Рішення

від 07.02.2008 по справі 47/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/17

07.02.08

За позовом     Науково-виробниче об"єднання " Укрпромбудсервіс"

до                     Київське міське бюро технічної інвентаризації прават власності на об"єкти нерухомого майна

про                    спонукання до виконання дії

Суддя  Станік С.Р.

Представники:

  Представники:

Від позивача      Леонтьєв Г.П. –представник за довіреністю

Від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про  визнання за позивачем права власності на добудову площею 68,3 кв.м. до нежитлового приміщення площею 120,00 кв.м., що розташоване у м.Києві по вул. Шутова,6 та зобовзання вчинити дії по реєстрації права власності, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита   та послуг інформаційно – технічного забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва  від 24.01.2008 було порушено провадження в справі  № 47/17 та призначено її  до розгляду на 30.01.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2008 розгляд справи у звязку з неявкою в судове засідання представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів по справі, було відкладено до 07.02.2008.

          В судовому засіданні 07.02.2008 представник позивача  заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що у позивача згідно умов договору оренди № 50/4895 від 13.08.2004 з Соломянським РУ ГУ МВС України в м.Києві, в орендному користуванні знаходилось приміщення  площею 120,00 кв.м, що розташоване у м. Києві по вул. Шутова, 6. Згідно умов п. 6.4  договору оренди № 50/4895 від 13.08.2004 позивач здійснив добудову орендованого майна площею 68,3 кв.м.  На думку позивача. добудова площею 68,3 кв.м. до нежилого приміщення у м.Києві по вул. Шутова, 6 –є новоствореним майном на яке позивач набув право власності, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 23.08.2007 № 2/284, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2007 № 2/284,  Договір оренди № 50/4895 від  13.08.2004 було визнано недійсним.

          При зверненні позивача до відповідача з листом з проханням зареєструвати право власності на добудову площею 68,3 кв. м до нежилого приміщення, що розташоване у м. Києві по вул. Шутова, 6, відповідач відмовив позивачу у реєстрації з посиланням на відсутність у позивача правовстановлювальних документів.

          Позивач вважає, що своєю відмовою у реєстрації права власності на добудову площею 68,3 кв.м. до нежилого приміщення у м.Києві по вул. Шутова, 6, відповідач не визнає права власності позивача на зазначене приміщення площею 68,3 кв.м., що є порушенням права  власності позивача.

В судове засідання 07.02.2008 відповідач свого представника повторно не направив.  Про проведення судових засідань 30.01.2008 та 30.01.2008 був повідомлений належним чином. Через канцелярію Господарського суду міста Києва ніяких заяв та клопотань не подавав.

У відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, розглянувши у судовому засіданні матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

13.08.2004 між Позивачем - Науково-виробничим обєднанням «Укрпромбудсервіс»та Соломянським РУ ГУ МВС України в м.Києві було укладено Договір оренди № 50/4895, відповідно до умов якого орендодавцем - Соломянським РУ ГУ МВС України в м.Києві було передано Позивачу в  платне тимчасове користування нежиле приміщення загальною площею 120,0 кв.м., що розташоване у м.Києві по вул. Шутова, 6.

Пунктом 2.1 Договору оренди № 50/4895 від 13.08.2004 орендодавець гарантував, що він є єдиним законним власником нежилого приміщення загальною площею 120,0 кв.м., що розташоване у м.Києві по вул. Шутова, 6.

Відповідно до п. 6.4 Договору оренди № 50/4895 від 13.08.2004, орендар має право проводити необхідні для діяльності обєкту громадського харчування перебудову, добудову, перепланування, оздоблювання, облаштування, модернізацію майна, атакож проводити інше поліпшення орендованого майна.

Прийнявши в оренду вищезазначене приміщення, Позивач на підставі п. 6.4 Договору оренди № 50/4895 від 13.08.2004 (яким було передбачено право Позивача без попереднього погодження з Орендодавцем проводити поліпшення майна, а саме: перебудову, добудову, перепланування, оздоблення, облаштування, модернізацію майна) на протязі з серпня 2004 по січень 2005 років здійснив добудову орендованого майна на суму 101 894,40 грн., що підтверджується Договором № 71 від 11.1.2004 та Актом приймання виконаних підрядних робіт за січень 2005 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

          Як зазначав позивач у позві, загальна площа добудови до нежилого приміщення загальною площею 120,0 кв.м.,  розташованого у м.Києві по вул. Шутова, 6, склала 68,3 кв.м.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.08.2007 № 2/84 договір оренди № 50/4895 від 13.08.2004, укладений між позивачем та Соломянським РУ ГУ МВС України в м.Києві, було визнано недійсним. Рішення було мотивоване тим, що орендоване позивачем нежиле приміщення по Договору оренди № 50/4895 від 13.08.2004 не належало орендодавцю як законному власнику, і відповідно, права власності на нього орендодавець не мав.

Постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 18.10.2007 Рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2007 № 2/84 було залишено без змін.

Листом № 7 від 12.09.2007 позивач звернувся до відповідача з проханням зареєструвати право власності на добудову площею 68,3 кв. м до нежилого приміщення, що розташоване у м. Києві по вул. Шутова, 6.

Але листом № 27987 від 27.09.2007 відповідач відмовив позивачу у реєстрації права власності на добудову площею 68,3 кв. м до нежилого приміщення, що розташоване у м. Києві по вул. Шутова, 6, мотивуючи тим, що Позивачем не надано правовстановлюючого документу на приміщення.

Позивач вважає відмову позивач незаконною, та такою, що порушує  набуте ним право власності на новостворене майно –добудову площею 68,3 кв. м до нежилого приміщення площею 120,00 кв.м, що розташоване у м. Києві по вул. Шутова, 6.

Стаття 41 Конституції України визначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання виникають внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

Згідно вимог статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 331 Цивільного кодексу України встановлює, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 N 1952-IV та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за N 157/6445 (Далі –Положення N 157/6445).

Відповідно до п. 5 прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 N 1952-IV, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Аналогічна норма міститься у пп. 1.3 Положення N 157/6445, яким передбачено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Преамбулою Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 N 1952-IV встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав. Закон спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість, створення сприятливих умов для забезпечення розвитку ринкових відносин, активізації інвестиційної діяльності, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 N 1952-IV, він регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Частиною п‘ятою ст. 3 Закону  України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 N 1952-IV передбачено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Статтею 3 Закону  України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 N 1952-IV та пп. 1.5 Положення N 157/6445 встановлено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 N 1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Таким чином, судом встановлено, що відповідно до вимог Закону Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 N 1952-IV та Положення N 157/6445, Цивільного кодексу України відповідач зобов‘язаний зареєструвати право власності на об‘єкти нерухомості. При цьому державою визнається право позивача на таку реєстрацію на підставі документів, які хоча не передбачені Законом, але підтверджують правомірність набуття такого права власності.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Стаття 182 Цивільного кодексу України визначає, що відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Згідно статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», передбачено обов'язковість державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

    Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Стаття 182 Цивільного кодексу України визначає, що відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Згідно статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», передбачено обов'язковість державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

    Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що після завершення підрядних робіт по добудові до нежилого приміщення площею 120,00 кв.м., що розташоване у м. Києві по вул. Шутова, 6, замовником яких був позивач на підставі відповідного підрядного договору, і відповідно, добудова площею 68,3 кв.м. до нежилого приміщення у м.Києві по вул. Шутова, 6 –є новоствореним майном, на яке позивач згідно ст. 144 Господарського кодексу України набув право власності внаслідок його створення.

  Судом встановлено, що умовами Договору оренди № 50/4895 від 13.08.2004 не  було передбачено набуття орендодавцем права власності на здійснені поліпшення/добудову нежилого приміщення у м. Києві по вул. Шутова, 6, до того ж, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.08.2007 № 2/84, яке набрало законної сили 18.10.2007, зазначений Договір було визнано недійсним. Таким чином, при завершенні за рахунок позивача будівництва добудови площею 68,3 кв.м.,  саме позивач в порядку статті 331 Цивільного кодексу України набув  право власності на добудову площею 68,3 кв.м. до нежилого приміщення площею 120,00 кв.м., що розташоване у м. Києві по вул. Шутова, 6.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що  позивачем на правомірних правових підставах було набуто право власності на добудову площею 68,3 кв.м. до нежилого приміщення площею 120,00 кв.м, що розташоване у м. Києві по вул. Шутова, 6, оскільки зазначена добудова площею 68,3 кв.м. є новоствореним майном на підставі ст. 331 Цивільного кодексу України, будівництво якої було здійснено за рахунок позивача, що підтверджується належними доказами, а тому позовна вимога позивача про визнання за ним права власності на добудову площею 68,3 кв.м. до нежилого приміщення площею 120,00 кв.м, що розташоване у м. Києві по вул. Шутова, 6 - є обґрунтованою, законною, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Також, позовна вимога позивача про зобовязання відповідача зареєструвати право власності на добудову площею 68,3 кв.м. до нежилого приміщення площею 120,00 кв.м, що розташоване у м. Києві по вул. Шутова, 6 –є законною та обґрунтованою і підлягає задоволенню, оскілки відповідач, відмовивши позивачу у реєстрації права власності на добудову площею 68,3 кв.м. до нежилого приміщення площею 120,00 кв.м, що розташоване у м. Києві по вул. Шутова, 6, порушує права власності позивача на зазначену добудову, оскільки позивачем було доведено правомірність набуття права власності на вказане приміщення, а відповідно до вимог Закону  України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 N 1952-IV та Положення N 157/6445, Цивільного кодексу України  право позивача на таку реєстрацію на підставі документів, які хоча не передбачені Законом, але підтверджують правомірність набуття такого права власності.   

Державне мито  і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на  відповідача..

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:      

1.          Позов задовольнити .

2.          Визнати за Науково-виробничим обєднанням «Укрпромбудсервіс»(код ЄДРПОУ 13698214; 03036 м.Київ, просп. Повітрофлотський, 92) право власності на добудову площею 68,3 кв.м. до нежилого приміщення площею 120,00 кв.м, що розташоване у м. Києві по вул. Шутова, 6.

3.          Зобовязати Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна (01001 м.Київ, вул.  Трьохсвятительська,4-в, код ЄДРПОУ 03359836) зареєструвати за Науково-виробничим обєднанням «Укрпромбудсервіс»(код ЄДРПОУ 13698214; 03036 м.Київ, просп. Повітрофлотський, 92) право власності на добудову площею 68,3 кв.м. до нежилого приміщення площею 120,00 кв.м, що розташоване у м. Києві по вул. Шутова, 6.

4.          Стягнути з Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна (01001 м.Київ, вул.  Трьохсвятительська,4-в, код ЄДРПОУ 03359836), а у випаду відсутності коштів –з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Науково-виробничого обєднання «Укрпромбудсервіс»(код ЄДРПОУ 13698214; 03036 м.Київ, просп. Повітрофлотський, 92)   судові витрати по сплаті державного мита – 85,00 грн. та витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг –118,00 грн.

5.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

6.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                        Станік С.Р.