Рішення

від 28.03.2007 по справі 47/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/17

28.03.07

За позовом     Товариство з обмеженою відповідальністю "Орміс - Україна"

до                     Товариство з обмеженою відповідальністю "Азуріт"

про                    стягнення 1 578,08 грн.

Суддя  

Представники:

Від позивача         Малюська Д.Л. –представник;

Від відповідача     не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості внаслідок не виконання зобов”язання за Договором купівлі-продажу № 0108/05-50 від 01.08.2005 року в розмірі –1300,00 грн., інфляційних витрат –108,55 грн., 3% річних –37,19, пені –132,34 грн., а також судових витрат.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2007 року було порушено провадження в справі № 47/17 та призначено до розгляду 28.02.2007 року.

          В судовому засіданні 28.02.2007 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.

          Відповідач вимог суду, викладених в ухвалі суду від 02.02.2007 року не виконав, відзив на позовну заяву не надав, і в судове засідання 28.02.2007 року представник відповідача не з”явився. Через канцелярію Господарського суду ніяких заяв та клопотань не подавав.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2007 року розгляд справи було відкладено до 21.03.2007 року.

В судовому засіданні 28.03.2007 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.

            Відповідач відзиву на позов не надав, у відповідному порядку з загального відділу канцелярії Господарського суду міста Києва заяв, клопотань чи інших пояснень по суті спору до сектору № 47 по справі № 47/17 не надходило, повноважний представник відповідача в судове засідання 28.03.2007 не з'явився, причини неявки не повідомив.

            Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

       Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Орміс-Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Азуріт”,  Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Орміс-Україна”, в якості Постачальника з однієї сторони,  та Товариством з обмеженою відповідальністю “Азуріт”, в якості Покупця, з –другої, було укладено Договір № 0108/05-50 від 01.08.2005 року, згідно умов якого Постачальник зобов'язується  передати у власність, а покупець оплатити та прийняти ручний інструмент (товар) на загальну суму 1600,06 грн.

          Згідно з п. 4.2. Договору № 0108/05-50 від 01.08.2005 року оплата за товар проводиться  Покупцем протягом 24 банківських днів з дня поставки товару.

          Відповідно до п. 1.5. Договору №0108/05-50 від 01.08.2005 року  днем поставки товару вважається дата підписання сторонами відповідної накладної.

Згідно з п. 8.1. вищезазначеного Договору  у випадку неналежного виконання своїх зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Відповідно до п. 8.3 Договору № 0108/05-50 від 01.08.2005 року в тому випадку, якщо Покупець прострочив оплату товару більше строку вказаного в даному договорі він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний прострочений день.

На виконання умов Договору № 0108/05-50 від 01.08.2005 року відповідно до  видаткової  накладної № ОУ-0000274 від 30.01.2006 року на суму –1 600,06 грн. покупцем (відповідачем) 30.01.2006 року було прийнято поставлений продавцем (позивачем) товар, вартістю, яка визначена у вищенаведеній накладній на загальну суму –1 600,06 грн.

02.06.2006 року відповідач сплатив позивачу за поставлений товар 300,06 грн., що підтверджується банківською випискою, та  відповідачем у визначений ГПК України спосіб, не оспорювалось, заперечень у визначеному порядку до суду не надходило.  

Таким чином, за розрахунком позивача заборгованість відповідача за поставлений товар становить 1300,00 грн. (1600,06 грн. (згідно видаткової накладної № ОУ-0000274 від 30.01.2006 року) –300,06 грн. (згідно банківської виписки)).

30.06.2006 року та 30.09.2006 року сторонами складено  акти за  № 247-21 та відповідно  № 381-14 звірки взаєморозрахунків, що підписані уповноваженими особами та скріплені печатками юридичних осіб, відповідно до яких заборгованість ТОВ “Азуріт” (відповідача) перед ТОВ “Орміс-Україна” (позивачем) складала 1 300 грн.

          На день розгляду спору в суді (28.03.2007 року), за розрахунком позивача, основна заборгованість відповідачем не погашена і складає –1300 грн. (1600,06 грн.( вартість  переданого у власність товару  згідно видаткової накладної № ОУ-0000274 від 30.01.2006 року) –300,06 грн. ( сума, яка сплачена відповідачем позивачу за переданий товар, згідно банківської виписки)). Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню –132,34 грн., інфляційні витрати –108,55 грн.,  3% річних – 37,19 грн., а також судових витрат на оплату послуг адвоката в сумі –300 грн. та  витрат пов”язаних з розглядом справи в сумі –15,56 грн.    

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом  України.

          Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

          Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов”язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов”язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.     

           Згідно до вищевикладеного, статтею 664 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-VI встановлено, що якщо з  договору  купівлі-продажу  не  випливає  обов'язок продавця    доставити    товар   або   передати   товар   у   його місцезнаходженні,  обов'язок  продавця  передати  товар  покупцеві вважається  виконаним  у  момент  здачі  товару  перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

           Стаття 691 Цивільного кодексу України передбачає, що Покупець зобов'язаний    оплатити   товар   за   ціною, встановленою  у  договорі  купівлі-продажу,  або,  якщо  вона   не встановлена  у  договорі  і не може бути визначена виходячи з його умов,  - за ціною,  що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу,  а  також вчинити за свій рахунок дії,  які відповідно до договору,  актів цивільного законодавства або вимог,  що  звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

          Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання), а боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора,  він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 623 ч.1 встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

          Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “Орміс-Україна” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Азуріт” (Покупцем) укладено Договір № 0108/05-50 від 01.08.2005 року, позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю “Орміс-Україна” – умови Договору № 0108/05-50 від 01.08.2005 року виконав в повному обсязі, а відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю “Азуріт” –свої обов'язки за зазначеним договором по оплаті переданої йому позивачем продукції –виконав частково –ним була здійснена оплата переданої позивачем продукції в сумі 300,06 грн.( згідно банківської виписки). На даний час у відповідача ( Товариство з обмеженою відповідальністю “Азуріт”)  перед позивачем (Товаристо з обмеженою відповідальністю “Орміс-Україна”) існує заборгованість в сумі  1300 грн. (1600,06 грн.  (вартість  переданого у власність товару згідно видаткової накладної № ОУ-0000274 від 30.01.2006 року) –300,06 грн. (сума, яка сплачена відповідачем позивачу за переданий товар відповідно до банківської виписки)), яка ним не погашена, і яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.  А тому суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за передану у власність продукцію за Договором № 0108/05-50 від 01.08.2005 року в розмірі 1300,00 грн. законною та обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Стаття 549 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

           Стаття 230 ГК України від 16.01.03 № 436-IV встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Статтею 232 ч.6 ГК України встановлено порядок застосування штрафних санкцій, відповідно до якого нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

Суд, враховуючи викладене, дійшов висновку, що відповідач свої зобов'язання по повній оплаті переданого йому позивачем товару за Договором № 0108/05-50 від 01.08.2005 року належним чином досі не виконав: станом на день подачі позову відповідач сплатив 300,06 грн.(згідно банківської виписки). Його заборгованість перед позивачем на даний час складає 1300,00 грн .(1600,06 грн.( вартість  переданого у власність товару  згідно видаткової накладної № ОУ-0000274 від 30.01.2006 року) –300,06 грн. ( сума, яка сплачена відповідачем позивачу за переданий товар, згідно банківської виписки)). Тобто, прострочення виконання зобов'язання по повній оплаті відповідачем поставленого позивачем товару за Договором № 0108/05-50 від 01.08.2005 року, за розрахунком позивача, відбувалось з 04.03.2006 року (день  з якого починають нараховуватися штрафні санкції (пеня)) по  01.06.2006 року (день після якого проведений частковий розрахунок) та відповідно з 02.06.2006 року по 04.09.2006 року (останній день нарахування штрафних санкцій з урахуванням вимог статті 232 ГК України). Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми пені внаслідок невиконання ним зобов”язання в повному обсязі  відповідно до умов підписаного Договору, отже, розмір пені за розрахунком суду складає: за період прострочення  з 04 березня 2006 року (день  з якого починають нараховуватися штрафні санкції (пеня)) по  01 червня 2006 року (день після якого проведений частковий розрахунок), розмір пені складає: 1600,06 грн. x ( 19 %(9,5 % х 2-подвійна облікова ставка НБУ за період з 04.03.2006 року по 01.06.2006 року) : 365 днів)) х 90 днів (прострочення оплати за період з 04.03.2006 року по 01.06.2006 року) = 74,88 грн. + (1300,00 грн. (сума на яку нараховується пеня з 02.06.2006 року) х ((17 %(8,5% х 2-подвійна облікова ставка НБУ за період з 02.06.2006 року по 04.09.2006 року) : 365 днів)) х 95 дні (прострочення оплати за період з 02.06.2006 року по 04.09.2006 року) = 57,46  грн., а сумарно - 132,34 грн. А тому, вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором № 0108/05-50 від 01.08.2005 року  є законною та обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі –в сумі 132,34 грн.

Стаття 625 Цивільного кодексу України 16.01.03 №435-VI встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також суд, враховуючи викладене, дійшов висновку, що відповідач свої зобов'язання по повній оплаті наданих йому позивачем послуг по виконанню робіт за Договором № 0108/05-50 від 01.08.2005 року належним чином до теперішнього часу не виконав: станом на день подачі позову до суду відповідач не сплатив 1300,00 грн. Його заборгованість перед позивачем на даний час складає 1300,00 грн .(1600,06 грн.( вартість  переданого у власність товару  згідно видаткової накладної № ОУ-0000274 від 30.01.2006 року) –300,06 грн. ( сума, яка сплачена відповідачем позивачу за переданий товар, згідно банківської виписки)). Враховуючи те, що позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання за договором, суд дійшов висновку, що розмір 3 % за період прострочення з 04.03.2006 року по 01.06.2006 року складає: (1600,06 грн. x 3%):365 x 90 (дні прострочення) = 11,84 грн. та за період прострочення з 02.06.2006 року по 24.01.2007 року (день подачі позовної заяви до суду) сума пені складає (1300,00 грн. x 3%):365 x 237 (дні прострочення) = 25,35 грн., а сумарно –37,19 грн. А тому,  вимога позивача про стягнення з відповідача відсотків за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором № 0108/05-50 від 01.08.2005 року є законною та обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю – в сумі 37,19 грн.

           Суд врахувавши, що з 04.03.2006 року (термін оплати згідно п. 4.2.  Договору №  0108/05-50 від 01.08.2005 року) по грудень 2006 року включно (останній повний місяць перед подачею позову до суду згідно Листа ВСУ від 03.04.1997 року, а у даному випадку до моменту визначеного позивачем) відповідач прострочив перед позивачем виконання зобов'язання по оплаті виконаних робіт за Договором №  0108/05-50 від 01.08.2005 року, заборгованість відповідача перед позивачем складає 1300,00 грн. і на даний час  не погашена, а позивачем  - Товариством з обмеженою відповідальністю “Орміс-Україна” –заявлено вимогу про сплату суми боргу відповідачем – Товариством з обмеженою відповідальністю “Азуріт” - з урахуванням встановленого індексу інфляції, вважає цю позовну вимогу законною та обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі. Розмір інфляційних втрат за розрахунком суду за період прострочення відповідачем виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару з березня 2006 року по грудень 2006 року включно, відповідно до  вищенаведеної накладної, складає: (1300,00 грн.(сума заборгованості за договором) x 99,7% (індекс інфляції в березні 2006 року) x 99,6% (індекс інфляції у квітні ) x 100,5% (індекс інфляції у травні ) x 100,1%(індекс інфляції у червні) x 100,9% (індекс інфляції у липні ) x100,0% (індекс інфляції у серпні ) x 102,0% (індекс інфляції у вересні) x 102,6% (індекс інфляції у жовтні) x 101,8% (індекс інфляції у листопаді ) x 100,9% (індекс інфляції у грудні) –1300,00 грн. = 108,55 грн., та підлягає стягненню з відповідача  на користь позивача у судовому порядку.

          Щодо позовних вимог позивача по відшкодуванню за рахунок відповідача понесені позивачем витрати пов'язані з наданням адвокатських послуг та представництву інтересів ТОВ “Орміс-Україна”  відносно розгляду справи № 47/17 у Господарському суді міста Києва, в сумі 300,00 грн., які позивач просить стягнути на підставі договору № 66/01/07 про надання юридичних послуг від 18.01.2006 року та рахунку-фактури вартості наданих послуг, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи, що представником позивача надано належні докази виконання робіт та проведення повної оплати виконаних робіт, врахувавши обсяг наданих послуг, вважає позовну вимогу в цій частині обґрунтованою і законною і такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно заявленої позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених  судових витрат за отримання довідки ЄДРПОУ в розмірі –15,56 грн., які позивач просить стягнути на підставі рахунку № 1005/1643 від 15.03.1007 року, суд в силу статті 44 ГПК України відповідно до якої до судових витрат належать витрати пов”язані з розглядом справи  прийшов до висновку, що дані витрати позивача входять до переліку судових витрат, а отже дана вимога позивача є законною та обґрунтованою та такою, що  підлягає задоволенню .      

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу  України, підлягають стягненню з сторін відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Орміс-Україна”  до –Товариства з обмеженою відповідальністю “Азуріт” задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Азуріт” (код ЄДРПОУ 31174069, юридична адреса: 02225, м. Київ, пр-т Маяковського 3-а, кв.114; р/р № 26006073220023 в Київській філії АКІБ “УкрСиббанк” КРУ, МФО 300733), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Орміс-Україна” (адреса: 02002, м. Київ, вул. Каховська, 64, р/р 260084253282 в КДР “Райффайзен Банк Аваль” м. Київ, МФО 322904) суму заборгованості в розмірі 1300 (одна тисяча триста) грн. 00 коп., суму 3% річних –37 (тридцять сім)  грн. 19  коп., пені –132 (сто тридцять дві) грн. 34   коп., інфляційних витрат – 108 (сто вісім) грн. 55 коп., 300 (триста)  грн. 00 коп. витрат по наданню адвокатських послуг, 15 (п”ятнадцять) грн. 56 коп. –судових витрат, а також 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрати по сплаті державного мита та 118 (сто п'ятнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати накази відповідно до ст. 116 ГПК України.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                       Станік С.Р.