Постанова

від 18.04.2012 по справі 26/387

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2012 № 26/387

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Федорчука Р.В.

Ткаченка Б.О.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 18.04.2012 року

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Енергоринок» на рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2012 року,

у справі № 26/387 (суддя - Пінчук В.І.)

за позовом Державного підприємства «Енергоринок»

до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча

компанія «Енергоатом»

про визнання правочину про зарахування зустрічних однорідних

вимог недійсним

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.01.2012 року, в задоволені позовних вимог ДП «Енергоринок» до ДП НАЕК «Енергоатом» про визнання правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог недійсним - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 26.01.2012 року ДП «Енергоринок» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2012 року у справі № 26/387 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДП «Енергоринок» повністю. У своїх доводах скаржник посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 20.03.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду. 26.03.2012 року розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючого по справі на лікарняному. Ухвалою апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року після виходу головуючого судді з лікарняного, справу № 26/387 призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ДП НАЕК «Енергоатом» вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і таким, що ґрунтується на нормах закону.

У судовому засіданні 18.04.2012 року представник ДП «Енергоринок» надав суду свої пояснення по справі, в яких підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів викладених в ній та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДП «Енергоринок» повністю.

Представник ДП «Енергоринок» у судовому засіданні 18.04.2012 року також надав суду свої пояснення по справі в яких, поданий відзив на апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з доводами викладеними в ньому та просив суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду від 26.01.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

17.05.2011 року державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (відповідач) надіслало державному підприємству «Енергоринок» (позивачу) заяву про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.05.2011 року.

Відповідно до змісту зазначеної заяви відповідач заявив про припинення зобов'язань щодо сплати заборгованості ДП НАЕК «Енергоатом» перед ДП «Енергоринок» за куповану ним в ОРЕ електроенергію в сумі 1154,50 грн., внаслідок припинення зобов'язань ДП «Енергоринок» перед ДП НАЕК «Енергоатом» за договором ДЧОРЕ від 15.11.1996 року за електроенергію, відпущену останнім у січні 2006 року на загальну суму 1154,50 грн.

В результаті зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованість ДП «Енергоринок» перед ДП НАЕК «Енергоатом» за договором ДЧОРЕ від 15.11.1996 року за електроенергію відпущену ДП НАЕК «Енергоатом» у січні 2006 року, становить 55628434,29 грн., а заборгованість ДП НАЕК «Енергоатом» перед ДП «Енергоринок» в сумі 1154,50 грн. погашена у повному обсязі.

Листом № 01/74334 від 02.06.2011 року ДП «Енергоринок» повідомило ДП НАЕК «Енергоатом» про те, що позивач не може дати згоди на припинення зобов'язань шляхом зарахування однорідних вимог за куплену в ОРЕ електроенергію, оскільки це порушуватиме порядок розрахунків за електричну енергію.

У грудні 2011 року ДП «Енергоринок» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ДП НАЕК «Енергоатом» про визнання недійсним правочину по зарахуванню зустрічних однорідних вимог. Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав на те, що заява ДП НАЕК «Енергоатом» по зарахуванню зустрічних однорідних вимог суперечить порядку проведення розрахунків на ОРЕ, що закріплений Законом України «Про електроенергетику», а також не відповідає положенням постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення державного підприємства «Енергоринок» № 755 від 5 травня 2000 року.

Як зазначалося раніше, рішенням господарського суду міста Києва від 26.01.2012 року у задоволенні зазначеного позову ДП «Енергоринок» про визнання недійсним правочину по зарахуванню зустрічних однорідних вимог відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вказаного позову погоджується, виходячи з наступного.

Згідно ст. 601 Цивільного кодексу України припинення господарських зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог здійснюється за заявою однієї із сторін.

Відповідно до вимог п. 5 ст. 602 ЦК України зарахування зустрічних однорідних вимог не допускається, зокрема, у інших випадках, встановлених договором або законом.

Судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що у розумінні ч. 1 ст. 601 ЦК України однорідність вимог, які можуть підлягати зарахуванню, полягає у тому, що зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду. У зв'язку із зазначеним зарахування як спосіб припинення застосовується до зобов'язань з передачі родових речей, зокрема грошей. Згідно із чинним законодавством правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, проте не стосується підстави виникнення такої вимоги.

Отже, чинним законодавством не заборонене зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо). При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема у постановах від 13.10.2011 року по справі № 57/173, від 24.11.2011 року по справі № 26/86пд/2011, від 22.02.2012 року по справі № 31/272.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що зобов'язання сторін у справі № 26/387 є грошовими та однорідними за своїм матеріальним змістом, а, отже, можуть бути зараховані згідно із ст. 601 ЦК України.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про електроенергетику» купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, а також на вітроелектростанціях, незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється. Оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору.

Відповідно до заяви по зарахуванню зустрічних однорідних вимог відповідач зазначив, що борг ДП «Енергоринок» перед ДП НАЕК «Енергоатом» за договором ДЧОРЕ від 15.11.1996 року за електроенергію відпущену ДП НАЕК «Енергоатом» у січні 2006 року становить 55628434,29 грн., а заборгованість ДП НАЕК «Енергоатом» перед ДП «Енергоринок» в сумі 1154,50 грн. погашена у повному обсязі.

Як вірно вказав суд першої інстанції, порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії встановлений ст. 151 Закону України «Про електроенергетику». Порядок передбачає, що для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електроенергію енергопостачальники, які здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії, яким є позивач, відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання (до 2002 року - розподільчі рахунки). Такі рахунки призначені для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії. Зокрема, перерахування коштів енергогенеруючим компаніям та іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які проводять продаж електричної енергії на оптовому ринку, здійснюється уповноваженим банком з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії відповідно до алгоритму (порядку розподілу коштів), встановленого Національною комісією регулювання електроенергетики України. На оптового постачальника електричної енергії покладено обов'язок забезпечити інформування учасників оптового ринку електричної енергії про стан проведення розрахунків.

Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновкам суду першої інстанції про те, що Законом України «Про електроенергетику» передбачено порядок здійснення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричну енергію. При цьому, як вірно вказав місцевий господарський суд, у Законі відсутні будь-які положення щодо заборони припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

До того ж, відсутня така заборона і в постанові Кабінету Міністрів України «Про утворення державного підприємства «Енергоринок» № 755 від 05.05.2000 року. Абзацом 3 п. 6 вказаної постанови Кабінету Міністрів України передбачені, зокрема, випадки розрахунків за куповану на оптовому ринку електричної енергії шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно із законодавством.

Судова колегія звертає увагу, що у відповідності до п. 6 даної постанови Кабінету Міністрів України встановлено, що розрахунки за електричну енергію, придбану на оптовому ринку, та за спожиту електричну енергію проводяться виключно у грошовій формі.

Як зазначалося вище, відповідач, заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог вказав, що борг ДП «Енергоринок» перед ДП НАЕК «Енергоатом» за договором ДЧОРЕ від 15.11.1996 року за електроенергію відпущену ДП НАЕК «Енергоатом» у січні 2006 року становить 55628434,29 грн., а заборгованість ДП НАЕК «Енергоатом» перед ДП «Енергоринок» за судовими рішеннями -1154,50 грн. Отже, як борг відповідача перед позивачем, так і в свою чергу борг позивача перед відповідачем є грошовим. У розумінні ч. 1 ст. 601 ЦК України однорідність вимог, які можуть підлягати зарахуванню, полягає у тому, що зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду. У зв'язку із зазначеним зарахування як спосіб припинення застосовується до зобов'язань з передачі родових речей, зокрема грошей. Згідно із чинним законодавством правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, проте не стосується підстави виникнення такої вимоги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що зобов'язання сторін у справі № 26/387 є грошовими та однорідними за своїм матеріальним змістом, а, отже, можуть бути зараховані згідно із ст. 601 ЦК України.

Грошові вимоги вважаються однорідними вимогами незалежно від підстави виникнення такої вимоги. На такому висновку акцентує свою увагу Вищий господарський суд України, зокрема у постановах від 13.10.2011 року по справі № 57/173, від 24.11.2011 року по справі № 26/86пд/2011, від 22.02.2012 року по справі № 31/272.

В відповідно до ст. 215 ЦК України (надалі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ДП «Енергоринок» та вважає, що заява ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.05.2011 року відповідає вимогам чинного законодавства і зокрема Закону України «Про електроенергетику». Доказів невідповідності спірного правочину іншим вимогам чинного законодавства, зокрема ст.602 ЦК України, ні під час розгляду справи у суді першої інстанції ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивачем не надано.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ДП «Енергоринок» не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2012 року прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ДП «Енергоринок» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2012 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Енергоринок» на рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2012 року у справі № 26/387 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2012 року у справі № 26/387 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 26/387 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Федорчук Р.В.

Ткаченко Б.О.