Рішення

від 16.03.2011 по справі 34/63

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД мі ста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницьк ого,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/63 16.03.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Югелеват ор»

до Відкритого акціонерного т овариства «Національна акці онерна компанія «Украгроліз инг»

про визнання недійсним догово ру

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

позивача - не з' явився;

відповідача - Є ремов М.С., представник за дов. №14/20-22-11 від 11.01.2011.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2011 року Товар иство з обмеженою відповідал ьністю «Югелеватор»(далі-поз ивач) звернулось до Господар ського суду м. Києва із позово м до Відкритого акціонерного товариства «Національна акц іонерна компанія «Украгролі зинг»(далі - відповідач) про ви знання недійсним договору фі нансового лізингу №14-07-251 ф від 07 .05.2007 (далі - Договір) з моменту й ого укладення.

Позовні вимоги мотивовані наступним:

- Договір зі сторони по зивача був підписаний не Зла ман І.С., а іншою особою;

- кошти, що використо вуються для придбання технік и та сама техніка є державною власністю. При цьому, як зазна чено в ст.292 ГК України для укла дання договорів лізингу з ви користанням державного майн а необхідний дозвіл органу, щ о здійснює управління цим ма йном, однак такий дозвіл відп овідачу не надавався;

- з тексту статуту по зивача (стор.2-4) не вбачається, щ о підприємство наділене прав ом брати в лізинг майно та зак лючати такі договори.

Ухвалою суду від 14.02.2011 було по рушено провадження у справі №34/63 розгляд справи було призн ачено на 02.03.2011.

Відповідач проти позову за перечив з тих підстав, що пози вач частково сплатив лізинго ві платежі згідно з графікам и сплати лізингових платежів , встановлених додатками №№2, 6 , 8 та 10 до Договору, що свідчить про прийняття його (правочин у) до виконання.

Крім того, відповідач подав заяву за вих. №14/418 від 24.02.2011 про за стосування загального строк у позовної давності триваліс тю у 3 роки.

Ухвалою суду від 02.03.2011 відкла дено розгляд справи на 16.03.2011.

16.03.2011 представник відповідач а надав додаткові пояснення в яких виклав зміст додатков их заперечень проти позову.

Дослідивши матеріали спра ви, заслухавши пояснення пре дставника відповідача, всебі чно і повно з'ясувавши всі фак тичні обставини, на яких ґрун тується позов, об'єктивно оці нивши докази, які мають юриди чне значення для розгляду сп рави і вирішення спору по сут і, суд

ВСТАНОВИВ:

07.05.2007 між відповідачем (Ліз ингодавець), в особі заступни ка Генерального директора Ма йстренка Ігоря Гнатовича, як ий діяв на підставі довірено сті від 17.04.2007 №16/27-07 та позивачем (Л ізингоодержувач), в особі Ген ерального директора Зламан І рини Семенівни, яка діяла на п ідставі статуту було укладен о Договір, за умовами якого, Лі зингодавець передає Лізинго одержувачу у користування на визначений Договором строк Предмет лізингу, який набува ється ним у власність у поста чальника та визначений у дод атку до Договору «Найменуван ня, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу», що є специ фікацією Предмету лізингу, а Лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умов ах договору.

Пунктом 2.1 Договору передба чено, що Лізингодавець на пис ьмове замовлення Лізингооде ржувача для потреб останньог о купує у Постачальника Пред мет лізингу за рахунок кошті в Державного бюджету України згідно Порядку використання коштів Державного бюджету У країни, що спрямовуються на п ридбання вітчизняної технік и і обладнання для агропроми слового комплексу на умовах фінансового лізингу та заход и по операціях фінансового л ізингу, затвердженого постан овою Кабінету Міністрів Укра їни від 10.12.2003 №1904 із змінами та до повненнями «Про порядок вико ристання коштів державного б юджету, що спрямовуються на п ридбання вітчизняної технік и і обладнання для агропроми слового комплексу на умовах фінансового лізингу та заход и по операціях фінансового л ізингу».

Додатком №1 до Договору стор они визначили, що вартість Пр едмета лізингу, що придбаває ться, становить без ПДВ 28 931 666,67 г рн., крім того ПДВ 5 786 333,33 грн. разо м з ПДВ 34 718 000 грн.

Попередній лізинговий пла тіж:

- у частині відшкодува ння вартості Предмету лізинг у, що в подальшому передаєтьс я в лізинг в розмірі 27% його вар тості, складає 7 811 550 грн., крім то го ПДВ 1 562 310 грн. Разом 9 373 860 грн.;

- винагорода Лізинго давця в розмірі 7% невідшкодов аної вартості Предмета лізин гу складає 1 478 408 грн., крім того П ДВ 295 681,63 грн. Разом 1 744 089,80 грн.

В подальшому, 07.06.2007 між стор онами було підписано Акти пр иймання-передачі сільського сподарської техніки, яким по зивач, в особі Генерального д иректора Змалан І.С. прийняла на себе зобов' язання перед відповідачем по сплаті варт ості переданої йому техніки на умовах Договору.

Власником техніки, передан ої по цьому акту є НАК «Украгр олізинг».

Отже, причиною виникнення с пору у даній справі є те, що на думку позивача Договір, зі ст орони позивача, був підписан ий не Зламан І.С., а іншою особо ю; кошти, що використовуються для придбання техніки та сам а техніка є державною власні стю, однак відповідачу відпо відного дозволу не надано.

Проте, суд не може погодитис ь з даною позицією відповіда ча з наступних підстав.

Договір є погоджена дія дво х або більше сторін спрямова на на набуття, зміну або припи нення цивільних прав та обов 'язків (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК У країни).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на р озсуд сторін і погоджені ним и, та умови, які є обов'язковим и відповідно до актів цивіль ного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі к онтрагента та визначенні умо в договору з урахуванням вим ог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, з вичаїв ділового обороту, вим ог розумності та справедливо сті (частина 1 статті 627 ЦК Украї ни).

Частиною 7 статті 179 ГК Україн и передбачено, що господарсь кі договори укладаються за п равилами, встановленими Циві льним кодексом України з ура хуванням особливостей, перед бачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорі в.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК Укра їни підставою недійсності пр авочину є недодержання в мом ент вчинення правочину сторо ною (сторонами) вимог, які вста новлені частинами першою - тр етьою, п'ятою та шостою ст. 203 ць ого Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України пе редбачено, що зміст правочин у не може суперечити цьому Ко дексу, іншим актам цивільног о законодавства, а також мора льним засадам суспільства.

Заперечуючи проти факту пі дписання Договору, позивач в казав, що на останній сторонц і Договору стоять підписи «в ід лізингодавця», «від лізин гоодержувача», проте жодного прізвища не вказано.

Крім того, підписи «лізинго одержувач»та ««від лізингоо держувача»не належать Генер альному директору позивача З ламан І.С.

Згідно наданої позивачем к опії довідки з Єдиного держа вного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ ) №19/11-1885 керівником Товариства є Зламан Ірина Семенівна, а від так остання мала необхідний обсяг цивільної дієздатност і при вчинені правочину від і мені Товариства.

Будь-яких документів, які пі дтверджували підписання Дог овору не Генеральним директо ром позивачем суду надано не було.

Крім того, суд зауважує, що п роставляння на кожній сторін ці Договору прізвищ представ ників сторін не є обов' язко вим.

Відповідно до ст. 239 ЦК Украї ни, правочин, вчинений предст авником, створює, змінює, прип иняє цивільні права та обов'я зки особи, яку він представля є.

Відповідно до статті 241 ЦК Ук раїни, правочин, вчинений пре дставником з перевищенням по вноважень, створює, змінює, пр ипиняє цивільні права та обо в'язки особи, яку він представ ляє, лише у разі наступного сх валення правочину цією особо ю.

Частиною 2 цієї ж статті пер едбачено, що наступне схвале ння правочину особою, яку пре дставляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та о бов'язки з моменту вчинення ц ього правочину.

Частиною 3 статті 92 ЦК Україн и передбачено, у відносинах і з третіми особами обмеження повноважень щодо представни цтва юридичної особи не має ю ридичної сили, крім випадків , коли юридична особа доведе, щ о третя особа знала чи за всім а обставинами не могла не зна ти про такі обмеження.

В п. 9.2 роз'яснення Вищого гос подарського суду України від 12.03.99 року N 02-5/111 «Про деякі питанн я практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод н едійсними»визначено, що наст упне схвалення юридичною осо бою угоди, укладеної від її ім ені представником, який не ма в належних повноважень, роби ть її дійсною з моменту уклад ення. Доказами такого схвале ння можуть бути відповідне п исьмове звернення до другої сторони угоди чи до її предст авника (лист, телеграма, телет айпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвален ня угоди (прийняття її викона ння, здійснення платежу друг ій стороні і т. ін.).

Як слідує з матеріалів спра ви, позивач сплачував лізинг ові платежі та неодноразово звертався до відповідача з л истами щодо перерахування / з арахування грошових коштів ( листи за вих. №102 від 07.05.2007, за вх. № 5190/1479 від 31.08.2007 та за вих. №298 від 12.12.2007), а тому сплата Товариством лі зингових платежів та здійсне ння тривалого листування з в ідповідачем щодо умов Догово ру є свідченням того, що відпо відний Договір схвалений Тов ариством.

Що ж стосується посиланн я позивача на те, що для уклада ння Договору лізингу з викор истанням державного майна не обхідний дозвіл органу, що зд ійснює управління цим майном , однак такий дозвіл відповід ачу не надавався, суд зазнача є наступне.

Частиною 1 статті 292 ГК Украї ни визначено, що лізинг - це го сподарська діяльність, спрям ована на інвестування власни х чи залучених фінансових ко штів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією ст ороною (лізингодавцем) у викл ючне користування другій сто роні (лізингоодержувачу) на в изначений строк майна, що нал ежить лізингодавцю або набув ається ним у власність (госпо дарське відання) за дорученн ям чи погодженням лізингооде ржувача у відповідного поста чальника (продавця) майна, за у мови сплати лізингоодержува чем періодичних лізингових п латежів.

Згідно з частиною 5 статті 292 ГК України майно, зазначене в частині першій цієї статті, я ке є державною (комунальною) в ласністю, може бути об'єктом л ізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управл іння цим майном, відповідно д о закону.

Відповідача було утворено відповідно до постанови Каб інету Міністрів України від 11.12.2001 №354. Засновником відповіда ча є державна в особі Кабінет у Міністрів України, який зді йснює стосовно відповідача п овноваження з управління кор поративними правами.

Як було зазначено вище, в ласником техніки, переданої позивачу є НАК «Украгролізин г», а тому, остання має прав о здійснювати управління цим майном, відповідно до Постан ови Кабінету Міністрів Украї ни від 10.12.2003 №1904 «Про порядок вик ористання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техні ки і обладнання для агропром ислового комплексу на умовах фінансового лізингу та захо ди за операціями фінансового лізингу».

Цей Порядок визначає механ ізм використання коштів, пер едбачених Мінагрополітики у загальному та спеціальному фондах державного бюджету дл я забезпечення сільськогосп одарських підприємств та інш их суб'єктів підприємницької діяльності агропромисловог о комплексу (далі - лізингооде ржувачі) технікою і обладнан ням вітчизняного виробництв а (далі - техніка) на умовах фін ансового лізингу, що здійсню ється на підставі договорів, укладених між НАК "Украгролі зинг" (далі - Компанія) і лізинг оодержувачами.

Частиною 3 зазначеного Поря дку (у редакції, що діяла стано м на момент укладення оспорю ваного Договору) визначено, щ о джерелом фінансування заку півлі техніки для її передач і у користування на умовах фі нансового лізингу та заходів за операціями фінансового л ізингу є передбачені у держа вному бюджеті на цю мету кошт и, які використовуються на ум овах поворотності згідно з у кладеними договорами.

Контроль за використанням коштів державного бюджету, щ о спрямовуються на придбання техніки на умовах фінансово го лізингу та заходи за опера ціями фінансового лізингу, здійснюється уповноважени ми на це органами відповідно до законодавства.

Таким чином, не потребує пог одження на використання кошт ів державного бюджету для за безпечення позивача техніко ю і обладнанням вітчизняного виробництва на умовах фінан сового лізингу, що здійснюєт ься на підставі договору, укл аденого між позивачем та від повідачем, а відтак зазначен і обставини не можуть бути пі дставою для визнання оспорюв аного Договору недійсним.

Суд також зазначає, що стат тею 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостій на, ініціативна, систематичн а, на власний ризик господа рська діяльність, що здійс нюється суб'єктами господарю вання (підприємцями) з метою д осягнення економічних і соці альних результатів та одержа ння прибутку.

Укладаючи Договір сторони були вільними в укладені та в изначенні (погодженні) його у мов, а відтак дія учасників пр авочину, які реалізували сво ї права на набуття цивільних прав та обов' язків шляхом у кладання (підписання) правоч ину відповідала внутрішній в олі сторін.

Тобто, укладаючи Договір на таких умовах як позивач, так і відповідач несли відповідні ризики.

Разом з тим, як слідує з мате ріалів справи, відповідач зв ернувся до суду із заявою про застосування строків позовн ої давності.

Відповідно до статті 256 ЦК Ук раїни позовна давність - це строк, у межах якого особа мож е звернутися до суду з вимого ю про захист свого цивільног о права або інтересу.

Стаття 257 ЦК України передба чає, що загальна позовна давн ість встановлюється тривалі стю у три роки.

Оскільки Договір був уклад ений 07.05.2007, строк позовної давно сті, в межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу закінчивс я 07.05.2010.

Як вбачається з вхідної дат и, позовна заява надійшла до с уду 11.02.2011, тобто після закінченн я трирічного строку.

Відповідно до ч. 2 статті 267 ЦК України заява про захист цив ільного права або інтересу м ає бути прийнята судом до роз гляду незалежно від спливу п озовної давності.

Частина 3 статті 267 ЦК України передбачає, що позовна давні сть застосовується судом лиш е за заявою сторони у спорі, зр обленою до винесення ним ріш ення.

Згідно ч.4 статті 267 ЦК Україн и сплив позовної давності, пр о застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, як вбачається з позовної заяви, відзиву на по зовну заяву, позивачем пропу щено строк в межах якого він м оже звернутися до суду за зах истом свого порушеного права .

Обґрунтованого клопотання про поновлення строків позо вної давності не подано.

Відповідно до частини 2 ста тті 16 ЦК України, одним із спос обів захисту цивільного прав а може бути зокрема, визнання правочину недійсним. Відпов ідно до статті 215 ЦК України пі дставою недійсності правочи ну є недодержання в момент вч инення правочину стороною (с торонами) вимог, які встановл ені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Ц К України. Недійсним також є п равочин, якщо його недійсніс ть встановлена законом (нікч емний правочин).

Усі вище наведені вимоги ст атті 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чиннос ті правочину, були дотримані сторонами під час укладання Кредитного договору.

У пункті 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України в ід 12.03.1999 № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, п ов'язаних з визнанням угод не дійсними»зазначено, що виріш уючи спори про визнання угод недійсними, господарський с уд повинен встановити наявні сть тих обставин, з якими зако н пов'язує визнання угод неді йсними і настання відповідни х наслідків, а саме: відпові дність змісту угод вимогам з акону; додержання встанов леної форми угоди; правоздат ність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомі рність дій сторони та інші об ставини, що мають значення дл я правильного вирішення спор у.

Згідно зі статтею 33 ГПК Укра їни обов'язок доказування ти х обставин, на які посилаєтьс я сторона як на підставу свої х вимог і заперечень, поклада ється на цю сторону.

Позивач не довів суду належ ними доказами своїх вимог. Та ким чином, господарський суд дійшов висновку щодо відсут ності підстав для задоволенн я позовних вимог у цій частин і.

Судові витрати відповідно до статей 44, 49 ГПК України покл адаються на позивача.

Виходячи з викладеного та к еруючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГП К України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повні стю.

Рішення господарського су ду набирає законної сили піс ля закінчення 10-денного строк у з дня його прийняття.

Суддя Сташків Р.Б.