Рішення

від 25.02.2008 по справі 33/27

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

33/27

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  33/27

25.02.08

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до національної спілки фотохудожників України  

про стягнення 3066,94 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Радзівіло Т.О., представник за довіреністю №У07/5994 від 27.09.2007 року.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулась до Господарського суду м. Києва з позовною заявою національної спілки фотохудожників України  про стягнення 3066,94 грн. заборгованості.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.12.1999 року між акціонерною енергопостачальною компанією „Київенерго" та національною спілкою фотохудожників України було укладено Договір № 250234 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно з п 2.2. Договору і відповідно до законодавства України позивач постачає теплову енергію у гарячій воді відповідачу для потреб: опалення - в період опалювального сезону, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку згідно з п. 2.3. Договору відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі, а також сплачувати заборгованість, що виникла раніше, за графіками, погодженими з енергопостачальною організацією.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до п. 5.1. Договору та звертання - доручення про укладення Договору розрахунковим способом за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації.

Відповідно до п. 4 Додатка 4 до Договору Абонент згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел не пізніше 15 числа наступного за розрахунковим сплачує різницю між заявленою та фактично спожитої теплової енергії.

Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором. Як наслідок, за період з 01.12.2006 року по 01.12.2007 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка на 01.12.2007 року становить 2 488,69 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу.

Пунктом 7 Додатка 4 до Договору за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця, у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення до моменту його повного погашення. Враховуючи вимоги статті 3 Закону України від 22.11.96 № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня нараховується у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ в межах скороченого строку позовної давності.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 2488,69 грн., інфляційні втрати у розмірі 316,21 грн., та 3% річних у розмірі 60,22 грн., пеню у розмірі 201,82 грн. та витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, жодних клопотань щодо причин своєї неявки не направляв, хоча про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи  докази суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України  та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Підписавши договір №25-0234 від 16.12.1999 року сторони висловили згоду на застосування визначеного порядку регулювання відносин та обізнаність щодо їх змісту.

Відповідно до наданого порядку розрахунків оформленого у вигляді Додатку № 4 до Договору №25-0234 від 16.12.1999 розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі. Абонент зобов'язаний до початку розрахункового періоду (місяця) сплатити «Енергопостачальнії організації»вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати теплової енергії що споживається. Абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) «Енергопостачальною організацією»нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.  

Факт наявності основної заборгованості за надані послуги у відповідача перед позивачем в сумі 2488, 69 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно  до  ч. 4 ст. 231 ГК  України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно  до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача щодо несвоєчасної сплати грошових коштів за поставлений товар, є порушенням грошових зобов'язань, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню в повному обсязі та складає 60,22 грн.

Також вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 316,21 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно  до  ч. 6  ст.  232  ГК  України нарахування штрафних санкцій за  прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дії відповідача щодо несплати грошових коштів на користь позивача, є порушенням

грошових зобов'язань, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 201,82 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з національної спілки фотохудожників України (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного 25Є, р/р 26007209802288 Печерське відділення УСБ м. Києва, МФО 322090, код ЄДРПОУ 00030872), або з будь –якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення

на користь акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, р/р №26007301300005 у Старокиївському відділенні Промінвестбанку України у м. Києві, МФО 322227, код. 00131305)

суму основного боргу у сумі 2488 (дві тисячі чотириста вісімдесят вісім ) грн. 69 коп., інфляційні втрати у розмірі 316 (триста шістнадцять) грн. 21 коп. 3 % річних у розмірі 60 (шістдесят) грн. 22 коп., пеню у розмірі 201 (двісті одна) грн. 82 коп.,  державне мито у сумі 102(сто дві) грн. 00 коп. витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп., а всього 3286 (три тисячі двісті вісімдесят шість) грн. 94 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                     Мудрий С.М.