Рішення

від 21.02.2008 по справі 17/363

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/363

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                  21.02.08                                                                                                         Справа № 17/363

За позовною заявою ТзОВ Фірма “Продтранссервіс” ЛТД,  м. Луцьк

До відповідача: Приватної агрофірми “Україна”, с. Великосілки

Про стягнення 15 405,67 грн.  

                                                                                                Суддя  У.І.Ділай

Представники

Від позивача: Стельмащук А.С. –представник (Довіреність № 23/01-08 від 23.01.2008р.)

Від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

Ухвалою суду від 24.12.2007р. порушено провадження у справі за позовом ТзОВ Фірма “Продтранссервіс” ЛТД,  м. Луцьк про стягнення 15 405,67 грн.  з Приватної агрофірми “Україна”, с. Великосілки та та призначено до розгляду на 24.01.2008р.

З підстав, викладених в Ухвалі суду від 24.01.2008р. розгляд матеріалів справи відкладався.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав хоч і був належно повідомлений про час та місце судового засідання.

Спір розглядається в порядку ст. 75 ГПК України.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

19 серпня 2006 року між сторонами у справі був укладений Договір № 2-4 поставки сільськогосподарської продукції, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію (зерно ріпаку) і передати її у власність позивача, а останній зобов'язувався прийняти продукцію та оплатити  її за встановленими цінами відповідно до умов Договору.

На виконання п. 2.1. Договору позивач надав відповідачу необхідні для вирощування продукції матеріальні ресурси на загальну суму 81 260,00 грн., з яких: на 36 260,00 грн. приватній агрофірмі “Україна” було поставлено товару (насіння ріпаку, тукосуміш) відповідно до Видаткової накладної № 000000263 від 29.08.2006р.;  45 000,00 грн. було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача, що підтверджується Платіжними дорученнями № 794 від 04.09.2006р. на суму 15 000,00 грн., № 846 від 29.09.2006р. на суму     10 000,00 грн. та № 1170 від 21.03.2007р. на суму 20 000,00 грн.).

Відповідно до п. 5.7. Договору, продукція повинна була бути поставлена позивачу, у строк до 30 серпня 2007р.

Як становлено в процесі розгляду справи поставки продукції у встановлені терміни відповідач не здійснив.

У п. 8.3. Договору передбачено право позивача у випадку прострочення терміну поставки продукції понад 30 календарних днів вимагати від відповідача відшкодування всіх понесених матеріальних витрат на реалізацію даного Договору  

Як зазначається у Поясненні позивача № 25 від 23.01.2008р., Приватною агрофірмою «Україна»було повернуто позивачу 67 260,00 грн., відповідно до довідки банку                              (№ 08.4.02-470 від 23.01.2008р.) про надходження коштів на розрахунковий рахунок ТзОВ фірми «Продтранссервіс»ЛТД від ПАФ «Україна».

27.11.2007р. позивач направив на адресу відповідача Претензію із вимогою у 7-денний строк з моменту отримання Претензії перерахувати на розрахунковий рахунок ТзОВ фірми «Продтранссервіс»ЛТД  борг у розмірі 14 000,00 грн. Проте, вказана Претензія залишилася без відповіді, а вимога без задоволення.

Таким чином, станом на день звернення позивача до господарського  суду із позовною заявою заборгованість відповідача перед ТзОВ фірмою «Продтранссервіс»ЛТД становила             14 000,00 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги документально обгрунтовані, та підлягають до задоволення з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 8.2 Договору за прострочення терміну поставки продукції, відповідач зобов'язувався сплатити пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від вартості матеріальних затрат позивача на реалізацію даного Договору. Відповідно до здійсненого позивачем розрахунку сума пені становить 580,33 грн.

П. 2 ст. 625 ЦК України зобов'язує боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до розрахунку позивача сума інфляційних нарахувань становить 722,93 грн., сума 3 % річних становить 102,41 грн.

Згідно із ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від  виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до  ст. 599 ЦК України, зобов'язання  припиняється  виконанням,  проведеним  належним чином.

У ч. 2 ст. 220 ГК України, передбачається, якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Враховуючи положення вищенаведених правових норм та договірних зобов'язань в судовому засіданні у повному обсязі доведено вину Приватної агрофірми “Україна” у неналежному виконанні зобов'язань за Договором № 2-4 від 19.08.2006р.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 525, 599, 610, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 202, 216, 220 ГК України, ст.ст.4-3, 33, 43 , 49, 75, 80, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1.          Позовні вимоги задоволити.

2.          Стягути  з Приватної агрофірми “Україна” (80400, Львівська область, Кам'янка-Бузький р-н, с. Великосілки. Р/р №26005029011001 в Кам'янка-Бузькому відділенні ЛРУАТ «Індекс-Банк», МФО 325279, Код ЄДРПОУ 03760846, Інд. под. № 037608413205, Свідоцтво № 18444974) на користь ТзОВ Фірма “Продтранссервіс” ЛТД (43000, м.Луцьк, вул. Карбишева, 1. Р/р № 26000232310001 в ВГРУ КБ «Приватбанк», МФО 303440, Код ЄДРПОУ 21744963, Інд. под. № 217449603171, Свідоцтво № 02821409) 14 000,00 грн. боргу; 580,33 грн. пені, 722,93 грн. інфляційних нарахувань, 102,41 грн. 3 % річних, всього – 15 405,67 грн.; 154,05 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати  згідно ст.116 ГПК України.

Суддя