Рішення

від 01.04.2011 по справі 9/199-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/199-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" квітня 2011 р.                                                                  Справа № 9/199-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ  01032, м. Київ, вул. Комінтерну 16     тел. 239 72 81

Р І Ш Е Н Н Я

          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 9/199-10                                                                                                                      01.04.2011 р.                                                       За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша фінансова лізингова компанія”

До  Закритого акціонерного товариства “Українські вантажні кур'єри”

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю “Зевс-Сервіс”

Про стягнення 31036,44 грн.               

                                                                                                                     Суддя  Сокуренко Л.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

        На розгляд до Господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша фінансова лізингова компанія”до Закритого акціонерного товариства “Українські вантажні кур'єри” про стягнення 31036,44  грн.               

        Ухвалою суду від 03.12.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд на 21.12.2010 р.

        21.12.2010 року в судове засідання представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 03.12.2010 року не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 18.01.2011 р.

18.01.2011 року в судове засідання представник позивача  з'явився та надав усні пояснення по справі, в яких зазначив, що 16 лютого 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Перша Фінансова Лізингова Компанія”(в якості Лізингодавця) та Закритим акціонерним товариством “Українські Вантажні Кур'єри”(в якості Лізингоодержувача) була укладена угода з фінансового лізингу № FL- 23 від 16.02.2006 р., згідно якої Лізиногодавець передав у фінансовий лізинг  Лізингоодержувачу об'єкти лізингу, зазначені у лізингових протоколах, а Лізингоодержувач прийняв у лізинг вищезазначені об'єкти лізингу та зобов'язався щомісяця сплачувати лізингові платежі та будь-які інші платежі за лізинг протягом трьох робочих днів з дати виставлення відповідних рахунків згідно з графіком здійснення платежів.

       Однак,  ЗАТ “Українські Вантажні Кур'єри”не виконав взяті на себе зобов'язання за угодою фінансового лізингу № FL- 23 від 16.02.2006 р., чим порушив умови розділу № 7 даної угоди на підставі того, що позивачем були виставлені рахунки за ремонт об'єктів лізингу, який здійснювався Товариством з обмеженою відповідальністю “Зевс-Сервіс”, з яким позивач мав договірні відношення.

       Пунктом 9.4 Угоди № FL- 23 від 16.02.2006 р. встановлено, що Лізингодавець не несе витрат на ремонтні роботи об'єкту лізинга.

       Оскільки, позивач мав договірні відносини з сервісною станцією, яка здійснювала технічне обслуговування та ремонт зазначеного обладнання, позивач запропонував відповідачеві здійснювати ремонт об'єкту лізингу на сервісній станції  ТОВ “Зевс-Сервіс”, на що відповідач погодився. Тому, ТОВ “Перша фінансова лізингова компанія”виставляла відповідачу рахунки на підставі актів виконаних робіт між позивачем та ТОВ “Зевс-Сервіс”. Після ремонтних робіт позивачем та відповідачем були підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

        Суд, розглянувши докази по справі, та заслухавши усні пояснення представника позивача,  вважає що прийняте рішення по справі № 9/199-10 може вплинути на права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю “Зевс-Сервіс” ухвалою суду від 18.01.2011 р. залучив до участі у справі № 9/199-10 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на  стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Зевс-Сервіс”; розгляд справи відкладено на 03.02.2011 р.

         03.02.2011 р. в судовому засіданні для всебічного та об'єктивного розгляду справи, представником позивача подано клопотання про продовження строку розгляду спору.

         Судом дане клопотання розглянуто та задоволено.

         Частиною третьою статті 69 Господарсько-процесуального кодексу встановлено, що  у виняткових  випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду  спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

        03.02.2011 року в судове засідання представники відповідача та третьої особи не з'явилися, вимоги ухвали суду від 18.01.2011 року не виконали, про причини неявки в судове засідання не повідомили.

        Відповідно до частини першої п. 1 ст. 77 ГПК України, в разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу господарський суд відкладає розгляд справи.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 03.02.2011 р. продовжено строк розгляду спору; розгляд справи призначено на 17.02.2011 р.

17.02.2011 року в судове засідання представники відповідача та третьої особи повторно не з'явилися, вимоги ухвали суду від 18.01.2011 року не виконали, про причини неявки в судове засідання не повідомили.

У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів та неявкою відповідача, ухвалою суду від 17.02.2011 р. розгляд справи відкладено на 03.03.2011 р.;

03.03.2011 року в судове засідання представники відповідача та третьої особи повторно не з'явилися, вимоги ухвали суду від 18.01.2011 року не виконали, про причини неявки в судове засідання не повідомили, представник позивача подав документи, зі змісту яких неможливо встановити недбалість поведінки відповідача або нерегулярність проведення обслуговування саме з його вини, у зв'язку з чим ухвалою суду від 03.03.2011 р. розгляд справи відкладено на 18.03.2011 р.; зобов'язано позивача надати в судове засідання оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) документів, які підтверджують той факт, що ремонтні роботи були здійснені саме через недбале ставлення відповідача або внаслідок нерегулярного обслуговування з його вини; сервісні звіти про проведення обслуговування предмету лізингу у відповідності до п. 9.1 договору; акти перевірки відповідності технічного обслуговування на предмет вимогам виробника у відповідності до п. 9.2; технічні паспорти предмету лізингу; додатки до договору; докази, які підтверджують кількість використаних мотогодин обладнання із зазначенням, що витребувані судом документи повинні бути підготовлені за період з 16.02.06 р. по 30.04.08 р.      

18.03.2011 року в судове засідання представники сторін не з'явилися; вимоги ухвали суду від 03.03.2011 року не виконали, про причини неявки в судове засідання не повідомили; представник позивача не подав документи, зі змісту яких можливо було б встановити недбалість поведінки відповідача або нерегулярність проведення обслуговування саме з його вини, у зв'язку з чим ухвалою суду від 18.03.2011 р. розгляд справи відкладено на 01.04.2011 р.; повторно зобов'язано позивача надати в судове засідання оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) документів, які підтверджують той факт, що ремонтні роботи були здійснені саме через недбале ставлення відповідача або внаслідок нерегулярного обслуговування з його вини; сервісні звіти про проведення обслуговування предмету лізингу у відповідності до п. 9.1 договору; акти перевірки відповідності технічного обслуговування на предмет вимогам виробника у відповідності до п. 9.2; технічні паспорти предмету лізингу; додатки до договору; докази, які підтверджують кількість використаних мотогодин обладнання.

01.04.2011 року в судове засідання представники сторін не з'явилися; вимоги ухвали суду від 03.03.2011 року не виконали, про причини неявки в судове засідання не повідомили; представник позивача також не з'явився та не подав та не надіслав документи, зі змісту яких можливо було б встановити недбалість поведінки відповідача або нерегулярність проведення обслуговування саме з його вини.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ч. 1 ст. 6 (1) “Конвенції про захист прав і основних свобод людини” кожен при вирішенні питання щодо його  цивільних  прав  та обов'язків   або   при   встановленні  обґрунтованості  будь-якого кримінального обвинувачення,  висунутого проти нього, має право на справедливий   і   відкритий  розгляд  упродовж  розумного  строку.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені за адресою, яка вказана у позовній заяві та отримані представником відповідача, але відповідач жодного разу не з'явився на виклик суду та не направив своїх уповноважених представників, суд дійшов висновку що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки, справа № 9/199-10 неодноразово відкладалась у зв'язку з неявкою відповідача та третьої особи, а відповідач та третя особа про розгляд справи були належним чином повідомлені, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2006 року між позивачем - ТОВ «Перша Фінансова Лізингова Компанія»(в якості Лізингодавця) та відповідачем - ЗАТ «Українські Вантажні Кур'єри»(в якості Лізингоодержувача) була укладена Угода з фінансового лізингу № FL-23 (надалі по тексту –Угода FL-23).

Відповідно до умов зазначеної угоди, Лізингодавець передав у фінансовий лізинг Лізингоодержувачу об'єкти лізингу, зазначені у лізингових протоколах, що є Додатками № 1.1. від 09.02.2006 р.,  №1.2. від 06.06.2006 р., №1.8 від 06.10.2006 р., та в Актах прийому-передачі № 3.1 від 09.02.2006р., №3.2 від 07.06.2006 р., №3.8 від 06.10.2006 р., а Лізингоодержувач прийняв у лізинг вищезазначені об'єкти лізингу та зобов'язаний щомісяця сплачувати лізингові платежі та будь-які інші платежі за лізинг протягом трьох робочих днів з дати виставлення відповідних рахунків згідно з графіком здійснення платежів.

Пунктом 9 договору визначено умови технічного обслуговування обладнання.

Витрати, пов'язані із сервісним обслуговуванням обладнання здійснюються позивачем, якщо кількість мотогодин не перевищує умови сервісного обслуговування або відповідачем, якщо кількість мотогодин перевищує умови сервісного обслуговування, що зазначені у додатку 1. При цьому для обслуговування повинні використовуватись належні для даного обладнання матеріали та комплектуючі (п. 9.1 договору).

Позивач або уповноважений дилер має право в будь-який момент здійснити перевірку відповідності технічного обслуговування на предмет відповідності вимогам виробника (п. 9.2 договору).

Технічне обслуговування здійснюється на території відповідача, із періодичністю, зазначеної у технічному паспорті (п. 9.3 договору).

Позивач не несе витрат на ремонтні роботи, пов'язані з недбалим ставленням до обладнання або його неправильним чи забороненим використанням, включаючи роботи, які необхідно виконати внаслідок нерегулярного обслуговування обладнання (п. 9.4 договору).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача 31036, 44 грн. витрат, понесених позивачем внаслідок проведення ремонтних робіт.

Ремонт був здійснений наступного об'єкту лізингу: ремонт електричного вилкового штабелера NP 16 на суму –2703,60 грн. (Акт № ФЛ –0001241 від 30.11.2007 р, Акт № ФЛ –0001379 від 31.12.2007 р,); ремонт електричного вилкового штабелера FM20 на суму –21354,00 грн. (Акт № ФЛ –0001388 від 31.12.2007 р, Акт № ФЛ –0001375 від 31.12.2007 р., Акт № ФЛ –0001377 від 31.12.2007 р,); ремонт  електричного погрузчика EP16NT на суму –6978,84 грн. (Акт № ФЛ –0000992 від 30.09.2007 р., Акт № ФЛ –0001240 від 30.11.2007 р., Акт № ФЛ –0001238 від 30.11.2007 р., Акт № ФЛ –0001389 від 31.12.2007 р, Акт № ФЛ-0000542 від 30.04.2008 р.). Загальна вартість ремонтних робіт складає 31036,44 (тридцять одна тисяча тридцять шість гривень 44 коп.).

Зазначені ремонті роботи були здійснені третьою особою.

Як вбачається зі змісту висновку причин проведення зазначених ремонтних робіт, наданого третьою особою на вимогу ухвали суду, ремонт електричного вилкового штабелера NP 16 проводився через вихід з ладу щогли штабелера тощо.

З метою встановлення судом  дійсних обставин справи щодо технічного стану спірного обладнання, регулярності проведення позивачем технічного обслуговування, реальної кількості використаних мотогодин, а також з'ясування того факту, чи були зазначені робот проведені у зв'язку з нерегулярністю проведення сервісного обслуговування позивачем чи у зв'язку з недбалим ставлення відповідача, суд, ухвалами від 03.03.11 р. та від 18.03.2011 р.  зобов'язав позивача надати в судове засідання оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) документів, які підтверджують той факт, що ремонтні роботи були здійснені саме через недбале ставлення відповідача або внаслідок нерегулярного обслуговування з його вини, а також сервісні звіти про проведення обслуговування предмету лізингу у відповідності до п. 9.1 договору; акти перевірки відповідності технічного обслуговування на предмет вимогам виробника у відповідності до п. 9.2; технічні паспорти предмету лізингу; додатки до договору; докази, які підтверджують кількість використаних мотогодин обладнання із зазначенням, що витребувані судом документи повинні бути підготовлені за період з 16.02.06 р. по 30.04.08 р.      

Так, відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.  

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

Виходячи зі змісту ст.32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Водночас суд не повинен приймати доказів, що не стосуються встановлення обставин у справі.

Частина 2 наведеної статті містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування).

Правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер.

Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів.

Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України).

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Позивач в судові засідання 18.03.2011 р. та 01.04.2011 р. не з'явився, витребуваних ухвалами суду документів із долученням доказів позовних вимог не надав та не надіслав; доказів  того, що ремонтні роботи були здійснені саме через недбале ставлення відповідача або внаслідок нерегулярного обслуговування з його вини також не надав; сервісних звітів про проведення обслуговування предмету лізингу у відповідності до п. 9.1 договору не надав та не надіслав; актів перевірок відповідності технічного обслуговування на предмет вимогам виробника у відповідності до п. 9.2 не надав; технічний паспорт предмету лізингу, додатки до договору, докази, які підтверджують кількість використаних мотогодин обладнання також не надав та не надіслав.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що в силу вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу, позивач не довів обставин, на які він посилався в обгрунтуванні позовної заяви, а за таких обставин, позов є таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 27, 33, 49, 69, 80-85 Господарського процесуального кодексу України; статтями 314, 193 Господарського кодексу України; статтями 204, 526, 614, 929 Цивільного кодексу України господарський суд Київської області,-

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                           Л.В. Сокуренко

           Рішення суду підписано 04.04.2011 року.

   Суддя                                                                                         Сокуренко Л. В.