Вирок

від 30.11.2010 по справі 1-57

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1-57/2010 р

30 листопада 2010 року Козівський районний суд

Тернопільської області в складі: головуючого судді: Вирста М.М.

при секретарі: Фещак Г.М.

з участю прокурора: Юсипіва Р.В.

підсудного: ОСОБА_1

захисників: ОСОБА_2

ОСОБА_3

потерпілих: ОСОБА_4

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Козові справу про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Носів, Підгаєцького району, Тернопільської області, проживав до оголошений розшуку в АДРЕСА_1, громадянина України, освітою середньо - спеціальною, не працює, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого;

за ч. 3 ст. 364 КК, ч. 2 ст. 365 України, -

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 04 жовтня 2002 року, будучи дільничним інспектором міліції Бережанського РВ УМВСУ в Тернопільській області, виконуючи свої функціональні обов'язки і отримавши від керівництва Бережанського районного відділу міліції вказівку провести разом з дільничним інспектором міліції ОСОБА_6, перевірку повідомлення директора ТОВ «Галичина», в с. Саранчуки, Бережанського району ОСОБА_7 про викрадення корови з пасовища товариства, викликав в приміщення районного відділу міліції жителя с. Нараїв, Бережанського району ОСОБА_5, який на той час купляв худобу в жителів району, щоб перевірити його на причетність до цього злочину.

В ході опитування ОСОБА_5 заперечував свою причетність до викрадення худоби, ОСОБА_1, вступивши в злочинну змову зі ОСОБА_6 на отримання незаконними методами від нього зізнання у скоєнні цього злочину, разом з ним став наносити ОСОБА_5 удари руками і ногами по всьому тілу.

Для того, щоб спонукати ОСОБА_5 визнати свою вину у скоєнні злочину, ОСОБА_6, маючи намір спричинити йому сильну фізичну біль і фізичні страждання, використавши своє становище представника органу влади, примусив його зняти куртку, після чого продовжив наносити йому удари руками і ногами по тілу.

ОСОБА_1, діючи в змові зі ОСОБА_6, направленому на заподіяння потерпілому сильної фізичної болі та страждань, з метою отримання зізнання у злочині, схопив його руками за голову і вдарив головою до стіни.

Не отримавши таким незаконним методом від ОСОБА_5 визнання у вчиненні злочину, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_6, перевищуючи надану їм владу і службові повноваження, діючи в порушення конституційних прав ОСОБА_5, згідно з якими ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, не людському або такому, що принижує його гідність поводженню, продовжив застосовувати до нього мучення і катування.

Принижуючи гідність ОСОБА_5 він гумовим кийком почергово із ОСОБА_6, упродовж тривалого часу наносив удари по його тілу.

ОСОБА_1 крім того, з метою заподіяння ОСОБА_5 нестерпного фізичного болю, зі значною силою наніс йому гумовим кийком декілька ударів по статевих органах, після чого вколов його невстановленим гострим предметом в палець руки та вдарив його знову головою до стіни.

В результаті перевищення влади та службових повноважень ОСОБА_1 разом зі ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_5 закриту травму лівої половини грудей з переломом 10-го ребра, садна та чисельні, просторові синці чола, правої вушної раковини, обох верхніх кінцівок, обох гомілок, сідниць, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Цими діями, що виразилися у перевищенні влади та службових повноважень, тобто умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень, які супроводжувалися насильницькими, болісними діями, що ображають особисту гідність потерпілого та заподіяли істотну шкоду його охоронюваним правам та інтересам ОСОБА_1 вчинив злочин передбачений ч. 2 ст. 365 КК України.

Крім цього, ввечері 25 серпня 2003 року ОСОБА_1 по розпорядженню чергового Бережанського РВ УМВСУ в Тернопільській області, разом з працівниками міліції ОСОБА_8 і ОСОБА_9, прийшов додому жителя м. Бережани, ОСОБА_4, для перевірки повідомлення його дружини, про вчинення сімейного скандалу.

Під час перевірки цього повідомлення, ОСОБА_1 доставив ОСОБА_4 у відділення швидкої допомоги районної лікарні для перевірки на стан алкогольного спяніння.

Після закінчення перевірки ОСОБА_4 попросив ОСОБА_1 відпустити його в туалет. Не зважаючи на прохання ОСОБА_4, ОСОБА_1 вивів його на вулицю і, перевищуючи свої службові повноваження та владу, надів на його руки кайданки і заставив справляти свої природні потреби неподалік лікарні.

Коли ОСОБА_4 з надітими на руки кайданками присів, ОСОБА_1, перевищуючи владу і службові повноваження, діючи в порушення конституційних прав ОСОБА_4, бажаючи принизити його гідність і заподіяти фізичну біль та муки, зірвав з нього штани і став наносити ОСОБА_4 удари ногами по тілу, а також наніс декілька ударів ногами в голову, від яких той втратив свідомість.

Внаслідок перевищення наданої йому влади і службових повноважень, ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_4 закриту травму правої половини грудної клітки з переломами 8-9 правих ребер, закриту травму нирок з клінічними ознаками забою, крововиливи правого і лівого плеча, крововиливи правого ліктєвого суглобу на ділянці променево - зап'ястних суглобів, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Після заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, що відносяться до середнього ступеня тяжкості, ОСОБА_1, намагаючись уникнути відповідальності за вчинений ним злочин, вирішив незаконним чином створити докази своєї невинності і шляхом фальсифікації офіційних документів притягнути потерпілого ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за дії, які той не вчиняв.

Зловживаючи наданою йому владою і службовим становищем, при відсутності в діях ОСОБА_4 ознак адміністративного правопорушення, за яке він міг бути доставлений в міліцію, після 22 год. 25 серпня 2003 року доставив ОСОБА_4 в Бережанський районний відділ міліції, де продовжуючи зловживати наданою йому владою і службовим становищем, умисно, використовуючи її всупереч інтересам служби, діючи в особистих інтересах, в порушення функціональних обов'язків дільничного інспектора міліції, відповідно до яких мав виконувати свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом, направленим на забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав, свобод, законних інтересів, ввечері 25 серпня 2003 року в приміщенні Бережанського РВ УМВСУ склав протокол за № ТЕ 009805 про вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення - появу в громадському місці у стані алкогольного спяніння, що принижує людську гідність і громадську мораль, передбаченого ч. 1 ст. 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В протокол ОСОБА_1 вніс завідомо неправдиві дані про те, що ОСОБА_4 того ж дня перебував на вулиці М. Кривоноса в м. Бережани в стані алкогольного спяніння, мав неохайний вигляд, спотикався, падав, чим ображав людську гідність і мораль.

На підставі вказаного протоколу про адміністративне правопорушення, складеного ОСОБА_1, ОСОБА_4 о 23 год. 25 серпня 2003 року був затриманий черговим районного відділу міліції і поміщений в приміщення для затриманих осіб, де незаконно утримувався до 09 год. 26 серпня 2003 року, а постановою начальника Бережанського РВ УМВС від 25 серпня 2003 року, в справі про адміністративне правопорушення, на нього накладено штраф в розмірі 17 гривень.

30 вересня 2003 року постановою голови Бережанського районного суду постанова в справі про адміністративне правопорушення від 25 серпня 2003 року, винесена начальником Бережанського РВ УМВСУ в Тернопільській області щодо ОСОБА_4, скасована через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.

В результаті цих незаконних дій ОСОБА_1, спричинено шкоду охоронюваним законом правам і інтересам ОСОБА_4, оскільки він незаконно позбавлений волі та порушені його конституційні права на свободу і особисту недоторканність.

Цими діями, які виразилися у зловживанні владою та службовим становищем, тобто в умисному в особистих інтересах використанні службовою особою влади та службового становища, всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам потерпілого, які вчиненні працівником правоохоронного органу, ОСОБА_1 вчинив злочин передбачений ч. 3 ст. 364 КК України.

Підсудний ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав, та по суті предявленого обвинувачення пояснив, що працював дільничним інспектором міліції Бережанського РВ УМВСУ в Тернопільській області.

В жовтні 2002 року він з іншими працівниками міліції виїжджав в с. Нараїв, Бережанського району з приводу нанесення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень Солодовнику.

ОСОБА_5 проходив свідком по справі, тілесних ушкоджень йому не наносив.

Ввечері 25 серпня 2003 року по розпорядженню чергового, із працівниками міліції ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виїхали на виклик дружини ОСОБА_4, про те, що ОСОБА_4 вчиняє сімейний скандал. В квартирі у ОСОБА_4 було брудно, під час розмови із потерпілим ОСОБА_1 запропонував йому проїхати на швидку для медичного освідчення, оскільки ОСОБА_4 перебував в стані алкогольного спяніння, згідно висновку експертизи ОСОБА_4 перебував в стані алкогольного спяніння середньої ступені /2,2 проміле/, після освідчення в лікарні ОСОБА_1 надів на потерпілого наручники, оскільки він поводився агресивно, нецензурно виражався в їх адресу. Потім вони сіли в службовий автомобіль та поїхали до райвідділу для оформлення протоколу, завели ОСОБА_4 до дільничних, черговий ОСОБА_11 по вказівці відповідального по райвідділу ОСОБА_12 склав протокол про адміністративне затримання.

Він особисто не звертався до чергового про поміщення потерпілого в камеру затриманих, про те, що його затримали він не знав, а дізнався тільки ранком 26 серпня 2003 року, коли відвів ОСОБА_4 до начальника райвідділу, де на нього було накладено штраф, потім ОСОБА_4 відпустили.

Під час медичного освідчення ОСОБА_4 в туалет не просився, поводився агресивно, погрожував працівникам міліції звільненням, тому була потреба застосувати спецзасоби, зокрема надіти наручники. Коли їхали у райвідділ ОСОБА_4 просився в туалет, ОСОБА_1 йому сказав, що піде в райвідділі.

ОСОБА_4 протокол про вчинення адміністративного правопорушення підписав зранку, в той вечір він його не підписував. Того вечора ОСОБА_4 ніхто тілесних ушкоджень не наносив.

Не дивлячись на невизнання вини підсудним ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, його вина у вчиненні даних злочинів підтверджується показами потерпілих, підтверджується зібраними в ході досудового слідства доказами, та обєктивно, повно і всебічно дослідженими і перевіреними в ході судового слідства по справі.

Так, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 суду показав, що пройшло багато часу та він достеменно не памятає як усе було, проте зазначив, що зранку 04 жовтня 2002 року він, на вимогу працівників міліції, хто викликав в міліцію вже не памятає, приїхав в Бережанський районний відділ міліції, для дачі пояснень по факту крадіжки корови у с. Саранчуки, Бережанського району.

Там працівник міліції, як пізніше він дізнався, що це ОСОБА_1, завів його в кабінет розташований на другому поверсі, і разом з працівником міліції ОСОБА_6 почав розпитувати, де він був 28 вересня 2002 року, та про крадіжку корови в с. Саранчуки, Бережанського району, ОСОБА_5 їм повідомив, що про крадіжку нічого не знає, та заперечив свою причетність до крадіжки.

Коли ОСОБА_5 сказав, що він не причетний до цієї крадіжки, ОСОБА_1 завів його в інший кабінет, в якому наніс йому удар в живіт, куди ще наносили удари вже не памятає, але факт його побиття працівниками міліції був, при цьому вимагали зізнатись у вчиненні разом з ОСОБА_10 крадіжки корови, до якої вони не були причетні.

Пізніше, не витримавши знущань ОСОБА_5 написав пояснення в якому визнав свою вину у крадіжці корови в с. Саранчуки, Бережанського району разом із ОСОБА_10

Пояснення у нього відбирали ОСОБА_6 та ОСОБА_1, про що конкретно пояснював не памятає. Після того, ОСОБА_6 примусив його підписати якісь документи. Пізніше він дізнався, що ОСОБА_6 склав на нього протокол про дрібне хуліганство.

В райвідділі ОСОБА_5 пробув до понеділка 07 жовтня 2002 року, додому його не відпустили, а заставили зізнатись у причетності до скоєння іншої крадіжки разом з ОСОБА_10, якої вони не вчиняли.

Вечором, на вимогу адвоката, працівники міліції відвезли його до родички - ОСОБА_13 Там він привів себе в порядок і попросив присутнього в домі родича ОСОБА_13- Там сфотографувати його без одягу з чисельними тілесними ушкодженнями по всьому тілу.

Наступного дня ОСОБА_5 звернувся із заявою на дії працівників міліції в прокуратуру району, а в середу, 09 жовтня 2002 року, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, був покладений на стаціонарне лікування в лікарню.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні заявив, що претензій до підсудного не має, все йому прощає, з приводу обрання покарання покладається на думку суду, що й підтверджує своєю письмовою заявою, яка долучена до матеріалів справи.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що 25 серпня 2003 року біля 22 год. лежав дома на дивані, додому прийшли працівники міліції, їх було троє чи четверо і сказали збиратися в міліцію, оскільки до них подзвонила його дружина і повідомила, що він вчиняє сімейний скандал, вони відвезли його на медичне освідчення в Бережанську районну лікарню. По якій причині дружина визвала міліцію він не знає, він її не чіпав.

Коли ОСОБА_4 доставили в лікарню, лікар запитував у нього чи є скарги, скарг у нього не було, згідно висновку експертизи він перебував в стані алкогольного спяніння.

Потім ОСОБА_4 захотів в туалет, працівники міліції наділи наручники і примусили справляти потреби біля потічка, вони зірвали із нього штани, та почали його бити, били його два міліціонери, в основному, як йому здається, удари наносив ОСОБА_1, точно він не бачив бо було темно, ногами та руками по тілу, в живіт, та по голові, внаслідок чого в нього стався перелом ребер, забій нирок, синці від наручників, синець на плечах у верхній частині плеча, від удару в голову він втратив свідомість і впав на землю, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень він продовжує лікуватись до цього часу. До того часу ОСОБА_4 не хворів, та до лікарів не звертався.

Його били за територією лікарні, біля потічка, відстань між потічком та лікарнею приблизно 7-8 метрів.

З швидкої його вели ОСОБА_1 та ОСОБА_8 пішком по вул. Б.Хмельницького та по вул. Ст. Бандери через місто до парадного входу в райвідділ міліції, у райвідділ його завели під руки, помістили в камеру, ранком склали протокол, протокол про затримання та огляд не складали, чи складали постанову не памятає, його відвели до начальника міліції де на нього було накладено штраф, з райвідділу вийшов о 10 год. і пішов додому, вдома нікого не було.

Того вечора із дому його забирали ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, їхні прізвища дізнався у слідчого прокуратури, ОСОБА_1 він знав раніше, оскільки зустрічалися у барі, там з ним і познайомився.

27 серпня 2003 року ОСОБА_4 звернувся за медичною допомогою до лікаря травматолога, та пояснив що його побили в міліції.

29 серпня 2010 року поїхав на судово-медичну експертизу в м. Тернопіль, мав знімки з рентгену, пізніше звернувся в прокуратуру.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що у 2003 році працював начальником ІТТ Бережанського РВ УМВСУ в Тернопільській області, 25 серпня 2003 року від чергового поступило повідомлення, що ОСОБА_4 вчиняє сімейний скандал із дружиною по місцю проживання, вони з ОСОБА_1 виїхали на виклик, коли приїхали, двері відчинила дружина, яка сказала що її чоловік знаходиться в нетверезому стані, в кімнаті був ОСОБА_4, вони йому запропонували проїхати на медичне освідчення, коли виходили із квартири дружина просила забрати ОСОБА_4 в міліцію, вони з ним поїхали в лікарню, на території лікарні він почав кричати, та погрожувати їм, що вони будуть звільнені з роботи. ОСОБА_1 надів на ОСОБА_4 наручники, тому, що він чинив їм опір, поводився агресивно. При медичному огляді був присутній лікар.

Потім вони доставили ОСОБА_4 до райвідділу міліції для складання адміністративного протоколу, зняли наручники з ОСОБА_4 вже в райвідділі, застосовували спецзасоби, тому що він виражався нецензурними словами, чинив опір працівникам міліції. Коли доставили ОСОБА_4 в райвідділ його одяг був чистий, на ОСОБА_4 побоїв, подряпин не було, щоб він просився в туалет ОСОБА_8 не чув.

Особисто тілесних ушкоджень ОСОБА_4 ОСОБА_8 не наносив, та не бачив, щоб їх наносив ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що в 2003 році працював водієм у Бережанському райвідділі міліції, 25 серпня 2003 року від чергового одержали повідомлення їхати на сімейний скандал, виїхали із ОСОБА_1 та ОСОБА_16, коли зайшли в квартиру там були розкидані речі, бутилки від спиртного, дружина плакала, ОСОБА_4 кричав, що по звільняє їх із роботи, вони поїхали в лікарню для медичного освідчення ОСОБА_4, із лікарні ОСОБА_4 вийшов у наручниках, щось кричав і ОСОБА_1 завів його до машини, потім вони поїхали в райвідділ міліції. Особисто не бачив щоб ОСОБА_4 ОСОБА_1 чи хтось інший наносили тілесні ушкодження, в туалет в присутності ОСОБА_17 ОСОБА_4 не просився. Сідали в машину вони на території лікарні, біля входу в лікарню. В чому був одітий ОСОБА_4 ОСОБА_17 не памятає, скарг від нього не було, брудного одягу на ОСОБА_4 не бачив.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що у 2003 році працював помічником чергового Бережанського райвідділу міліції. ОСОБА_8, ОСОБА_1, та ОСОБА_17 ввечері 25 серпня 2003 року привезли в райвідділ ОСОБА_4, який скандалив із жінкою і помістили його в камеру, ОСОБА_4 був в нормальному одязі, подряпин, тілесних ушкоджень у нього не було, черговий ОСОБА_11 складав протокол про адміністративне затримання ОСОБА_4

ОСОБА_4 був у наручниках, у райвідділ зайшов сам, в камері був до ранку, кричав, виражався нецензурними словами, при звільненні ОСОБА_4 претензій не мав, зранку у нього тілесних ушкоджень, синців, подряпин не було.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що у 2003 році працював начальником ДІМ Бережанського райвідділу міліції, подій 25 серпня 2003 року не памятає, ОСОБА_4 доставлявся в міліцію більше 5 разів.

По ОСОБА_5 підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності немає, ОСОБА_5 і Павлів були доставлені в райвідділ міліції, по матеріалах перевірки було відмовлено в порушенні кримінальної справи. Коли відбирали пояснення в ОСОБА_5 він там був, наступного дня пояснення про крадіжку в с. Саранчуки відбирав ОСОБА_20, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 Особисто не чув, щоб ОСОБА_4 били працівники міліції. ОСОБА_5 йому не скаржився.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснив, що у 2003 році працював в ДІМ Бережанського райвідділу міліції, в літку 2003 року був направлений до ОСОБА_4, оскільки він повідомив, що був побитий невідомими особами в м. Бережани по вул. Кривоноса. Хто вирішував заяву не знає, це було в світлу пору доби, він пішов по вказівці чергового райвідділу міліції. До того у ОСОБА_4 був 3 чи 4 рази на сімейному скандалі, складав протоколи з цього приводу на нього.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні пояснив, що працює хірургом Бережанської ЦРЛ, в кінці серпня 2003 року після 22 год. повертався із роботи додому, з приміщення лікарні два міліціонери вели чоловіка, який кричав, одного міліціонера він знав, це був ОСОБА_8, а іншого ні, потерпілого також не знав, біля входу стояв автомобіль, чоловіка посадили на праві задні двері в салон автомобіля ВАЗ 2107. Міліціонери не відлучалися, вийшли і посадили потерпілого на заднє сидіння. Він не бачив у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень та забрудненого одягу.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснив, що приблизно сім років тому йшов біля лікарні, зустрів ОСОБА_22, там були крики, він не бачив, щоб там бились, машина стояла біля світла на швидкій, там були люди у формі, біля машини стояли два міліціонери і ще один чоловік, чоловіка посадили в машину і поїхали, ОСОБА_22 сказав, що це пяний чоловік. За декілька днів йому запропонували дати пояснення про відомі йому обставини.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні пояснив, що 26 серпня 2003 року їхав із роботи та випадково біля райвідділу міліції побачив ОСОБА_4, взяв його в машину та відвіз до самого дому. В автомобілі ОСОБА_4 розказав йому, що його жінка викликала міліцію і його забрали в «КПЗ», на вигляд він був звичайний, на здоровя не скаржився, про те, що його побили він не казав.

Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні пояснила, що у 2003 році вони із чоловіком розлучалися, неодноразово викликала міліцію. 25 серпня 2003 року приїхала із дочкою додому, ОСОБА_4 був пяним, через що між ними виникла сварка, в квартирі все було розкидано, речі, бутилки від спиртного, вона викликала міліцію і ОСОБА_4 забрали.

З міліції приїхали два міліціонери, в чоловіка періодично наступає агресія, наступного дня він повернувся додому, на міліціонерів не жалівся, ушкоджень у нього не було.

Приблизно через 3 чи 4 дні він ліг в лікарню і почав носити пояс, це було швидше показово, щоб затягнути справу про їхнє розлучення.

Через декілька днів ОСОБА_4 називав прізвище ОСОБА_1, проте все в загальному, нічого конкретного. В лікарні він не лежав, постійно їй погрожував.

В той час, сходи на другий поверх у їх будинку були без перил, за час їхнього проживання раніше до того, ОСОБА_4 неодноразово падав із сходів, і з цього приводу звертався до лікарів, останній раз впав із другого поверху весною 2009 року, та зламав шийний хребець, а потім сказав, що вона його кинула з вікна. Не виключено, що і перед тим, перебуваючи в стані алкогольного спяніння він падав із сходів, тому що в кімнатах був безпорядок, а він був пяним. Коли ОСОБА_4 26 серпня 2003 року повернувся із міліції у нього скарг на стан здоровя не було, 26 серпня 2003 року він знову був у нетверезому стані, можливо і знову падав із сходів.

Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні пояснив, що є знайомим ОСОБА_1, охарактеризував його з позитивної сторони, до справи ОСОБА_5, ОСОБА_1 не причетний, там був ОСОБА_6 та ОСОБА_20.

ОСОБА_4 неодноразово доставлявся в міліцію, скарг в той час із сторони ОСОБА_4 не було. В той день він перебував у кімнаті для затриманих одну добу, претензій із сторони ОСОБА_4 не було. ОСОБА_4 затримував черговий а не дільничний, за ст. 178 КУпАП, за появу в нетверезому стані. Перед звільненням ОСОБА_4 у нього ушкоджень не було, потерпілий ні на що не жалівся.

Свідок ОСОБА_27 в судовому засіданні пояснив, що працює лікарем травматологом Бережанської ЦРКЛ, 27 серпня 2003 року до нього звернувся ОСОБА_4 із травмами, та скаржився на болі в грудях. ОСОБА_4 розповів, що 25 серпня 2003 року його побили працівники міліції, проте їх прізвищ не називав.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що підсудний був його підлеглим, у 2003 році була крадіжка корови, ОСОБА_1 до цього відношення не мав.

По ОСОБА_4 були неодноразові звернення його дружини в міліцію, про факт побиття ОСОБА_4 йому не відомо, відомо тільки те, що його побили невідомі особи, чи це були працівники міліції невідомо. По заяві ОСОБА_4 проводилась службова перевірка. ОСОБА_4 особисто не звертався із скаргами.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_20 привіз ОСОБА_5 і сказав, щоб побув із ним, взяв у нього пояснення, оформив протокол по ст. 173 КУпАП за хуліганство, під час відбору пояснень наніс кілька ударів ОСОБА_5, ОСОБА_1 там був, проте жодної участі у цьому не приймав, в тому числі при побитті. ОСОБА_1 в його присутності удари ОСОБА_5 не наносив.

Вина підсудного ОСОБА_1 у вчинені даних злочинів підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме:

- Згідно висновку судово медичної експертизи № 2443 від 18 листопада 2002 року, у потерпілого ОСОБА_5 виявлено закрита травма лівої половини грудей з переломом 10-го ребра, садна та чисельні, просторові синці чола, правої вушної раковини, правої половини спини, обох верхніх кінцівок, обох гомілок, сідниць, які з огляду на їх властивості, виникли в результаті неодноразової дії тупих предметів з обмеженою поверхнею, цілком ймовірно могли утворитись від нанесення ударів руками, ногами та гумовою палицею, та відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (Т.1 а.с.207-208);

- Згідно висновку судово медичної експертизи № 3041 від 09 січня 2004 року, у потерпілого ОСОБА_4 виявлено закрита травма правої половини грудей у вигляді уламкових переломів 8-го та 9-го правих ребер, синець та набряк мяких тканин в цій ділянці, закрита травма нирок з клінічними ознаками їх забою, синці правого і лівого плеча, в ділянці лівого променево-запясткового суглобу, садна правого ліктьового суглобу та в ділянці обох променево-запясткових суглобів, вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів в межах 3-5 днів до моменту огляду та могли утворитися 25 серпня 2003 року (Т.3 а.с.110-112);

- Згідно висновку судово медичної експертизи № 18 від 16 лютого 2010 року, у потерпілого ОСОБА_4 виявлено: закриті переломи 8-го та 9-го правих ребер у ОСОБА_4 належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, клінічно встановлений забій нирок належить до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя, синці правого і лівого плеча, в ділянці лівого променево-запясткового суглобу, садна правого ліктьового суглобу та в ділянці обох променево-запясткових суглобів, кожне ушкодження окремо чи їхня сукупність належать до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні швидкоминучі наслідки, тривалістю не більше як 6 днів. Даною експертизою встановлено, що висновок судово медичної експертизи № 3041 від 09 січня 2004 року відповідає вимогам «Правил судово медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», а його підсумкова частина сформульована в цілому правильно (Т.5 а.с.99-108);

Суд критично оцінює покази підсудного, оскільки вони спростовуються показами потерпілих, а також дослідженим в судовому засіданні матеріалами справи, а тому суд оцінює його покази, як спосіб захисту та намагання уникнути відповідальності.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» насильство при перевищенні влади або службових повноважень може бути як фізичним, так і психічним. Якщо фізичне насильство полягає в незаконному позбавленні волі, завданні побоїв чи ударів, заподіянні легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, у мордуванні, а психічні - у реальній погрозі заподіянні фізичного насильства щодо потерпілого чи його близьких, дії винної особи потрібно кваліфікувати за ч. 2 ст. 365 КК України.

Згідно п. 9 цієї Постанови болісними й такими, що ображають особисту гідність потерпілого, необхідно вважати дії, які завдають йому особливого фізичного болю чи моральних страждань. Вони можуть полягати у протиправному застосуванні спеціальних засобів …, тривалому позбавленню людини їжі, води, тепла …, а також у приниженні честі, гідності, заподіянні душевних переживань, глумлінні тощо.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд, приходить до висновку про доведеність вини підсудного ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 364 КК України , як зловживання владою, тобто умисне, в особистих інтересах, використання службовою особою, працівником правоохоронного органу, влади, всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян та державним інтересам, та за ч. 2 ст. 365 КК України, як перевищення влади, якщо воно супроводжувалося насильством, або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями.

Досудовим слідством в обвинувальному висновку вказано як обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_1 вчинення ним злочину повторно, з особливою жорстокістю, групою осіб за попередньою змовою, та настання тяжких наслідків для потерпілого, з чим суд не погоджується.

В предявленому досудовим слідством ОСОБА_1 обвинуваченні жодним чином не вказано, що злочини, які інкримінуються ОСОБА_1 були вчинені з особливою жорстокістю, в судовому засіданні про це не здобуто жодних доказів. Згідно матеріалів справи дії ОСОБА_1 супроводжувалися насильством та іншими болісними діями і такими, що ображають особисту гідність потерпілих, що є кваліфікуючою ознакою ст. 365 КК України (ч. 2 ст. 365 КК України).

Щодо обставини, про вчинення ОСОБА_1 злочинів групою осіб за попередньою змовою, суд, вважає за необхідне зазначити наступне. Так, на досудовому слідстві та під час розгляду справи в суді не наведено жодних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 вчиняв злочини за попередньою змовою із іншими особами.

Таким чином, обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1, згідно ст. 67 КК України, суд не вбачає.

До обставин які пом'якшують покарання ОСОБА_1 згідно ч. 2 ст. 66 КК України слід визнати позитивну характеристику за місцем проживання, молодий вік, його стан здоровя, раніше не судимий, злочин вчинив вперше, має на утриманні неповнолітню дитину, батьків пенсіонерів.

Наявність помякшуючих обставин дає можливість суду застосувати до ОСОБА_1 ст. 69 КК України, тобто призначити йому біль мяке покарання ніж передбачено законом.

Суд, при призначенні покарання ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 364 КК України, санкція якої поряд із позбавленням волі передбачає конфіскацію майна, бере до уваги ту обставину, що згідно ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється лише за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України.

В ході судового слідства не здобуто доказів того, що зловживаючи владою ОСОБА_1 діяв з корисливих мотивів, посилання на це слід виключити із обвинувачення підсудного. З огляду на це, ОСОБА_1 не може бути призначене за ч. 3 ст. 364 КК України додаткове покарання у вигляді конфіскації майна навіть у випадку, коли воно передбачене санкцією статті як обовязкове.

При визначенні виду та міри покарання, суд відповідно до вимог ст. ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, вину не визнав, позитивну характеристику за місцем проживання, раніше не судимий, злочин вчинив вперше, має на утриманні неповнолітню дитину, молодий вік, враховуючи думку потерпілого ОСОБА_5, який в цьому покладається на думку суду, суд з урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних злочинів, особу підсудного, обставин, що помякшують його покарання, вважає, що виправлення та перевиховання підсудного можливе в місцях позбавлення волі, а тому ОСОБА_1 слід призначити покарання за ч. 3 ст. 364 та ч. 2 ст. 365 КК України у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України.

Згідно листа прокуратури Російської Федерації від 19 грудня 2008 року ОСОБА_1 затримано 17 грудня 2008 року (Т.3 а.с.240).

Оскільки потерпілим ОСОБА_4 заявлено цивільний позов під час судового слідства, тому суд, вважає за необхідне розяснити потерпілому ОСОБА_4 право звернутися до суду із позовом про відшкодування спричиненої шкоди в порядку цивільного судочинства.

Питання речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Керуючись ст. ст. 323-324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 365 КК України за якими призначити покарання:

- за ч. 3 ст. 364 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 2 /двох/ років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у сфері службової діяльності строком на три роки;

- за ч. 2 ст. 365 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 1 /одного/ року та 8 /місяців/ позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у сфері службової діяльності строком на два роки;

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 остаточну міру покарання обрати у вигляді 2 /двох/ років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах та посади повязані з виконанням функцій представника влади строком на три роки.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередній тримання під вартою.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання 17 грудня 2008 року.

Речові докази по справі: Журнал обліку інформації про злочини і пригоди за 2002 рік, переданий на відповідальне зберігання в Бережанський РВ УМВСУ в Тернопільській області залишити в їх розпорядженні.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Тернопільської області протягом 15 діб через Козівський районний суд, а засудженим, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя: підпис

З оригіналом вірно

ГОЛОВА СУДУ: Б.В. БОДНАРУК