Ухвала

від 19.09.2007 по справі 4/285

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

       ЛЬВІВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

19.09.07                                                                                          

Справа  № 4/285

м. Львів

Львівський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                       

     Процика Т.С.

суддів                                                                               

Галушко Н.А.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового

засідання Трускавецькому В.П.

розглянув           апеляційні скарги Державної податкової інспекції (далі

ДПІ) у м. Чернівці від 14.02.2007р. № 3153/10-018 та Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 від 14.02.2007р.

на

постанову           Господарського суду Чернівецької

області від 15.01.2007р.

у

справі           № 4/285

за

позовом           ДПІ у м. Чернівці, м. Чернівці

до

відповідачів: 1.

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Чернівці

2.

Приватного підприємства “ДКТІ”, м. Чернівці

про           визнання недійсним договору

за

участю представників:         

від

позивача           -          Паланійчук В.П. - старший державний

податковий інспектор;

від

відповідача 1          не з'явився;

від відповідача 2          не з'явився.

Постановою

Господарського суду  Чернівецької області

від 15.01.2007р у справі № 4/285, суддя Проскурняк О.Г. позов задоволено

частково, визнано недійсним договір № 5/21 від 22 квітня 2004 року про надання

послуг, що укладений між приватним   

підприємцем ОСОБА_1 та Приватним підприємством "ДКТІ",

стягнуто з Приватного підприємства “ДКТІ”, проспект Незалежності, 56а/22, місто

Чернівці, код 32874806 на користь Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код

НОМЕР_1 -15000,00грн. отриманих за договором, а 15000,00грн. одержаних

Приватним підприємцем ОСОБА_1 від Приватного підприємства "ДКТІ",

стягнуто у дохід державного бюджету.

Постанова

суду мотивована нормами ст.207, 208 ГПК, ч.1 ст.71 КАС України, а також зокрема

матеріалами (постановою суду) по кримінальній справі.

Не

погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у м.Чернівці подала

апеляційну скаргу, в якій просить стягнути в дохід держави з приватного

підприємця ОСОБА_1 15000,00 грн., як вартість обладнання за недійсною угодою.

ПП ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, просить скасувати постанову Господарського

суду Чернівецької області від 15.01.2007р у справі № 4/285 та прийняти нову

постанову, якою визнати недійсним договір про надання послуг №5/21 від

22.04.2004р., що укладений між приватним підприємцем ОСОБА_1 та Приватним

підприємством „ДКТІ”,  а в стягненні в

дохід держави з ПП „ДКТІ” 15000,00грн., як кошти отримані за недійсною угодою

та в дохід держави з ПП ОСОБА_1 -15000,00грн., як вартість обладнання за

недійсною угодою -відмовити.

Представник

позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав.

Розглянувши

матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступне.

22

квітня 2004 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 (замовник) та Приватним

підприємством "ДКТІ" ( виконавець) укладено договір № 5/21 про

надання послуг, згідно якого замовник замовляє, а виконавець бере на себе

зобов'язання всіма силами та засобами сприяти пошуку можливих поставників і

перспективних клієнтів, а також надання послуг, пов'язаних з

інженерно-технічною підтримкою продукції, яка належить замовнику.

Пунктом

3.1 договору № 5/21 від 22 квітня 2004 року передбачено, що замовник у

відповідності з пунктом 2.1.1. даного договору оплачує діяльність виконавця на

підставі актів виконаних робіт, а також виставлених рахунків-фактур.

Згідно

акту приймання-передачі виконаних робіт № 45 від 23 червня 2004 року, ПП

"ДКТІ" виконані роботи по наданню інформаційних послуг на суму

15000,00 грн., виписано податкову накладну. Платіжним дорученням № 13 від 27

липня 2004 року, П.П. ОСОБА_1 сплатив на користь ПП "ДКТІ" суму у

розмірі 15000,00 грн.

Відповідно

до постанови Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 травня 2006 року

по справі № 1-200 встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у фіктивному

підприємництві, тобто створенні суб'єкта підприємницької діяльності з метою

прикриття незаконної діяльності та здійснення видів діяльності щодо яких є

заборона, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі. Злочин вчинено за

наступних обставин.

У

грудні 2003 року ОСОБА_3, вирішивши створити фіктивне підприємство з метою

прикриття незаконної діяльності -легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом,

запропонував ОСОБА_2 за винагороду в розмірі 20 доларів США зареєструвати на

його прізвище приватне підприємство в м. Чернівці, на що він погодився.

09          березня  2004 

року ОСОБА_2, діючи   умисно,   за попередньою змовою   з ОСОБА_3,  

достовірно   знаючи,   що  

він   в   подальшому  

не   буде займатися

підприємницькою діяльністю, в ліцензійно-реєстраційній палаті м. Чернівці на своє

прізвище зареєстрував  приватне  підприємство 

"ДКТІ".   23   березня 

2004  року  ОСОБА_2  

за допомогою ОСОБА_3, який надавав консультативні послуги, відкрив в

Чернівецькій філії ЗАТ КБ "Приватбанк" розрахункові рахунки ПП

"ДКТІ".

Після

реєстрації ПП "ДКТІ" та відкриття банківських рахунків ОСОБА_2

установчі, статутні документи, печатку зазначеного підприємства передав

ОСОБА_3, який в подальшому використовував їх від імені директора цього

підприємства з метою прикриття незаконної діяльності та легалізації коштів,

здобутих злочинним шляхом.

28

липня 2004 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в Чернівецькій філії ЗАТ КБ

„Приватбанк" подали заявки на випуск корпоративних платіжних карток ПП

"ДКТІ" і в цей же день отримали корпоративні пластикові картки. При

цьому, ОСОБА_2 одразу ж свою картку передав ОСОБА_3

У

подальшому ОСОБА_3, перебуваючи в злочинній змові з невстановленими слідством

особами, прикриваючись організаційно-правовою формою ПП „ДКТІ”, реалізовували

від імені даного підприємства товарно-матеріальні цінності та послуги, що не

придбавались ПП „ДКТІ”. Надалі ОСОБА_3, не будучи службовою особою ПП „ДКТІ”,

без відома ОСОБА_2, конвертував кошти, які надходили на розрахунковий рахунок

цього підприємства як оплата за відвантажену продукцію (роботи, послуги), що були

реалізовані нібито від ПП „ДКТІ”. Сума отриманих коштів, яка надійшла на

розрахунковий рахунок ПП „ДКТІ”  за 2004

- 2005 роки, становить 243884 грн., з яких ОСОБА_3 за допомогою корпоративних

пластикових карток отримано 189934,91 коп., які ОСОБА_2 як директор ПП

„ДКТІ”   не задекларував в деклараціях по

ПДВ та податку на прибуток ПП „ДКТІ”. Згідно акту № 6/23-2/32874806 від 30

вересня 2005 року про результати виїзної документальної перевірки щодо

дотримання вимог податкового законодавства ПП „ДКТІ” за 2004 рік по результатах

фінансової діяльності не нараховано та не сплачено податок на додану вартість в

сумі 39905,33 коп. та податок на прибуток в сумі 49881,67 коп., а всього

податків на загальну суму 89787 грн., що заподіяло велику матеріальну шкоду державі.

Таким

чином, в його діях є склад злочину, передбачений ст.205 ч.2 КК України, як

створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної

діяльності та здійснення видів діяльності щодо яких є заборона, що заподіяло

велику матеріальну шкоду державі.

Враховуючи

наведене, апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським

судом в тому, що повністю підтверджено обставини в ході проведення судового

слідства по кримінальній справі, а саме те, що дії ПП "ДКТІ" не були

спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. У

цьому випадку підсудні особи реалізовували від імені даного підприємства

товарно-матеріальні цінності та послуги, що не придбавались ПП

"ДКТІ". при цьому конвертувались кошти, які надходили на

розрахунковий рахунок цього підприємства як оплата за відвантажену продукцію

(роботи, послуги), що були реалізовані нібито від ПП "ДКТІ". Тобто,

ПП "ДКТІ" було створено з метою прикриття незаконної діяльності та

здійснення видів діяльності щодо яких є заборона.

Також,

як вбачається із встановлених обставин постановою Шевченківського районного

суду м. Чернівці від 28 травня 2006 року по справі № 1-200, згідно акту №

6/23-2/32874806 від 30 вересня 2005 року про результати виїзної документальної

перевірки щодо дотримання вимог податкового законодавства ПП "ДКТІ"

за 2004 рік по результатах фінансової діяльності не нараховано та не сплачено

податок на додану вартість в сумі 39905,33 коп. та податок на прибуток в сумі

49881,67 коп., а всього податків на загальну суму 89787 грн., що заподіяло

велику матеріальну шкоду державі.

Отже, дії даного

підприємства також спрямовувались на приховування податків.

За

таких обставин, вчинені господарські зобов'язання ПП "ДКТІ" завідомо

суперечать інтересам держави і суспільства.

Статтею

207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання,

що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить

інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин

з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної

правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного

органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За

таких обставин, договір № 5/21 від 22 квітня 2004 року про надання послуг, зі

сторони ПП "ДКТІ" укладений (вчинений) з метою, яка завідомо

суперечить інтересам держави і суспільства.

Частиною

1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті

обставини, на яких грунтуються їх вимоги та заперечення.

Відповідно

до матеріалів справи умисел щодо вчинення господарського зобов'язання, що

завідомо суперечить інтересам держави, підтверджується лише у ПП

"ДКТІ".

Апеляційний

господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про

те, що позивач не довів обставин стосовно того, що у ПП ОСОБА_1 був намір

вчинити господарське зобов'язання, що завідомо суперечить інтересам держави і

суспільства. Також, позивачем не доведено обставини, що ПП ОСОБА_1 безпідставно

віднесено до податкового кредиту витрати по сплаті податку на додану вартість.

Статтею

208 Господарського кодексу України визначено, якшо господарське зобов'язання

визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить

інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі

виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду

стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання

однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а

також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі

наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути

повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування

виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи

наведене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування

рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційних скарг.

Керуючись

ст.ст. 69, 71, 86, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства

України, -

Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:

Залишити

апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду -без змін.

Дана

ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена в порядку і строки,

визначені ст.ст.212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дана

ухвала складена в повному обсязі 12.03.2008р.

Головуючий-суддя                                                           

Процик Т.С.

суддя                                                            Галушко

Н.А.

суддя                                                           

Юрченко Я.О.