Постанова

від 27.11.2007 по справі 26/387

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/387

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 27.11.2007                                                                                           № 26/387

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Білий М.М. – представник за дов. № 11-2/2148 від 01.10.2007р.;

 від відповідача -Яблонська О.В. – представник за дов. № 154/2007 від 26.02.2007р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне науково-виробниче підприємство "Синапс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 11.10.2007

 у справі № 26/387  

 за позовом                               Відкрите акціонерне товариство "Смілянський цукровий комбінат"

 до                                                   Приватне науково-виробниче підприємство "Синапс"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 25171,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Відкрите акціонерне товариство „Смілянський цукровий комбінат” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного науково–виробничого підприємства „СИНАПС” про стягнення з останнього 25171,06 грн. заборгованості, з них: 21326,53 грн. - основного боргу, 741,46 грн.-  3% річних, 3103,07 грн. - збитків від інфляції.

          Рішенням господарського суду міста Києва від 11.10.2007р. у справі № 26/387 позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 21326,53 грн. основного боргу, 213,26 грн. державного мита та 99,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що в частині стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції слід відмовити, оскільки відповідач не мав перед

позивачем ніяких грошових зобов'язань в розумінні ст. 625 ЦК України.

Також суд першої інстанції вважає безпідставним твердження представника відповідача про те, що строк виконання зобов'язання сторонами не був обумовлений, оскільки в рахунку-фактурі №СН-000244 від 18.05.2006 р. зазначений строк поставки 1 місяць з моменту оплати.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням господарського суду міста Києва, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2007 р. в частині стягнення з Приватного науково-виробничого підприємства „СИНАПС” на користь Відкритого акціонерного товариства „Смілянський цукровий комбінат” 21326,53 грн. боргу, 213,26 грн. державного мита, 99,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Відкритому акціонерному товариству „Смілянський цукровий комбінат” відмовити повністю.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2007 р. № 26/387, апеляційна скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

            Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті рішення місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права.

          Також заявник зазначає, що суд першої інстанції не вірно зазначив у своєму рішенні, що строк поставки був зазначений у рахунку-фактурі  № СН-000244 від 18.05.2006р. і становить 1 місяць з моменту оплати. На думку заявника, строк виконання зобов'язання сторонами не був обумовлений, оскільки умова про строк поставки в 1 місяць з моменту оплати не надрукована, як власне весь рахунок, а написана на рахунку-фактурі від руки та не засвідчена належним чином.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на те, що господарський суд міста Києва при розгляді справи в повному обсязі з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні господарського суду, відповідають обставинам справи та судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд

                                             Встановив:

          В силу ст. ст. 11, 509 ЦК України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

          Як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, 18.05.2006 р. приватним науково-виробничим підприємством „СИНАПС” (далі – відповідач) був виставлений Відкритому акціонерному товариству „Смілянський цукровий комбінат” (далі – позивач) рахунок-фактура №СИ-000244 (аркуш справи 4) на оплату блоку системи запалення арт. № 304214 та проведення  пуско-налагоджувальних робіт на суму 21326,53 грн. з ПДВ.

          На підставі виставленого рахунку позивач 23.05.2006 р. перерахував згідно платіжного доручення № 21 (аркуш справи 5) відповідачу 21326,53 грн.

          Суд першої інстанції правомірно вказав, що станом на 20.08.2007р. блок системи запалення арт. №304 не був поставлений позивачу (як і роботи по проведенню пусконалагоджувальних робіт) і грошові кошти не були повернуті.   

          Згідно зі ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.  

          Київський апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що умова про строк поставки  1 місяць з моменту оплати (яка, як стверджує позивач, узгоджена сторонами в рахунку-фактурі  № СН-000244 від 18.05.2006р) фактично не встановлена. Так, весь рахунок надруковано, а речення про строк дописане на рахунку-фактурі невстановленою особою від руки та не засвідчене належним чином; крім того, не зазначено якою саме із сторін зроблений цей напис (посадовою особою, повноважним представником, тощо), а тому не може бути прийняте судом в розумінні статей 32, 43 ГПК України  як належний доказ про встановлення строку виконання зобов'язання відповідачем.

          Отже, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що строк виконання зобов'язання сторонами не був обумовлений.

          Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Тоді як матеріали справи не містять вимоги позивача (заяв, листів, претензій і т.п.) до відповідача про виконання останнім зобов'язання із вказанням строку такого виконання, тому немає підстав стверджувати, що відповідач прострочив виконання зобов'язання.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          За таких обставин Київський апеляційний господарський суд вважає, що підстав для задоволення позову не має.           

          Крім того, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин ст. 665 ЦК України, згідно якої у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Вказана норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, що в силу п. 4 ч. 1 ст. 104 є підставою для скасування рішення.

          Також у судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду сторонами не було надано доказів того, що відповідач відмовився від передачі товару, а позивач вимагав таку передачу та виконання пусконалагоджувальних робіт.

Відповідно до ст.ст. 525,  526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться а відповідно до ст. 193 ГК України зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Наведені  норми свідчать, що відповідно до змісту зобов'язань, які виникли у відповідача, він повинен виконати зобов'язання в натурі - поставити блок систему запалення арт. № 304214 та виконати пусконалагоджувальні роботи на загальну суму 21326,53 грн. з ПДВ, а позивач має право вимагати таке виконання у будь-який час.

          Проте, згідно встановленого Київським апеляційним господарським судом, строк виконання такого зобов'язання не настав, тоді як факт подання даної позовної заяви не може вважатися доказом пред'явлення вимоги щодо виконання обов'язку в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України (аналогічна позиція міститься в п. 6 Інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 № 01-8/2351).           

          З огляду на викладене Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що правових підстав вимагати стягнення коштів станом на день звернення позивача з позовом до суду немає.

          Відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що в частині стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції слід відмовити, оскільки відповідач не мав перед позивачем ніяких грошових зобов'язань в розумінні ст. 625 ЦК України. Тому в цій частині рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

          Згідно п. 2, 4 ст. 104 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2007 р. № 26/387 в частині стягнення з відповідача 21326,53 грн. боргу, 213,26 грн. державного мита та 99,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягає скасуванню з підстав недоведеності обставин, які мають значення для справи, які а суд визнав встановленими та неправильного застосування норм матеріального права, на підставі п.2 ч. 1 ст. 103 ГПК слід прийняти  нове рішення в цій частині про відмову в позові.

Відповідно до частин 1, 5 ст. 49 ГПК України, при відмові в позові судові витрати покладаються - на позивача.

Таким чином, судові витрати покладаються за розгляд справи в першій інстанції  повністю на  позивача, а судові витрати за подання апеляційної скарги – також покладаються на позивача у зв'язку з її задоволенням.

Апелянт при зверненні до суду з апеляційною скаргою надмірно сплатив   19,37 грн. державного мита. Відповідно до ст. 8 Декрету КМ України „Про державне мито”   сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Рішення оскаржувалося в частині стягнення 21326,53 грн. боргу.           Отже, апелянт повинен був сплатити державне мито  в сумі 106,63 грн., а фактично сплатив 126,00 грн. Тому надлишково сплачене державне мито підлягає поверненню.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105, ГПК України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

  1. Апеляційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства „СИНАПС” задовольнити.

   2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2007 року у справі № 26/387 в частині стягнення з Приватного науково-виробничого підприємства  „СИНАПС” (03055, м. Київ, вул. Ванди Василевської, 7, код 24267073) на користь Відкритого акціонерного товариства „Смілянський цукровий комбінат” (20702, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Р. Люксембург, 6, код 00373563) 21326, 53 грн. боргу, 213,26 грн. державного мита 99,98 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу скасувати і прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

      В решті рішення залишити без змін.

      3.  Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Смілянський цукровий комбінат” (20702, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Р. Люксембург, 6,

код 00373563) на користь Приватного науково-виробничого підприємства  „СИНАПС” (03055, м. Київ, вул. Ванди Василевської, 7, код 24267073) 106,63 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

      4. Повернути Приватному науково-виробничому підприємству  „СИНАПС” (03055, м. Київ, вул. Ванди Василевської, 7, код 24267073) з державного бюджету України надмірно сплачене державне мито в розмірі 19,37 грн., згідно платіжного доручення № 979 від 31.10.2007 (наявне в матеріалах справи).

       5.   Видачу наказів та довідки на повернення державного мита доручити господарському суду міста Києва.

     6. Матеріали справи № 26/387 повернути до господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 03.12.07 (відправлено)