Рішення

від 18.02.2008 по справі 11/257

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/257

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

18.02.2008                                                             Справа  № 11/257

За позовом  приватного підприємства  „Аудит”, м. Мукачево

до відповідача  товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер Агро Технології”, м. Ужгород

про             стягнення 4002,20 грн.                                                  

                                                                                      Суддя  Л.М. Якимчук  

Представники:

від позивача –  Демида А.В. –заступник директора заступник директора  ТОВ –юридичної фірми „Білова і Ко, ЛТД” (дов. №37 від 31.12.07)

від відповідача – не з'явився

СУТЬ СПОРУ: приватне підприємство „Аудит”, м. Мукачево (далі –позивач) звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер Агро Технології”, м. Ужгород (далі – відповідач) про стягнення 4002,20 грн., в т.ч. 3500,00 грн. основної заборгованості та 502,20 грн. штрафних санкцій згідно договору  на виконання аудиторських послуг №2 від 10.01.07.

У даному судовому засіданні представник позивача подав уточнений  розрахунок суми штрафних санкцій  з врахуванням ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно якого розмір штрафних санкцій становить 336,66 грн.

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання по договору, у встановлений строк не оплатив надані йому послуги, внаслідок чого в нього виникла та рахується прострочена заборгованість.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, письмовий відзив на позов не подав, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, тому справа розглянута у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та  додатково подані докази, суд встановив:

Між позивачем (виконавець по договору) та відповідачем (замовник по договору) 10.01.07 укладено договір на виконання аудиторських послуг №2 (далі – договір), згідно якого відповідач доручив, а позивач прийняв на себе виконання послуг, пов'язаних з веденням та перевіркою стану бухгалтерського та податкового обліку за ІV квартал 2006 року (п.1.1. договору).  У п. 5.1. договору зазначено, що оформлення документів на виконані послуги здійснюється згідно Закону України „Про аудиторську діяльність” у формі акту виконаних послуг.

На виконання договору позивач виконав роботу по наданню послуг, а відповідач прийняв виконану роботу, про що між сторонами складено акт здавання-приймання виконаних робіт від 19.02.07, де вказано що виконана робота по договору відповідає умовам договору і належним чином оформлена, претензій зі сторони замовника немає.

В п. 4.1. договору зазначено, що договірна ціна послуг встановлюється у відповідності з обсягами замовлених і виконаних робіт по взаємній домовленості сторін і відображається в Додатку №1 до договору „Завдання-замовлення по наданню аудиторських послуг”. Сторони домовилися та в               п.п. 4.2., 4.3. договору вказали, що після підписання договору замовник в одноденний строк перераховує виконавцю аванс в розмір 70% вартості робіт. Повний розрахунок по договору здійснюється замовником в триденний  строк після завершення роботи.

Додатком №1 до договору „Завдання-замовлення по наданню аудиторських послуг”, рахунком №2 від 10.01.07, виставленим  відповідачу для оплати наданих йому послуг та актом здавання-приймання виконаних робіт від 19.02.07 підтверджено, що вартість послуг становить 3500,00 грн.

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, відноситься до договірних зобов'язань по наданню послуг. Даний висновок ґрунтується на положенні ст.901 Цивільного кодексу України та ст.4 Закону України „Про аудиторську діяльність”.

Згідно ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони  (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Стаття 4 Закону України „Про аудиторську діяльність” встановлює, що аудит –це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Відповідач оплату за  надані послуги у сумі 3500,00 грн. у встановлений строк, не провів, тому позивач звернувся до відповідача з претензією за №12 від 12.04.07 з  пропозицією добровільно перерахувати суму 3500,00 грн. Вказана претензія позивача відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Отже, відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати за  надані послуги не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла та рахується прострочена заборгованість  в сумі 3500,00 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин                                                   повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 3500,00 грн. основної заборгованості, підлягає задоволенню.

Позивач, керуючись п. 4.5. договору та з урахуванням вимог п.6 ст. 231 Господарського кодексу України, за прострочення оплати за  надані послуги, за період з 23.02.07 по 19.11.07 нарахував відповідачу пеню, що згідно розрахунку становить –502,20 грн.

В п. 4.5. договору вказано, що  за прострочення розрахунків або термінів виконання робіт винна сторона сплачує штраф, який розраховується за кожний день затримки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, але не більше 50% від загальної суми платежу. Сплата штрафу не звільняє від виконання договірних зобов'язань і проведення кінцевих розрахунків. Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України  нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тому, на вимогу суду, позивачем подано уточнений розрахунок штрафних санкцій, з врахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України,  згідно якого розмір штрафних санкцій за період з 23.02.07 по 23.08.07 становить 336,66 грн., які також належить стягнути, а у стягненні 165,54 грн. штрафних санкцій (502,20 грн. - 336,66 грн.) слід відмовити.

Позовні вимоги позивачем належним чином обґрунтовані та доведені відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Згідно ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 97,78 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 113,11 грн. - на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити  частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер Агро Технології” (м. Ужгород, вул. Б. Хмельницького, 2/235, код 33662384) на користь приватного підприємства „Аудит” (м. Мукачево, пл. Миру, 19/1, код 20432138):

- суму 3836,66 грн., в т.ч. 3500,00 грн. основної заборгованості та          336,66 грн. штрафних санкцій;

- суму 97,78 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та                     суму 113,11 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3. В решті позову відмовити.

4. Судові витрати в цій частині накласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                      Л. М. Якимчук