Рішення

від 21.02.2008 по справі 11/1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.08                                                                                                        

Справа № 11/1

  Суддя

Сало І.А.

При секретарі судового

засідання Легуцькому І.А.         

За

позовом: Товариства з

обмеженою відповідальністю „Стандарт-Стиль”, м.Київ

До  відповідача: 

Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Трускавець

Про стягнення

заборгованості в розмірі 31391,39грн.

Представники:

Від

позивача -Гуров-предст.доручення № 82 від 06.12.07року

Від

відповідача  - не з'явився.

    Сторонам, які беруть участь у справі,

роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки,

зокрема, право заявляти відводи.

    Суть спору: Позов заявлено

Товариством з обмеженою відповідальністю „Стандарт-Стиль” про стягнення із

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 31391,39грн. боргу.

    Від здійснення технічного запису судового

процесу сторона відмовилась.

    Відповідач в судове засідання не з»явився,

хоча у встановленому ст.64 ГПК України порядку був повідомлений про час та

місце розгляду справи.

Відповідно

до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при

відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для

встановлення обставин і вирішення спору по суті.

    В процесі розгляду справи суд встановив

наступне:

На

підставі усної домовленості  між

Товариством з обмеженою відповідальністю „Стандарт-Стиль” та Суб'єктом

підприємницької діяльності ОСОБА_1 позивач зобов'язався виготовити торгівельне

обладнання та передати його у власність відповідача, а останній, в свою чергу

прийняти та оплатити його вартість.

На

підставі цієї домовленості 25.07.2007р. відповідачем здійснено передоплату в

сумі 25000,00грн. згідно рахунка-фактури від 25.07.2007р. № 241.

26.08.2007р.

по накладній № 219 від 26.08.2007р. представнику відповідача-ОСОБА_2 згідно

довіреності Серії „ЯМВ” № 985491 від 16.08.2007р.) було відвантажено продукцію

на загальну суму 53982,66грн.

Враховуючи

те, що решту суми отриманої продукції відповідачем не сплачено, позивач

звернувся до суду із позовом про примусове стягнення заборгованої суми, що

складає 28982,66грн.

Крім суми

основної заборгованості, позивач врахував 2115,73грн. інфляційних та 293,00грн.

річних.

Таким

чином, загальна сума позову 31391,39грн.

Дослідивши

представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає

позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до

задоволенню частково з огляду на наступне:

    Позивачем поставлено товар відповідачу на

підставі видаткової накладної № Ст-219 від 26 серпня 2007року на суму

53982,66грн. Дані правовідносини за своєю суттю є разовим договором поставки,

оскільки однією із сторін угоди виступає постачальник (продавець), другою

-отримувач (покупець); Відповідно до ч.1 ст.263 Господарського кодексу України,

господарсько-торгівельною діяльністю є діяльність, що здійснюється суб»єктами

господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції

виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також

допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних

послуг. Ч.1 ст. 264 зазначає, що матеріально-технічне постачання та збут

продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як

власного так і придбаних у інших суб»єктів господарювання, здійснюється

суб»єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим

кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Укладення разового

договору поставки підтверджується видатковою накладною № Ст.-219 від 26.08.07р.

Згідно приписів ч.1 ст. 665 ЦК України одна сторона (продавець) передає або

зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а

покупець приймає або зобов”язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього

певну грошову суму в розмірі, встановленому домовленістю, відповідно до ст. 632

ЦКУ. Моментом виконання обов”язку продавця передати товар покупцеві є накладна,

яка є і доказом отримання останнім товару. Ст. 692 ЦК України покладає на

покупця обов”язок оплатити товар після його прийняття. При цьому, згідно

домовленості відповідачем сплачено аванс в сумі 25000,00грн. Решту суми не

оплачено. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплату

товару.

    Згідно частини 2 ст.509 ЦК України,

зобов'язання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 ЦК України, у тому числі з

угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом,

але не суперечних йому. Виникнення прав та обов'язків пов'язано з юридичними

фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин. Таким чином,

між сторонами виникли правовідносини, у силу яких ТзОВ „Стандарт -Стиль”  здійснив постачання продукції на суму 53982,66грн.,

а СПД Крук Т.В. зобов'язалась провести оплату після її отримання.

Згідно

статті 193 ч. 7 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання

зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання

або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим

договором не було виконано належним чином.

Крім суми

основної заборгованості позивачем правомірно нараховано 293,00грн. річних та

2115,73грн. інфляційних згідно ст. 625 ч.2 ЦК України, яка зазначає, що  боржник, який прострочив виконання грошового

зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не

встановлений договором або законом.

    В судове засідання позивачем подано заяву

про зменшення суми позовних вимог в зв'язку із частковою проплатою

заборгованості в сумі 5000,00грн.      

    Таким чином, стягненню підлягає

23982,66грн. основного боргу, 2115,73грн. інфляційних та 293,00грн. річних.

    Позивач також просить суд стягнути із

відповідача витрати понесені ним на відрядження свого представника в судове

засідання. Сума таких витрат становить 446,58грн.

    Ст. 49 ГПК України передбачено, що суми,

які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача,

адвоката, витрати на 

інформаціно-технічне забезпечення судового процесу та ін. витрати,

пов”язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача

та кваліфікуються як господарські витрати. 

    З огляду на викладене, суд задовольняє

позовні вимоги в частині стягнення 23982,66грн. основного боргу, 2115,73грн.

інфляційних, 293,00грн. річних та 446,58грн. ін. витрат, пов”язаних із

розглядом справи.

    Керуючись ст. ст. 49, п. 1.1  ст. 80, ст.-ст. 82-84, 116 ГПК України,

суд,-                      в и р і ш и в :

            Позов задоволити

частково.

    Стягнути з Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідн. Номер НОМЕР_1) на користь Товариства з

обмеженою відповідальністю „Стандарт-Стиль”, м.Київ, пр-т Перемоги, 67 (код

ЄДРПОУ-32112244) 23982,66грн. основного боргу, 2115,73грн. інфляційних,

293,00грн. річних, 446,58грн. ін. витрат, пов'язаних із розглядом справи

313,91грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

В частині

стягнення 5000,00грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Наказ видати відповідно до

ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                             

               Сало І.А.