Постанова

від 22.03.2011 по справі 17-01/2387

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.03.2011                                                                                           № 17-01/2387

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Чорної Л.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Юдицький О.В. (арбітражний керуючий);

 від відповідача 1. - не з‘явився;

від відповідача 2. – не з‘явився;

від третіх осіб, без самостійних вимог: 1. – не з‘явився;

                                                                   2. – не з‘явився;

від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги 1. – не з‘явився;

від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги 2. -  Карнаушенко С.О. (представник за довіреністю)        

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Цукорпром"

 на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.12.2010

 у справі № 17-01/2387 ( .....)

 за позовом                               Сільськогосподарського ТОВ "Обрій-2000"

 до                                                   СПД - фізичної особи ОСОБА_3

                                                  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Олександрія-Хліб"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача           Товарна біржа "Смілянська біржа Джі-Пі-Ай"

          Державна податкова інспекція в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області

          ТОВ "Цукорпром"

          ТОВ "ПриватАгро-Черкаси"

 про                                                   визнання недійсним договорів доручення та договорів купівлі-продажу

 за позовом,  яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Цукорпром»

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій-2000»

про стягнення 49 641,00 грн.

за позовом , яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «ПриватАгро-Черкаси»

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій-2000»

про стягнення 42 000,00 грн. моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду Черкаської області від 27.12.2010 року позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій-2000» задоволено в повному обсязі. Визнано недійсними договори-доручення № 214, 215, 216, 217, 218, 221, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229 від 30 квітня 2004 року, укладені між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Обрій-2000» та Суб’єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3. Визнано недійсними договори купівлі-продажу, укладені між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Обрій-2000» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Олександрія-Хліб»: від 30.04.2004 року навантажувача моделі ПТС-77, 1988 року випуску; від 30.04.2004 року навантажувача моделі ПТС-77, 1987 року випуску; від 30.04.2004 року навантажувача моделі ПТС-77, 1989 року випуску; від 30.04.2004 року навантажувача моделі ПТС-77, 1991 року випуску; від 30.04.2004 року навантажувача моделі ПТС-77, 1992 року випуску; від 30.04.2004 року навантажувача моделі ТЛ-3, 1984 року випуску; від 30.04.2004 року екскаватора моделі ЕО-2621, 1992 року випуску; від 30.04.2004 року бульдозера моделі ДТ-75, 1991 року випуску; від 30.04.2004 року трактора моделі МТЗ-80, 1976 року випуску; від 30.04.2004 року трактора моделі МТЗ-80Л, 1979 року випуску; від 30.04.2004 року трактора моделі ЮМЗ-6АКЛ, 1990 року випуску; від 30.04.2004 року трактора моделі ЮМЗ-6, 1989 року випуску; від 30.04.2004 року сільськогосподарської та спецтехніки, а саме: причепа тракторного 2ПТС4, 1986 року виготовлення, заводський № 96119; причепа тракторного 2ПТС4, 1980 року виготовлення, заводський № 111241; причепа тракторного 2ПТС4, 1986 року виготовлення, заводський № 6120; підборщика буряків СПС 4,2 1991 року виготовлення, завод ський № 06141; буртоукладочної машини К65 М 2БК, 1982 року виготовлення, заводський № б/н; буртоукладочної машини К65 М 2БК, 1983 року виготовлення, заводський № 2215; бурто укладочної машини К65 М 2БК, 1985 року виготовлення, заводський № б/н; буртоукладочної машини К65 М 2БК, 1986 року виготовлення, заводський № 1962; крана грейферного РДК 160, 1983 року виготовлення, заводський № 2123; крана грейферного РДК 160, 1987 року виготов лення, заводський № 3071; бульдозера С100, 1991 року виготовлення, заводський № 203924, двигун б/н; автопогрузчика 40814, 1990 року виготовлення, заводський № 38882, двигун № 0196640. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Цукорпром» до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій-2000» про стягнення 49 641,40 грн. відмовлено повністю. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «ПриватАгро-Черкаси» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій-2000» про стягнення 42 000 грн. моральної шкоди відмовити повністю.

Дане рішення мотивоване тим, що спірні Договори – доручення підписані неуповноваженою на це особою, щодо Договорів купівлі-продажу, то судом було встановлено, що на все рухоме та нерухоме майно було накладено обтяження у вигляді податкової застави.

Щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Цукорпром» про стягнення 49 641,40 грн. майнової шкоди суд першої інстанції відмовив, з огляду на те, що в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України ТОВ «Цукорпром» не подало доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність у Товариства втрат майнового характеру, заподіяних саме незаконними діями СТОВ «Обрій-2000».

Щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ПриватАгро-Черкаси», то в цій частині також відмовлено в задоволені позовних вимог, так як відсутні беззаперечні докази наявності у Товариства втрат немайнового характеру, заподіяних саме незаконними діями СТОВ «Обрій-2000»”, припущення такими доказами не є.

          Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПриватАгро-Черкаси» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 27.12.2010 року у справі № 17-01/2387 та прийняти нове, яким відмовити ТОВ «Обрій 2000» в задоволені позовних вимог. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПриватАгро-Черкаси» про стягнення 42 000,00 грн. компенсації за моральну шкоду задовольнити.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення виходив лише з припущення і про те, що станом на 30.04.2004 року ОСОБА_5 не був директором СТОВ «Обрій-2000».

          Також Апелянт зазначає, що Закон України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не встановлює заборону відчуження майна, яке знаходиться у податковій заставі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2011 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПриватАгро-Черкаси» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження по справі № 17-01/2387.

Також, не погоджуючись із рішення суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Цукорпром» звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області частково та прийняти нове, яким у задоволені позову СТОВ «Обрій - 2000» відмовити.  

Так, апелянт стверджує, що суд неповно з‘ясував обставини, що мають значення для справи і в зв‘язку з цим суттєві обставини залишились недоведеними наявними у справі доказами. Відсутність реєстраційної справи СТОВ «Обрій-2000».

Також Апелянт зазначає про неконституційність абз. 1 підпункту 8.2.2. пункту 8 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Крім того, судом не було застосовано наслідки недійсності правочину – ст. 216 Цивільного кодексу України.      

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цукорпром» повідомило, що ТОВ «ТД «Олександрія-Хліб» ліквідоване.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2011 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цукорпром» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження по справі № 17-01/2387.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій-2000» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду Черкаської області від 27.12.2010 року у справі № 17-01/2387 без змін, посилаючись на обґрунтованість висновків суду щодо відсутності повноважень у ОСОБА_5, що також підтверджується встановленою прокуратурою Корсунь-Шевченківського району у зв‘язку з тим, що громадянин ОСОБА_5 в цей час не міг перебувати на території України.

Щодо приписів Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», то відповідно до змісту зазначеного Закону продаж активів банкрута, які перебувають у податковій заставі, може бути здійснено лише за письмовим погодженням з податковими органами.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ПриватАгро-Черкаси» заявлено клопотання про залучення доказів, а саме: витяг з Єдиного державного реєстру фізичних осіб та фізичних осіб – підприємців, який виданий реєстратором Дніпропетровської міської ради 24.02.2011 року, зі змісту якого вбачається, що ТОВ «ТД «Олександрія-Хліб» припинило свою діяльність.      

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПриватАгро-Черкаси» заявило клопотання про припинення провадження в порядку п. 6 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв‘язку із припиненням діяльності ТОВ «ТД «Олександрія-Хліб».

Розпорядженнями голови Київського апеляційного господарського суду змінювався склад колегії суду.

Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Обрій-2000» подане клопотання про приєднання до матеріалів справи № 17-01/2387 копії довідки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців № 8901634 від  25.02.2011 року, зі змісту якої вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Олександрія-Хліб» припинило діяльність юридичної особи у зв‘язку з визнання банкрутом 04.02.2011 року, про що зроблено відповідний запис у реєстрі. Припинення юридичної особи відбулось після прийняття оскаржуваного рішення.  

Товариством з обмеженою відповідальністю «ПриватАгро-Черкаси» заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців щодо СТОВ «Обрій-2011» від 21.03.2011 року, зі змісту зазначеного витягу вбачається, що керівником значиться ОСОБА_5.

          На підставі зазначеного, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПриватАгро-Черкаси» дійшло висновку, що СТОВ «Обрій-2000» не перебуває у стані припинення діяльності, а арбітражний керуючий Юдицький О.В. не має права на представлення інтересів позивача по цій справі без довіреності.    

Суб‘єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Олександрія-Хліб», Товарна біржа «Смілянська біржа Джі-Пі-Ай», Державна податкова інспекція в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області та Товариство з обмеженою відповідальністю «Цукорпром» двічі своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.   

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

           Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій-2000», в особі директора ОСОБА_5 доручило суб’єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_3 продати належні товариству транспортні засоби по договорах-дорученнях: №№ 214, 215, 216, 217, 218, 221, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229 від 30 квітня 2004 року /т. 1, а.с. 26, 28, 30, 32, 34, 36, 38, 40, 42, 44, 46, 48, 50/.

На підставі цих договорів-доручень Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 від імені СТОВ «Обрій-2000» уклав з ТОВ «Торговий Дім «Олександрія-Хліб» договори купівлі-продажу: від 30.04.2004 року навантажувача моделі ПТС-77, 1988 року випуску, від 30.04.2004 року навантажувача моделі ПТС-77, 1987 року випуску, від 30.04.2004 року навантажувача моделі ПТС-77, 1989 року випуску, від 30.04.2004 року навантажувача моделі ПТС-77, 1991 року випуску, від 30.04.2004 року навантажувача моделі ПТС-77, 1992 року випуску, від 30.04.2004 року навантажувача моделі ТЛ-3, 1984 року випуску, від 30.04.2004 року екскаватора моделі ЕО-2621, 1992 року випуску, від 30.04.2004 року бульдозера моделі ДТ-75, 1991 року випуску, від 30.04.2004 року трактора моделі МТЗ-80, 1976 року випуску, від 30.04.2004 року трактора моделі МТЗ-80Л, 1979 року випуску, від 30.04.2004 року трактора моделі ЮМЗ-6АКЛ, 1990 року випуску, від 30.04.2004 року трактора моделі ЮМЗ-6, 1989 року випуску, від 30.04.2004 року сільськогосподарської та спецтехніки внутрішнього користування, а саме: причепа тракторного 2ПТС4, 1986 року виготовлення, заводський № 96119; причепа тракторного 2ПТС4, 1980 року виготовлення, заводський № 111241; причепа тракторного 2ПТС4, 1986 року виготовлення, заводський № 6120; підборщика буряків СПС 4, 2 1991 року виготовлення, завод ський № 06141; буртоукладочної машини К65 М 2БК, 1982 року виготовлення, заводський № б/н; буртоукладочної машини К65 М 2БК, 1983 року виготовлення, заводський № 2215; бурто укладочної машини К65 М 2БК, 1985 року виготовлення, заводський № б/н.; буртоукладочної машини К65 М 2БК, 1986 року виготовлення, заводський № 1962; крана грейферного РДК 160, 1983 року виготовлення, заводський № 2123; крана грейферного РДК 160, 1987 року виготов лення, заводський № 3071; бульдозера С100, 1991 року виготовлення, заводський № 203924, двигун б/н; автопогрузчик 40814, 1990 року виготовлення, заводський № 38882, двигун № 0196640 /т. 1, а.с. 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 51/.

Постановою господарського суду Черкаської області від 21 липня 2005 року у справі № 01/3786 Товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій-2000» визнано банкрутом в порядку ст. 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» /т. 1, а.с. 20/.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 15 вересня 2005 року ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Юдицького Олександра Вікторовича /т. 1, а.с. 17/.

Судом першої інстанції під час розгляду справи було встановлено, що договори-доручення № 214, 215, 216, 217, 218, 221, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229 від 30 квітня 2004 року були підписані від СТОВ «Обрій-2000» - громадянином ОСОБА_5.  

          Разом з цим, господарським судом Черкаської області досліджено та встановлено, що на момент підписання вказаних договорів-доручень від 30 квітня 2004 року директором СТОВ «Обрій-2000» був ОСОБА_7, що підтверджується  протоколом № 1 від 07.06.2001 року та листом за № 85 від 20.07.2007 року відділу державної реєстрації Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації Черкаської області (том 4, а.с. 44, 68).

Згідно Витягу з ЄДРПОУ від 29.01.2007 року № 02-2-10/362 станом на 27.01.2007 року керівником СТОВ «Обрій-2000» значиться ОСОБА_7 /т. 1, а.с. 12/.

З матеріалів справи вбачається, що учасники Товариства з моменту створення підприємства періодично змінювались, проте власником СТОВ «Обрій-2000» станом на 30.04.2004 року (дата укладення спірних договорів-доручень і купівлі-продажу) був ОСОБА_9, що підтверджується Змінами до статуту СТОВ «Обрій-2000», які були зареєстровані в Корсунь-Шевченківській райдержадміністрації розпорядженням за № 45 від 27 лютого 2004 року, частка учасника у статутному фонді ОСОБА_9 складає 100 (сто) відсотків статутного фонду /т. 4, а.с. 65/.

В матеріалах справи знаходиться засвідчена нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу ОСОБА_10 заява від 26.02.2007 року ОСОБА_9 про те, що громадянин ОСОБА_5 на посаду генерального директора СТОВ «Обрій-2000» не призначався, дозвіл на продаж будь-якого майна товариства не схвалювався та не затверджувались угоди стосовно продажу майна товариства /т.1, а.с. 23/.

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

В силу статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до пункту 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.  

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов‘язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладення письмових договорів згідно пункту 4 статті 179 Господарського кодексу України здійснюється на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов‘язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє (стаття 238 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо підписання спірних договорів-доручень не уповноваженою на це особою, так як громадянин ОСОБА_5 не був керівником підприємства, дозвіл на продаж будь-якого майна Товариства йому не надавався, договори-доручення не схвалювались.

Доказів на спростування того, що на момент укладення спірних договорів ОСОБА_5 займав посаду директора третіми особами з самостійними вимогами до суду не подано.

Матеріали справи № 17-01/2387 містять окреме доручення прокуратури Корсунь-Шевченківського району Черкаської області № 06/3-01П-06 від 23.01.2006 року, зі змісту якого вбачається, що в ході досудового слідства по кримінальній справі № 0910600001 було встановлено, що 30.04.2004 року службовими особами СТОВ «Обрій-2000» через товарну біржу «Джі-Пі-Ай», м. Сміла Черкаської області була реалізована сільськогосподарська техніка ТОВ «ТД Олександрія-хліб», м. Олександрія Кіровоградської області на загальну суму 50 154,88 грн. Договори-доручення від імені СТОВ «Обрій-2000» на реалізацію даної техніку члену біржі ОСОБА_3, підписані ОСОБА_5, який на той час був призначений директором даного товариства, що не відповідає дійсності, так як було встановлено під час досудового слідства, що ОСОБА_5 ще у 2002 році виїхав у Росію разом із батьками і не міг у 2004 році перебувати на посаді директора товариства і відповідно підписувати будь-яких документів.

Разом з цим, згідно довідки Корсунь-Шевченківської міжрайонної податкової інспекції та витягу із Державного реєстру обтяжень рухомого майна 07.04.2004 року у Держінфомюсті зареєстрована податкова застава за № 262-10757, яка виникла 19.03.2004 року і яка свідчить про заборгованість даного Товариства по сплаті обов‘язкових платежів до державного бюджету станом на 01.04.2004 року у сумі 30 097 грн. /т. 4, а.с. 36-38/.

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна в податковій заставі перебуває все рухоме майно, нерухоме майно та майнові права, крім майна, на яке не може бути звернення стягнення згідно законодавства /т. 1, а.с. 52-54/.             

У відповідності до пункту 8.2.2. статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов‘язань або податкового боргу.

З моменту виникнення податкової застави у СТОВ «Обрій-2000» було відсутнє право на відчуження спірного майна без відповідного дозволу податкового органу, а оскільки такі дозволи (письмове узгодження) були відсутні, що підтверджується Листом № 7205/10-028 від 07.12.2010 року Державної податкової інспекції в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області /т. 4, а.с. 101/, то спірні договори купівлі-продажу від 30.04.2010 року були укладені з порушенням пункту 8.6.1 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що є підставою для визнання їх недійсними, тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Разом з цим, господарський суд Черкаської області, приймаючи оскаржуване рішення, відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю «Цукорпром» в задоволені позовних вимог про стягнення 49 641,40 грн. майнової шкоди.

           Стаття 1192 Цивільного кодексу України визначає два способи відшкодування шкоди: з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов‘язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В силу статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв‘язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Для застосування позадоговірної (деліктної) відповідальності, яка є видом цивільно-правової відповідальності, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв‘язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення 49 641,40 грн. майнової шкоди Товариство з обмеженою відповідальністю «Цукорпром» посилається на положення статті 386 Цивільного кодексу України.

Однак, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ «Цукорпром» не надало належно допустимих доказів на підтвердження завданої йому майнової шкоди в порядку глави 82 Цивільного кодексу України.    

Окрім цього,  Товариство з обмеженою відповідальністю «ПриватАгро-Черкаси»  також звернулась з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій-2000» про стягнення 42 000 грн. моральної шкоди, оскільки у керівництва ТОВ «ПриватАгро-Черкаси» є побоювання того, що майно вибуде з користування ТОВ «ПриватАгро-Черкаси» і це спричиняє моральну шкоду діловій репутації ТОВ «ПриватАгро-Черкаси» через невпевненість у завтрашньому дні.    

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.           

Частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб; під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв’язку з приниженням її ділової репутації…, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності; відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрати немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Зазначене знайшло своє відображення у постанові пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)».

Моральна шкода, як правило, супроводжує будь-яке порушення цивільного права чи охоронюваного законом інтересу.

Предметом доведення крім наявності самого факту моральної шкоди підлягає доказуванню її глибина, від якої залежить розмір та форма відшкодування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо недоведеності ТОВ «Приват-АгроЧеркаси» позовних вимог належно допустимими доказами, не обґрунтовано розмір моральної шкоди.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з’ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Черкаської  області від 27 грудня 2010 року у справі № 17-01/2387.

Доводи наведені в апеляційних скаргах колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Щодо застосування наслідків недійсності правочину, то в силу пункту 5 статті 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред‘явлена будь-якою заінтересованою особою. Зазначеного матеріали справи не містять.

Застосування наслідків недійсності правочину може бути предметом в окремому провадженні, за іншим предметом спору в порядку глави 83 Цивільного кодексу України.  

Колегія судді Київського апеляційного господарського суду звертає увагу Апелянтів, що відповідно до статті 26 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.   

В процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. З метою захисту свого права така юридична особа може звернутися до господарського суду, який розглядає справу, з заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною вимогою.

Предметом даного спору є визнання недійсними договорів, а треті особи з самостійними вимогами звернулися із позовами про стягнення майнової та моральної шкоди, що суперечить вимогам Господарського процесуального кодексу України.

Для захисту свого порушеного права Апелянти можуть звернутися до суду за окремими позовами в порядку глави 82 Цивільного кодексу України.   

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення господарського суду Черкаської області від 27.12.2010 року у справі № 17-01/2387 залишити без змін, а апеляційні скарги – без задоволення.

2. Матеріали справи № 17-01/2387 повернути господарському суду Черкаської  області.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі та третім особам.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 29.03.11 (відправлено)