Рішення

від 11.04.2007 по справі 22ц-630/2007

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-630/2007

Справа № 22ц-630/2007                                Головуючий у

першій інстанції РЯБОТА B.I.

Категорія -

цивільна                                                                 Доповідач

- СТРАШНИЙ М.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11

квітня 2007 року                                                                                                      місто

Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі

головуючого-судді:         ІВАНЕНКО Л.В.,

суддів:      СТРАШНОГО М.М., ГУБАР B.C.,

при

секретарі:          РАЧОВІЙ І.І.

за

участю:         ОСОБА_1.

розглянувши у

відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною

скаргою ОСОБА_1на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області

від 31 січня 2007 р. у справі за позовом ОСОБА_1до ДП завод „Пожспецмаш"

про стягнення заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2007 р. ОСОБА_1. звернулась до суду з зазначеним вище позовом, в

якому просила стягнути з ДП завод „Пожспецмаш" на її користь заборгованість

по заробітній платі в сумі 3335 грн. 77 коп., середній заробіток за весь період

затримки розрахунку та моральну шкоду в розмірі 5000 грн..

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона з 1 вересня 2004 р. по 6 червня 2006

р. працювала на різних посадах в ДП завод „Пожспецмаш", і в порушення

ст.ст. 94, 115 КЗпП України та ст.ст. 15, 23 Закону України „Про оплату

праці" за свою роботу фактично не отримувала гарантовану законодавством

заробітну плату, була поставлена в скрутне матеріальне становище, була змушена

вирішувати в різний спосіб питання про оплату за комунальні послуги та

харчування, постійно нервувала, хвилювалась за матір, яку вона утримує, чим їй

завдано моральну шкоду, яку оцінює в 5000 грн.. Відповідачем, в порушення вимог

ст.ст. 47, 116 КЗпП України, їй в останній день звільнення не була виплачена

заборгованість по заробітній платі, що складала 3335 грн. 77 коп., крім того,

вона має право у відповідності до ст. 117 КЗпП України, на виплату середнього

заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської

області від 31 січня 2007 р. позов задоволено частково, стягнуто з ДП завод

„Пожспецмаш" на користь ОСОБА_1. 3569 грн. 57 коп. суми заборгованості по

заробітній платі та 3897 грн. 30 коп. середнього заробітку за весь час затримки

розрахунку при звільненні, а всього 7466 грн. 87 коп.. В задоволені вимог про

відшкодування моральної шкоди відмовлено. Також вирішено питання про стягнення

з відповідача 75 грн. судового збору на користь держави та 30 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ на користь ТУ ДСА

України в Чернігівській області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просив рішення скасувати та ухвалити нове

рішення по суті позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що

апелянт погоджується з висновками суду про стягнення заробітної плати, проте не

погоджується з висновками суду про відмову в задоволенні вимог про стягнення

моральної шкоди, оскільки такий висновок не відповідає ст. 237і КЗпП України,

ст. 1167 ЦК України

та Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 р. „Про

практику застосування судами законодавства про оплату праці", які не

виключають відповідальність роботодавця за невиплату працівникові заробітної

плати. Також вказує на те, що судом в порушення ст. 367 ЦПК України, не

допущено негайного виконання рішення суду в частині присудження заробітної

плати за місяць.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1., яка

скаргу підтримала та просила її задовольнити, дослідивши матеріали справи,

апеляційний суд знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню

виходячи з наступного.

По справі встановлено, що ОСОБА_1. з 01.09.04 р. по 06.06.06 р. працювала

на різних посадах в ДП завод „Пожспецмаш".

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачем, в

порушення ст. 116 КЗпП України, з позивачкою в останній день звільнення не було

проведено остаточний розрахунок при звільненні, а тому з ДП завод

„Пожспецмаш" на користь ОСОБА_1. підлягало стягненню 3569 грн. 57 коп.

суми заборгованості по заробітній платі та 3897 грн. 30 коп. середнього

заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а всього 7466 грн. 87

коп..

Зазначений висновок суду першої інстанції ґрунтується на чинному законодавстві,

ніким зі сторін не оскаржується, а тому в апеляційного суду відсутні правові

підстави для його перегляду і рішення в цій частині підлягає залишенню без

зміни.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди,

суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем по справі є

державне підприємство, яке через нестабільну економічну ситуацію має велику

заборгованість по оплаті праці працівникам, то вини підприємства в затримці

виплати заробітної плати позивачки не має.

Проте з таким

висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Згідно ст. 237 і КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним

органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його

законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих

зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №

13 від 24 грудня 1999 р. „Про практику застосування судами законодавства про

оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної

плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були

виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день

звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після

пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117

КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки

розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановления рішення, якщо

роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі

відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні

позову про стягнення моральної шкоди є необгрунтованим, оскільки він не

узгоджується з положеннями ст. 237і КЗпП України, і не звільняє ДП завод

„Пожспецмаш" від обов'язку, в разі його неналежного фінансування,

відшкодувати позивачці моральну шкоду заподіяну протиправною невиплатою

ОСОБА_1. заробітної плати, що призвело до моральних страждань, втрати

нормальних життєвих зв'язків і вимагало від неї додаткових зусиль для

організації свого життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, апеляційний суд враховуючи положення ст.

237і КЗпП України та п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України,, від 31

березня 1995 року N 4 „Про судову практику в справах про відшкодування

моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами та доповненнями) та виходячи з

із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що з відповідача

підлягає стягненню на користь ОСОБА_1. 300 грн. моральної шкоди.

Щодо вимог апелянта про те, що суд в порушення ст. 367

ЦПК України, не допустив негайне виконання рішення суд в частині присудження

працівникові виплати заробітної плати, то апеляційний суд враховує, що оскільки

відповідно до ст. 319 ЦПК України рішення або ухвала апеляційного суду

набирають законної силу з моменту їх проголошення, а негайним є виконання

судового рішення, яке не набрало законної сили, то нема підстав для допущення

апеляційним судом негайного виконання рішення суду на підставі ст. 367 ЦПК

України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 314,

316, 317, 319 ЦПК України, ст.ст. 237і КЗпП України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну

скаргу ОСОБА_1- задовольнити частково.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31 січня

2007 р. в частині

відмови в задоволені вимог ОСОБА_1про відшкодування моральної шкоди -

скасувати.

Стягнути з ДП завод „Пожспецмаш" на користь ОСОБА_1300 грн. (триста

гривень) на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині

рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення,

може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом

двох місяців з дня набрання ним законної сили..