Рішення

від 09.04.2008 по справі 14/320

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/320

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И    

         "09" квітня 2008 р.                                                                           Справа №  14/320

Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Соколишиній І.А. за участю  представників позивача Назаренка С.А., (за посадою), відповідача Гаращенка В.М., (за довіреністю), Іщука А.В. (за посадою), судового експерта Ліньової А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивачахлібокомбінату Кам'янського районного споживчого товариства

до відповідачаКам'янського районного споживчого товариства

про              стягнення 210000 грн., –

третьої особищо не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача –Солодовнікової Людмили Андріївни

УСТАНОВИВ:

Заявлено позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. У судовому засіданні позивачем змінено предмет вимог на стягнення 110000 грн. з підстав неможливості витребування майна від добросовісного набувача, а після проведення експертизи предмет позову збільшено до 210000 грн.  

У судовому засіданні представник позивача: позовні вимоги підтримав; заперечив проти клопотання відповідача про проведення повторної судової експертизи з тих підстав, що вказані у ньому підстави надумані, не відповідають дійсності і не підтверджені будь-якими доказами; заперечив проти пропозиції відповідача щодо відкладення розгляду справи для опрацювання умов мирової угоди, оскільки відповідач уже тривалий час лише говорить про можливість її укладення в той же час фактично будь-яких документів, крім обіцянок, з цього приводу не надає, оскільки відповідач пропонує ціну більш як утроє нижчу від реальної вартості заподіяної боржнику шкоди, посилаючись на інші борги та відсутність коштів, та оскільки вважає ці дії як і численні клопотання по справі способом її затягування.

Відповідач у відзиві на позов та його представники у судовому засіданні проти задоволення позову по змісту правової вимоги не заперечували, однак, заявили, що проведена експертиза не відповідає дійсності, у зв'язку з чим необхідно провести повторну експертизу та що у разі приведення експертної оцінки вартості об'єкта у відповідність до дійсних цін сторони можуть прийти до згоди щодо укладення мирової угоди. На запитання учасників судового засідання пояснили, що підприємство має борг по заробітній платі за два місяці, обігових коштів не має, від'ємне значення балансу близько 248 тис. грн. На заперечення експертного висновку по справі та мотивуючи клопотання про необхідність проведення повторної експертизи пояснили: що експертна оцінка об'єкта фактично не проводилась, оскільки експерт та позивач не мали доступу до більшості приміщень (так як третя особа була хвора, ключі від приміщень знаходяться у неї і з пояснень працівників магазину їм стало відомо, що фактично експертом оглянуто лише незначну частину приміщень); що керівник відповідача з'явився на проведення експертизи, але трохи пізніше і вже нікого не застав; що в експертному висновку допущено помилку, оскільки у ньому використаний доданий до нього документ «Оценочный акт» (арк. 3 інвентарної справи), який не має відношення до справи; що до експертного висновку не додано фотографій усіх приміщень; що експерт неправильно застосував порівняльний метод оцінки, оскільки аналогічні дані взяті по містам Умань і Сміла, які є містами обласного значення, а м.Кам'янка є містом районного значення; що експертиза проведена без участі відповідачів; що експертами неправомірно використано аналоги №4 і №5 (арк.12 висновку експерта), оскільки це є об'єкти відповідача, які на даний час не продані із-за відсутності покупців, і тому інформація по цим об'єктам є недостовірною; що усе вищевказане вказує на значно завищену ціну експертного висновку. На запитання керівник відповідача пояснив, що після отримання телеграми експертної установи телефонував третій особі і отримавши від неї повідомлення про її хворобу вирішив не з'являтись на проведення експертизи, бо ключі від приміщень були тільки у неї.

Присутній у судовому засіданні експерт пояснив: що доводи відповідача про те, що експертами не обстежені усі приміщення не відповідають дійсності і є неправдивими; що фактично експертами були обстежені усі приміщення; що сфотографувати вдалось лише в ті приміщення, в яких було відповідне освітлення; що методикою проведення експертиз не передбачається обов'язковість здійснення фотознімків; що вказаний відповідачем документ «Оценочный акт», наявний як додаток до експертного висновку, є документом інвентарної справи, не стосується досліджуваних приміщень і в експертному висновку не врахований; що відповідач неправильно тлумачить зміст експертного висновку, оскільки аналоги об'єктів було взято лише по м.Кам'янці; що дані по містам Умань, Сміла та іншим були взяті для коригування коефіцієнтів; що згідно з методикою проведення експертиз достатньо було лише три аналоги об'єктів і що експертами свідомо взято 5 аналогів об'єктів і в т.ч. і 2 об'єкти (№4 і №5 арк.12 експертного висновку) відповідача, оскільки їх ціна значно нижча від трьох інших; що у разі виключення 2-х об'єктів відповідача ціна спірного приміщення значно підвищиться; що вартість 1 кв.м. оціненого приміщення згідно з експертним висновком складає 269 доларів США, що є значно нижчою від середньої; що експерти свідомо відмовились від застосування витратного підходу, оскільки вартість об'єкта значно зросте (і складатиме 521819 грн.), та оскільки були аналоги продаж по м. Кам'янці; що навіть якщо припустити, що експертами не враховані окремі пошкодження оздоблення приміщень (обдерті шпалери чи потріскана побілка), то це не впливає на оцінку об'єкта, оскільки її основу складають загальний стан підлоги, стін та стелі, зовнішній вигляд приміщення, наявність і робота комунікацій, а це все оглянуто, детально зафіксовано у робочий зошит, і враховано у експертному висновку.

Ухвалою від 22.01.2008 суд залучив до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог не предмет спору, на стороні відповідача Солодовнікову Людмилу Андріївну (далі –третя особа). Третя особа неодноразово була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, однак, наданих законом прав на подання відзиву та участь представника у судовому засіданні не використала, на пропозицією суду в ухвалах заперечень на позов не надіслала, про наявність поважних причин їх неподання і неявки представника не повідомила.

Відповідно до ст.75 ГПК України суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У ході розгляду справи ухвалою суду від 11.02.2008 призначено судову експертизу, яку було доручено Черкаському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Останнє цією ухвалою зобов'язано під розписку вручити ухвалу експерту (експертам) та попередити осіб, які безпосередньо проводитимуть судову експертизу, про відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин  від  виконання  покладених  на  них  обов'язків. На виконання ухвали суду експерти Науменко О.В та Ліньова А.О попереджені про кримінальну відповідальність, про що є відповідні розписки в експертному висновку, суду наданий експертний висновок №99-БТ будівельно-технічної експертизи від 05.03.2008.

Відповідачем було заявлено три клопотання про зупинення провадження у справі, у задоволенні яких відповідними ухвалами суду по справі було відмовлено.

З 07.04.2008 у засіданні оголошена перерва для підготовки судового рішення, про що присутні учасники засідання були повідомлені. Рішення було постановлено та проголошено цього дня.

Заслухавши представників сторін, судового експерта Ліньову А.О та дослідивши наявні у справі докази суд встановив наступне.

Згідно з договором купівлі-продажу від 18.01.2002 позивачем було продано відповідачу частину приміщення для розміщення банку площею 261 кв.м., яке розташоване у м. Кам'янка по вул. Ватутіна, 2а. Вказаний договір рішенням господарського суду Черкаської області від 19.04.2007 у справі №13/1521, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.07.2008 та постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2007, було визнано недійсним. Ухвалою Верховного Суду України від 31.01.2008 відмовлено у прийнятті касаційної скарги на вказані судові рішення. Однак, спірне приміщення згідно з договором купівлі продажу від 25.11.2005 було продано відповідачем Солодовніковій Л.А., третій особі по справі, і на даний час не перебуває у власності відповідача. Солодовнікова Л.А. є добросовісним набувачем вказаного майна, що сторонами не оспорюється. Підстав для витребування майна від добросовісного набувача, передбачених ст.388 Цивільного кодексу України, сторонами не вказано, доказів не надано і у ході судового засідання не установлено. Факти передачі спірного майна позивачем відповідачу і далі –відповідачем третій особі, а також недійсності договору купівлі-продажу від 18.01.2002 установлені вищеназваними рішеннями судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а тому відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують повторного доказування.

Згідно з вищеназваним судовими рішеннями договір визнано недійсним відповідно до ст.48 Цивільного кодексу Української РСР, ч.2 якої передбачено, що по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені  законом.  Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Відповідно до п.4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, відповідач має право на відшкодування вартості одержаного за угодою у грошах, що сторонами не заперечується, однак, при вирішенні спору про недійсність договору від 18.01.2002 позивачем дана вимога не була пред'явлена. За таких обставин позивач вправі заявити відповідну вимогу у окремій позовній заяві і дана вимога на підставі установлених фактів підлягає задоволенню.

Визначаючи вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, суд виходить з висновку будівельно-технічної експертизи Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 05.03.2008 №99-БТ, згідно з яким ринкова вартість частини приміщення збудованого для розміщення банку площею 261 кв.м., розташованого у м. Кам'янка по вул. Ватутіна, 2-а станом на 27.02.2008 складає 426384 грн. з ПДВ. Позивачем, щодо якого здійснюється процедура ліквідації відсутнього боржника відповідно до ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у справі №14/2387, виходячи з можливостей сплати державного мита, пред'явлено вимогу про стягнення частини від суми, на яку він має право. Враховуючи, що позивачем доведено право вимоги на суму більшу від заявленої, що право визначення підстав і предмету позову (в т.ч. і розміру вимоги) належить позивачу позов підлягає задоволенню у заявленій сумі 210000 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача про наявність підстав для проведення повторної експертизи. Так, повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необгрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Таких обставин у ході розгляду висновку експертів у даному судовому засіданні не установлено. Доводи відповідача про те, що експертом не досліджено усі надані для дослідження приміщення є надуманими, оскільки перелік досліджених приміщень (21), наведений у висновку експерта і перелік цих приміщень, наведений у додатку 1 до акта приймання-передачі приміщення банку від 18.01.2002 (21) співпадають, доказів по справі, які б суперечили висновку експерта відповідачем не вказано і не надано, правильність застосованих експертами підходів при визначенні вартості у суду не викликає сумнівів. При цьому суд погоджується з поясненнями експерта у судовому засіданні, що визначена вартість є мінімально можливою і у разі врахування окремих заперечень відповідача (зокрема, щодо виключення із переліку аналогів пропозиції приміщень аналогів №4 і №5, які виставлені на продаж відповідачем) вартість може бути визначена значно вищою.

Решту доводів відповідача, відхилення яких не обгрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не підтверджені відповідними доказами і не мають значення для вирішення спору. Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається. При цьому суд відмічає, що ухвалою суду від 11.02.2008 сторони були попереджені, що у разі неявки представника будь-якої із них на вимогу експерта, експертиза проводиться без представника цієї сторони, доводів і доказів поважності причин відсутності відповідачів під час обстеження приміщень немає. Суд розцінює зазначені дії відповідача та третьої особи як такі, що спрямовані на створення штучних підстав для оспорювання експертного висновку та затягування вирішення спору по суті, а тому не приймає до уваги.

За таких обставин підстав для задоволення клопотання про призначення повторної судової експертизи немає.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Судові витрати у розмірі 4720,40 грн. (200+900+1000 грн. витрат на оплату державного мита, 118 грн. витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення  судового процесу, 2502,40 грн. за проведення судової експертизи згідно з платіжним дорученням від 22.02.2008 №12) підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні клопотання про призначення повторної судової експертизи відмовити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Кам'янського районного споживчого товариства (м. Км'янка, вул. Леніна, 36, ідентифікаційний код 01773939) на користь Хлібокомбінату Кам'янського районного споживчого товариства (м. Кам'янка, вул. Лермонтова, 3, ідентифікаційний код 01734595) 210000 грн. вартості майна, 4720,40 грн. судових витрат –разом 214720,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

                    Суддя                                                                                           Хабазня Ю.А.