Рішення

від 07.02.2008 по справі 33/33

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.08                                                                                                        

Справа № 33/33

Господарський

суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали

справи :

за

позовом :

Фізичної

особи -приватного підприємця ОСОБА_1 (м. Миколаїв)

до

відповідача :Товариства

з обмеженою відповідальністю “Зіко” (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 4

334 (чотири тисячі триста тридцять чотири) грн.14 коп. (з яких:  4 075,50 грн. -основного боргу; 218 грн.

-пені, 40,26 грн. -3% річних)

Суддя

:                             Цікало А.І.                                                                  

При секретарі :              Герасименко В.С.

Представники:

Позивача:

ОСОБА_1.

-приватний підприємець

Відповідача:

не

з'явився

Представникам

сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки

відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Суть

спору: На розгляд

господарського суду Львівської області Фізичною особою -приватним підприємцем

ОСОБА_1 (м. Миколаїв) подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю

“Зіко”  (м. Львів)  про стягнення заборгованості в сумі 4 334

(чотири тисячі триста тридцять чотири) грн. 14 коп.

Ухвалою

господарського суду Львівської області 

від 24.01.2008 року порушено провадження у справі і призначено до

розгляду на 07.02.2008 року.

Позивач

вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 24.01.2008 р. виконав,

явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник

позивача позов підтримав повністю, просив задоволити позовні вимоги з підстав

наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач

вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 24.01.2008 р. не

виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним

законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в

судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК

України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи.

Позов

розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в справі  матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК

України.

Розглянувши

документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в

судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні

вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив

наступне:

14.12.2006

року між Фізичною особою -приватним підприємцем ОСОБА_1 (Позивач) та ТзОВ

“Зіко”  (Відповідач) було укладено

договір поставки № 15, відповідно до умов якого позивач зобов”язався передати

(поставити) Відповідачу товар, який в свою чергу зобов”язався прийняти товар і

сплатити за нього певну грошову суму

Позивач

на адресу Відповідача поставив 51 одиницю фільтрів на загальну суму 4 075,50

грн., що підтверджується видатковою накладною та довіреністю на отримання

товару

Відповідач

свої зобов”язання  перед позивачем не

виконав, оплати за отриманий товар не здійснив.

Станом

на день звернення з позовом до суду сума заборгованості Відповідача перед

Позивачем за отриманий товар становить 4 075 (чотири тисячі сімдесять п”ять)

грн. 50 коп.

На

час розгляду справи відповідач не представив доказів погашення боргу.

За

неналежне виконання відповідачем зобов'язань, позивачем правомірно нараховано,

відповідно до до п.8.4. Договору  пені в

розмірі 218, 38 грн., ст. 625 ЦК України 40,26 грн. -3% річних.

Відповідно

до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що

передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не

передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та

обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є

договори та інші правочини.

Згідно

ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського

договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених

законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно

ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або

припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми

та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є

погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно

до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не

встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно

ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма,

вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання

відповідних правових наслідків.

Відповідно

до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю

виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які

підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також

правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно

ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона

(боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію

(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або

утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання

його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього

Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності

та справедливості.

Відповідно

до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно

ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до

умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а

за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно

до ст. 530 ЦУ України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не

встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право

вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий

обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок

негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У

відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним

чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності   конкретних   вимог 

щодо  виконання  зобов'язання 

- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно

ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив

виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити

суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час

прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно

ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову

відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування

до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених

цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій

повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та

держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин,

завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері

господарювання.

Відповідно

до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за

невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення

правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх

залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У

разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за

порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову

відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося

неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних

обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються

такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами

правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання

товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно

до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається

як на підставу своїх вимог і заперечень.

На

час розгляду справи, відповідач доказів погашення заборгованості не представив,

відзив на позов не подав, проти позову, у встановленому чинним законодавством

України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове

засідання не забезпечив.

Враховуючи,

що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в

підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив,

доказів погашення заборгованості не представив, суд прийшов до висновку, що

позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Судові

витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача,

оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи

наведене, керуючись ст.ст. 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530 ЦК

України, ст.ст. 174, 193 ГК України, 

ст.ст. 43, 33, 43, 49,75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

-  

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю “Зіко” (вул. Чорновола,45-а, корпус 5, м. Львів, 79058;

код  ЄДРПОУ 20780508) на користь Фізичної

особи -приватного підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) -4

334 (чотири тисячі триста тридцять чотири) грн.14 коп. (з яких:  4 075,50 грн. -основного боргу; 218 грн.

-пені, 40,26 грн. -3% річних.), 102 (сто дві) грн. 00 коп. -державного мита та

118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. -витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

3.     Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК

України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя