Рішення

від 13.12.2011 по справі 40/370

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  40/370

13.12.11

За позовом   Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю „Рекламна група  „Малліс”

про                 стягнення 79 200,00 грн.

         Суддя  Пукшин Л.Г.  

Представники сторін :

від позивача:      ОСОБА_1 – за довіреністю  № 170/1-14 від 30.03.11;

від відповідача:  Гамуга В.М. - керівник,

                             ОСОБА_3 - за довіреністю № 47 від 02.11.11.

В судовому засіданні 13.12.11 в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.  

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Рекламна група „Малліс” про стягнення заборгованості в сумі 79200,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.09.2011 було порушено провадження по справі № 23/136-11, розгляд призначено на 11.10.2011.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.10.2011 року, суд, керуючись ст. 15, 17 ГПК України та враховуючи, що відповідачем у справі є ТОВ „Рекламна група "Малліс", місцезнаходження якого: м. Київ, вул. А. Барбюса, 5, вирішив передати справу № 23/136-11 за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою суду від 21.10.11 р. суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу №23/136-11 до свого провадження, присвоїла справі № 40/370 та призначила справу до розгляду на 08.11.11.

Ухвалою суду від 08.11.11 відкладено розгляд справи на 22.11.11 за клопотанням сторін.

21.11.11 представник позивача через службу діловодства суду подав пояснення по справі, а також додаткові документи для залучення їх до матеріалів справи. В поясненнях позивач зазначив, що відповідач про внесення змін в договір у зв'язку з прийняттям рішення Бориспільської міської ради від 04.09.08 № 4474-39-У буд повідомлений листом від 27.11.09 № 611/1-14, тому з 01.01.10 відповідач повинен був сплачувати аз тимчасове користування місцем розміщення ОЗР відповідно до додатку, який був надісланий цим листом. Відповідно до пояснень позивача у зв'язку з обмеженим фінансуванням з міського бюджету лист від 27.11.09 № 611/1-14 було надіслано відповідачу простим листом, доказом чого є реєстр використаних конвертів за листопад 2009 року.

Крім того, позивач зазначив, що станом на 01.11.11 заборгованість становила 15 660,00 грн. або 7020,00 грн. без донарахованих за липень-жовтень сум (8640,00 грн.). Станом на 10.11.11 поточна заборгованість відсутня, так як 01.11.11 відповідач сплатив 7020,00 грн. Позивач фактично уточнив позовні вимоги та, посилаючись на акт ревізії від 29.07.11 бюджету міста Бориспіль за 2010 рік та перше півріччя 2011 року, просить стягнути з відповідача суму заборгованості за актом КРУ 60480,00 грн. та 8640,00 грн. донарахованих за липень-жовтень 2011 року. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості в розмірі 69120,00 грн.

У судове засідання, призначене на 22.11.11, представники відповідача з'явились, вимоги ухвали суду виконали, надали відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначає, що йому стало відомо про зміну тарифів внаслідок отримання для підписання примірників додаткової угоди № 2 від 01.10.11 до договору. Відповідач стверджує, що у випадку необхідності внесення змін до договору шляхом викладення в новій редакції додатку як невід'ємної частини договору позивач згідно з п.7.1 договору повинен був  надіслати відповідачу запропоновані зміни до договору в письмовому вигляді. Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, про причини неявки суд не повідомив.

Керуючись ст.ст. 77, 86 ГПК України, у зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання, суд відклав розгляд справи на 13.12.11.

В судове засідання 13.12.11 представники сторін з'явились, представник позивача надав додаткові обґрунтування позову, позовні вимоги підтримав в розмірі 69120,00 грн., представник відповідача надав документи для залучення їх до матеріалів справи, проти позову заперечував.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

04 липня 2007 року між Управлінням містобудування та архітектури Бориспільської міської ради Київської області (робочий орган) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна група «Маліс»(розповсюджувач зовнішньої реклами) було укладено Договір № 62 на право тимчасового користування місцем розташування об'єктів зовнішньої реклами та встановлення пріоритету (далі – договір).

Відповідно до п. 1.1 на виконання «Типових правил розміщення зовнішньої реклами», затверджених постановою КМУ від 29.12.03 № 2067 робочий орган встановлює за розповсюджувачем пріоритет на місце для розміщення об'єкта зовнішньої реклами та надає право на тимчасове користування місцем розміщення за адресою згідно додатку, який є невід'ємною частиною цього договору.

Погоджувальна частина дозволу на розміщення ОЗР є невід'ємною частиною цього договору (п.1.3 договору).

Згідно з п.3.1 договору розмір плати за пріоритет на місце для розміщення ОЗР та право на тимчасове користування місцем розміщення встановлюється відповідно до затвердженого Положення та сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами на підставі додатку, наданому робочим органом.

У разі прийняття Бориспільською міською радою рішення про зміну тарифів на розміщення зовнішньої реклами міськвиконком проводить зміну оплати за місце розташування зовнішньої реклами в односторонньому порядку (п.3.9 договору).

Відповідно до п.5.1 договору останній набирає чинності з дати підписання сторонами та діє до моменту прийняття рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради «Про надання дозволу на розташування об'єкту зовнішньої реклами»і продовжується на термін вказаний у рішенні та у додатку, який є невід'ємною частиною договору.

В матеріалах справи наявний Додаток № 1 до Договору № 62 від 04.07.07 «Розрахунок вартості плати на право тимчасового користування місцем розміщення ОЗР та встановлення пріоритету», відповідно до якого позивач надав відповідачу право тимчасового користування місцями для розміщення об‘єктів зовнішньої реклами в м. Бориспіль за адресами: вул. Київський шлях 63 (біля ресторану Тополька»), вул. Київський шлях (біля магазину Супутник»), вул. Київський шлях (магазин «Євробуд»), вул. Київський шлях, 10 (біля ринку), встановивши загальну плату за місяць у розмірі 4680,00 грн.  

Рішенням Бориспільської міської від 04.09.08 № 4474-39-V «Про внесення змін до рішення міської ради від 22.02.07 № 1089-11-V «Про затвердження Порядку розміщення об'єктів зовнішньої реклами у м. Борисполі»внесено зміни у додаток №1 Порядку розміщення об'єктів зовнішньої реклами, а саме збільшено коефіцієнт диференціації базового тарифу по вул. Київський шлях з 2 на 4.

01.01.11 сторонами було укладено додаткову угоду до Договору № 62 від 04.07.07, відповідно до п.1 якої сторони не мають жодних претензій будь-якого характеру, по відношенню один до одного. Відповідно до п.3 даної додаткової угоди сторони визначили загальний розмір плати на право тимчасового користування за місяць на рівні 6480,00 грн.  

01.10.11 сторони підписали додаткову угоду № 2, відповідно п. 2 якої внесли зміни до додатку до договору № 62 від 04.07.07 встановивши загальний розмір плати на право тимчасового користування на рівні 8640,00 грн. за місяць.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для стягнення заборгованості по сплаті платежів за право тимчасового користування місцями для розміщення ОЗР.

За твердженням позивача, відповідачем було частково здійснено оплату за вказаними рахунками, у зв‘язку з чим заборгованість відповідача відповідно до акта КРУ та донарахувань за липень-жовтень 2011 складає 69 120,00 грн (60480,00 грн. + 8640,00 грн.).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами (далі –Типові правила), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 р., передбачено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та в порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Як вбачається з пояснень позивача, а також доданих до матеріалів справи документів, позивачем, було збільшено розмір орендної плати до 8 640,00 грн. за місяць.

Збільшення розміру орендної плати позивач обґрунтовує внесенням змін рішенням Бориспільської міської від 04.09.08 № 4474-39-V в Порядок розміщення об'єктів зовнішньої реклами, а саме збільшення коефіцієнту диференціації базового тарифу по вул. Київський шлях з 2 на 4, та актом № 08-08-03/15 від 29.07.11 складеним за результатом ревізії КРУ з посиланням на п. 3.9 договору.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на лист № 611/1-14 від 27.11.09 щодо заборгованості по сплаті за тимчасове користування місцем розміщення ОЗР, яким, за твердженням позивача, відповідач був повідомлений про зміну тарифів за користування місцями розташування ОЗР та відповідно про збільшення з 01.01.10 розміру плати до 8640,00 грн. за місяць та відповідачеві було направлено відповідний розрахунок (додаток до договору № 62 від 04.07.07).

Судом критично оцінюється лист № 611/1-14 від 27.11.09, оскільки в матеріалах справи відсутні та позивачем не надано належних та допустимих доказів направлення відповідачу вказаного листа та розрахунку. Суд відхиляє посилання позивача на реєстр використаних конвертів за листопад 2009 року, оскільки із вказаного документа неможливо встановити факт направлення відповідачеві листа № 611/1-14 від 27.11.09. Відповідач в своїх поясненнях наголошує на неотриманні ним листа № 611/1-14 від 27.11.09 та розрахунку.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що зміни та доповнення до цього Договору допускаються тільки в тому разі, якщо вони здійснені в письмовому вигляді в кожному окремому випадку та підписані уповноваженими представниками сторін.

Таким чином, суд приходить до висновку, що одностороннього порядку внесення змін до договору, в тому числі і в частині зміни розміру плати за тимчасове користування місцем розміщення ОЗР, не передбачено.

Частиною 2 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.2-5 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.          

Приписами ст. 651 ЦК України закріплені підстави зміни або розірвання договору, а саме визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Докази внесення змін до Договору в частині збільшення розміру плати за тимчасове користування місцями розміщення ОЗР до 8640,00 грн. за місяць у двосторонньому або судовому порядку – суду не надані, тому одностороннє збільшення плати за тимчасове користування місцями розміщення ОЗР є необґрунтованим.

Згідно з ч. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю    незалежно   від   наслідків   своєї  господарської діяльності.   Розмір  орендної  плати  може   бути   змінений   за погодженням сторін,  а  також  в  інших  випадках,  передбачених законодавством.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що розмір плати за тимчасове користування місцями розміщення ОЗР було збільшено за згодою сторін до 6480,00 грн. з 01.01.11 (додаткова угода до Договору № 62 від 04.07.07 від 01.01.11) та до 8640,00 грн. з 01.10.11 (додаткова угода № 2 від 01.10.11). Таким чином, матеріалами справи спростовуються твердження позивача про збільшення розміру плати за тимчасове користування місцями розміщення ОЗР до 8640,00 грн. з 01.01.10, а таке донарахування плати в односторонньому порядку є незаконним.

Крім того, як вбачається з п. 1 додаткової угоди від 01.01.11 до Договору № 62 від 04.07.07 сторони не мають жодних претензій будь-якого характеру по відношенню один до одного. Таким чином, станом на 01.01.11 у відповідача була відсутні заборгованість зі сплати за тимчасове користування місцями розміщення ОЗР за договором № 62 від 04.07.07.

Належних доказів отримання згоди відповідача на збільшення розміру плати за тимчасове користування місцями розміщення ОЗР з 01.01.10 позивачем не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснює оплату за договором належним чином. Заборгованість у відповідача зі сплати за тимчасове користування місцями розміщення ОЗР, визначеної відповідно до п. 3.1 - 3.2 Договору та додатку до договору «Розрахунок вартості плати на право тимчасового користування місцем розміщення ОЗР та встановлення пріоритету» з урахуванням змін внесених додатковими угодами від 01.01.11 та від 01.10.11,  відсутня.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення  вказаної плати в збільшеному розмірі є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги поданими суду доказами.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Вказаний обов'язок покладається на позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.      

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, та ту обставину, що позивачем не доведено факт порушення відповідачем його прав станом на момент звернення з даним позовом до суду, суд  прийшов до висновку, що  позовні вимоги є необґрунтованими та  задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на  позивача.

Враховуючи наведене,  керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                                Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 19.12.2011 р.