Постанова

від 26.04.2011 по справі 15/49-09-1802

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/49-09-1802

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"26" квітня 2011 р. Справа № 15/49-09-1802

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.    

(відповідно до розпорядження голови суду від 21.04.2011р. №282 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Павлюк О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: Леснік О.С., директор

                              Ігнатов К.О., довіреність від 17.02.2011р. №3/3-0109

                              Діброва Ю.М., довіреність від 09.03.2011р. №3/3-0150

                              Лисенко О.П., довіреність від 17.02.2011р. №3/3-0112

від відповідача-2: Лисенко О.П., директор

                              Діброва Ю.М., довіреність від 03.03.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного підприємства „Силаум” та Державного підприємства „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом”

на рішення господарського суду Одеської області від 22 лютого 2011 року

у справі №15/49-09-1802

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Економіко-правова компанія „Силаум”

до відповідачів: 1. Державного підприємства „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом”;                      

                                 2. Приватного підприємства „Силаум”

про стягнення 111252,05 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Економіко-правова компанія „Силаум” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” про стягнення 97821,69 грн., а саме: 65000 грн. заборгованості по виплаті вкладу в договір сумісної діяльності у формі простого товариства №1 від 04.01.2005р.; 222,58 грн. плати за користування грошовими коштами позивача, що нарахована відповідно до протоколу засідання ради спільної діяльності (далі - ради ДСД) №36/07 від 01.08.2007р.; 2295,84 грн. індексу інфляції, який нараховано відповідно до протоколу засідання ради ДСД №36/07 від 01.08.2007р.; 4314,65 грн. плати за користування грошовими коштами позивача відповідно до протоколу засідання ДСД б/н від 18.12.2007р. та 25988,62 грн. індексу інфляції відповідно до протоколу засідання ДСД б/н від 18.12.2007р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.06.2009р. до участі у справі №15/49-09-1802 в якості іншого відповідача було залучено Приватне підприємство „Силаум”.

В ході розгляду справи позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про зміну позовних вимог (а.с. 10-12 т.ІІ), згідно з якою просив суд стягнути з ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інституту морського флоту України з дослідним виробництвом” на користь ТОВ „ЕПК „Силаум” 103387,05 грн., а саме: 65000 грн. заборгованості по виплаті вкладу; 222,58 грн. плати за користування грошима позивача, що нарахована відповідно до протоколу засідання ради ДСД №36/07 від 01.08.2007р.; 2295,84 грн. індексу інфляції відповідно до протоколу засідання ради ДСД №36/07 від 01.08.2007р.; 4314,65 грн. плати за користування грошима позивача відповідно до протоколу засідання ДСД б/н від 18.12.2007р.; 25988,62 грн. індексу інфляції відповідно до протоколу засідання ДСД б/н від 18.12.2007р.; 1634,80 грн. плати за користування грошима позивача, що нарахована за період з 1 квітня 2009 року до 1 лютого 2010 року; 3930,56 грн. індексу інфляції за період з 1 квітня по 31 грудня 2009 року.

21.02.2011р. ТОВ „ЕПК „Силаум” подало до суду заяву про зміну позовних вимог (а.с. 134-136 т.ІІ), яка по суті є заявою про збільшення позовних вимог та згідно з якою позивач просив суд стягнути з ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” на користь ТОВ „ЕПК „Силаум” 111252,05 грн., зокрема: заборгованість ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” перед ТОВ „ЕПК „Силаум” по виплаті вкладу в сумі 65000 грн.; плату за користування грошима позивача, нараховану відповідно до протоколу засідання ради ДСД №36/07 від 01.08.2007р. в сумі 222,58 грн.; інфляційні втрати відповідно до протоколу засідання ради ДСД №36/07 від 01.08.2007р. в сумі 2295,84 грн.; плату за користування грошима позивача відповідно до протоколу засідання ДСД від 18.12.2007р. в сумі 4314,65 грн.; інфляційні втрати відповідно до протоколу засідання ДСД від 18.12.2007р. в сумі 25988,62 грн.; плату за користування грошима позивача, нараховану за період з 01.04.2009р. до 01.02.2010р. в сумі 1634,80 грн.; інфляційні втрати за період з 01.04.2009р. по 31.12.2009р. в сумі 3930,56 грн.; плату за користування грошима позивача, нараховану за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. в сумі 1950 грн.; інфляційні втрати за 2010р. в сумі 5915 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22 лютого 2011 року у справі №15/49-09-1802 (суддя Петров В.С.) позов ТОВ „ЕПК „Силаум” задоволено. З ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” на користь позивача стягнуто 65000 грн. заборгованості ДСД по виплаті вкладу, 8122,03 грн. - 3% річних, 38130,02 грн. інфляційних втрат, 1112,52 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що на засіданні Ради ДСД 18.12.2007р. учасниками було вирішено повернути залишок внеску позивача у ДСД в розмірі 300000 грн. в строк до 06.03.2008р. Однак, позивачу було повернуто лише 235000 грн., що підтверджується відповідачем - ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом”, який у відзиві на позов визнав наявність у нього як управної сторони спільної діяльності обов'язку по поверненню позивачу залишку вкладу в сумі 65000 грн. Таким чином, враховуючи те, що позивачу не було повернуто залишок вкладу в сумі 65000 грн. у встановлений строк, місцевий господарський суд визнав цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення вказаної суми коштів. Окрім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач-2 (ПП „Силаум”), в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ „ЕПК „Силаум”, з посиланням при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Апеляційна скарга ПП „Силаум” була прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Савицький Я.Ф., Михайлов М.В., про що 15.03.2011р. винесено відповідну ухвалу.

Також не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач-1 (ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом”), в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ „ЕПК „Силаум”, з посиланням при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Апеляційна скарга ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” була прийнята до провадження колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Савицький Я.Ф., Михайлов М.В. та призначена для сумісного розгляду з апеляційною скаргою ПП „Силаум”, про що 15.03.2011р. винесено відповідну ухвалу.

Відповідно до розпорядження голови суду від 21.04.2011р. №282 справа №15/49-09-1802 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Михайлов М.В., Ярош А.І.

У судових засіданнях представники ПП „Силаум” підтримали вимоги, викладені в своїй апеляційній скарзі і наполягали на їх задоволенні, та водночас погодились з апеляційною скаргою ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом”.

Представники ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” у судових засіданнях підтримали вимоги, викладені в своїй апеляційній скарзі і наполягали на їх задоволенні, та водночас погодились з апеляційною скаргою ПП „Силаум”.

Представники позивача (ТОВ „ЕПК „Силаум”) у судовому засіданні 12.04.2011р. надали пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційними скаргами ПП „Силаум” та ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом”, просить залишити їх без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, з підстав, викладених у поясненнях щодо доводів апеляційної скарги (відзиві на апеляційну скаргу), наданих до апеляційного господарського суду 11.04.2011р. за вх.№882/11-Д2.

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 26.04.2011р., про що сторони повідомлені належним чином.

У судове засідання 26.04.2011р. представники позивача (ТОВ „ЕПК „Силаум”) не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать підписи представників позивача на розписках про оголошення перерви у судовому засіданні від 12.04.2011р., а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційні скарги ПП „Силаум” та ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” за відсутністю представників позивача у судовому засіданні 26.04.2011р.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційних скарг ПП „Силаум” та ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом”, з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що 04 січня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Економіко-правова компанія „Силаум” та Державним підприємством „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” було укладено договір №01 про спільну діяльність у формі простого товариства, відповідно до п.1.1 якого сторони договору зобов'язались спільно діяти без створення юридичної особи на підставі об'єднання вкладів (просте товариство) для досягнення господарської мети - отримання прибутку шляхом:

- виробництва та реалізації продукції виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання;

- придбання у спільне користування об'єктів основних фондів;

- співробітництва в галузі реконструкції та модернізації інфраструктури спільного виробництва з метою підвищення  виробництва праці, а також створення умов праці, що відповідають нормативно-технічним вимогам України.

Територією здійснення спільної діяльності є територія, що належить ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” (п.1.2 договору).

Відповідно до розділу 2 договору про спільну діяльність керівництво спільною діяльністю покладено на ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” (п.2.1 договору). Координацію спільною діяльністю здійснює Рада спільної діяльності, яка призначається спільним наказом сторін та складається із 4 представників - по два від кожної зі сторін.

Обов'язки сторін договору викладені в розділі 3 договору про спільну діяльність. Зокрема, учасники спільної діяльності прийняли на себе обов'язки своєчасно та у повному обсязі внести вклади у спільну діяльність (п.3.1.5 договору).

До того ж, позивач прийняв на себе обов'язки, зокрема, здійснювати матеріально-технічне забезпечення спільної діяльності по узгодженню з ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” у відповідності з умовами цього договору (п.3.3.4 договору); здійснювати інвестування у спільну діяльність відповідно до чинного законодавства (п.3.3.5 договору); перерахувати у строки, обумовлені в додатку №4 до договору, грошові кошти в сумі, що вказана в додатку №2 до договору, в якості вкладу у спільну діяльність (п.3.3.8 договору).

Згідно з п.5.1 договору про спільну діяльність та додатків №1 та №2 до договору вкладом ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” є право користування майном (нерухомістю та іншими основними засобами), що належать державному підприємству не на праві власності, а на праві оперативного управління. Згідно з оцінкою вартість вкладу ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” визначена в сумі 1500000 грн. Вкладом ТОВ „ЕПК „Силаум” у спільну діяльність є грошові кошти.

За п.5.12 договору використання грошового вкладу кожної із сторін здійснюється виключно на цілі, визначені у п.1.1 договору.

Пунктом 6.1 розділу 6 договору про спільну діяльність передбачено, що вироблена в результаті спільної діяльності продукція та отримані від такої діяльності доходи є спільною дольовою власністю сторін. Внесені учасниками майно та грошові кошти, якими вони володіли на інших підставах, ніж на праві власності, використовуються в інтересах сторін.

Кожна із сторін має право самостійно розпорядитись своєю долею в спільній дольовій власності (п.6.4 договору).

Відповідно до п.7.3 розділу 7 договору про спільну діяльність прибуток, отриманий (нарахований) в результаті здійснення спільної діяльності, розподіляється між учасниками пропорційно задекларованим в договорі вкладам, підтвердженим відповідними розрахунками з урахуванням вартості вкладів у спільну діяльність, вказаним в додатках №1 та №2. З моменту підписання договору розподіл прибутку здійснюється пропорційно фактично внесеним вкладам до повного внесення позивачем свого вкладу.

Зазначений порядок розподілу прибутку обов'язково коригується з рахуванням зміни вкладів сторін, що оформляється додатковою угодою до договору (п.7.4 договору).

Розділом 14 договору про спільну діяльність передбачені умови припинення дії договору та розподілу майна, що було передане у спільне користування та що є у спільній власності учасників спільної діяльності. Так, відповідно до п.14.3 договору у випадку припинення дії договору про спільну діяльність майно, що було передане у спільне користування, повертається стороні, яка передала це майно, без винагороди. Розподіл майна, що є у спільній власності сторін, а також спільних прав вимоги, які виникли за період дії договору, здійснюється у порядку, встановленому чинним законодавством.

Укладеною між сторонами по справі угодою від 04.11.2005р. про внесення змін до договору №01 від 04.01.2005р. до участі у спільній діяльності було залучено  третю сторону - ПП „Силаум”, у зв'язку з чим у вказаний договір №01 від 04.01.2005р. були внесені відповідні зміни, у тому числі щодо розмірів вкладів.

Додатковою угодою №2 від 25.04.2006р. до договору про спільну діяльність №01 від 04.01.2005р. були внесені зміни в частині визначення розміру вкладів у спільну діяльність. Так, розмір вкладу ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” склав 1364129 грн. (50%), розмір вкладу позивача - ТОВ ЕПК „Силаум” - 914129 грн. (33,5%), розмір вкладу ПП „Силаум” - 450000 грн. (16,5%).

З матеріалів справи вбачається, що за період 2005-2007 рр. сторонами внесено вклади у наступному розмірі: ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” - 1364129 грн.; ТОВ „ЕПК „Силаум” - 812000 грн.; ПП „Силаум” - 450000 грн.

У липні 2007 року позивач (ТОВ „ЕПК „Силаум”) звернувся до учасників спільної діяльності із заявою про зменшення розміру вкладу у спільну діяльність на 512000 грн.

На Раді ДСД (протокол №36/07 від 01.08.2007р.) було прийнято рішення задовольнити заяву ТОВ „ЕПК „Силаум” та провести відповідні виплати у наступні строки: до 03.08.2007р. - 250000 грн., до 01.10.2007р. - 162000 грн., до 31.12.2007р. - 100000 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що перерахування коштів на рахунок позивача (ТОВ „ЕПК „Силаум”) було здійснено з частковим простроченням платежів, в повному обсязі у термін до 14.01.2008р. Відповідні зміни розміру вкладів було зафіксовано у додаткових угодах до договору №01 від 04.01.2005р.

06 грудня 2007 року ТОВ „ЕПК „Силаум” звернулось із заявою про вихід зі складу учасників договору про спільну діяльність №1 від 04.01.2005р. та повернення залишку вкладу.

18.12.2007р. сторонами ДСД, а саме: ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України”, ТОВ „ЕПК „Силаум” та ПП „Силаум”, було вирішено прийняти відмову ТОВ „ЕПК „Силаум” від подальшої участі в сумісній діяльності, внести відповідні зміни до договору від 04.01.2005р. та здійснити виплату залишку долі ТОВ „ЕПК „Силаум” в строк до 06.03.2008р. після підведення підсумків результатів спільної діяльності за звітний період з 01.02.2005р. по 31.12.2007р.

Протокол засідання учасників договору про спільну діяльність №01 від 04.01.2005р. підписаний 18 грудня 2007 року директором ТОВ „ЕПК „Силаум” Паєвим В.І.

В подальшому на розрахунковий рахунок позивача (ТОВ „ЕПК „Силаум”) було перераховано 235000 грн.

Вважаючи, що в результаті прийняття сторонами ДСД відмови ТОВ „ЕПК „Силаум” від подальшої участі в сумісній діяльності, у ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України” виникло перед ТОВ „ЕПК „Силаум” зобов'язання по поверненню вкладу у сумісну діяльність, розмір якого станом на 18.12.2007р. становив 300000 грн., позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом та уточненнями до нього, в якому просив стягнути з ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України” заборгованість по виплаті залишку вкладу в сумі 65000 грн.; нараховані на цю суму 3% річних як плата за користування грошима позивача та інфляційні втрати, які відповідно до останньої редакції позовних вимог вмістили: плату за користування грошима позивача відповідно до протоколу засідання ДСД від 18.12.2007р. в сумі 4314,65 грн.; інфляційні втрати відповідно до протоколу засідання ДСД від 18.12.2007р. в сумі 25988,62 грн.; плату за користування грошима позивача, нараховану за період з 01.04.2009р. до 01.02.2010р. в сумі 1634,80 грн.; інфляційні втрати за період з 01.04.2009р. по 31.12.2009р. в сумі 3930,56 грн.; плату за користування грошима позивача, нараховану за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. в сумі 1950 грн.; інфляційні втрати за 2010р. в сумі 5915 грн.; та, окрім того, 3% річних в сумі 222,58 грн. як плата за користування грошима позивача та інфляційні втрати в сумі 2295,84 грн., нараховані за несвоєчасне виконання відповідачем (ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом”) грошових зобов'язань відповідно до протоколу засідання ради ДСД №36/07 від 01.08.2007р.

За вимогами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

За ч.2 ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Частиною 1 ст. 1132 ЦК України передбачено, що за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Відповідно до ч.1 ст. 1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

Внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом (ст. 1134 ЦК України).

За приписами ст. 1139 ЦК України прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Аналогічно розподіляються також витрати та збитки учасників (ст. 1137 ЦК України).

Таким чином, з моменту початку здійснення спільної діяльності вклад втрачає свою індивідуальну визначеність та його розмір в подальшому використовується лише для визначення частки (долі) у спільному майні, доходах та витратах.

Окрім того, аналіз правовідносин, що виникають із спільної діяльності, приводить до висновків, що учасник спільної діяльності у формі простого товариства має право на одержання: 1) частки (долі) у спільному майні; 2) частки (долі) прибутку, а також обов'язок сплачувати частку (долю) витрат та збитків спільної діяльності.

Таким чином, поняття „вкладу” („внеску”) не є тотожнім поняттю „частки” („долі”).

Предметом позову ТОВ „ЕПК „Силаум” є стягнення заборгованості по виплаті вкладу.

В обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ „ЕПК „Силаум” наводить протокол засідання Ради ДСД №36/07 від 01.08.2007р. та протокол б/н від 18.12.2007р. засідання учасників договору №01 про спільну діяльність у формі простого товариства.

Як вже було вказано вище, 18.12.2007р. сторони ДСД, а саме: ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України”, ТОВ „ЕПК „Силаум” та ПП „Силаум”, вирішили прийняти відмову ТОВ „ЕПК „Силаум” від подальшої участі в сумісній діяльності, внести відповідні зміни до договору від 04.01.2005 року та здійснити виплату залишку долі ТОВ „ЕПК „Силаум” в строк до 06.03.2008р. після підведення підсумків результатів спільної діяльності за звітний період з 01.02.2005р. по 31.12.2007 р.

Таким чином, 18.12.2007р. рішення про повернення вкладу ТОВ „ЕПК „Силаум” сторонами договору №1 від 04.01.2005р. про спільну діяльність у формі простого товариства не приймалось.

Окрім того, слід зазначити, що сторони договору, приймаючи 18.12.2008р. рішення про виплату залишку долі, пов'язували це з підсумками результатів спільної діяльності. Вказана обставина також підтверджує те, що у вказаному рішенні від 18.12.2008р. мова йде про частку (долю) у майні, оскільки для виплати внеску не потрібно взагалі робити висновки про результати діяльності за певний період.

Відповідно до ст. 1142 ЦК України учасник може зробити заяву про відмову від подальшої участі у безстроковому договорі простого товариства не пізніш як за три місяці до виходу з договору. Умова про обмеження права на відмову від безстрокового договору простого товариства є нікчемною.

При цьому вимогами ст. 1141 ЦК України встановлено, що договір простого товариства припиняється у разі, зокрема, відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників. У разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін. Поділ майна, що є у спільній власності учасників, і спільних прав вимоги, які виникли у них, здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом. Учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену індивідуальними ознаками, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів.

Таким чином, у розумінні ст.ст. 1141, 1142 ЦК України право учасника простого товариства на відмову від подальшої участі у договорі простого товариства, є безумовним. Обмеження цього права є недійсними, оскільки це право випливає з закону та є одним із прав учасника простого товариства. При цьому Закон встановлює певні обмеження щодо часу виходу з товариства, зобов'язуючи учасника повідомити товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлено статутом, адже реалізація учасником свого права на вихід з товариства може завдати серйозних втрат для товариства, оскільки учасник спільної діяльності у формі простого товариства, який виходить із товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у спільному майні товариства.

Як вбачається з умов договору про спільну діяльність №01 від 04.01.2005р. та вище перелічених норм чинного законодавства України майно учасників спільної діяльності, яким вони володіли на праві власності (у тому числі грошові кошти), внесене як внесок у спільну діяльність, а також вироблена в результаті спільної діяльності продукція та отримані від цієї діяльності доходи, є спільною частковою власністю сторін. У разі виходу учасника спільної діяльності у формі простого товариства із складу його учасників він має право на отримання частки у спільному майні, пропорційно його вкладу у спільну діяльність.

Згідно зі ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

За ст. 359 ЦК України плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтею 360 ЦК України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Відповідно до ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Зокрема, статтею 364 ЦК України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Відповідно до умов договору №01 від 04.01.2005р. про спільну діяльність у формі простого товариства вклад ТОВ „ЕПК „Силаум” був внесений грошовими коштами, які не відносяться до майна, визначеного індивідуальними ознаками, та які згідно додатку №8 до договору були призначені для придбання основних засобів та витрачання на цілі спільної діяльності як „оборотні кошти”. Як пояснили у судовому засіданні представники обох сторін, за період здійснення спільної діяльності (лютий 2005р. - грудень 2007р.) грошові кошти, які були внесені як вклад, були витрачені на цілі, передбачені п.1.1 договору, та трансформувались у готову продукцію, незавершене виробництво тощо, що є спільною частковою власністю учасників спільної діяльності.

Як вже було вказано вище, за домовленістю сторін, у тому числі за участю позивача (ТОВ „ЕПК „Силаум”), було вирішено прийняти відмову ТОВ „ЕПК „Силаум” від участі у договорі №01 про спільну діяльність у формі простого товариства від 04.01.2005р., у зв'язку з чим договір №01 по відношенню до нього припинив свою дію. Також за домовленістю сторін було вирішено здійснити виплату залишку долі (частки) ТОВ „ЕПК „Силаум” як учасника спільної діяльності, тобто долі (частки) у спільному майні. Зазначена домовленість сторін закріплена у протоколі засідання учасників договору про спільну діяльність №01 від 04.01.2005р., який сторони домовились вважати невід'ємною частиною договору (п.6 протоколу).

Ані вищезазначеними нормами чинного законодавства України, ані умовами договору №01 від 04.01.2005р. про спільну діяльність у формі простого товариства не передбачений обов'язок повернення грошового вкладу в натурі стороні, яка виходить із складу учасників договору про спільну діяльність. Законодавством передбачено лише право сторони на отримання грошової компенсації вартості спільного майна учасників спільної діяльності.

Таким чином, місцевим господарським судом були зроблені помилкові висновки про виникнення обов'язку ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” з повернення ТОВ „ЕПК „Силаум” грошового вкладу в натурі, адже позивач має право не на повернення свого вкладу у спільну діяльність, а на виплату залишку долі (частки) ТОВ „ЕПК „Силаум” як учасника спільної діяльності, тобто долі (частки) у спільному майні.

Між тим, в якості підстави для звернення з позовом до господарського суду ТОВ „ЕПК „Силаум” визначило стягнення не залишку долі (частки) у спільному майні простого товариства, а стягнення заборгованості по виплаті саме вкладу в договір сумісної діяльності у формі простого товариства

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.7 роз'яснень Вищого арбітражного суду №02-5/289 від 18.09.1997р. „Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України” (з подальшими змінами) визначено, що передбачені ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції, ця норма не застосовується під час розгляду справи в інших інстанціях, зазначені права можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи у першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд суду першої інстанції.

При цьому слід розуміти, що зміна предмету позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача, а зміна підстави позову - зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України визначені права господарського суду щодо прийняття рішення, а саме господарський суд, приймаючи рішення, має право: 1) визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; 2) виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони; 3) зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; 4) стягувати у доход Державного бюджету України із сторони, що порушила строки розгляду претензії, штраф у розмірі, встановленому статтею 9 цього Кодексу або у відповідності до законів, що регулюють порядок досудового врегулювання спорів у конкретних правовідносинах; 5) стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону; 6) відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У п.14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. №01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році” на питання, чи вправі господарський суд самостійно змінити позовні вимоги позивача чи спонукати сторони до уточнення позовних вимог, надана така відповідь: відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної ( в тому числі і судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначає зміну підстави або предмету позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача, пунктом 2 ст. 83 названого Кодексу передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання  заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.  

Таким чином, у господарського суду відсутнє право змінювати підставу або предмет позову при прийнятті рішення, зміна підстави або предмету позову є виключно правом позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „ЕПК „Силаум” не скористалось своїм правом на зміну підстави позову, наполягаючи на стягненні заборгованості саме з підстави неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по поверненню вкладу в договір сумісної діяльності у формі простого товариства, в той час як матеріалами справи встановлений факт відсутності у відповідача (ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом”) зобов'язань з повернення ТОВ „ЕПК „Силаум” грошового вкладу в натурі, що зумовлює скасування оскаржуваного рішення від 22.02.2011р. як такого, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняття нового рішення про відмову в позові в частині стягнення 65000 грн. основного боргу з підстав недоведеності заявлених позовних вимог.

Водночас слід зазначити, що за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо повернення вкладу ТОВ „ЕПК „Силаум” в позовній заяві та уточненнях до неї також нарахувало та просило стягнути з відповідача (ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом”) 3% річних як плату за користування грошима позивача та інфляційні втрати, які відповідно до останньої редакції позовних вимог вмістили: плату за користування грошима позивача відповідно до протоколу засідання ДСД від 18.12.2007р. в сумі 4314,65 грн.; інфляційні втрати відповідно до протоколу засідання ДСД від 18.12.2007р. в сумі 25988,62 грн.; плату за користування грошима позивача, нараховану за період з 01.04.2009р. до 01.02.2010р. в сумі 1634,80 грн.; інфляційні втрати за період з 01.04.2009р. по 31.12.2009р. в сумі 3930,56 грн.; плату за користування грошима позивача, нараховану за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. в сумі 1950 грн.; інфляційні втрати за 2010р. в сумі 5915 грн. Апеляційний господарський суд приходить до висновку, що оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем зобов'язань щодо повернення вкладу ТОВ „ЕПК „Силаум”, слід відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Разом з тим, відносно позовних вимог ТОВ „ЕПК „Силаум” в частині стягнення з відповідача (ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом”) 3% річних як плату за користування грошима позивача, нараховану відповідно до протоколу засідання ради ДСД №36/07 від 01.08.2007р. в сумі 222,58 грн.; та інфляційні втрати відповідно до протоколу засідання ради ДСД №36/07 від 01.08.2007р. в сумі 2295,84 грн. слід зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги розрахунки 3% річних та індексу інфляції, надані позивачем до суду першої інстанції в додатку до позовної заяви, згідно з якими за несвоєчасне виконання відповідачем (ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом”) грошових зобов'язань відповідно до протоколу засідання ради ДСД №36/07 від 01.08.2007р. ТОВ „ЕПК „Силаум” було нараховано до сплати ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” 222,58 грн. - 3% річних та 2295,84 грн. інфляційних втрат, які підлягають стягненню з ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” на користь позивача.

При цьому слід зазначити, що апеляційний господарський суд вважає доводи скаржників про те, що між сторонами не існувало грошових зобов'язань, тому підстав для застосування ст. 625 ЦК України до даних правовідносин немає, безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи у протоколі №36/07 від 01.08.2007р. на засіданні Ради ДСД було прийнято рішення задовольнити заяву ТОВ „ЕПК „Силаум” та провести відповідні виплати у наступні строки: до 03.08.2007р. - 250000 грн., до 01.10.2007р. - 162000 грн., до 31.12.2007р. - 100000 грн. Таким чином, у протоколі №36/07 від 01.08.2007р. учасники ДСД взяли на себе грошові зобов'язання по виплаті ТОВ „ЕПК „Силаум” визначених грошових коштів.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ „ЕПК „Силаум” є частково правомірними, частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ „Економіко-правова компанія „Силаум” є частково неправомірним та частково безпідставним.

За таких обставин апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційні скарги ПП „Силаум” та ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” слід задовольнити частково, рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права, позов ТОВ „Економіко-правова компанія „Силаум” слід задовольнити частково.

В силу вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, на ІТЗ судового процесу та державного мита за розгляд апеляційної скарги покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційні скарги Приватного підприємства „Силаум” та Державного підприємства „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 22 лютого 2011 року у справі №15/49-09-1802 скасувати частково, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:

„Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Економіко-правова компанія „Силаум” задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 15-а, код ЄДРПОУ 01126996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Економіко-правова компанія „Силаум” (65026, м. Одеса, вул. Мечнікова, 2/1, офіс 15, код ЄДРПОУ 31460931) 222 (двісті двадцять дві) грн. 58 коп. трьох відсотків річних, 2295 (дві тисячі двісті дев'яносто п'ять) грн. 84 коп. інфляційних втрат, 25 (двадцять п'ять) грн. 14 коп. держмита та 2 (дві) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити”.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Економіко-правова компанія „Силаум” (65026, м. Одеса, вул. Мечнікова, 2/1, офіс 15, код ЄДРПОУ 31460931) на користь Приватного підприємства „Силаум” (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 15-а, код ЄДРПОУ 32431765) 543 (п'ятсот сорок три) грн. 69 коп. держмита за розгляд апеляційної скарги.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Економіко-правова компанія „Силаум” (65026, м. Одеса, вул. Мечнікова, 2/1, офіс 15, код ЄДРПОУ 31460931) на користь Державного підприємства „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 15-а, код ЄДРПОУ 01126996) 543 (п'ятсот сорок три) грн. 69 коп. держмита за розгляд апеляційної скарги.

5.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.  

Повний текст постанови підписаний 26 квітня 2011 року.

Головуючий суддя

Судді О.О. Журавльов

М.В. Михайлов

А.І. Ярош