Рішення

від 11.02.2008 по справі 11/412

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/412

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  11/412

11.02.08

За позовомДержавної податкової адміністрації у м. Києві

до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі»,

третя особаДержавна податкова адміністрація України,

простягнення коштів у розмірі 728.682,65 грн. за реалізовані речові докази.

Суддя Євсіков О.О.

Представники сторін:

від позивача       Омельченко, Руснак О.І.  (представники за довіреністю);

від відповідача  Попов Д.С. (представник за довіреністю);

від третьої особиРозмош В.І.; Поліщук В.І. (представники за довіреністю).

У судовому засіданні 11.01.2008 за згодою представників сторін на підставі ст. 85  ГПК  України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач з урахуванням останньої заяви про зменшення розміру позовних вимог від 27.11.2007 звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" (код ЄДРПОУ 21649265, адреса 02098, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 7) суми заборгованості в розмірі 728.682,65 грн. за реалізовані речові докази у кримінальній справі № 59-0282, а саме: вилучене з вантажного автомобіля "ДАФ" д.н. 553-49 МО з причепом д.н. 023-32 МО, вантажного автомобіля "Івеко" д.н. 022-98 РЕ з причепом д.н. 029-97 РЕ, вантажного автомобіля "Мерседес" д.н.015-90 РЕ з причепом д.н. 029-94 РЕ, та 42 пляшечок масла, вилученого з вантажного автомобіля "Мерседес" д.н. 045-38 РЕ, - які були отримані згідно з актом приймання-передачі залишків нереалізованого майна у кримінальній справі № 59-0282 від 30.09.2003 на виконання постанови слідчого від 22.09.2003.

Ухвалою від 09.10.2007 порушено провадження у справі, призначено судове засідання на 22.10.2007.

У судовому засіданні 28.11.2007 позивач надав суду письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 728.682,65 грн.

Також у судовому засіданні 28.11.2007 у суду виникла необхідність отримати від учасників судового процесу додаткові письмові пояснення і докази, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 06.12.2007.

В судовому засіданні 06.12.2007 представник позивача подав клопотання відкласти розгляд справи для надання йому додаткового часу для подання суду витребуваних доказів. Відповідач в судове засідання не з'явився, вимог суду також не виконав.

Ухвалою від 06.12.2007 розгляд справи було відкладено на 20.12.2007.

У судовому засіданні 20.12.2007 суд ухвалив задовольнити клопотання сторін: продовжити строки вирішення спору; відкласти розгляд справи на 11.01.2008.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання постанови слідчого від 22.09.2003 відповідачу згідно з актом приймання-передачі залишків нереалізованого майна у кримінальній справі № 59-0282 від 30.09.2003 було передано на реалізацію речові докази у кримінальній справі № 59-0282, а саме: вилучене з вантажного автомобіля "ДАФ" д.н. 553-49 МО з причепом д.н. 023-32 МО, вантажного автомобіля "Івеко" д.н. 022-98 РЕ з причепом д.н. 029-97 РЕ, вантажного автомобіля "Мерседес" д.н.015-90 РЕ з причепом д.н. 029-94 РЕ, та 42 пляшечок масла.

Вказане майно було реалізовано відповідачем, однак вилучені від його реалізації кошти всупереч договірним відносинам між позивачем та відповідачем останнім були перераховані позивачу не в повному обсязі. Позивач стверджує, що розмір вказаної заборгованості складає 728.682,65 грн. та просить її стягнути у судовому порядку.

Третя особа у письмових пояснення по суті спору підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, мотивуючи свої заперечення тим, що ТОВ "Росичі" здійснювало зберігання та реалізацію речових доказів у кримінальній справі №59-0282. Згідно з висновком про результати ревізії на ТОВ "Росичі", складеного працівниками ДПА у м. Києві 15.07.2005,  витрати ТОВ "Росичі" по зберіганню речових доказів по кримінальній справі № 59-0282 станом на 15.07.2005 становлять 591.091,25 грн., що підтверджено відповідними бухгалтерськими документами на час перевірки та які повинні бути відшкодовані ДПА у м. Києві Товариству відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1340 та ст. 91 Кримінально-процесуального кодексу України, а також виходячи з норм ст.ст. 947, 954, 955 Цивільного кодексу України. Також в період з 15.07.2005 по 15.03.2007 витрати Товариства по зберіганню зазначених речових доказів становили 109.158,10 (сто дев'ять тисяч сто п'ятдесят вісім гривень 10 коп.), що підтверджується карткою рахунку 3772 по контрагенту КП "Єдність", на складах якого зберігалося зазначене майно. Виходячи з наведеного борг ТОВ „Росичі” перед ДПА у м. Києві становить 33.433,30 грн. У вказаному розмірі позовні вимоги відповідачем визнаються.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, Слідчим управлінням ПМ ДПА України була порушена кримінальна справа № 59-0282 за фактом вчинення невстановленими слідством особами та службовими особами ТОВ "Промтекстиль" приховування товарів від митного контролю, ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах і зловживання службовим

становищем, порушеної за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 201, ч. 2 ст. 212 та ч. 2 ст. 364 КК України, а також порушеної стосовно директора ТОВ "Промтекстиль" Безуглого В.М., який за попередньою змовою з іншими невстановленими слідством особами у липні - серпні місяцях 2002 року здійснив переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням їх від митного контролю шляхом подання до митних органів документів, які

містять неправдиві дані щодо вартості таких товарів, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 201 КК України.

В ході досудового слідства у даній кримінальній справі на Київській регіональній та на Чопській митницях у серпні 2002 року вилучено 12 вантажних автомобілів із вантажем, який надійшов з Італії на митну територію України для ТОВ "Промтекстиль".

Весь вилучений вантаж (товари промислової групи) окремо по кожній з 12 машин було оглянуто та приєднано до матеріалів даної кримінальної справи в якості речових доказів.

Згідно зі ст. 79 КПК України речові докази приєднуються до справи постановою слідчого, після їх огляду та докладного опису в протоколі огляду. Речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які можуть бути передані для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації.

Одночасно постановами про приєднання до кримінальної справи весь вантаж, вже в якості речових доказів, передано на зберігання ТОВ "Підприємство Рекон" (код ЄДРПОУ 30470231), відповідно до складених актів прийому-передачі майна, які були підписані слідчими та посадовими особами ТОВ "Підприємство Рекон" (копії –в справі).

ТОВ "Підприємство Рекон" та відповідач у 2002 році у встановленому законом порядку були включені до Єдиного реєстру підприємств і організацій, яким дозволяється зберігання та реалізація конфіскованого, безхазяйного та іншого належного державі майна; у зв'язку з цим зазначені підприємства було обрано в якості організацій, яким передано речові докази у кримінальній справі № 59-0282 на зберігання та реалізацію.

Після вилучення вказаного вантажу, з метою визначення його фактичної митної та ринкової вартості, кількості та найменування у даній кримінальній справі постановами слідчого було призначено ряд товарознавчих експертиз.

Згідно з висновками проведених експертиз було визначено митну та ринкову оптову вартість як кожної одиниці виміру товару, так і всієї партії, наданої на дослідження експертизи. Також у справі було призначено та проведено комплексну (хімічну та товарознавчу) експертизу диметилсилікованого масла у 42 пляшечках, що було вилучено.

Загальна ринкова вартість товарів, вилучених з 12 автомашин, згідно висновків товарознавчих експертиз склала 5.322.093,52 грн.

Одночасно у висновках проведених товарознавчих експертиз було зазначено, що при тривалому зберіганні первісна вартість товару буде знижуватися у зв'язку з моральним старінням та втратою споживчих властивостей, які залежать від сезону та моди.

Частиною 3 ст. 80 КПК України передбачено, що речові докази, які можуть швидко зіпсуватися і які не можуть бути повернуті володільцеві, можуть бути передані відповідним організаціям для реалізації. Коли потім виникне необхідність у поверненні речових доказів, то організації, які їх одержали, повертають взамін такі самі речі або сплачують їх вартість по державних цінах, що існують в момент повернення.

Враховуючи висновки експертів, з метою недопущення зниження первинної вартості товару (вантажу) та уникнення зростання витрат, пов'язаних із тривалим його зберіганням, було винесено 9 постанов про передачу речових доказів на реалізацію, у яких зазначалось, що речові докази у кримінальній справі № 59-0282, вилучені та оглянуті з 9 вантажних автомашин відповідно до протоколів огляду і вказані в додатку до висновку відповідної товарознавчої експертизи, слідує передати ТОВ "Підприємство Рекон" (м. Київ, код ЄДРПОУ 30470231) для реалізації за цінами, не нижчими ніж загальна ринкова оптова вартість товару, визначена відповідною товарознавчою експертизою, з подальшим направленням отриманих від реалізації коштів на обумовлений депозитний рахунок ДПА у м. Києві.

Постанови про реалізацію речових доказів, які були вилучені ще з трьох автомобілів, не було прийнято на початку 2003 року, оскільки відповідно до ухвали Господарського суду м. Києва від 11.11.2002 у справі № 25/509 було задоволено клопотання позивача (ТОВ "Промтекстиль") про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачам (ДПА України та Київський регіональній митниці) продавати, міняти чи іншим способом відчужувати або знищувати вилучений товар.

У серпні 2003 року до Слідчого управління ПМ ДПА України надійшло два листа: від ТОВ "Підприємства Рекон" та Відповідача, в яких вони просили про передачу речових доказів для подальшого зберігання від ТОВ "Підприємства Рекон" відповідачу із складанням актів прийому-передачі, оскільки відповідно до укладеного між ними договору речові докази фактично зберігались на складах відповідача, а ТОВ "Підприємство Рекон" розпорядженням від 22.07.2003 виведено з Єдиного реєстру підприємств і організацій, яким дозволяється зберігання та реалізація конфіскованого, безхазяйного та іншого належного державі майна, у зв'язку із реорганізацією підприємства.

У зв'язку із цим постановою слідчого від 22.09.2003 речові докази у кримінальній справі № 59-0282, передані на відповідальне зберігання до ТОВ "Підприємство Рекон" згідно актів прийому-передачі майна на відповідальне зберігання від 30.09.02, 17.10.02, 02.11.02, 08,11.02, 11.11.02, 13.11.02, 19.11.02, 20.11.02, 02.12.02, 18.12.02, 03.01.03, 24.01.03 і які на той період (22.09.03) не були реалізовані, були передані на відповідальне зберігання відповідачу.

На виконання постанови слідчого посадові особи ТОВ "Підприємство Рекон" та відповідача склали акт приймання-передачі залишків нереалізованого майна у кримінальній справі № 59-0282 від 30.09.2003.

Таким чином, відповідно до постанови слідчого від 22.09.2003 відповідачу було передано на відповідальне зберігання речові докази у кримінальній справі № 59-0282, в тому числі товар, що було вилучено з трьох автомобілів, рішення про реалізацію якого не приймалось.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ "Підприємство Рекон" та відповідачем було укладено договір № 2 від 02.01.2002 про прийняття на відповідальне зберігання і реалізацію майна, відповідно до умов якого ТОВ "Підприємство Рекон" як замовник передає, а відповідач як виконавець приймає на себе зобов'язання на відповідальне зберігання і реалізацію конфіскованого, безхазяйного та іншого майна, яке отримано від органів податкової адміністрації.

На підставі раніше укладеного договору №2 від 02.01.2002 ТОВ "Підприємство Рекон" в період з жовтня 2002 року по січень 2003 року передало відповідачу все майно, яке перед цим було згідно постанов слідчого передано на відповідальне зберігання ТОВ "Підприємству Рекон" в якості речових доказів у кримінальній справі № 59-0282, про що складались відповідні накладні.

Разом із вказаним вантажем (речовими доказами) ТОВ "Підприємство Рекон" передало відповідачу речові докази, вилучені з трьох вантажних автомобілів, рішення про реалізацію яких не приймалось, про що складено наступні накладні: накладна №211 від 20.12.02 на ТМЦ згідно акту прийому-передачі від 18.12.02 на а\м "Мерседес" д.н. 015-90 РЕ; накладна № 31 від 06.01.03 на ТМЦ згідно акту прийому-передачі від 03.01.03 на а\м "ДАФ" д.н. 533-49 МО; накладна № 78 від 27.01.03 на ТМЦ згідно акту прийому-передачі від 24.01.03 на а\м "Івеко" д.н. 022-98 РЕ; накладна № 136 від 20.11.02 на ТМЦ згідно висновку експертизи

№ 4714 (в т.ч. масло у 42 пляшках).

Господарський суд м. Києва 14.05.2004 своєю ухвалою скасував заходи забезпечення позову у справі № 25/509 у зв'язку із припиненням провадження у справі. Тобто не стало заборони продавати, міняти чи іншим способом відчужувати або знищувати товар, вилучений під час розслідування кримінальної справи № 59-0282.

Слідчим управлінням ПМ ДПА України 15.06.2004 винесено дві постанови про передачу речових доказів на реалізацію (вилучених з автомобілів "ДАФ" д.н.553-49МО та "Івеко" д.н.022-98РЕ).

Далі Слідчим управлінням ПМ ДПА України 16.07.2004 винесено ще дві постанови про передачу речових доказів на реалізацію (вилучених з автомобіля "Мерседес" д.н.015-90РЕ та окремо на диметилсиліконове масло у 42 пляшках, вилучене з автомобіля "Мерседес" д.н. 045-38РЕ).

Вказаними постановами речові докази у кримінальній справі № 59-0282, які вказані у додатках до висновків обумовлених товарознавчих експертиз, передано відповідачу для реалізації за цінами, не нижчими ніж загальна ринкова вартість, визначена експертизами, при цьому службових осіб відповідача зобов'язано реалізувати речові докази в найкоротші терміни та перерахувати грошові кошти, отримані від реалізації, протягом наступної доби з моменту реалізації майна на зазначений депозитний рахунок ДПА у м. Києві.

Згідно з ч. 5 ст. 114 КПК України постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

Після винесення постанов про реалізацію речових доказів на депозитний рахунок ДПА у м. Києві від відповідача почали надходити кошти від їх реалізації.

Старшим прокурором Генеральної прокуратури України 01.09.2004 була скасована постанова від 16.07.2004 про передачу на реалізацію речових доказів у кримінальній справі № 59-0282, а саме вантажу, вилученого з автомобіля "Мерседес" д.н. 01590РЕ та причепа д.н. 02994РЕ. Про це було повідомлено відповідача, який в своєму листі від 13.09.2004 повідомив, що цей вантаж вже було частково реалізовано (без зазначення суми), подальша реалізація припинена з 10.09.2004.

Для контролю за зберіганням та реалізацією вказаного майна постановами слідчого тричі призначались ревізії фінансово-господарської діяльності Відповідача з питань наявності та стану реалізації майна (речових доказів у кримінальній справі №59-0282).

На виконання постанови про проведення ревізії від 19.05.2005 складено висновок № 22/26-20/21649265 від 15.07.2005, яким зафіксовано, що:

- відповідачем прийнято від ТОВ "Підприємства Рекон" на підставі накладних на   відповідальне зберігання майно, вилучене  з 3 автомашин;

- відповідач вказане майно передав для реалізації у власні магазини згідно накладних на внутрішнє переміщення на всю суму у червні-грудні 2004 року;

- в оплату за реалізований товар на адресу УПМ ДПА у м. Києві відповідач перерахував грошові кошти в сумі 359.000 грн.;

- залишок нереалізованого товару згідно акта контрольної перевірки інвентаризації цінностей складає 828.752,65 грн.

На виконання постанови про проведення ревізії від 05.04.2006 відповідач повідомив, що за наслідками проведеної перевірки станом на 20.04.2006 сума залишків товару (речових доказів) та сума перерахованих коштів на депозит не змінились.

Листом від 08.02.2007 відповідач знову повідомив про відсутність змін у згаданих показниках.

Постановою слідчого від 22.02.2007 була призначена чергова інвентаризація залишків нереалізованого товару.

Слідчим управлінням ПМ ДПА України винесено постанову від 15.03.2007 про проведення обшуку в адміністративних, складських та торгівельних приміщеннях відповідача з метою відшукання товарів народного споживання (речових доказів), які були передані вказаному товариству на відповідальне зберігання та реалізацію у даній кримінальній справі, а також документів, які свідчать про їх одержання, зберігання та реалізацію.

За результатами проведених обшуків, допитів службових та матеріально відповідальних осіб відповідача встановлено, що речові доказі передані на реалізацію у кримінальній справі №59-0282, у відповідача відсутні, так як вони були повністю реалізовані, в тому числі й майно (речові докази), постанову про реалізацію якого було скасовано Генеральною прокуратурою України 01.09.2004.

Листом від 28.03.2007 відповідач повідомив слідчий орган, що реалізацію речових доказів у кримінальній справі № 59-0282, які було передано згідно постанов слідчого, здійснено у повному обсязі на 27.03.2007, а також,  що виручені від реалізації кошти будуть перераховані протягом квітня 2007 року на депозитний рахунок, зазначений у постановах слідчого.

Розглядаючи спір по суті, суд також встановив, що під час розслідування кримінальної справи № 59-0282 Слідчим управлінням ПМ ДПА України 11 вересня 2007 року порушено кримінальну справу стосовно директора ТОВ "Промтекстиль" Безуглого В.М., котрий, як вказано у матеріалах досудового слідства, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків, покладених на нього як на керівника підприємства, через несумлінне ставлення до них, у січні-серпні 2002 року вчинив службову недбалість, що заподіяло істотну шкоду інтересам держави у вигляді ввезення у липні-серпні 2002 року невстановленими слідством особами контрабандним шляхом на митну територію України з Італії товарів народного споживання (одяг, взуття, білизна, та ін.) на адресу ТОВ "Промтекстиль", на загальну суму 5.322.093,52 грн., що підпадає під ч. 2 ст. 367 КК України.

В подальшому вказану кримінальну справу було виділено в окреме провадження та присвоєно їй реєстраційний № 69-50.

Згідно з матеріалами кримінальної справи Безуглому В.М. було пред'явлено обвинувачення у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та із дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства України, за погодженням із Генеральною прокуратурою України, кримінальну справу № 69-50 направлено на розгляд до Святошинського районного суду м. Києва.

Серед доказів на підтвердження вини Безуглого В.М. у вчиненні вказаного злочину були речові докази - майно, вилучене із 12 вантажних автомобілів, яке у липні - серпні 2002 надійшло на митну територію України з Італії на адресу ТОВ "Промтекстиль" та в подальшому реалізовано, а грошові кошти, від його реалізації перераховані на депозитний рахунок ДПА у м. Києві відкритому в УДК м. Києва.

Святошинським районним судом  м. Києва 31.10.2007 винесено постанову, якою закрито кримінальну справу № 69-50 по обвинуваченню Безуглого В.М. за ч. 2 ст. 367 КК України відповідно до Закону України „Про амністію” від 19.04.2007; визначено, що речові докази - документи, що знаходяться в матеріалах кримінальної, необхідно зберігати разом із матеріалами справи; судові витрати в сумі 30.153,05 грн. за проведення експертиз стягнути з Безуглого В.М. на користь КНДІСЕ.

Однак, на момент винесення вказаної постанови рішення стосовно грошових коштів, які були виручені від реалізації речових доказів - товарів народного споживання вилучених із 12 вантажних автомобілів, що у липні-серпні 2002 контрабандним шляхом надійшли на митну територію України з Італії на адресу ТОВ "Промтекстиль", та перерахованих на депозитний рахунок ДПА у м. Києві не приймалось.

Святошинським районним судом  м. Києва 31.10.2007 винесено постанову від 04.12.2007 на підставі заяви Безуглого В.М. про повернення йому грошових коштів. Як вбачається із постанови суду, на підставі п. 5 ст. 81 КПК України судом вирішено повернути ТОВ „Промтекстиль” грошові кошти, отримані від реалізації речових доказів у кримінальній справі.

Розглядаючи спір по суті суд відзначає, що ТОВ «Росичі»(його посадові особи) не були учасником при розгляді вказаної кримінальності справи. Разом з тим, органи прокуратури не позбавлені права заявити в межах розгляду кримінальної справи цивільний позов про стягнення з обвинувачуваних осіб суми завданих державі збитків, зокрема, суми заборгованості, яка, на думку позивача, мала місце в розмірі 728.682,65 грн. за реалізовані речові докази у кримінальній справі № 59-0282, а саме: вилучене з вантажного автомобіля "ДАФ" д.н. 553-49 МО з причепом д.н. 023-32 МО, вантажного автомобіля "Івеко" д.н. 022-98 РЕ з причепом д.н. 029-97 РЕ, вантажного автомобіля "Мерседес" д.н.015-90 РЕ з причепом д.н. 029-94 РЕ, та 42 пляшечок масла, вилученого з вантажного автомобіля "Мерседес" д.н. 045-38 РЕ, - які були отримані згідно з актом приймання-передачі залишків нереалізованого майна у кримінальній справі № 59-0282 від 30.09.2003 на виконання постанови слідчого від 22.09.2003.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

На виконання вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 22.10.2007 у справі №11/412 між позивачем та відповідачем була проведена звірка розрахунків за реалізовані речові докази у кримінальній справі № 59-0282 та складено акт, згідно з яким станом на 14.11.2007 на депозитному рахунку ДПА у м. Києві № 37317008000066 обліковуються кошти, отримані від відповідача згідно кримінальної справи № 59-0282 на суму 459.000,00 грн.

Таким чином, позивач стверджує, що станом на день розгляду цього спору залишок суми від загальної ринкової оптової вартості речових доказів, вилучених з 3 автомашин та 42 пляшечок масла у кримінальній справі № 59-0282, становить 728.682,65 грн. (1187682,65 –459.000,00).

Відповідно до ст. 947 ЦК України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути  включені до плати за зберігання. Витрати,  які  сторони  не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 954 ЦК України положення  цієї  глави  застосовуються до зберігання,  яке здійснюється на підставі закону, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до 955 ЦК України положення параграфу 1 цієї глави застосовуються до окремих видів зберігання, якщо  інше  не  встановлено  положеннями  цього Кодексу про окремі види зберігання або законом.

Відповідно до ст. 91 Кримінально-процесуального кодексу України судові витрати складаються:

1) із сум, що видані і мають бути видані свідкам, потерпілим, експертам, спеціалістам, перекладачам і понятим;

2) із сум, витрачених на зберігання, пересилання і дослідження речових доказів;

3) з інших витрат, що їх зробили органи дізнання, досудового слідства і суд при провадженні у даній справі.

Суд враховує, що Святошинським районним судом м. Києва питання про відшкодування зазначених судових витрат при винесенні постанови, якою закрито кримінальну справу № 69-50, не вирішувалось. Проте господарський суд вважає, що слідчі органи ДПА України вправі заявити відповідному органу прокуратури клопотання про ініціювання вирішення питання про розподіл зазначених судових витрат в порядку ст. 93 КПК України.

Відповідно до п. 1 «Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.08.1998 N 1340, дія цього Порядку поширюється на:

1) майно, конфісковане на підставі рішення суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом, крім вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію;

2) транспортні засоби та інші види майна, що зберігаються під митним контролем виключно митницею, як не пропущені на митну територію України внаслідок установлених заборон чи обмежень на їх ввезення або транзит через територію України, якщо сума складських митних зборів досягає їх вартості;

3) майно, термін зберігання якого під митним контролем закінчився, а власник не звернувся за ним в установлений Митним кодексом України термін;

4) товари з обмеженим терміном зберігання, вилучені правоохоронними органами або затримані митними органами як предмети порушення митних правил, у тому числі товари, затримані у справах про контрабанду;

5) майно, визнане безхазяйним відповідно до законодавства;

6) предмети-знахідки, товари та цінності, загублені або залишені у готелях, транспорті, театрах, інших громадських місцях, якщо вони не були затребувані їх власниками протягом установленого законом терміну;

7) скарби, передані фінансовим органам;

8) майно, що за правом успадкування перейшло у власність держави;

9) підпункт 9 пункту 1 виключено;

10) невручені міжнародні та внутрішні поштові відправлення, а також грошові перекази після закінчення термінів зберігання підприємствами зв'язку, визначених законодавством, у разі неможливості видачі їх отримувачам та повернення відправникам;

11) валютні цінності, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях з порушенням нормативних актів Всесвітнього поштового союзу та норм законодавства України;

12) знаряддя незаконного добування природних ресурсів та незаконно добуті природні ресурси або продукти, вироблені з них, чи їх вартість.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету міністрів України «Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним»від 25.08.1998 N 1340 кошти, одержані від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду, та іншого майна, що переходить у власність держави, крім вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, та коштів зазначених у пункті 3 цієї постанови, зараховуються до державного бюджету з вирахуванням сум комісійної винагороди, що надається підприємству, установі, організації, якій доручається розпоряджатися майном згідно з укладеною угодою.

Комісійна винагорода, розмір якої не повинен перевищувати 20 відсотків суми коштів, одержаних від реалізації майна, встановлюється на договірній основі.

Беручи до уваги, що відповідачу товар передавався як речові докази у кримінальній справі, а не як речі, щодо яких є рішення суду про конфіскацію і не як речі з обмеженим терміном зберігання, правила Постанови Кабінету міністрів України «Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним»від 25.08.1998 N 1340, в т. ч. щодо розміру комісійної винагороди реалізатору, на дані правовідносини не розповсюджуються.

Разом з тим, зокрема згідно з висновком про результати ревізії на ТОВ "Росичі", складеного працівниками ДПА у м. Києві 15.07.2005,  витрати ТОВ "Росичі" по зберіганню речових доказів у кримінальній справі № 59-0282 станом на 15.07.2005 становлять 591.091,25 грн., що підтверджено відповідними бухгалтерськими документами (копії у справі) на час перевірки та які повинні бути відшкодовані ДПА у м. Києві Товариству відповідно до ст. 91 Кримінально-процесуального кодексу України, а також виходячи з норм ст.ст. 947, 954, 955 Цивільного кодексу України.

Також в період з 15.07.2005 по 15.03.2007 витрати відповідача по зберіганню зазначених речових доказів становили 109.158,10 (сто дев'ять тисяч сто п'ятдесят вісім гривень 10 коп.), що підтверджується карткою рахунку 3772 по контрагенту КП "Єдність", на складах якого зберігалося зазначене майно. Виходячи з наведеного, борг ТОВ „Росичі” перед ДПА у м. Києві становить лише 33.433,30 грн. У вказаному розмірі позовні вимоги відповідачем визнаються.

Розглядаючи спір по суті, суд також бере до уваги і таке. Матеріалами справи підтверджено і сторонами не заперечується, що товар був вилучений слідчими органами в 2002 році. Разом з тим, як також підтверджено матеріалами справи, фактична реалізації спірного залишку товару відбулась 2006-2007 роках. Позивачем не доведено, що фактична ринкова вартість товарів промислової групи за цей час не змінилась.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем не доведено обґрунтованість вимог щодо стягнення заборгованості в повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу стягуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених майнових вимог.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі»(код ЄДРПОУ 21649265,  02098, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 7; з р/р 26004401028005 в Київській РД "Райффайзен Банк „АВАЛЬ”, МФО 322904, або з будь-якого іншого рахунку виявленого під час виконавчого провадження) на користь Державної податкової адміністрації у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) 33.433,30 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі»(код ЄДРПОУ 21649265,  02098, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 7; з р/р 26004401028005 в Київській РД "Райффайзен Банк „АВАЛЬ”, МФО 322904, або з будь-якого іншого рахунку виявленого під час виконавчого провадження) до Державного бюджету України  (Рахунок 31110095700011 банк ГУ ДКУ у м. Києві, одержувач УДК у Печерському районі міста Києва, код банку 820019, код ЄДРПОУ 26077922, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) державне мито в сумі 333,74 грн. (вісімдесят п'ять грн. 00 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі»(код ЄДРПОУ 21649265,  02098, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 7; з р/р 26004401028005 в Київській РД "Райффайзен Банк „АВАЛЬ”, МФО 322904, або з будь-якого іншого рахунку виявленого під час виконавчого провадження) на користь Державного бюджету України (Рахунок 31213259700011, одержувач УДК у Шевченківському районі міста Києва, ідент. код 26077968, банк одержувача ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код економічної класифікації доходів 22050000) 5,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку від дати його підписання як такого, що оформлене згідно зі ст. 84 ГПК України.

Суддя                      О.О. Євсіков

Дата підписання рішення –31.01.2008.