Постанова

від 19.07.2007 по справі 22/283

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/283

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.07.2007                                                                                           № 22/283

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Моторного О.А.

 суддів:                                          Кошіля В.В.

                                        Вербицької О.В.

 при секретарі:                     О.В.Вінницька  

 За участю представників:

 від позивача          ПисаренкоМ.О.

від відповідача          1.КирикО.В., 2.не з'явились, 3. не з'явились

від третьої особи          Толстоухова Н.С.

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроресурс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 17.04.2007

 у справі № 22/283 (Шкурат А.М.)

 за позовом                               Приватне підприємство "Фірма "Є.І.В. плюс"

 до                                                   Державне житлово-комунальне підприємство Національної академії наук України

                                                  Київська універсальна біржа

                                                  Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроресурс"

            третя особа          Товариство з обмеженою відповідальністю “Професіонал”

 про                                                  визнання результатів торгів недійсними та визнання біржового контракту недійсним

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2007 позов задоволено повністю. Визнано недійсними результати торгів (конкурсу), проведеного 08.02.2006 року Київською універсальною біржею, на яких було виставлено право на інвестування об'єктів нерухомого майна, що знаходяться за адресами: м. Київ, вул. Володимиро-Либідська, буд. 16, загальною площею 238,4 кв.м., та 436,4 кв.м., м. Київ, вул. Первомайського, буд. 3, загальною площею 167,0 кв.м., м. Київ, вул. Коцюбинського, буд. 9, загальною площею 185,3 кв.м., м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 42, загальною площею 404,9 кв.м., м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 11, загальною площею 171,9 кв.м., м. Київ, вул. Горького, буд. 124-128, загальною площею 186,1 кв.м., і за результатами яких, конкурсом був визначений інвестор - Товариство з обмеженою відповідальністю “Євроресурс”. Визнано недійсним біржовий контракт від 08.02.2006 року Київської універсальної біржі про купівлю-продаж права на інвестування об'єктів нерухомого майна, укладеного між членом біржі ВКФ “Анатоль+” в особі брокера Чудлі С.О., діючої в інтересах Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України та членом біржі П.П. Шпатаков В.І. в особі брокера Шпатакова В.І., діючого в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю “Євроресурс”.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Євроресурс” (відповідач-3) звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та припинити провадження у справі. Відповідач-3 вважає, що рішення прийняте без повного з'ясування обставин, що мають суттєве значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Державне житло-комунальне підприємство Національної академії наук України (відповідач-1) надало відзив на апеляційну скаргу в якому просить задовольнити апеляційну скаргу, а рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2007 скасувати прийнявши нове рішення яким припинити провадження у справі.

Товариство з обмеженою відповідальність “Профісіонал” (третя особа) надало відзив на апеляційну скаргу в якому просить оскаржувальне рішення зашити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Приватне підприємство “Фірма Е.І.В. Плюс” (позивач) відзив на апеляційну скаргу не надав, але представник позивач просить у судовому засіданні рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2007 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення

19.07.2007 представником відповідача-1 у судовому засіданні було заявлено заяву про відвід колегії суддів. У зв'язку з тим, що раніше 17.07.2007 представником відповідача-3 було подана заява про відвід колегії суддів і яка була розглянута заступником голови Київського апеляційного господарського суду та ухвалою від 19.07.2007 залишена без задоволення, тому зазначена заява колегією суддів вважається такою, що направлена на затягування розгляду справи.

Апеляційна інстанція переглядає справу відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та третьої особи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, прийшов до наступного.

01.03.2002 року між ТОВ “Фірма “Е.І.В” та відповідачем-1 було укладено типовий договір оренди № 18 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності та знаходиться на балансі установ, організацій, підприємств НАН України.

Відповідно до п. 1.1 договору оренди, відповідач-1 передав, а ТОВ “Фірма “Е.І.В” прийняло у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежиле приміщення, площею 294,4 кв.м., яке розміщено за адресою: м. Київ, вул. Горького, 124-128, на першому поверсі житлового будинку, що знаходиться на балансі Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України.

Даний договір погоджений Постановою Бюро Президії Національної академії наук України № 273 від 13.10.2000 року.

Згідно до п. 10.1 договору оренди, було укладено до 31 грудня 2005 року включно.

Відповідно до акту № 1 приймання-передачі орендованого майна від 01.03.2002, відповідачем-1 передано ТОВ “Фірма “Е.І.В” частину орендованого нежилого приміщення, загальною площею 38,4 кв.м., за адресою м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 124-128.

Актом № 2 приймання-передачі орендованого майна від 01.11.2002, відповідачем-1 передано ТОВ “Фірма “Е.І.В” частину орендованого нежилого приміщення, загальною площею 159,2 кв.м., та майданчик під фронтоном, площею 98,6 кв.м., за адресою м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 124-128.

02.04.2003 між відповідачем-1 та ТОВ “Фірма “Е.І.В” було укладено угоду № 1 про внесення змін до типового договору оренди № 18 від 01.03.2002. Відповідно до умов угоди № 1, сторони дійшли згоди пункт 10.1. типового договору оренди № 18 від 01.03.2002 року викласти в наступній редакції: “Цей договір укладено строком на 8 років та 10 місяців, що діє з 1 березня 2002 року до 31 грудня 2010 року”.

Продовження строку оренди було попередньо погоджено Постановами Бюро Президії Національної академії наук України № 318 від 20.12.2002 року та № 46 від 28.02.2003 року.

25.05.2004 позивач, відповідач-1 та ТОВ “Фірма “Е.І.В” уклали угоду № 2 про заміну правонаступником орендаря за Типовим договором оренди № 18 від 01.03.2002. Предметом даної угоди є заміна правонаступником - позивачем орендаря за Типовим договором оренди № 18 від 01.032002 - ТОВ “Фірма “Е.І.В”. Підставою для заміни сторони у договорі оренди стала реорганізація орендаря, в результаті якої з ТОВ “Фірма “Е.І.В” виділено Приватне підприємство “Фірма “Е.І.В. Плюс” в частині прав і обов'язків по Типовому договору оренди № 18 від 01.03.2002 року, укладеному між відповідачем-1 та ТОВ “Фірма “Е.І.В” та погодженому Постановою Бюро Президії Національної академії наук України № 273 від 13.10.2000 року, та Угоді № 1 від 02.04.2003 року про внесення змін до вищезазначеного договору оренди, акту № 1 приймання - передачі орендованого майна від 01.03.2002 року, акту № 2 приймання - передачі орендованого майна від 01.11.2002 року.

04.11.2005 року керуючим санацією відповідача-1 Лецканом В.Л. було направлено позивачу листа № 2174, у якому керуючий санацією відповідача-1 запропонував позивачу підписати Доповнення до договору оренди № 18 від 01.03.2002 року, якими внести зміни в частині розміру орендної плати, а у разі ухилення чи відмови від підписання вказаних доповнень відповідач-1 буде змушений розірвати договір оренди № 18 від 01.03.2002 року як такий, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а також наносить прямі збитки орендодавцю.

Частиною десятої ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, керуючий санацією в тримісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва по справі № 43/211 від 11.03.2005 року, рішення про санацію Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України прийнято.

Таким чином, керуючий санацією Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України мав право відмовитися від виконання договорів цього підприємства, у тому числі і договору оренди, не пізніше 12.06.2005 року.

Після спливу цього строку одностороння відмова від виконання договору оренди за загальним правилом, встановленим ст. 526 ЦК України, не допускається. Частиною 1 ст. 21 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” також встановлено, що зміна розміру орендної плати може бути за погодженням сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1 не доведено наявність істотної зміни стану об'єкта оренди, а також інших випадків, встановлених законодавчими актами України, що можуть бути підставами для односторонньої зміни розміру орендної плати.

Виходячи з вище наведеного, договір оренди є чинним для позивача та відповідача 1.

Між членом біржі ВКФ “Анатоль+” в особі брокера Чудлі С.О., діючої в інтересах Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України та членом біржі ПП Шпатаков В.І. в особі брокера Шпатакова В.І., діючого в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю “Євроресурс”, в результаті проведених біржових торгів 08.02.2006 року укладено біржовий контракт, згідно з яким відповідач-1 передає, а відповідач-3 приймає (набуває) право на інвестування частини майна відповідач-1 - нежитлові приміщення, що знаходяться за адресами: м. Київ, вул. Володимире-Либідська, 16, загальною площею 238,4 кв.м., та 436,4 кв.м., м. Київ, вул. Первомайського, 3, загальною площею 167,0 кв.м., м. Київ, вул. Коцюбинського, 9, загальною площею 185,3 кв.м., м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 42, загальною площею 404,9 кв.м., м. Київ, вул. Рейтарська, 11, загальною площею 171,9 кв.м., м. Київ, вул. Горького, 124-128, загальною площею 186,1 кв.м.

Як вбачається з матеріалів справи, біржові торги, проведені 08.02.2006 року відповідачем-2, на яких було виставлено право на інвестування об'єктів нерухомого майна, за результатами яких конкурсом був визначений інвестор – відповідач-3, проведені з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема положень ст. 20 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, якими передбачено продаж майна боржника лише після затвердження плану санації та тільки на конкурентних засадах.

Отже, біржовий контракт був укладений до затвердження плану санації відповідача-1 ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2006 по справі № 43/211, та передбачав набуття права власності на майно після затвердження плану санації, тобто покупець частини майна відповідача-1 був визначений до затвердження плану санації.

Відповідно до ч. 2 ст. 777 ЦК України, наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Таким чином апеляційний господарський суду вважає, що біржовим контрактом порушені права позивача, як орендаря, на переважне (пріоритетне) право придбання майна, що є предметом оренди.

Відповідно до умов біржового контракту відповідачу-3 передаються об'єкти нерухомого майна для інвестування за 6 500 000,00 грн., які відповідач-3 зобов'язується перерахувати на рахунок відповідача-1 за певним графіком.

Частиною 5 ст. 7 Закону України “Про інвестиційну діяльність” інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, зміст права власності становить права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Отже по суті за біржовим контрактом відповідач-3 придбав у власність об'єкти нерухомого майна - нежитлові приміщення, що знаходяться за адресами: м. Київ, вул. Володимире-Либідська, 16, загальною площею 238,4 кв.м., та 436,4 кв.м., м. Київ, вул. Первомайського, 3, загальною площею 167,0 кв.м., м. Київ, вул. Коцюбинського, 9, загальною площею 185,3 кв.м., м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 42, загальною площею 404,9 кв.м., м. Київ, вул. Рейтарська, 11, загальною площею 171,9 кв.м., м. Київ, вул. Горького, 124-128, загальною площею 186,1 кв.м., з порушенням прав позивача як орендаря приміщення за адресою: м. Київ, вул. Горького, 124-128, загальною площею 186,1 кв.м., на першочергове придбання цього приміщення.

Як вбачається з витягу з протоколу № 1 засідання комітету кредиторів від 02.12.2005 року, комітет кредиторів затвердив проект санації, який передбачав відчуження на конкурсних засадах частини майна боржника –відповідача-1 шляхом проведення конкурсу між потенційними інвесторами. Конкурс буде провадитися на таких умовах: майно, призначене для продажу, є неподільним та надається на продаж як одне неподільне ціле, а саме нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Володимиро-Либідська, 16, загальною площею 238,4 кв.м., та 436,4 кв.м., м. Київ, вул. Первомайського, 3, загальною площею 167,0 кв.м., м. Київ, вул. Коцюбинського, 9, загальною площею 185,3 кв.м., м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 42, загальною площею 404,9 кв.м., м. Київ, вул. Рейтарська, 11, загальною площею 171,9 кв.м., м. Київ, вул. Горького, 124-128, загальною площею 186,1 кв.м. Ця умова була дотримана і при укладенні біржового контракту.

Частинами 2, 5 ст. 48 Закону України “Про власність” власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. Ця особа має право на захист свого володіння також від власника.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Отже, визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України

Як визначено частиною першою статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується відповідача-3, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2007 року.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю “Євроресурс” не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2007 було прийнято з повним з'ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи та без порушення норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до викладеного та керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Євроресурс” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2007 у справі № 22/283 без зміни.

Матеріали справи № 22/283 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Моторний О.А.

 Судді                                                                                          Кошіль В.В.

                                                                                          Вербицька О.В.