Постанова

від 15.02.2008 по справі 32/401

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/401

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15.02.2008р.м.Київ№ 32/401-28/90

За позовом       Відкритого акціонерного товариства “Українська гірничо-металургійна

                           компанія”

до                       Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про                     визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суддя Євсіков О.О.

Секретар судового засідання Пунейко Л.М.

Представники сторін:

від позивача       Савицький А.О. (представник за дов.);

від відповідачаМишковець О.В. (предст. за дов.); Кіяшко Н.В. (предст. за дов.);Баранова Л.В. (предст. за дов.); Збанацька Ю.М. (предст. за дов.).

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.02.2008 о 15 год. 25 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 22.02.2008 на 16 год. 00 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні  з урахуванням вимог ч. 4 ст.  167 КАС України. З технічних причин виготовлення повного тексту постанови відкладено на 26.02.2008 на 17 год. 30 хв.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.01.2004 №  0000062302/0.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2004 у справі № 32/401, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2004, позов задоволено повністю, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 17.01.2004 №0000062302/0.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.01.2008 рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2004 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2004 у справі № 32/401 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

При цьому касаційна інстанція вказала на необхідність встановлення, чи мало місце у перервіряємому періоді порушення діючого законодавства при формуванні позивачем податкових зобов'язань по податку на додану вартість в кожному із перевірених звітних періодів.

З урахуванням заяви від 29.01.2008 позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 17.01.2004 №  0000062302/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вимог податкового законодавства не порушував, а відповідачем неправомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.01.2004 за № 0000062302/0.

В акті від 14.01.2004 № 4-23/02-7/25412086 про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська гірничо-металургійна компанія” (код ЄДРПОУ 25412086) за період з 01.01.2001 по 01.07.2004 відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем зокрема пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), що призвело:

до заниження позивачем чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 1.060.394,00 грн., в тому числі по періодах: квітень 2001 р. –4.106,00 грн., травень 2001 р. –1.521,00 грн., червень 2001 р. –2.344,00 грн., липень 2001 р. –20.203,00 грн., листопад 2001 р. –31.648,00 грн., січень 2002 р. –36.279,00 грн., березень 2002 р. –28.388,00 грн., червень 2002 р. –40.320,00 грн., липень 2002 р. –3.024,00 грн., серпень 2002 р. –2.402,00 грн., жовтень 2002 р. –57.635,00 грн., грудень 2002 р. –55.024,00 грн., квітень 2003 р. –345.354,00 грн., червень 2003 р. –432.146,00 грн.;

до завищення від'ємного значення по податку на додану вартість на загальну суму 663 506,00 грн., в тому числі по періодах: січень 2001 р. –129.085,00 грн., червень 2001 р. –29.626,00 грн., серпень 2001 р. –294.336,00 грн., вересень 2001 р. –51.546,00 грн., жовтень 2001 р. –84.611,00 грн., грудень 2001 р. –175,00 грн., січень 2002 р. –17.754,00 грн., вересень 2002 р. –54.840,00 грн., листопад 2002 р. –54.840,00 грн.;

до завищення від'ємного значення податку на додану вартість у вересні 2002 р. на суму 3.000,00 грн. та про заниження в березні 2003 р. на суму 3.000,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті від 14.01.2004 № 4-23/02-7/25412086, оскільки відповідач зазначає про порушення позивачем пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, відповідно до якого визначається дата виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів, робіт, послуг, при цьому не встановлюючи порушення позивачем п. 3.1 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість”, який визначає об'єкт оподаткування податком на додану вартість, тобто, на думку позивача, відповідач робить висновок про невідповідне визначення позивачем дати виникнення податкового зобов'язання з „невстановленого перевіркою” об'єкту оподаткування.

Крім того позивач вважає недоведеними та необґрунтованими ствердження відповідача щодо порушення позивачем пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки в порушення наказу Державної податкової адміністрації України № 429 від 16.09.2002 „Про затвердження Порядку оформлення документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності –юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами” відповідач в акті від 14.01.2004 № 4-23/02-7/25412086 не послався на жоден первинний документ позивача, який би достовірно підтверджував наявність факту порушення.

Також, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на висновок судово-бухгалтерської експертизи, проведеній Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз відповідно до постанови від 27.04.2004 старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва у кримінальній справі № 71-00059, порушеній стосовно посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська гірничо-металургійна компанія”, відповідно до якого висновки акту від 14.01.2004 № 4-23/02-7/25412086 комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська гірничо-металургійна компанія” в частині заниження позивачем чистої суми зобов'язань з податку на додану вартість в порушення пп. 7.3.1 п. 7.3 і пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” на суму 1.060.394,00 грн.; завищення від'ємного значення по податку на додану вартість на суму 917.211,00 грн. документально та нормативно не підтвердились.

З огляду на викладене позивач вважає, що податковим повідомленням-рішенням від 17.01.2004 за № 0000062302/0 йому неправомірно донарахований податок на додану вартість у сумі 1 723 900,00грн. та застосовані фінансові санкції у розмірі 1.725.400,00 грн.

Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечує, посилаючись на висновки, викладені в акті від 14.01.2004 № 4-23/02-7/25412086, а саме на невідповідність даних, наведених в податкових деклараціях з податку на додану вартість позивача, даним податкового і бухгалтерського обліку та наявним первинним документам, чим порушені вимоги пп.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями).

Також, в доповненні до відзиву на позовну заяву зазначено, що при викладенні порушень відповідач не посилався на конкретні первинні документи у зв'язку із значним документообігом позивача, натомість в акті від 14.01.2004р. № 4-23/02-7/25412086 був зроблений аналіз регістрів бухгалтерського та податкового обліку, оборотно-сальдових відомостей, книг продажу товарів, наявних первинних документів; за результатами документальної перевірки в акті від 14.01.2004 № 4-23/02-7/25412086 викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, що мають відношення до фактів виявлених порушень податкового законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши  пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем –Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.01.2004р. № 0000062302/0, яким позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю “Українська гірничо-металургійна компанія” згідно з підпунктом “б” пп. 4.2.2 п. 4.2, п. 4.3 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181-ІІІ зі змінами і доповненнями на підставі акту документальної перевірки № 4-23/02-7/25412086 від 14.01.2004 та відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 зі змінами та доповненнями, ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, ст. 17 Указу Президента України “Про деякі зміни в оподаткуванні” № 857 від 07.08.1998 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 3.449.300,00 грн., в т.ч. 1.723.900,00 грн. –основний платіж та  1.725.400,00 грн. - фінансові санкції.

Актом перевірки встановлено, що позивачем в перевіреному періоді порушувались вимоги пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого позивачу донарахований податок на додану вартість в розмірі 1.723.900,00 грн.

За результатами проведення комплексної документальної перевірки відповідачем, зокрема, встановлено, що:

в 2001 р. загальна сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість, задекларована позивачем, склала 17.796.390,00грн. За даними перевірки загальна сума податкових зобов'язань становить 18.445.591,00грн. Відхилення –649.201,00грн. При визначенні загальної суми податкового кредиту з податку на додану вартість за 2001р. відповідач розбіжностей не встановив.;

в 2002 р. позивач задекларував податкові зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 13.599.064,00 грн. За даними перевірки загальна сума податкових зобов'язань становить 13.896.263,00 грн. Відхилення –294.199,00 грн. При визначенні загальної суми податкового кредиту з податку на додану вартість за 2002 р. відповідачем встановлено завищення у сумі 3.000,00 грн. В порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в вересні 2002 р. позивачем до складу податкового кредиту віднесено 3.000,00 грн. податку на додану вартість згідно податкової накладної № 300 від 30.09.2002, яка внесена до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг). В березні 2003 р. дане порушення самостійно відкориговане позивачем шляхом зменшення податкового кредиту;

в І півріччі 2003 р. позивач задекларував податкові зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 65.457.745,00 грн. За даними перевірки загальна сума податкових зобов'язань становить 66.488.950,00 грн. Відхилення –1.031.205,00 грн. При визначенні загальної суми податкового кредиту з податку на додану вартість за І півріччя 2003 р. відповідачем встановлено заниження у сумі 3.000,00 грн.

На думку відповідача, невірне формування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість спричинене порушенням пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Зазначене порушення призвело до заниження позивачем в перевіреному періоді податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 1.977.605,00 грн., в тому числі за рахунок заниження чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 1.060.394,00 грн. та завищення від'ємного значення по податку на додану вартість на суму 917.211,00 грн.

Сума від'ємного значення по податку на додану вартість за травень 2003 р. в розмірі 253.705,00 грн. була зменшена за результатами попередньої перевірки позивача з питань відшкодування податку на додану вартість (довідка № 01-23/09-25412086 від 12.09.2003), в зв'язку з чим завищення від'ємного значення по податку на додану вартість, визначене відповідачем як порушення пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в акті від 14.01.2004 № 4-23/02-7/25412086, становить 663.506,00 грн. (917.211,00 грн. –253.705,00 грн.).

Таким чином, за висновками відповідача, викладеними в акті комплексної документальної перевірки від 14.01.2004 № 4-23/02-7/25412086, позивач в перевіреному періоді занизив податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1.723.900,00грн., в тому числі за рахунок заниження чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 1.060.394,00грн. та завищення від'ємного значення по податку на додану вартість на суму 663.506,00грн.

Суд не погоджується з висновками та доводами відповідача, викладеними в акті від 14.01.2004 № 4-23/02-7/25412086, виходячи з наступного.

В ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) наведено законодавче визначення поняття „податкового зобов'язання”, а саме: податковим зобов'язанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість” об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця; операції з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки; операції з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

У відповідності до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В акті від 14.01.2004 № 4-23/02-7/25412086 відповідач стверджує про порушення позивачем лише пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, тобто, має місце несвоєчасне відображення податкових зобов'язань позивача у податковій звітності за відповідні звітні періоди, що зумовлює заниження позивачем суми податкових зобов'язань в одному звітному періоді і, як наслідок, завищення суми податкових зобов'язань в іншому звітному податковому періоді.

Однак в результаті комплексної документальної перевірки відповідач в перевіряємому періоді (січень 2001р. –червень 2003р.) збільшив позивачу податкові зобов'язання та донарахував податок на додану вартість, не вказуючи на податкові звітні періоди, в яких позивач фактично відобразив ці суми, завищивши при цьому свої податкові зобов'язання.

Вищезазначена методика збільшення розміру податкових зобов'язань та донарахування податку на додану вартість передбачає приховування позивачем об'єкта оподаткування податком на додану вартість, тобто, встановлення порушення позивачем п. 3.1 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідач не надав суду доказів щодо порушення позивачем п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Крім того, на запит суду до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 09.08.2004 у справі № 32/401 до матеріалів справи надана копія висновку №3370 від 09.06.2004 судово-бухгалтерської експертизи у кримінальній справі № 71-00059, порушеній стосовно посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська гірничо-металургійна компанія”.

На вирішення судово-бухгалтерської експертизи було поставлено наступне питання: чи підтверджується документально та чи правильні, достовірні та обґрунтовані висновки акту перевірки № 4-23/02-7/25412086 від 14.01.2004, який був складений в Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська гірничо-металургійна компанія”?

За висновком судово-бухгалтерської експертизи у кримінальній справі № 71-00059 висновки акту № 4-23/02-7/25412086 від 14.01.2004 комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська гірничо-металургійна компанія” в частині твердження про заниження Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська гірничо-металургійна компанія” чистої суми зобов'язань з податку на додану вартість в порушення пп. 7.3.1 п. 7.3 і пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” на суму 1.060.394,00 грн.; завищення від'ємного значення по податку на додану вартість на суму 917.211,00 грн. документально та нормативно не підтвердились.

Справа № 32/401-28/90 слухається з урахуванням вказівок касаційної інстанції про необхідність дослідження первинних бухгалтерських документів Позивача - ТОВ «УГМК».

У зв'язку з тим, що на виконання вказівок касаційної інстанції для прийняття рішення у справі необхідно було провести дослідження первинних бухгалтерських документів позивача, яке потребує спеціальних знань і має суттєве значення для повного та об'єктивного вирішення справи, ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.03.2005 у справі № 32/401-28/90 була призначена експертиза, на вирішення якої судом поставлені наступні питання:

1. Чи підтверджуються документально висновки, викладені в акті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 14.01.2004 № 4/23-02-7/25412086 «Про результати    комплексної    документальної    перевірки    дотримання    вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «УГМК»за період з 01.01.2001 по 01.07.2003»про завищення позивачем податкового кредиту у вересні 2002 р. на суму 3 000,00 грн. та заниження у березні 2003 р. на суму 3 000,00 грн., та якщо підтверджуються частково, то на яку суму ?

2. Чи підтверджуються документально висновки, викладені в акті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 14.01.2004 № 4/23-02-7/25412086 «Про результати    комплексної    документальної    перевірки    дотримання    вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «УГМК»за період з 01.01.2001 по 01.07.2003»про заниження позивачем чистої суми податкових зобов'язань по ПДВ у податкових періодах: квітень 2001 р.,  травень 2001 р., червень 2001 р., липень 2001 р.,  листопад 2001 р., січень 2002 р., березень 2002 р., червень 2002 р., липень 2002 р., серпень 2002 р., жовтень 2002 р., грудень 2002 р., квітень 2003 р., червень 2003 р., та якщо такі висновки підтверджуються, то на яку суму позивачем занижено податкові зобов'язання з ПДВ у вказаних податкових періодах ?

3. Чи підтверджуються документально висновки, викладені в акті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 14.01.2004 № 4/23-02-7/25412086 «Про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «УГМК»за період з 01.01.2001 по 01.07.2003»про завищення позивачем від'ємного значення по ПДВ у податкових періодах: січень 2001 р., червень 2001 р., серпень 2001 р., вересень 2001 р., жовтень 2001 р., грудень 2001 р., січень 2002 р., вересень 2002 р., листопад 2002 р., травень 2003 р., та якщо такі висновки підтверджуються, то на яку суму позивачем завищено від'ємне значення по ПДВ у вказаних податкових періодах?

За результатами експертного дослідження первинних бухгалтерських документів    ТОВ «УГМК», проведеного Київським    науково-дослідним інститутом   судових експертиз   (висновок   №   9482   судово-бухгалтерської експертизи від 10.12.2007), встановлено, що:

- по першому питанню: встановлені за висновками, викладеними в акті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 14.01.2004 № 4/23-02-7/25412086 «Про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового   та   валютного   законодавства ТОВ «УГМК» за   період   з 01.01.2001 по 01.07.2003», завищення позивачем податкового кредиту у вересні 2002 р. на суму 3 000,00 грн. та заниження у березні 2003 р. на суму 3.000,00 грн. нормативно підтверджуються;

- по другому питанню: встановлені за висновками, викладеними в акті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 14.01.2004 № 4/23-02-7/25412086 «Про результати   комплексної   документальної   перевірки   дотримання   вимог податкового   та   валютного   законодавства   ТОВ   «УГМК»  за   період   з 01.01.2001 по 01.07.2003», заниження позивачем чистої суми податкових зобов'язань по ПДВ у податкових періодах: квітень 2001 р., травень 2001 р., червень 2001 р., липень 2001 р., листопад 2001 р., січень 2002 р., березень 2002 р., червень 2002 р., липень 2002 р., серпень 2002 р., жовтень 2002 р., грудень 2002 р., квітень 2003 р., червень 2003 р., документально та нормативно не підтверджуються;

- по третьому питанню: встановлені за висновками, викладеними в акті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 14.01.2004 №4 /23-02-7/25412086 «Про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «УГМК»за період з 01.01.2001р. по 01.07.2003р.», завищення позивачем від'ємного значення по ПДВ у податкових періодах: січень 2001 р., червень 2001 р., серпень 2001 р., вересень 2001 р., жовтень 2001 р., грудень 2001 р., січень 2002 р., вересень 2002 р., листопад 2002 р., травень 2003 р., документально та нормативно не підтверджуються.

Беручи до уваги наведене, суд вважає, що винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0000062302/0 від 17.01.2004 не відповідає вимогам чинного законодавства України на підставі наступного.

Результати перевірки правильності ведення податкового обліку та правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету ПДВ відображені в п. 2.5 акта № 4-23/02-7/25412086 від 14.01.2004.

В підпункті 2.5.2 п. 2.5 акта перевірки № 4-23/02-7/25412086 від 14.01.2004 Відповідачем наведена таблиця № 8, яка містить дані щодо суми податкового зобов'язання, податкового кредиту та «чистого»податкового зобов'язання з ПДВ ТОВ «УГМК», відображені в податкових деклараціях підприємства з ПДВ за період з січня 2001 р. по червень 2003 р. (включно); дані перевірки та розраховані суми відхилень між показниками «чистого»податкового зобов'язання з ПДВ, відображеного підприємством в податкових деклараціях, та вирахуваного Відповідачем за даними перевірки (сторінки 13 -14 акту).

Далі Відповідач за 2001 р. - 1 півріччя 2003 р. узагальнює суми податкового зобов'язання з ПДВ, відображені в рядку 9 податкових декларацій з ПДВ ТОВ «УГМК»за відповідні звітні періоди; суми податкового кредиту з ПДВ, відображені в рядку 17 податкових декларацій з ПДВ підприємства за відповідні звітні періоди, та дані перевірки (сторінки 14-15 акту).

На підставі «зведених даних, наведених в таблиці № 8»в порушення Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності –юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 429 від 16.09.2002 та  зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002 р. за № 1023/7311 (який був чинним на час проведення перевірки, далі - Порядок) зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок га додану вартість”.

Згідно з п. 1.4 та Порядку при проведенні комплексної документальної перевірки складається один зведений акт комплексної перевірки; акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених в ході перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового і валютного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкових органів, які проводили перевірку.

Пункти 1.5 та 1.6 Порядку передбачали, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований   виклад   виявлених   у  ході  перевірки  фактів порушень,  зокрема норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкових органів, які проводили перевірку. За  результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької  діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства (далі - суттєві обставини).

Як встановлено судом, в акті перевірки не викладено суттєвих обставин діяльності  позивача,  які мають відношення  до  фактів виявленого  порушення пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок га додану вартість”.

Згідно з п. 1.7 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п. 2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Оскільки в акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних  припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та  різного роду  висновків щодо  дій посадових  осіб  підприємства, суд приходить до висновку, про те, що відповідачем не доведено належним чином того, що позивачем порушено пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок га додану вартість”.

Відповідачем належним чином не досліджено обставин фінансово-господарської діяльності позивача за перевірений період, що призвело до необґрунтованих висновків акта перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою виконувати надані їм права.

За таких обставин посадові особи податкового органу під час проведення перевірки не мали права самостійно на свій розсуд визначати порушення податкового законодавства без указання конкретних обставин господарської діяльності позивача та первинних облікових і звітних документів.

Спірним податковим повідомленням-рішенням до позивача згідно зі ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1.725.400,00 грн.

У відповідності до п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 цієї статті у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму  податкового  зобов'язання  платника  податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту  4.2  статті  4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі  десяти  відсотків  від  суми  недоплати  (заниження  суми податкового   зобов'язання) за  кожний  з  податкових  періодів, установлених  для  такого  податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи  з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи  податковим  періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян  сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових  періодів,  що  минули.

Згідно з пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 цього Закону у разі   коли  платника  податків  (посадову  особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Зважаючи на те, що суд визнав відсутність факту порушення позивачем податкового законодавства, а також відсутність суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) податку на додану вартість, враховуючи те, що відповідачем не надано доказів декларування позивачем переоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування, то за таких обставин застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 1.725.400,00 грн. є необґрунтованим.

При цьому суд також бере до уваги, що відповідачем не надано чіткого повного і поепізодного розрахунку визначених позивачеві податкових зобов'язань та штрафних санкцій, а також належних і допустимих доказів, які спростували б обґрунтованість позовних вимог, в т. ч. висновок судово-бухгалтерської експертизи від 12.12.2007. Зокрема, відповідачем не визначено, чи призвело завищення позивачем податкового кредиту у вересні 2002 р. на суму 3.000,00 грн. в кінцевому розрахунку до визначення позивачеві платежу за основним податковим зобов'язанням та за штрафними санкціями.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст.  2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача в частині правомірності формування податкового кредиту з ПДВ у розмірі 1.723.900,00 грн., відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень обов'язок  щодо доказування правомірності свого рішення, дії  чи  бездіяльності покладається  на   відповідача,   якщо   він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт  владних  повноважень не довів  правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У судовому засіданні 15.02.2008 повноважний представник позивача звернувся до суду з письмовою заявою (в справі) про відмову від присудження на його користь судових витрат та не заперечує проти їх понесення за власний рахунок. За таких обставин, з урахуванням положень ст. 97 КАС України, судові витрати позивача компенсації не підлягають та покладаються на нього.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 86, 89, 90, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 17.01.2004 №  0000062302/0.

Судові витрати покласти на позивача.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                     О.О. Євсіков

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –25.02.2008.