах закону, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо вимог про стягнення штрафу в

сумі 5760 грн. слід зазначити наступне.

Пунктом 4.1 Договору сторони

передбачили, що за невиконання або часткове виконання п.3.2. договору

відповідач повинен сплатити позивачу штраф у розмірі 50% від загальної суми

наданих послуг, що сплачуються протягом 5 днів з дати порушення зобов'язань,

визначених п.3.2. договору.

Відповідно, позивач вимагає

стягнути з відповідача штраф у сумі 5760 грн., розрахований як 50% від

загальної вартості наданих за Договором послуг 11520 грн.

Суд першої інстанції, прийнявши до

уваги, що відповідач є сільськогосподарським виробничим кооперативом, що

прострочка виконання зобов'язання з боку відповідача склала не значний період -

тільки 8 днів, що сума штрафних санкцій є надмірно великою у порівнянні із

збитками кредитора, з урахуванням ст. 233 ГК України, відповідно до ч. 3 ст. 83

Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір штрафних санкцій і

стягнув з відповідача 2000 грн. штрафу.

Судова колегія з таким рішення суду

першої інстанції погодитися не може з огляду на таке.

По-перше, згідно довідки №192

управління статистики у Ніжинському районі, сільське господарство не є

виключним видом діяльності відповідача, який, має право займатися також оптовою

та роздрібною торгівлею та діяльністю їдалень.

Крім того, у цій справі між

сторонами не вирішується спір щодо стягнення збитків, тому зменшення штрафу з

огляду на те, що його розмір є надмірно великим у порівнянні зі збитками

кредитора, за відсутності таких, є безпідставним.

До того ж, згідно ст. 233 ГК

України, при зменшенні штрафних санкцій у випадку, якщо судом визнано, що ці

санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд повинен взяти до

уваги ступень виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які

беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що

заслуговують на увагу.

При прийнятті рішення про зменшення

за власною ініціативою суми штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, суд

першої інстанції не досліджував фінансовий стан а ні позивача а ні відповідача.

Будь-яких документальних доказів

щодо цих обставин матеріали справи не містять.

У відповіді на позовну заяву та у

відзиві на апеляційну скаргу Голова відповідача, заперечуючи проти задоволення

вимог позивача, в тому числі щодо стягнення штрафу в сумі 5760 грн.,

посилається на те, що у проекті договору, який їй надав на розгляд представник

позивача, штрафної санкції 50% від несвоєчасно сплаченої суми не було, що

Договір про надання послуг від 07 серпня 2007 р. вона підписала не

перечитувавши, повіривши у порядність позивача, який прислав представника з

проектом договору, що позивач не наполягав на прискоренні оплати і про такі

штрафні санкції відповідачу не говорив, що при розгляді справи у суді першої

інстанції позивач наголошував про те, що штрафні санкції не оговорюються

попередньо перед укладенням угоди.

Проте, жодного доказу на

підтвердження зазначених обставин відповідач суду не надав.

У відповідності до п.3 ст. 83

Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи

рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу,

пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Матеріали справи не містять доказів

наявності виняткових обставин, за яких передбачена Договором відповідальність

відповідача у вигляді стягнення штрафу за невиконання грошового зобов'язання

має бути зменшена за правилами ст. 83 ГПК України.

З огляду на викладене, судова

колегія вважає, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для

зменшення розміру штрафу виходячи з того, що відповідач є сільськогосподарським

виробничим кооперативом, що прострочка виконання зобов'язання з боку

відповідача склала не значний період - тільки 8 днів, що сума штрафних санкцій

є надмірно великою у порівнянні із збитками кредитора.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 549

ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми

невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 218 ГК України

підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських

відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України

штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді

грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин

зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської

діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 232 ГК України

вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити

учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у

випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською

компетенцією.

Як свідчать матеріали справи,

неналежне виконання зобов'язання у вигляді затримки в оплаті на 7 днів

відбулася з боку відповідача щодо суми 7620 грн., в той час як 3900 грн. були

сплачені у строки, встановлені Договором.

З огляду на викладене, вимоги

позивача стягнути 50% штрафу відносно суми своєчасно сплачених 3900 грн. є

такими, що не ґрунтуються на вимогах закону і задоволенню не підлягають.

Стягненню з відповідача на користь

позивача підлягають 3810 грн. - 50% від суми несвоєчасно перерахованих 7620

грн.

Згідно роз'яснень Пленуму

Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про

судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно

відображені  обставини і правові наслідки

є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,

дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд,

встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши

обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що

підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського

процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення

місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що

мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають

значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених

у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне

застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія

суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини

справи та неправильно застосовані норми процесуального права, а тому, рішення

господарського суду Чернігівської області від 28.09.2007 року у справі № 14/234

підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК

України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Фізичної особи -

підприємця ОСОБА_1на рішення господарського суду Чернігівської області від

18.09.2007 р. у справі № 14/234 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду

Чернігівської області від 18.09.2007 р. у справі № 14/234 змінити.

3. Викласти п. 2 резолютивної

частини рішення господарського суду Чернігівської області від 18.09.2007 р. у

справі № 14/234 в наступній редакції:

                    “2. Стягнути з

Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Дружба народів-К” (вул.

Власенків, 6, с. Кукшин, Ніжинський р-н, Чернігівська область, р/р 26006300645

„Ощадбанк” №204 в м. Ніжин, МФО 343121, код 34490508) на користь Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1ЗАТ КБ ПриватБанку, МФО 305299,

ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 4 (чотири) грн. 38 коп. річних, 3810 (три

тисячі вісімсот десять) грн. штрафу, 67 (шістдесят сім) грн. 18 коп. витрат на

сплату державного мита та 77 (сімдесят сім) грн. 71 коп. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    Видати наказ після набрання

судовим рішенням законної сили.”

4. Стягнути з

Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Дружба народів-К” (вул.

Власенків, 6, с. Кукшин, Ніжинський р-н, Чернігівська область, р/р 26006300645

„Ощадбанк” №204 в м. Ніжин, МФО 343121, код 34490508) на користь Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1., р/р НОМЕР_1 ЗАТ КБ ПриватБанку, МФО 305299,

ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 24 (двадцять чотири) грн. 55 коп. витрат на

сплату державного мита за подачу апеляційної скарги.

5. Видати наказ.

6. Видачу наказів доручити

господарському суду Чернігівської області.

7. Повернути до господарського суду

Чернігівської області матеріали справи № 14/234.

 Головуючий суддя                                                                     

Капацин  Н.В.

 Судді                                                                                         

Калатай  Н.Ф.

                               Пашкіна С.А.

 11.12.07 (відправлено)