Вирок

від 13.01.2011 по справі 1-41-10

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

УКРАЇНА

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

Справа № 1-41/ 2010 рік

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2010 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

Головуючого - судді - Куліша Ю.В.,

при секретарі - Чайці М.А.

з участю прокурора - Крилова О.Б.

адвоката - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народжений, уродженця с. Мокиївка, Чорнухинського району Полтавської області, громадянина України, освіта вища, одруженого, має на утриманні малолітню дитину 2006 року народження, тимчасово не працюючого, раніше не судимого, проживаючого в м. Полтаві АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.368, ч.3 ст.364 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, обіймаючи, згідно наказу по ГУ МВС України в Полтавській області № 202 о/с від 12.12.2007 року, посаду дільничного інспектора міліції Київського РВ ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області, здійснюючи функції представника влади, виконуючи свої службові обовязки, будучи службовою особою, маючи спеціальне звання старший лейтенант міліції, діючи з прямим умислом, всупереч вимогам Закону України “Про міліцію ” від 20.12.1990 року, відповідно до яких основним завданням міліції є захист прав і свобод громадян, законних інтересів, порушуючи дану ним 17.07.2004 року присягу працівника органів внутрішніх справ України, завжди суворо дотримуватись Конституції України та чинного законодавства України, з високою відповідальністю виконувати свій службовий обовязок, вимоги статутів та наказів, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ, усвідомлюючи характер своїх суспільно-небезпечних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив злочин, поєднаний з вимаганням отримав хабара від ОСОБА_3 за наступних обставин.

15 квітня 2009 року ОСОБА_2, в приміщенні дільничного пункту міліції № 12, що знаходиться за адресою: м. Полтава, пров. Шевченка 5 А, прийняв заяву від ОСОБА_4 про зникнення її паспорта та ідентифікаційного коду, про що склав протокол усної заяви. Наступного дня ОСОБА_4 зателефонувала ОСОБА_2 та повідомила, що паспорт взяв її хлопець ОСОБА_3 щоб подати заяву до відділу РАГС на реєстрацію шлюбу та вже повернув його, претензій до нього не має. ОСОБА_2, діючи умисно, всупереч інтересам служби, достовірно знаючи, що ОСОБА_3 не вчиняв відносно ОСОБА_4 ніякого злочину, в силу неправильно зрозумілих інтересів служби, з метою викриття ОСОБА_3 у вчиненні злочину, забезпечити високу результативність в роботі правоохоронного органу, наказав ОСОБА_4 принести йому паспорт. Отримавши паспорт він викликав до приміщення дільничного пункту міліції № 12, ОСОБА_3, віддав йому даний паспорт та повів до Київського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул.. М.Бірюзова, 32, де в присутності двох понятих паспорт було у нього вилучено слідчим. Крім цього, ОСОБА_2 опитав ОСОБА_3 та після цього направив матеріали дослідчої перевірки до СВ Київського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області для подальшого порушення кримінальної справи.

Продовжуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2, вчиняючи дії обєднані єдиним умислом, шляхом вимагання, яке виразилось в умисному створенні умов, у вигляді створення матеріалів дослідчої перевірки та повідомленні ОСОБА_3 про порушення відносно нього кримінальної справи, за яких ОСОБА_3 вимушений був дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів у вигляді порушення відносно нього кримінальної справи, 16 квітня 2009 року отримав від ОСОБА_3 хабар в сумі 400 грн.

06 травня ОСОБА_2 продовжуючи свій злочинний намір, доводячи свій злочинний умисел до кінця, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх злочинних дій та бажаючи їх настання, викликав в приміщенні дільничного пункту міліції № 12, що знаходиться за адресою: м. Полтава, пров. Шевченка 5 А ОСОБА_3, де додатково вимагав у останнього хабар в розмірі 800 грн. за відмову в порушенні кримінальної справи, достовірно знаючи, що кримінальна справа слідчим була порушена ще 21.04.2009 року. ОСОБА_3, виконуючи незаконні вимоги дільничного інспектора міліції ОСОБА_2, погодився передати останньому витребувані ним кошти, але повідомив, що зможе їх знайти лише на наступний день, з чим підсудний погодився. 07 травня 2009 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 хабар в сумі 800 грн. за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності.

Під час отримання хабара від ОСОБА_3 07.05.2009 року ОСОБА_2 був затриманий працівниками ОВС 17-го відділу ВБ (у Полтавській області) СВБ ГУБОЗ МВС України.

Допитаний в суді ОСОБА_2 винним себе не визнав та пояснив, що 15 квітня 2009 року до нього звернулась ОСОБА_4 та повідомила, що її знайомий на імя ОСОБА_3 за місцем її мешкання викрав у неї паспорт. В приміщенні його кабінету у неї прийняв письмову заяву з приводу даних подій дільничний інспектор міліції Загребельний. Дана дівчина йому повідомила, що ОСОБА_3 їде до себе додому в Чорнухинський район. Підсудний зателефонував до чергової частини Чорнухинського РВ та попросив, щоб при наявній можливості затримали ОСОБА_3. Через деякий час до нього на мобільний телефон зателефонували з Чорнухинського РВ та повідомили, що вказаний громадянин затриманий. З телефонної розмови з ОСОБА_3 зясував, що паспорт знаходиться у нього, та що він на наступний день приїде до Полтави та домовилися про зустріч.

На наступний день в обідній час ОСОБА_3 зателефонував до нього та сказав, що паспорт у нього та вони домовились про зустріч. Приблизно через годину вони зустрілись в районі підземного переходу біля 11-ї школи. Після цього вони пішли до опорного пункту де він ознайомив ОСОБА_3 з заявою ОСОБА_4 та опитав його з даного приводу. Після цього даний паспорт було вилучено у ОСОБА_3 слідчим.

Через декілька днів вони знову зустрілись та пішли до Київського РВ щоб передати даний матеріал до слідчого відділу для прийняття рішення. Будь яких грошей від ОСОБА_3 він не вимагав та не одержував. Зазначив, що кримінальна справа відносно нього була порушена з допущенням грубих порушень вимог кримінально-процесуального закону.

Перевіривши матеріали справи і давши оцінку доказам та дійсним обставинам справи, суд знаходить, що винність ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину доведена.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3, повідомив, що він зустрічався з ОСОБА_4. Приблизно в середині квітня вони вирішили подати заяву в РАГЗ на реєстрацію шлюбу. 15 квітня 2009 року зранку він прийшов додому з роботи після нічної зміни та запропонував їй піти в РАГС. Вона сказала, що втомилась та запитала, чи не можуть вони піти на наступний день. ОСОБА_3 сказав, що може подати заяву і самостійно, без неї. В процесі цієї розмови вони посварились та він взявши її паспорт пішов з дому. Цього ж дня ввечері йому на мобільний телефон зателефонувала ОСОБА_4 та сказала, що вона написала на нього заяву до міліції з приводу паспорта, оскільки він їй був терміново потрібен, щоб погасити заборгованість по кредиту. Через деякий час йому на мобільний зателефонував чоловік та представився працівником міліції та запитав чи брав він паспорт.

16 квітня 2009 року зранку він зустрілись із ОСОБА_4 і віддав їй паспорт та вона відразу ж зателефонувала ОСОБА_2 та сказала, що паспорт їй повернуто. після цього ОСОБА_2 зателефонував йому та в грубій формі запитав навіщо він віддав їй паспорт, та сказав, що його необхідно було віддати йому. Коли ОСОБА_2 розмовляв із ОСОБА_4, він сказав їй щоб вона принесла та показала йому свій паспорт. ОСОБА_2 викликав ОСОБА_5 на 13.00 год. ОСОБА_4 пішла до ОСОБА_2, а він залишився її чекати біля зупинки ЖБІ. Через деякий час він зателефонував ОСОБА_4 та вона йому сказала, що справи погані, що ОСОБА_2 розмовляє з нею в грубій формі, погрожує посадити її до вязниці. Після цього йому зателефонував ОСОБА_2 та сказав йому щоб він прийшов до нього та вони домовились про зустріч. Через деякий час вони зустрілись з ним на зупинці «11 школа». Він відразу ж почав йому погрожувати, нецензурно висловлюватись, оскільки він віддав паспорт не йому як він казав, а своїй дівчині. По дорозі в дільничний пункт міліції ОСОБА_2 казав, що посадить або його, або ОСОБА_4. Прийшовши до дільничного пункту ОСОБА_2 почав називати йому статті кримінального кодексу України та сказав, що за дії передбачена відповідальність до 5-ти років позбавлення волі та показавши йому паспорт ОСОБА_4, сказав, що вилучив його у неї. Після цього ОСОБА_2 попросив в нього паспорт. ОСОБА_3 надав його, а він побачивши в паспорті гроші в сумі 400 грн., запитав, чи не для нього ці гроші. ОСОБА_3 відповів, що це гроші для оплати за квартиру. ОСОБА_3 витяг гроші та віддав їх ОСОБА_2, але останній продовжував казати, що на нього чекає кримінальна справа та сказав, що він може йому допомогти, щоб нього не притягли до кримінальної відповідальності і повідомив, що це буде коштувати приблизно 500-600 грн. Після цього вони зайшли до його кабінету, ОСОБА_2 віддав йому паспорт ОСОБА_4. Після цього вони пішли до Київського РВ, зайшли до кабінету там були поняті і він зрозумів, що даний паспорт у нього офіційно вилучають. Після цього вони знову пішли до опорного пункту міліції де ОСОБА_2 сказав, щоб для початку він дав йому гроші, які в нього були в паспорті, а саме 400 грн. Після цього вони знову вийшли на вулицю, він сказав, що він все зробить як потрібно та додав, що про іншу частину грошей скаже йому у вівторок в 16.00 год.

У вівторок пішов до нього та ОСОБА_2 йому сказав, що необхідно ще 1000 грн. ОСОБА_3 сказав, що в нього таких грошей немає. ОСОБА_2 сказав заспокойся, можеш віддавати частками..

28.04.09 року він звернувся в 17-й відділ внутрішньої безпеки у Полтавській області з приводу того, що ОСОБА_2 вимагає в нього кошти в сумі 1000 гривен за не притягнення його до кримінальної відповідальності за нібито вчинену ним крадіжку паспорта у своєї дівчини ОСОБА_4. 16.04.09 року на його вимогу він віддав 400 гривен купюрами по 200 гривен. Це відбувалося у нього в робочому кабінеті.

Під час зустрічі 04.05.09 року близько 20:00 год. дільничний ОСОБА_2 сказав, що треба передати йому 1000 гривен, оскільки частину суми треба комусь віддати. ВІН попросив зменшити суму до 800 гривен, на що ОСОБА_2 погодився.

Про їх розмову він повідомив працівників 17-го відділу внутрішньої безпеки у Полтавській області до яких раніше звернувся з заявою про вимагання в нього грошей. 06.05.09 року працівники 17-го відділу внутрішньої безпеки у Полтавській області в присутності двох понятих близько 13:00 год. в службовому кабінеті будівлі ГУМВС України в Полтавській області вручили йому цифровий диктофон „едик-міні” щоб він міг записати розмову з дільничним ОСОБА_2 та показали як ним користуватись. Приблизно через пів години він записав за допомогою диктофону свою розмову з ОСОБА_2 у приміщенні опорного пункту по провулку Шевченка в м. Полтава. В ході розмови ОСОБА_2 знову вимагав у нього гроші в сумі 800 гривен та обіцяв, що як тільки він віддасть йому гроші він поверне паспорт ОСОБА_4 та вирішить всі питання щодо нього, та обіцяв, що особисто в його присутності зробить відмовний. Він сказав, що вказану суму він повинен принести йому 7.05.09 року в обід. Про зміст даної розмови він повідомив працівників 17-го відділу внутрішньої безпеки у Полтавській області. Наступного дня 7.05.09 року він взяв кошти в сумі 800 гривен та прибув до будівлі ГУМВС України в Полтавській області, де в службовому кабінеті 17-го відділу внутрішньої безпеки у Полтавській області в присутності двох понятих надані ним кошти були помічені порошком та спеціальною фарбою зроблено напис ВВБ, про що були складені відповідні документи. Помічені кошти були передані йому для вручення дільничному ОСОБА_2 В назначений час близько 14:00 год. ОСОБА_3 прийшов до опорного пункту, де в приміщенні дільничний ОСОБА_2 в присутності ще одного міліціонера, що був в форменому одязі сказав, щоб він поклав кошти, які приніс йому у ящик столу. Вказані кошти він віддав в руки дільничному ОСОБА_2, який передивився їх та поклав у верхню шухляду столу, на його запитання чи може він отримати документ про відмову у порушенні кримінальної справи дільничний ОСОБА_2 сказав щоб він не хвилювався, що він все зробить і справу буде закрито. Вказану розмову між ним і дільничним ОСОБА_2 він також записав за допомогою диктофону, що був наданий йому працівниками 17-го відділу внутрішньої безпеки у Полтавській області 6.05.09 року та який весь час знаходився у нього в кишені штанів. Після передачі ним коштів дільничному ОСОБА_2 він вийшов з опорного пункту, після чого був запрошений співробітниками 17-го відділу внутрішньої безпеки у Полтавській області до їх службового приміщення для дачі пояснень з приводу вищевказаних подій. Близько 16:00 год. В присутності понятих він добровільно віддав працівникам 17-го відділу внутрішньої безпеки у Полтавській області цифровий диктофон „едик-міні”, на який записав розмови з дільничним ОСОБА_2 6 та 7 травня 2009 року. Після цього він разом з працівниками міліції поїхав до УМВС України в Полтавській області де був опитаний.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, яка пояснила суду, що ОСОБА_3 вона знає приблизно три з половиною роки. 15 квітня 2009 року вони вирішили звернутися до відділу РАГС щоб подати заяву на реєстрацію шлюбу. В цей день зранку вона повідомила ОСОБА_3, що сьогодні не хоче іти подавати заяву оскільки була втомлена після роботи. ОСОБА_3 взяв її паспорт та сказав, що сам піде та подасть заяву без неї. Крім цього, вона без його згоди витратила на власні потреби частину спільних грошей. На цьому підґрунті у них виникла сварка. Після цього ОСОБА_3 взяв її паспорт та пішов з дому.

Цього ж дня вона звернулася до дільничного інспектора ОСОБА_2 з заявою про повернення паспорта. Він прийняв у неї усну заяву, яку вона підписала. Крім цього він сказав, що якщо ОСОБА_3 буде їй телефонувати, щоб вона з ним не розмовляла, паспорт в нього не забирала, що він все зробить сам. Після цього вона пішла.

На наступний день зранку додому прийшов ОСОБА_3 та приніс паспорт і вони з ним помирились. Після цього подзвонила до ОСОБА_2 та сказала йому, що паспорт їй повернуто та запитала, чи можна забрати заяву. ОСОБА_2 сказав щоб вона прийшла до нього разом з паспортом. Коли вона прийшла, він почав на неї кричати, ображати та сказав, що він посадить або її, або ОСОБА_3, що він знайде по якій статті це зробити та мовчки забрав в неї з рук паспорт. Через деякий час її забрав батько додому. В розмові ОСОБА_2 сказав, що віддасть паспорт у вівторок. В назначений день вони приїхали, до ОСОБА_2 Він повідомив, що паспорт віддасть слідчому ОСОБА_6. Потім він сказав щоб вони приїхали в суботу до нього. До суботи він забере паспорт та віддасть його. Вона приїхали в суботу, але ОСОБА_2 не дочекалась. Після цього вона ще зустрічалась і з ОСОБА_2, ОСОБА_6, але вони під різними приводами відмовляли їй в поверненні паспорта. 7 травня 2009 року ОСОБА_2 віддав паспорт її батькові.

Зі слів ОСОБА_3 їй стало відомо, що він 16 квітня 2009 року дав ОСОБА_2 400 грн. за не притягнення його до кримінальної відповідальності за начебто крадіжку паспорта. Крім цього, з розмови з ОСОБА_3 їй стало відомо, що ОСОБА_2 вимагав з нього ще від 600 до 1000 грн., при цьому різними способами натякав, що якщо він не дасть йому гроші, його посадять.

Зазначені показання головних свідків у справі ОСОБА_3, та ОСОБА_4 є сталими протягом досудового слідства та знайшли своє відображення і у судовому засіданні. Крім того вони узгоджуються з іншими матеріалами кримінальної справи.

Допитана в суді свідок ОСОБА_7, яка показала, що 07 травня 2009 року, приблизно в 14.20 год. вона знаходячись по місцю своєї роботи, за адресою: м. Полтава, пров. Шевченка, 5а, вийшовши зі свого кабінету запитала у своїх колег, які знаходились в кінці коридору, чи не позичать вони їй 100 грн. На її прохання відгукнувся зі свого службового кабінету ОСОБА_2 та повідомив, що він може позичити 100 грн. ВОНА зайшла до нього в кабінет, підсудний в цей час сидів за своїм робочим столом. ОСОБА_2 відчинив ящик свого столу та дістав звідти 100 грн. двома купюрами по 50 грн. та дав їх. В цей час до приміщення зайшли декілька осіб, які представились працівниками внутрішньої безпеки. Після цього вони почали проводити якісь слідчі дії, світили на долоні рук ОСОБА_2, на її долоні, склали протокол огляду та вилучили гроші зі столу ОСОБА_2 та з ящика стола, робили змиви з рук. Після цього вона надала працівникам міліції свої пояснення з приводу даної події.

Допитані в суді свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які пояснили, що 06.05.2009 року в обідній час їх запросили до будинку по вул. Пушкіна 83 в м. Полтава до відділу внутрішньої безпеки в якості понятих., після чого в їх присутності громадянин, що назвався ОСОБА_3 повідомив, що дільничний інспектор міліції вимагає у нього хабар в сумі 800 грн. Після цього співробітники ВВБ в Полтавській області з метою перевірки тверджень ОСОБА_3 вручили останньому диктофон, про що було складено протокол.

07.05.2009 року працівники міліції попросили бути присутніми ще раз в якості понятих. ОСОБА_3 надав співробітникам міліції грошові кошти в сумі 800 грн. В їх присутності співробітники міліції оглянули гроші, помітили їх спеціальним порошком та олівцем. Зразки порошку та олівця на окремих аркушах паперу помістили в окремі конверти та опечатали паперовими бирками з відтиском печатки ВВБ та нашими підписами. Про дану дію було складено відповідний протокол. Після цього помічені гроші співробітники міліції вручили ОСОБА_3 для перевірки його заяви про вимагання хабара. Про вручення помічених грошових купюр також було складено відповідний протокол, який вони підписали.

Після цього разом з ОСОБА_3 та співробітниками ВВБ вони поїхали на пров. Шевченка 5а в м. Полтава, де розташований дільничний пункт міліції № 12, де ОСОБА_3 зайшов до пункту міліції.

Через деякий час ОСОБА_3 вийшов з дільничного пункту № 12 , а вони разом зі співробітниками ВВБ зайшли до кабінету дільничних інспекторів міліції.

В кабінеті були присутні дільничні ОСОБА_10 та ОСОБА_2. Також у кабінеті знаходилась мед. працівниця. На робочому столі ОСОБА_2 лежали дві купюри по 50 грн. Після цього в їх присутності слідчим прокуратури було проведено огляд кабінету дільничних інспекторів міліції. Під час огляду у верхній шухляді столу ОСОБА_2 було виявлено та вилучено 700 грн. купюрами по 200, 100 та 50 грн. При освітленні купюр у світлі ультрафіолетової лампи було видно сяяння спеціального порошку, яким працівники ВВБ обробили гроші ОСОБА_3 та напис спеціальним олівцем „ВВБ”. Спочатку ОСОБА_2 стверджував, що у шухляді його гроші, потім мед. працівниця сказала, що 100 грн. (купюри по 50 грн.), що лежать на столі їй хотів позичити ОСОБА_2 Виявлені кошти були упаковані у поліетиленовий пакет, який опечатали паперовою биркою з відтиском печатки „ВВБ”. Також чистим медичним бинтом було зроблено змиви з правої руки мед. працівниці та з двох рук ОСОБА_2 Усі фрагменти бинта зі змивами були поміщені у конверти, які заклеїли та опечатали паперовими бирками. У дільничного інспектора ОСОБА_10 на руках у світлі ультрафіолетової лампи слідів порошку не було.

Дослідженим у судовому засіданні п ротоколом допиту свідка ОСОБА_6, який показав, що він працює на посаді слідчого СВ Київського РВ ПМУ. В його посадові обовязки входить розслідування кримінальних справ. 21.04.2009 року від заступника начальника слідчого відділу Київського РВ ПМУ він отримав матеріали дослідчої перевірки по факту таємного заволодіння гр. ОСОБА_3 паспорта, на імя громадянки ОСОБА_4 По даному матеріалу йому потрібно було прийняти рішення в порядку ст. 97 КПК України. Вивчивши вищевказаний матеріал він переконався, що в діях громадянина ОСОБА_3 дійсно мається склад злочину передбачений ст. 357 ч. 3 КК України. Після цього ним було набрано постанову про порушення кримінальної справи відносно вищевказаного громадянина. Зробивши це він віддав даний матеріал заступнику начальника СВ Київського РВ Кропивці О.М. для порушення прокурором Київського району.

Через декілька днів, точної дати він не памятає, до нього звернувся громадянин ОСОБА_3 та громадянка ОСОБА_4, які почали переконувати його, що вони вирішили це питання самостійно, а також громадянка ОСОБА_4 прохала дозволу забрати паспорт громадянки України на її імя , який слугував речовим доказом по справі та знаходився в нього. На їх звернення він повідомив їм, що даного матеріалу в нього не має, а він знаходиться на порушенні. Запитавши заступника начальника слідчого відділу Кропивку О.М. де знаходиться даний матеріал він дізнався, що він повернутий до відділу ДІМ на доопрацювання так як прокурор його не порушив. Після цього він зателефонував до ДІМ ОСОБА_11, який займався даним матеріалом та запитав, що робити з паспортом, на що він повідомив йому, що віддасть його потерпілій особисто. Наступного дня він прийшов до нього та забрав вищевказаний документ, який був опечатаний в поліетиленовий пакет згідно протоколу огляду, який містився в матеріалах дослідчої перевірки.

Додав, що під час бесіди з громадянином ОСОБА_3 та громадянкою ОСОБА_4 стосовно даної ситуації, ніяких винагород матеріального характеру він не вимагав. Стосовно цього в них навіть не було розмови. (а.с.140-141)

Співставивши з іншими доказами, конкретними діями та поведінкою осіб, причетних до даної справи, суд прийшов до переконання в тому, що показання ОСОБА_3 як на досудовому слідстві, а також у суді, та показання свідків ОСОБА_4 понятих ОСОБА_8, ОСОБА_9, як в суді так і під час розслідування справи є правдивими, при цьому вони узгоджуються з іншими доказами та обєктивними обставинами.

Також з матеріалів справи вбачається, що матеріали перевірки по факту викрадення паспорта у ОСОБА_4 перебували і в провадженні дільничного інспектора ОСОБА_2 та в ході проведення перевірки останній викликав та допитував ОСОБА_3 і ОСОБА_4, вказане і підтвердила ОСОБА_4 в судовому засіданні.

Крім зазначеного, вина ОСОБА_2. також підтверджується зібраними письмовими доказами у справі, а саме:

- Протоколом вручення грошових коштів від 07.05.2009 року, в ході якого співробітниками 178-відділу ВБ в Полтавській області в присутності понятих було помічено спецбарвниками грошові купюри номінальною вартістю 200, 100 та 50 гривень, у кількості 200 грн 2 купюри, 100 грн 1 купюра, 50 грн. 6 купюр, а всього на суму 800 гривень та передано ОСОБА_3 для передачі в якості хабара ОСОБА_2.

а.с. 34-39

Протоколом вручення технічних засобів від 06.05.2009 року, в ході якого співробітниками 17-го відділу ВБ в Полтавській області в присутності понятих було надано ОСОБА_3 диктофон “Edik-mini Tiny" № 0102993 для використання в ході звукозапису розмови між ним та ОСОБА_2 під час передачі хабара 07.05.2009 року.

а.с. 25

Протоколом огляду місця події від 07.05.2009 року, в ході якого в присутності понятих було зафіксовано факт передачі хабара ОСОБА_3 ОСОБА_2, а саме зроблено змиви з рук ОСОБА_2. Крім цього, при ультрафіолетовому освітленні жовто-зеленим кольором світились ліва і права руки ОСОБА_2 В ході проведення огляду місця події також було виявлено біля місця передачі хабара, у верхній шухляді столу грошові купюри, які попередньо були передані ОСОБА_3 для вручення ОСОБА_2 Ці купюри також при освітлені ультрафіолетовим промінням світились жовто-зеленим кольором. Крім того, 2 купюри номінальною вартістю по 50 грн. були вилучені у свідка ОСОБА_7, які при ультрафіолетовому освітленні світились жовто-зеленим кольором, а також було зроблено змиви з правої руки, яка світились жовто-зеленим кольором при ультрафіолетовому освітленні.

а.с. 13-15

Протоколом огляду ОСОБА_3 від 07.05.2009 року, в ході якого останній добровільно надав диктофон “Edik-mini Tiny" № 0102993, із записом розмови між ним та ОСОБА_2 під час передачі хабара, за допомогою якого здійснювався аудіозапис вказаної розмови, 06.05.2009 року та 07.05.2009 року а також протоколом прослуховування аудіозапису від 07.05.2009 року

а.с. 26-33

Речовими доказами в кримінальній справі:

1. Диктофон “Edik-mini Tiny" № 0102993

2.. Грошовими купюрами номінальною вартістю 200, 100 та 50 гривень в сумі 800 грн., виявленими в ході проведення огляду місця події від 07.05.2009 року в службовому кабінеті ОСОБА_2 по пров. Шевченка 5 в м. Полтаві.

1. Змивами з правої та лівої рук ОСОБА_2, вилученими в ході проведення огляду місця події від 07.05.2009 року, зразки спецбарвника (порошку), зразки спецбарвника (олівця);

а.с. 143-144

Висновком судово-хімічної експертизи № 1123 від 29.05.2009 року, у відповідності до якого встановлено, що на поверхні представлених на дослідження грошових купюр, поверхні тампонів зі змивами з правої та з лівої руки ОСОБА_2, поверхні тампону із змивами з руки ОСОБА_7 присутні нашарування спецбарвників люмінофорів. Сліди люмінофорів, наявні на поверхні представлених грошових купюр, змивах з рук ОСОБА_2 та ОСОБА_7 мають спільну родову приналежність із представленими на дослідження зразками спецбарвників.

а.с. 95-99

Як вбачається із змісту запису розмови на диктофоні “Edik-mini Tiny" № 0102993, що наданий ОСОБА_5, шляхом безпосереднього прослуховування в судовому засіданні, між ним та ОСОБА_2 відбулась розмова, у якій ОСОБА_3 запитував яку суму він винен ще за закриття кримінальної справи стосовно нього крім переданих 400 грн., на що ОСОБА_2 сам призначив зустріч із ОСОБА_3 наступного дня у своєму службовому кабінеті.

За таких обставин, зміст аудіозапису розмови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 06.05.2009 та 07.05.2009 року є взаємодоповнюваним, та підтверджує показання свідка про обставини його зустрічей у ці дні та передачу частини хабара ОСОБА_2

Відповідно до показань ОСОБА_2 як в ході досудового слідства так і в суді, він не заперечував, що 06.05.2009 року та 07.05.2009 року він зустрічався із ОСОБА_3 у службовому кабінеті, але так і не зміг пояснити суду ціль зустрічі. Не заперечував у своїх показаннях ОСОБА_2 і того, що зустріч 07.05.2009 року з ОСОБА_3 відбулась у його службовому кабінеті, в ході якої підсудний прохав купити йому кави, а ОСОБА_3 постійно запитував про долю заяви ОСОБА_4 та чи буде відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно нього.

Викладені фактичні дані, які не заперечуються ОСОБА_2 підтверджуються в свою чергу змістом аудіо запису розмови між ним та ОСОБА_3 від 07.05.2009 року ( а.с. 28-33).

Тому, показання в цій частині ОСОБА_2 наряду із показаннями ОСОБА_3 про обставини події злочину 06-07.05.2009 року, змістом аудіо запису розмов між свідком та ОСОБА_2, свідчать у своїй сукупності про неспроможність його позиції невизнання вини у вимаганні та отриманні хабара як і показань про те, що у аудіо записах розмов з ОСОБА_3 голос йому не належить і такі доводи підсудного не заслуговують на увагу і їх суд розцінює як обраний засіб захисту з метою уникнути кримінальної відповідальності.

Так, підсудний ОСОБА_2 так і не зміг привести якихось причин, щоб спонукали велику кількість людей, в тому числі, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 говорити слідству і суду неправду, оговорюючи його у вчиненні тяжкого злочину. Не бачить таких причин і суд.

Таким чином, давши аналіз конкретної поведінки підсудного ОСОБА_2 під час проведення дослідчої перевірки, і, проаналізувавши приведені докази, суд прийшов до переконання в тому, що дії останнього не відповідали процесуальному законодавству та вимогам Закону України “Про міліцію” від 20.12.1990 року, відповідно до яких основним завданням міліції є захист прав і свобод громадян, законних інтересів, а також порушив дану ним 17.07.2004 року присягу працівника органів внутрішніх справ України, завжди суворо дотримуватись Конституції України та чинного законодавства України, з високою відповідальністю виконувати свій службовий обовязок, вимоги статутів та наказів, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ.

На підставі викладеного, суд вважає повністю доведеною винність підсудного ОСОБА_2 в одержанні як службовою особою, поєднаного з вимаганням хабара, неодноразово від ОСОБА_3, хабара в сумі 1200 грн., а тому його дії кваліфікує за ч.2 ст.368 КК України.

Крім того, органом досудового слідства підсудний ОСОБА_2 обвинувачується і в тому, що він своїми діями при отриманні хабара від ОСОБА_3 в сумі 1200 грн. заподіяв істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам у вигляді підриву авторитету і дискредитації правоохоронних органів і його дії були кваліфіковані за ч. 3 ст. 364 КК України як зловживання владою, з корисливих мотивів, використання службовою особою влади в супереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам, вчинені працівником правоохоронного органу.

Виходячи з теорії кримінального права та роз'яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26 квітня 2002 року "Про судову практику у справах про хабарництво" кваліфікація дій особи, яка одержала хабар, за сукупністю з іншими злочинами у сфері службової діяльності можлива тільки у випадках, коли ця особа в інтересах хабародавця виконує якісь незаконні дії, які самі по собі є злочинними і не охоплюються об'єктивною стороною складу злочину, передбаченого ст. 368 КК України. При цьому слід зважати і на те, що зловживання владою або службовим становищем є загальною нормою по відношенню до одержання хабара, яка є спеціальною, а при конкуренції між загальною та спеціальною нормою, перевагу має спеціальна норма.

Як убачається з матеріалів справи, проведена перевірка ОСОБА_2 на підставі заяви ОСОБА_4 за фактом викрадення у неї паспорту, учасником якого був ОСОБА_3, є законною, а всі дії підсудного, у тому числі і безпідставний виклик ОСОБА_3 06 травня 2009 року після направлення матеріалів для прийняття рішення до слідчого відділу Київського РВ ГУ МВС України в Полтавській області, були спрямовані на отримання від останнього хабара і повністю охоплюються диспозицією ст. 368 КК України, оскільки при одержанні хабара особа використовує надану їй владу чи службове становище, і додаткової кваліфікації за ч. З ст. 364 КК України не потребують. За таких обставин, кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 364 КК України, як зайва підлягає виключенню з обвинувачення.

Вирішуючи питання про призначення підсудному ОСОБА_2 міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, особу підсудного та конкретні обставини справи.

Ті обставини, що підсудний ОСОБА_2 має на своєму утриманні неповнолітню дочку, суд визнає обставинами, що помякшують його відповідальність.

Крім того, суд також враховує, що підсудний за місцями, де працював і проживає характеризується позитивно, на посаді, з використанням якої вчинив злочини, працював незначний період часу, вважає за необхідне визначити покарання у виді позбавлення волі на строк наближений до мінімального.

Так як ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин з використанням свого службового становища, то суд вважає за необхідне призначити йому додаткові покарання позбавлення права займати посаду з використанням якої вчинив злочин, та позбавлення спеціального звання старшого лейтенанта міліції .

Крім того, суд вважає, що судові витрати в сумі 304 гривень 24 коп. необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь держави.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним за ч. 2 ст. 368 КК України та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з оперативною роботою в установах Міністерства юстиції та правоохоронних органах строком на 3 роки, та з конфіскації ? частини належного йому майна;

На підставі ст. 54 КК України застосувати до ОСОБА_2 додаткове покарання у виді позбавлення спеціального звання старшого лейтенанта міліції.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_2 змінити з підписки про невиїзд на утримання під вартою, взявши його під варту в залі суду негайно.

Судові витрати в сумі 304 гривень 24 коп. стягнути з ОСОБА_2 на користь держави.

Гроші в сумі 800 грн, що знаходяться на депозитному рахунку прокуратури київського району м. Полтави звернути на користь держави.

Речові докази диктофон повернути за належністю інші зберігати при матеріалах кримінальної справи

Строк покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з моменту його затримання. у строк відбування покарання зарахувати час перебування під вартою з 07.05.2009 року по 15.05.2009 року

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим у той же строк з моменту отримання копії вироку ..

Головуючий Ю.В.Куліш