Постанова

від 10.07.2006 по справі 40/370

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

40/370

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10.07.2006                                                                                           № 40/370

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Моторного О.А.

 суддів:                                          Кошіля В.В.

                                        Алданової  С.О.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 Позивача:                    Драчук І.В. (дов. №261-юв від 13.06.2006)

Відповідача:                    Хомук С.М. (дов.№б/н від 27.06.06)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Укрросімпекс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 11.05.2006

 у справі № 40/370 (Смірнова Л.Г.)

 за позовом                               Відкрите акціонерне товариство "Мостобуд"

 до                                                   ТОВ "Укрросімпекс"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

          Відкритим акціонерним товариством „Мостобуд” заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрросімпекс” про визнання недійсним договору. Позовні вимоги мотивовано тим, що оспорюваний договір з боку позивача було укладено неуповноваженою особою, оскільки, повноваженням щодо розпорядження нерухомим майном наділена лише Спостережна рада товариства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2006 у справі № 40/370 позов задоволено повністю.

Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення яким в позові відмовити.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, яким просить провадження по справі припинити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У справі встановлено наступне:

Між позивачем та відповідачем 01.11.2002 було укладено договір оренди з правом викупу №29А цілісного майнового комплексу „Лісоцех” з прилеглими до нього виробничими площами, будівлями та опалубочним цехом, відповідно до якого позивач зобов'язувався передати, а відповідач прийняти в тимчасове платне користування (оренду) з правом викупу з метою використання для виробничих потреб цілісний майновий комплекс „Лісоцех” з прилеглими до нього виробничими площами, будівлями та опалубочним цехом, розташований за адресою: місто Київ, вул.Нова,1. Крім того, між сторонами було підписано додатковий договір №1 від 02.03.2005 відповідно до якого відповідач зобов'язувався виплатити суму недоплачену за договором оренди, а позивач в свою чергу зобов'язувався укласти договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу. Вартість орендованого майна визначена у розмірі 209553,00грн. (підпункт 2.2 пункту 2 договору).

Відповідно до підпункту 9.4.2 Статуту позивача, затвердженого Загальними зборами акціонерів в редакції від 20.04.2000, прийняття рішень щодо проведення операцій з нерухомим майном товариства, які ведуть до зміни власника майна віднесено до компетенції Спостережної ради товариства. Як вбачається зі змісту оспорюваного договору, з боку позивача оспорюваний договір та додатковий договір підписано Ю.С. Іржицьким. Проте, відповідних доказів, які підтверджують наявність його повноважень щодо укладення договору, або згоди Спостережної ради товариства щодо укладення оспорюваного договору та додаткового договору до нього суду не надано.

Крім того, при укладенні оспорюваного договору не було проведено експертної оцінки майна і лише 22.02.2004 товариством з обмеженою відповідальністю „Нотінгемхаус” було проведено незалежну експертну оцінку вартості цілісного майнового комплексу „Лісоцех”, вартість якої згідно висновку становить 1547700,00 грн., що значно більше від вартості визначеної у договорі та додатковому договорі.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно абзацу другого пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України застосовуються до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Оскільки, зобов'язання за оспорюваним договором на момент розгляду справи продовжують діяти, то підлягає застосуванню Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

        Згідно частини першої статті 63 Цивільного кодексу Українські РСР угода, укладена від імені другої особи, особою неуповноваженою на укладання угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Аналогічна норма закріплена статтею 241 Цивільного кодексу України.          __

       Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, проте, письмово та нормативно обгрунтованих пояснень по суті позовних вимог суду не надав. Доказів, які підтверджують повноваження Ю.С Іржицького щодо укладення оспорюваного договору, або доказів подальшого схвалення договору Спостережною радою позивача суду не надав.

          Оскільки в матеріалах справи відсутні докази подальшого схвалення оспорюваного договору Спостережною радою товариства, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що договір оренди з правом викупу №29А цілісного майнового комплексу „Лісоцех” з прилеглими до нього виробничими площами, будівлями та опалубочним цехом від 01.11.2002 є недійсним на підставі статті 215 Цивільного кодексу України.

          Пунктом третім статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

          Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що договір оренди з правом викупу № 29 А цілісного майнового комплексу „Лісоцех” з прилеглими до нього виробничими площами, будівлями та опалубочним цехом від 01.11.2002 є недійсним на підставі статті 215 Цивільного кодексу України та його дія припиняється на майбутнє, з моменту набрання рішенням законної сили.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про визнання недійсним договору оренди з правом викупу №29 А цілісного майнового комплексу „Лісоцех” з прилеглими до нього виробничими площами, будівлями та опалубочним цехом, укладений 01.11.2002.

Рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування, передбачені ст.104 ГПК України, відсутні.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105   ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрросімпекс” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2006 у справі № 40/370– без змін.

2.          Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Моторний О.А.

 Судді                                                                                          Кошіль В.В.

                                                                                          Алданова  С.О.