Постанова

від 28.02.2011 по справі 25/247

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/247

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.02.2011 р.           справа №25/247

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддівАкулової  Н.В.Гези Т.Д.Приходько І.В.

за участю  представників сторін:                                                                             

від позивача:Снігаренко Н.Ю., довіреність №124-11"Д" від 30.12.2010р.

від відповідача:Ющенко М.В., довіреність №31 від 17.01.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка Донецької області

на рішення господарського суду

Донецької області

від18.01.2011року

у справі№25/247 /суддя Бойко І.А./

за позовомВідкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка Донецької області

до

Державного підприємства гідрогеологічного захисту „Шахта 2 –БІС” м. Горлівка Донецької області

простягнення   305136грн.47коп.

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м. Горлівка Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства гідрогеологічного захисту „Шахта 2 –БІС” м. Горлівка Донецької області про стягнення   305136грн.47коп., у тому числі пені в сумі 272093грн.06коп., індексу інфляції в сумі  30296грн.27коп., 3% річних в сумі   2747грн.14коп./арк. справи 2-4/.

Рішенням від 18.01.2011року господарський суд Донецької області /суддя Бойко І.А./ позовні вимоги задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивача пеню в сумі 11554грн.64коп., індекс інфляції в сумі  30296грн.27коп., 3% річних в сумі   2747грн.13коп.; в частині стягнення пені в сумі  260538грн.42коп. відмовив за безпідставністю нарахування; вчастині стягнення 3% річних в сумі 0,01грн. відмовив у зв'язку з арифметичною помилкою, допущенною позивачем при розрахунку./арк. справи 89-92/.

Рішення мотивоване тим, що 26.11.2002  між  ВАТ „Донецькобленерго” в особі Центральних  електричних мереж (Постачальник електричної енергії) та  державним підприємством гідрогеологічного захисту „Шахта 2 –БІС” (Споживач) укладений договір про постачання електричної енергії № 261, відповідно до умов якого Постачальник електричної енергії зобов'язався надавати Споживачу послуги з постачання електричної енергії, а Споживач, в свою чергу, зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати її вартість; на виконання умов зазначеного договору  позивач протягом  травня - жовтня 2010р. поставив відповідачу активну та реактивну електричну енергію, а відповідач, відповідно, прийняв та спожив її; заборгованість за електроенергію, спожиту протягом  травня  –липня 2010р., розглядалася в справі № 38/202, позовні вимоги у цій справі задовольнив частково,  зазначеним рішенням господарського суду був встановлений факт несвоєчасності оплати за електричну енергію за договором № 261  від 26.11.2002, поставлену протягом періоду  травень –липень 2010р; відповідач несвоєчасно розрахувався за активну та реактивну електроенергію, спожиту протягом серпня –жовтня 2010р. Враховуючи несвоєчасність виконання відповідачем зобов'язань за договором, позивач, з посиланням на  приписи ст. 625 Цивільного кодексу, нарахував відповідачу індекс інфляції та 3% річних, суд перевірив розміри індексу інфляції та 3% річних на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині вимог про стягнення індексу інфляції та про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення 3% річних, оскільки позивачем при підрахуванні загальної суми 3% річних допущена арифметична помилка, а саме: в результаті підсумовування сум 3% річних виходить сума 2747грн.13коп., а не 2747грн.14коп., як вказав позивач, задоволенню підлягає індекс інфляції в сумі 30296грн.27коп. та 3% річних у розмірі 2747грн.13коп. Позивач, з посиланням на п.  4.2.1. договору нарахував відповідачу  пеню в розмірі  1% за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати; вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 11554грн.64коп., оскільки в даному випадку нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання повинно здійснюватись у відповідності з положеннями Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м. Горлівка Донецької області у апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 18.01.2011року у справі №25/247 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 260538грн.42коп., в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення пені задовольнити повністю посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права,

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково застосував положення Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР до правовідносин між сторонами; на відносини позивача та відповідача, що склалися в рамках договору розповсюджується дія Закону України “Про житлово-комунальні послуги”та Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”, що встановлює розмір неустойки у вигляді пені в розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Представник Державного підприємства гідрогеологічного захисту „Шахта 2 –БІС” м. Горлівка Донецької області вважає рішення господарського суду Донецької області від 18.01.2011року у справі №25/247 законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки судом першої інстанції правомірно застосовані положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та обмежено розмір пені  подвійною обліковою ставкою НБу за кожен день прострочення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону України „Про судоустрій та статус суддів” та ст. 101 ГПК України  на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, які з'явились у судове засідання, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладений договір про постачання електричної енергії №261 від 26.11.2002року, згідно з яким постачальник (позивач) зобов'язався продавати електричну енергію, а споживач (відповідач) зобов'язався оплачувати електроенергію та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору./арк. справи 8-10/.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до п. 9.5 (в редакції додаткової угоди від 28.05.2010р.) договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2010р. та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов.

Згідно п.п. 2.2.2-2.2.4 договору Постачальник зобов'язався постачати споживачу електроенергію як різновид товару, а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №5 „Порядок розрахунків за електроенергію" та вартість реактивної електричної енергії згідно з додатком № 10 „Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії".

Пунктом 3 Додатку №5 до Договору сторони передбачили, що оплата отриманого споживачем рахунку повинна виковуватись протягом не більше 5-ти календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснювалось постачання підприємству відповідача електричної енергії згідно з умовами договору, що підтверджується актами приймання-передачі травень - жовтень 2010р., які підписані представниками сторін без зауважень та скріплені печатками.

Позивачем на оплату електричної енергії виставлені рахунки, які отримані відповідачем, про що свідчать відмітки про отримання на цих рахунках з зазначенням дати отримання (отримано Барановою Г.В., яка діяла на підставі довіреності № 1 від 04.01.2010року).

Згідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за електроенергію, спожиту протягом  травня  –липня 2010р., розглядалася в справі № 38/202.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.10.2010року у справі №38/202, залишеним без змін Донецьким апеляційним господарським судом  постановою від 08.12.2010року, позовні вимоги задоволені частково, в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію в сумі 592 865,58грн. та заборгованості за реактивну електроенергію в сумі 12 523,87грн. провадження  по справі № 38/202 було припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору; стягнуто з ДП гідрогеологічного захисту “Шахта 2-БІС” м. Горлівка на користь ВАТ „Донецькобленерго” 3%  річних в сумі  3 254,19грн., пеню в сумі 18 542,27грн., витрати по сплаті  державного  мита в сумі 6271,86грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 147,34грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено./арк. справи 57-61/.

Згідно ст. 35 ГПК України факти,   встановлені  рішенням  господарського  суду  (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням  третейського  суду,  під  час розгляду однієї справи, не доводяться  знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.10.2010року у справі №38/202 встановлено факт несвоєчасності оплати за електричну енергію за договором № 261  від 26.11.2002, поставлену протягом періоду  травень – липень 2010р.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт отримання електричної енергії, яка відповідачем прийнята, відповідач зобов'язаний у відповідності  умовами договору оплатити вартість отриманої продукції, але матеріали справи не містять доказів своєчасної оплати заборгованості за період з серпня  по жовтень 2010року, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо порушення відповідачем умов оплати отриманої електричної енергії у вказаний період.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється  від відповідальності  за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення, а також 3% річних  від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції в сумі  30296грн.27коп., 3% річних в сумі   2747грн.14коп.

Оскільки встановлено, що позовні вимоги щодо основного боргу підлягають задоволенню, має місце прострочення  виконання грошового зобов'язання, позивач мав належні підстави для заявлення вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.

Однак, суд першої інстанції визнав розрахунок вказаних сум, зроблений позивачем, таким, що є  арифметично не вірним, даний розрахунок не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, внаслідок чого суд першої інстанції  здійснив перерахунок вказаних сум, з дотриманням методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” тощо.

Порядок арифметичного розрахуноку вказаних сум зазначений у тексті рішення суду першої інстанції, що оскарджується.

Здійснивши перевірку розрахунку суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що розрахунок суду є вірним, відповідно стягненню з відповідача на користь позивача підлягають сума 3% річних в розмірі 2747грн.13коп., інфляційні витрати в розмірі 30296грн.27коп.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст. 230  Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення пені на підставі п.4.2.1 договору у загальній сумі 272093грн.06коп.

Пунктом 4.2.1 договору сторонами передбачено відповідальність за внесення платежів, що передбачені п.п.2.2.2-2.2.3 договору з порушенням термінів, які визначені Додатком №5 у вигляді пені в розмірі 1% за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлений граничний розмір відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, суд першої інстанції підставно посилається на той факт, що Закон України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” є спеціальним законом, позивач не довів суду правомірність застосування положень даного Закону у відношеннях, які склалися між сторонами у справі в процесі виконання договору про постачання електричної енергії, та не вказав законних підстав для застосування цього Закону у спірних відносинах.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання необхідно здійснювати відповідно до приписів Закону з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тому позовні вимоги щодо стягнення пені правомірно задоволені судом першої інстанції частково на суму 11554грн.64коп. з урахуванням розрахунку суду.

Доводи скаржника судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області по даній справі відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для  скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись  ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

                                    П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 18.01.2011року у справі №25/247 залишити без змін, апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка Донецької області –без задоволення.

Головуючий                                                            Н.В.Акулова

          Судді                                                                      Т.Д.Геза

                                                                                              І.В.Приходько           

                              Надруковано: 6 прим.

                              1-2позивачу

                              3-відповідачу

                              4-у справу

                              5-ГСДО

                              6-ДАГС