Ухвала

від 05.04.2011 по справі 32/313-10(2/405-08(8/51-07(31/43))

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

05 квітня 2011 р.                                                                                   

№ 32/313-10(2/405-08(8/51-07(31/43))  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши матеріали касаційної скарги релігійної громади “Християнська церква “Нова Віфанія”, м. Дніпропетровськ (далі –релігійна громада)

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2010 та

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2011

зі справи  № 32/313-10(2/405-08(8/51-07(31/43)

за позовом релігійної громади

до: Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, м. Дніпропетровськ;

спеціалізованого державного підприємства “Укрспец’юст”, м. Київ;

Ленінського районного управління юстиції Міністерства юстиції України міста Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ;

відкритого акціонерного товариства “Дніпровськпромбуд”,                                    м. Дніпропетровськ;

Дніпропетровського міського управління юстиції Міністерства юстиції України, м. Дніпропетровськ;

державної податкової інспекції у Ленінському районі, м. Дніпропетровськ;

головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про стягнення 122 798, 16 грн.,

за участю –прокурора Ленінського району міста Дніпропетровська,                     м. Дніпропетровськ,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.03.2011 первісну касаційну скаргу релігійної громади повернуто скаржникові на підставі пункту 4 частини першої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Релігійна громада знову звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 04.04.2011 б/н, в якій просить змінити постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 зі справи, задовольнивши при цьому позовні вимоги в сумі            1 499 100 грн. (з яких 1 497 400 грн. - майнові збитки та 1 700 грн. –відшкодування моральної шкоди).

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 111 ГПК України касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Хоча касаційна скарга релігійної громади й містить посилання на норми матеріального і процесуального права, проте в ній не зазначено, порушення або неправильного застосування яких саме норм матеріального чи процесуального права припустилися, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних рішення та постанови, у чому конкретно полягало таке порушення або неправильне застосування і яким чином це вплинуло на прийняття зазначених судових рішень.

Доводи касаційної скарги стосуються виключно питань, пов’язаних з установленням фактичних обставин справи та з оцінкою доказів у справі. Відповідно ж до частини другої статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1113 ГПК України  касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 “Про державне мито”, сплачене згідно з квитанціями від 09.03.2011 № 28946.176.3 та від 04.04.2011 № 34780.63.1 скаржником державне мито в сумі  5 542, 50 грн. і 2 000 грн. (разом                 7 542, 50 грн.), підлягає поверненню з державного бюджету України.

Керуючись пунктом 6 частини першої і частиною другою статті 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2010 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 зі справи

№ 32/313-10(2/405-08(8/51-07(31/43)8 повернути релігійній громаді “Християнська церква “Нова Віфанія”.

2. Повернути релігійній громаді “Християнська церква “Нова Віфанія” державне мито в сумі 7 542, 50 грн. Видачу довідки на повернення державного мита доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов