Постанова

від 05.04.2011 по справі 32/313-10(2/405-08(8/51-07(31/43))

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 05 квітня 2011 р.                                                                                    

№ 32/313-10(2/405-08(8/51-07(31/43))  

Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.  

розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Дніпровськпромбуд”, м. Дніпропетровськ (далі –Товариство)

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2010 та

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2011

зі справи  № 32/313-10(2/405-08(8/51-07(31/43)

за позовом релігійної громади “Християнська церква “Нова Віфанія”,                  м. Дніпропетровськ (далі –релігійна громада)

до: Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, м. Дніпропетровськ (далі –відділ ДВС);

спеціалізованого державного підприємства “Укрспец’юст”, м. Київ (далі –СДП “Укрспец’юст”);

Ленінського районного управління юстиції Міністерства юстиції України міста Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ (далі –Ленінське МУЮ);

Товариства;

Дніпропетровського міського управління юстиції Міністерства юстиції України, м. Дніпропетровськ (далі –Дніпропетровське МУЮ);

державної податкової інспекції у Ленінському районі, м. Дніпропетровськ (далі –ДПІ);

головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ (далі –ГУ ДКУ у Дніпропетровській області)

про стягнення 122 798, 16 грн.,

за участю прокурора Ленінського району міста Дніпропетровська,                     м. Дніпропетровськ (далі –прокурор).

Судове засідання проведено за участю:

прокурора –не з’яв.,

представника релігійної громади –Єрмакова В.М.,

представника відділу ДВС –не з’яв.,

представника СДП “Укрспец’юст” –не з’яв.,

представника Ленінського РУЮ –не з’яв.,

представника Товариства –Кочетова О.А., Волнянської О.В.,

представника Дніпропетровського МУЮ –не з’яв.,

представника ДПІ –не з’яв.,

представника ГУ ДКУ у Дніпропетровській області –не з’яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2010 (суддя Васильєв О.Ю.) позовні вимоги задоволено частково; з відділу ДВС стягнуто на користь релігійної громади: 4 275 грн. збитків;            735 грн. витрат на оплату державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; з СДП “Укрспец’юст” стягнуто на користь релігійної громади 7 350 грн. безпідставно набутих коштів; з Товариства стягнуто на користь релігійної громади 61 875 грн. безпідставно набутих коштів. У прийнятті зазначеного рішення суд з посиланням на норми Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), Закону України “Про виконавче провадження”, Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виходив з обґрунтованості позовних вимог у зазначених сумах і стосовно названих відповідачів зі справи.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 (колегія суддів у складі: Шуба І.К. –головуючий, судді Чоха Л.В. і Дмитренко А.К.): відмовлено в задоволенні апеляційних скарг відділу ДВС і Товариства; апеляційну скаргу релігійної громади задоволено частково; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відділу ДВС, СДП “Укрспец’юст” і Товариства “індексу інфляції” та моральної шкоди; з відділу ДВС стягнуто на користь релігійної громади 5 003, 29 грн. “втрат з урахуванням встановленого індексу інфляції”, відшкодування моральної шкоди в розмірі 98, 60 грн.; з СДП “Укрспец’юст” стягнуто на користь релігійної громади 8 626, 36 грн. “втрат з урахуванням встановленого індексу інфляції”, відшкодування моральної шкоди в розмірі 170 грн.; з Товариства стягнуто на користь релігійної громади 72 633, 92 грн. “втрат з урахуванням встановленого індексу інфляції”, відшкодування моральної шкоди в розмірі   1 431, 40 грн.; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. У прийнятті зазначеної постанови суд з посиланням на приписи ЦК України, ГПК України виходив з обґрунтованості і доведеності позовних вимог у зазначених сумах та стосовно названих відповідачів.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 21.12.2010 в частині часткового задоволення позовних вимог до Товариства і постанову апеляційного господарського суду від 16.02.2011 в тій же частині та прийняти нове рішення, яким у позові до Товариства відмовити. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального права, в тому числі ЦК України і Закону України “Про виконавче провадження”.

У відзиві на касаційну скаргу відділ ДВС просить скасувати “ухвалу” (фактично - рішення) місцевого господарського суду від 21.12.2010 в частині задоволення вимог до відділу ДВС і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 в тій же частині й відмовити в позовних вимогах до названого відділу.

Від інших учасників судового процесу відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від                     24-29.05.2001 зі справи № 711/46 визнано недійсними прилюдні торги (аукціон) з продажу будинку культури (далі –БК) “Будівельник”, розташованого в м. Дніпропетровську по вул. Воздухофлотська, 2-а, що відбулися 14.12.2000 і були проведені товарною біржею “Лідер” на підставі договорів СДП “Укспец’юст” (в особі його Криворізької філії) з відділом ДВС, за результатами яких переможцем визнано релігійну громаду;

- постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2002 зі справи № 02-5/5-14/45 (Н4/4) встановлено, що 14.12.2000 з прилюдних торгів, проведених товарною біржею “Лідер”, релігійній громаді продано споруду БК “Будівельник” за 73 500 грн.; набувач майна (релігійна громада) був добросовісним, але майно вибуло з володіння Товариства поза його волею, в зв’язку з чим БК “Будівельник”  витребуваний у релігійної громади на користь Товариства;

- отримані від релігійної громади при продажу БК “Будівельник” кошти були передані: в сумі 7 350 грн. –Криворізькій філії СДП “Укспец’юст”; 3 675 і 600 грн. - Ленінському РУЮ як оплата винагороди, виконавчого збору та експертизи при проведенні прилюдних торгів;              61 875 грн. на підставі рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 19.10.1999 зі справи № 21-239 та розпорядження Ленінського РУЮ від 29.12.2000 № 63 перераховано на бюджетний рахунок у Ленінському відділенні державного казначейства в доход бюджету на погашення податкового боргу Товариства;

- постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2004 зі справи № 32/60, якою залишено без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2004, встановлено, що кошти в сумі 61 875 грн., отримані від продажу БК “Будівельник”, правомірно перераховані в погашення податкового боргу;

- правонаступником ліквідованого Ленінського РУЮ щодо функцій виконавчої служби є відділ ДВС.

Відповідно до приписів ЦК України:

- у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину (частина друга статті 216);

- боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити, зокрема, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції (частина друга статті 625);

- моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1107).

З огляду на наведені законодавчі приписи та з урахуванням встановлених фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції дійшов не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог стосовно Товариства.

В іншій частині згадана постанова в установленому законом порядку не оскаржувалася.

Згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права  встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Відтак перевірка доводів скаржника, які стосуються оцінки доказів, що вже були предметом дослідження попередніми судовими інстанціями, та правильності встановлення ними фактичних обставин справи, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 зі справи № 32/313-10(2/405-08(8/51-07(31/43) залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Дніпровськпромбуд” –без задоволення.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов