Рішення

від 14.02.2008 по справі 1/106

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/106

14.02.08  

        УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів                                                                                               тел. 77-42-89, 77-99-18

пр-т Миру, 20                                                                      

Іменем України

РІШЕННЯ    

“ 14 ” лютого 2008 року                                                                         справа № 1/106/3

Позивач:          Відкрите акціонерне товариство  "Українська  страхова компанія "Дженералі Гарант", код ЄДРПОУ 21390910, вул. Червоноармійська, 15/2, м. Київ,01004

Відповідач1:          Приватне комерційно-виробниче підприємство  "Літо", код ЄДРПОУ 30449393, вул. Пушкіна 16, м. Чернігів,14000

Відповідач2:          Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівавтотранссервіс", код ЄДРПОУ 31819215, вул. Пушкіна 16, м. Чернігів,14000

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору:          Відкрите акціонерне товариство "Виробниче об`єднання автотранспорту "Чернігівавтотранс",  вул. Пушкіна,16, м. Чернігів

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору:          Комунальне підприємство "Чернігівське  міжміське бюро технічної інвентаризації",  пр-т Перемоги,33, м. Чернігів

Предмет спору: про визнання недійсними угоди та договору міни  

Суддя В.І.Шестак

Представники сторін:

Позивача: Заболотний  О.М. довіреність № 3510-1/14 від 19.11.2007р. - представник

Відповідача1: не з`явився

Відповідача2: не з`явився

Третьої особи: не з`явився

Третьої особи: не з`явився

Рішення виноситься після оголошеної в судовому засіданні перерви згідно                 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем, ВАТ „Українська  страхова  компанія „Дженералі Гарант” заявлено позов до  Приватного комерційно-виробничого підприємства „Літо” –перший відповідач, ТОВ „Чернігівтранссервіс”  -  другий відповідач та третіх осіб без самостійних вимог на  предмет спору –ВАТ  „Виробниче об`єднання автотранспорту „Чернігівавтотранс” та  комунального підприємства „Чернігівське міське бюро технічної інвентаризації” про визнання недійсними угоди від 28.05.03р., укладену між ПВКП „Літо” та ТОВ „Чернігівавтотранссервіс” та договору  міни від 03.06.03р., укладеного між цими ж суб`єктами.

При цьому позивач посилається на те, що зазначені  угоди укладені з порушенням вимог чинного, на момент укладення, законодавства  та зачіпають інтереси ВАТ УСК „Дженералі Гарант”.

Заявою від 08.06.07р. позивачем збільшено позовні вимоги, в якій він просить визнати недійсною угоду від  28.05.03р., укладену між  ПВКП „Літо” та ТОВ „ Чернігівавтотранссервіс” про заміну  зобов`язань, що  виникли між ними  за договорами купівлі-продажу нерухомого майна, додаток № 1  до договору міни (акт прийому-передачі нерухомого майна), додаток № 2  до  договору міни від 06.03.06р. та договір міни від 28.05.03р., укладений між ПВКП „Літо”  та ТОВ  „Чернігівавтотранссервіс”.

Ухвалою суду від 21.06.07р. клопотання позивача було задоволено.

Цією ж  ухвалою провадження у справі  зупинено  у зв`язку з  направленням її  для проведення експертизи з технічного дослідження документів.

Як вбачається з повідомленням № 800/801-Ц від 20.09.07р. експерта Пилипенко  І.В. ним було складено клопотання №  21/5-800/801-Ц від 11.07.07р. про надання  оригіналів документів, які підлягають дослідженню, але зазначені  матеріали йому надані не були, через що експертизу провести неможливо. Листом № 21/5-800/801-Ц від 01.10.07р. матеріали справи були повернуті до суду.

Відповідачі проти позову заперечують, зазначаючи у відзиві на позов та в судовому засіданні, що позивач не має права на пред`явлення позову, оскільки не є стороною по спірним угодам і не має до них ніякого відношення, а вимоги про витребування майна не заявлені і не можуть бути  заявлені.

До початку судового засідання  14.02.08р. позивачем подано клопотання про  призначення у справі  повторної  комплексної судової технічної експертизи для визначення  відносної давності виконання документів та їх фрагментів.

Судом відхилено зазначене клопотання, оскільки позивач  не є стороною у спірних угодах, а отже не має права  на пред`явлення позову.  

Розглянувши надані сторонами матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

Між ПВКП „Літо”  та ТОВ „Чернігівавтотранссервіс” було укладено:

-          угода від 28.05.03р. про припинення (розірвання) договорів купівлі-продажу нерухомого майна –приміщень 1і 7, 5 і 6 поверхів будівлі            № 16 по вул. Пушкіна в м. Чернігові від 01.04.02р.;

-          угоду від 28.05.03р. про заміну зобов`язань, що виникли між ними за договорами купівлі-продажу зазначеного вище нерухомого майна;

-          договір міни від 03.06.03р.;

-          додаток № 1 до  договору міни від 03.06.03р. (акт прийому-передачі нерухомого майна, розташованого по вул. Пушкіна, 16, м. Чернігів);

-          додаток № 2 до договору міни від 03.06.03р.;

-          додаткову угоду № 1 до договору міни від 03.06.03р.;

-          договір міни, укладений 28.05.03р.

Як вбачається  із оспорюваних угод сторонами в них є відповідачі по справі, а  саме, ПВКП „Літо” та ТОВ „Чернігівавтотранссервіс”. Позивач же, ВАТ  „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” не є  однією  із сторін в жодній угоді.

Стаття 48 Цивільного кодексу УРСР встановлює загальне правило про  те, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону. Частина друга  зазначеної статті передбачає, що  по   недійсній угоді кожна  з сторін  зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі –відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не  передбачені законом.

Як зазначалося  вище позивач по справі не є стороною по оспорюваних угодах, але вважає  себе власником майна.

Згідно Постанови Верховного Суду України від 25.07.07р. та п.27.3.  Роз`яснень Вищого господарського суду України від 27.06.07р. „Про  деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам права особи, яка вважає себе власником майна,  не  підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання угоди недійсною, стороною в якій така особа не є, тобто, з застосуванням правового механізму, встановленого ч.2 ст. 48 Цивільного кодексу  УРСР, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону.

З огляду на викладене судом  приймається до уваги заперечення відповідачів і підстав для задоволення позову немає.

Керуючись ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити  у повному обсязі.

Суддя                                                                                    В.І.Шестак