Рішення
від 11.04.2008 по справі 31/162
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

31/162

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №

За позовомЗакритого акціонерного товариства української зовнішньоторгівельної фірми„Біомед”, м.Київ

ДоПриватного підприємства „Равіол”, м.КиївПриватного підприємства „Валенто”, м.Донецьк

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивачаДП „Львівлікпрепарати”, м.Львів

Провизнання недійсним договору

Суддя Н.І Качан.

Представники:

від позивачаКапелюшний І.В., в.о. директора

від відповідача 1від відповідача 2Данилюк В.М., предст. за довіреністюне з'явився

від третьої особине з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду з позовом до Приватного підприємства „Равіол” та Приватного підприємства „Валенто” про визнання недійсним договору купівлі-продажу обладнання для виробництва вакцини БЦЖ від 03.01.2005 р. як укладеного повіреним з перевищенням наданих йому повноважень.

Відповідач 1 та відповідач 2 відзивів на позовну заяву суду не надали.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.03.2008 р. порушено провадження у справі №31/162 та призначено розгляд справи на 10.04.2008 р. Цією ж ухвалою суд залучив до участі в справі в якості третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору ДП „Львівлікпрепарати”, оскільки вирішення спору безпосередньо стосується його прав та інтересів.

До розгляду справи по суті 03.04.2008 р. до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив визнати право власності на обладнання для виробництва вакцини БЦЖ.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити або збільшити розмір позовних вимог, за таких обставин, позовні вимоги позивача розглядаються судом з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, поданої 03.04.2008 року.

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства української зовнішньоторгівельної фірми „Біомед” обґрунтовані тим, що відповідачем 1, що діяв на підставі договору доручення від 17.11.2004 р. без належних повноважень укладено договір купівлі-продажу від 03.01.2005 р. із відповідачем 2, що є підставою для визнання цього договору недійсним. В зв'язку з тим, що відповідачі не визнавали права власності позивача на обладнання для виробництва вакцини БЦЖ посилаючись на існування договору купівлі-продажу від 03.01.2005 р., позивач разом з вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу просить суд визнати право власності на обладнання за ним.

Представники відповідача 2 та третьої особи не з'явилися, вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 27.03.2008 р. не виконали, хоча учасники судового процесу були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2008 р. рекомендованими листами з повідомленнями про вручення, про що свідчать відмітка на зворотній стороні зазначеної ухвали, реєстр відправлення заказної кореспонденції, а також повідомлення про вручення поштового відправлення, які повернулись до Господарського суду міста Києва.

Будь-яких клопотань, заяв від сторін чи третіх осіб щодо розгляду, відкладення розгляду справи, до суду не надходило.

За згодою позивача та відповідача 1, враховуючи, що відповідач 2 був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання, однак без поважних причин в засідання не з'явився та поважності причин неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення слухання не заявив, справа на підставі ст. 75 ГПК України розглядається за наявними матеріалами в справі. В судовому засіданні представники позивача та відповідача 1 надали суду письмові заяви, що не заперечують проти початку та проведення судового засідання в справі №31/162 за відсутності відповідача 2 та третьої особи.

Позивач в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі, надав суду довідку Головного Управління Державного казначейства України від 07.04.2008р. про зарахування сплаченого держмита в доход державного бюджету. Відповідач 1 в судовому засіданні надав письмові пояснення, в яких позовні вимоги позивача визнав в повному обсязі.

В судовому засіданні 10.04.2008 р. оголошувалась перерва для винесення рішення по справі до 11.04.2008 р.

Розглянувши подані сторонами у справі документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, подані заперечення проти позовних вимог об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство українська зовнішньоторгівельна фірма „Біомед” уклала із Приватним підприємством „Равіол” договір доручення від 17.11.2004р. (надалі –Договір доручення).

Відповідно до п.п. 1.1, 2.4 Договору доручення, ЗАТ УЗТФ „Біомед” (Довіритель) доручило ПП „Равіол” (Повірений) здійснити пошук покупця на обладнання для виробництва вакцини БЦЖ з правом укладення договорів чи протоколів про наміри лише за попереднім письмовим погодженням ЗАТ УЗТФ „Біомед”.

Відповідно до п.п. 1.2, 2.1, 2.2 Договору доручення, Довіритель був зобов'язаний надати Повіреному для виконання предмету договору тільки копії контрактів та інших документів на обладнання.

Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 Договору доручення, Повірений був зобов'язаний здійснити пошук покупця на обладнання, передати Довірителю повну та достовірну інформацію щодо змісту переговорів із покупцем, надати реквізити та контактні дані покупця, а також передати Довірителю все одержане у зв'язку з виконанням Договору доручення.

Згідно з п. 1.3 Договору доручення, строк дії договору був встановлений до 31.12.2004 р.

03.01.2005 р. ПП „Равіол” (Відповідач 1) уклало із ПП „Валенто” (Відповідач 2) договір купівлі-продажу обладнання для виробництва вакцини БЦЖ (надалі –Договір купівлі-продажу).

Відповідно до ст.ст. 1000-1005 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Предметом договору доручення є здійснення повіреним від імені та за рахунок довірителя за обов'язковим попереднім письмовим погодженням юридично значимих дій (укладення правочинів, приймання товарів, робіт і послуг, витребування та підписання документів тощо).

Згідно зі ст. 1001 ЦК України, договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя.

Відповідно до ст. 1006 ЦК України, повірений зобов'язаний повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем 1, повіреним по Договору доручення від 17.11.2004 р. не були виконані вимоги ст. 1006 ЦК України та п.п. 2.3, 2.4 Договору доручення, відповідач 1 не надавав позивачу звіт про хід виконання доручення, звіт про виконання доручення, не передавав нічого, що він міг одержати у зв'язку з виконанням доручення.

Відповідно до Договору доручення, право укладати від імені довірителя інші угоди, аніж протоколи та договори про наміри, як-то договори відчуження (купівлі-продажу, поставки тощо) повіреному не передавалось.

Як заявив в судовому засіданні позивач та підтвердив відповідач 1, ЗАТ УЗТФ „Біомед” строк дії договору доручення із ПП „Равіол” не подовжувало, жодних письмових чи усних погоджень на відчуження обладнання не давало, жодних оригіналів документів на обладнання не передавало. Виходячи з повної відсутності інформації за станом на 01.01.2005 р. щодо виконання договору доручення та через втрату зв'язку із повіреним, позивач (довіритель) вважав договір доручення від 17.11.2004р. таким, що втратив чинність за закінченням терміну його дії.

В судовому засіданні позивач надав суду для огляду оригінали листів на адресу відповідачів від 21.07.2006 р., в яких позивач вказував на недійсність договору купівлі-продажу від 03.01.2005 р., оскільки він не знав про його укладення та не надавав згоди та прав на його укладення відповідачем 1.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

В п. 9.2. роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", визначено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.).

Таким чином, Договір купівлі-продажу від 03.01.2005 р. в порушення вимог ст.ст. 241, 1000-1006 ЦК України, був укладений відповідачем 1 з відповідачем 2 без достатніх для цього повноважень.

Судом встановлено, що позивач про порушення свого права (укладення договору купівлі-продажу) дізнався у 2006 р. В матеріалах справи містяться листи позивача на адресу обох відповідачів, Державній виконавчій службі у Донецькій та Львівській областях, Державній службі лікарських засобів і виробів медичного призначення від 21.07.2006 р. Таким чином, позивачем строк позовної давності не пропущений.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою–третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Підставою недійсності господарського зобов'язання за статтею 207 Господарського кодексу України є його невідповідність вимогам закону, вчинення з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, укладення зобов'язання з порушенням господарської компетенції (правосуб'єктності).

Обсяг цивільної дієздатності особи, що вчиняє правочин від імені юридичної особи, визначається відповідно до установчих документів юридичної особи та закону; вчинення дій, що свідчать про прийняття правочину до виконання, вважається схваленням правочину у разі вчинення правочину особою з перевищенням наданих їй повноважень.

Відповідно до ст. 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Як зазначається позивачем та не заперечується відповідачем 1, до відповідача 1 право власності на обладнання для виробництва вакцини БЦЖ позивачем ніколи не передавалось, жодних договорів, угод, контрактів чи протоколів щодо відчуження (продажу, міни, передачі, дарування) цього обладнання на користь відповідача 1 не укладалось. Відповідач 1 зазначає, що обладнання для виробництва вакцини БЦЖ до власності ПП „Равіол” ніколи не приймалось, не обліковувалось, тому й не могло бути відчужене.

Судом враховано, що укладаючи 03.01.2005р. договір купівлі-продажу, ПП „Валенто” знало про договір доручення, як підставу повноважень ПП „Равіол” вести переговори щодо продажу обладнання, та не могло не знати про відсутність повноважень продавати обладнання, яке не належало ПП „Равіол” і про закінчення строку дії договору доручення. Це позбавляє ПП „Валенто” будь-яких прав стверджувати, що при укладенні договору купівлі-продажу від 03.01.2005 р. воно діяло під впливом помилки чи внаслідок введення його в оману з боку ПП „Равіол”.

Крім того, згідно наданих пояснень представника відповідача 1, в розпорядженні ПП „Равіол” відсутні документи, які б підтверджували факт проведення відповідачем 2 оплати за договором купівлі-продажу від 03.01.2005 р. з відповідачем 1.

Таким чином, договір купівлі-продажу від 03.01.2005р. не відповідає вимогам ч.1, 2 ст.203, ч.1 ст.215, ст.658 Цивільного кодексу України та відповідно до ст.216, 236 Цивільного кодексу України не тягне за собою ніяких юридичних наслідків.

Оскільки у ПП „Равіол” згідно умов договору доручення від 17.11.04 р. не було прав укладати угоди крім договорів та протоколів про наміри, позивач –ЗАТ УЗТФ „Біомед”, жодних погоджень відповідачу 1 –ПП „Равіол” на укладення договору купівлі-продажу обладнання із відповідачем 2 –ПП „Валенто” не надавав, вчинених повіреним дій не приймав та не схвалював, позовні вимоги ЗАТ УЗТФ „Біомед” про визнання Договору купівлі-продажу від 03.01.2005 р. недійсним, як укладеного повіреним з перевищенням повноважень та всупереч вказівкам довірителя, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про визнання права власності, суд зазначає наступне.

Позивач в заяві про збільшення позовних вимог стверджує, що саме йому на праві власності належить обладнання для виробництва вакцини БЦЖ.

Як встановлено судом, між ЗАТ УЗТФ „Біомед” та Консорціумом фірм Глятт Інженертехнік ГмбХ і Лінде-КСА-Дрезден ГмбХ був укладений контракт №077-2В від 06.03.1995р. Відповідно до умов вище зазначеного контракту, ЗАТ УЗТФ „Біомед”, що діяло від свого імені і за свій рахунок як окрема юридична особа, виступало Покупцем, а Консорціум –Продавцем обладнання для виробництва протитуберкульозної вакцини БЦЖ.

Відповідно до п.11.1 Контракту №077-2В, Продавець (Консорціум) повідомляє Покупця (ЗАТ УЗТФ „Біомед”) про відправку обладнання, приналежностей, планової та інжинірингової документації протягом 48 годин з моменту відправки.

За період з 02.02.1997 р. по 15.01.1998 р. всього було здійснено 19 поставок та поставлено 16 контейнерів і 48 ящиків з обладнанням. Факт поставки обладнання в 1997-98р.р. підтверджується рахунками-проформами із відмітками Львівської митниці.

В судовому засіданні судом досліджені оригінали рахунків-проформ, накладних та вантажно-митних декларацій, які підтверджують факт ввезення на митну територію України обладнання та перехід права власності на нього до ЗАТ УЗТФ „Біомед”. Копії належним чином завірених копій містяться в матеріалах справи.

Відповідно до переліку матеріалів та обладнання по Контракту №077-2В, затвердженому ДП „Львівлікпрепарати” 01.05.2004 р., ЗАТ УЗТФ „Біомед” отримало по Контракту та розмістило на зберігання в м.Львові (Винниках) на складах ДП „Львівлікпрепарати” наступне обладнання:

1. Електротехнічне обладнання (перемикачі, переривачі, роз'єднувачі, розетки, вилки електричні, лампи розжарювання, кабелі та інш.) загальною контрактною вартістю 584375 ДМ, що перебуває в контейнерах №23 та №27.

2. Машинне обладнання (стерилізатор, холодильні установки, холодильна комірка та інш.) загальною контрактною вартістю 510000 ДМ, що перебуває в контейнерах №2 та №6.

3. Машинне обладнання (ізоляційний матеріал, машина для нанесення етикеток, ємність стальна, витяжка, установка стиснутого повітря та інш.) загальною контрактною вартістю 1718667 ДМ, що перебуває в контейнерах №3 та №9.

4. Лабораторні меблі (столи для лабораторних приладів, лабораторні стільці та інш.) загальною контрактною вартістю 520000 ДМ, що перебуває в контейнерах №25 та №26.

5. Машинне обладнання (машина для миття та запасні частини, вузли до машини та інш.) загальною контрактною вартістю 3194900 ДМ, що перебуває в ящиках №7, №8, №10, №11 та №12.

6. Машинне обладнання (вакуумна шафа, сушка, водопідготовка та запасні частини) загальною контрактною вартістю 2950000 ДМ, що перебуває в ящиках №1, №14, №15, №17 та №18.

7. Машинне обладнання (вимірювальні прилади, трубопровідні матеріали, допоміжні пристрої та інш.) загальною контрактною вартістю 1479000 ДМ, що перебуває в контейнерах №4 та №5.

8. Обладнання для віварію з допоміжними пристроями, лабораторне обладнання з допоміжними пристроями загальною контрактною вартістю 1863700 ДМ, що перебуває в контейнерах №21 та №24.

9. Паровий стерилізатор загальною контрактною вартістю 151200 ДМ, що перебуває в ящику №22.

10. Установка сублімаційної сушки (шланги і додаткові пристрої, труби, запасні частини для установки сублімаційної сушки) загальною контрактною вартістю 978400 ДМ, що перебуває в ящиках №13, №19, №20, №21 та №24.

11. Монтажні матеріали загальною контрактною вартістю 729733 ДМ, що перебуває в ящиках №16, №23 та №25.

12. Обладнання для виробництва вакцини БЦЖ (двері, підпорки до стелажів, крісла, шафи, драбини, письмові столи, столи із неіржавіючої сталі та інш.) загальною контрактною вартістю 709800 ДМ, що перебуває в контейнерах №28 та №29.

13. Лабораторне обладнання (машина для миття лабораторного посуду, стерилізатори, кристалізатори, сантехнічна арматура, мікроскоп, РН-метр, лабораторний скляний посуд, морозильні і холодильні камери та інш.) загальною контрактною вартістю 983000 ДМ, що перебуває в контейнерах №20 та №22.

14. Випробувальне обладнання, вимірювальні прилади і запчастини загальною контрактною вартістю 63500 ДМ, що перебуває в ящику №26.

15. Монтажний матеріал для чистих приміщень (кімнат) загальною контрактною вартістю 302100 ДМ, що перебуває в ящиках №ILK12, № ILK13, № ILK14 та № ILK15.

16. Елементи чистих приміщень (кімнат) загальною контрактною вартістю 317100 ДМ, що перебувають в ящиках № ILK7, № ILK8, № ILK9, № ILK10 та № ILK11.

17. Елементи чистих приміщень (кімнат) загальною контрактною вартістю 287100 ДМ, що перебувають в ящиках № ILK1, № ILK2, № ILK3, № ILK4, № ILK5 та № ILK6.

18. Обладнання для вентиляції (матеріальний шлюз з ламінарним потоком з охолодженням і фільтром зі сторони входу повітря, матеріальний шлюз з УВ і освітленням, модулі для ламінарних потоків, монтажний матеріал та канал для відсмоктування повітря, інш.) загальною контрактною вартістю 461100 ДМ, що перебуває в ящиках №BDK6, № BDK7, № BDK8, № BDK9, № BDK10 та № BDK11.

19. Обладнання для вентиляції (мікробіологічний ламінарний потік, горизонтальний ламінарний потік з вентилятором і без вентилятора, інш.) загальною контрактною вартістю 465100 ДМ, що перебуває в ящиках №BDK1, № BDK2, № BDK3, № BDK4, № BDK5, № BDK12 та № BDK13.

До поставки обладнання сторонами Контракту було застосовано дію умов Міжнародних правил по тлумаченню термінів „Інкотермс” (в редакції 1990 р.), зокрема - CIP „Перевезення і страхування оплачені до (...місце призначення зазначене)”. "Перевезення і страхування оплачені до..." означає, що ризик загибелі або пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, викликані подіями, що відбулися після поставки товару перевізнику, переходить від продавця до покупця після поставки товару на зберігання перевізнику. Крім того, продавець додатково повинен забезпечити страхування вантажу для усунення ризиків покупця в зв'язку із загибеллю або пошкодженням товару при перевезенні. Продавець укладає договір страхування і сплачує страховий внесок.

Покупець зобов'язаний прийняти поставку товару та нести всі ризики загибелі або пошкодження товару з моменту, коли він поставлений у визначене договором перевезення місце призначення.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно (ст. 334 ЦК України).

Ст. 346 ЦК України передбачається, що право власності припиняється у разі:

1) відчуження власником свого майна;

2) відмови власника від права власності;

3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;

4) знищення майна;

5) викупу пам'яток історії та культури;

6) викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю;

7) викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене;

8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;

9) реквізиції;

10) конфіскації;

11) припинення юридичної особи чи смерті власника.

12) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст. 236 ЦК України), що виключає право відповідачів заперечувати право власності позивача на обладнання для виробництва вакцини БЦЖ.

Право власності ЗАТ УЗТФ „Біомед” на обладнання для виробництва вакцини БЦЖ жодним із встановлених законодавством України способів не припинялося – позивач не відчужував обладнання, не відмовлявся від нього чи від прав на нього, на обладнання не зверталось стягнення, оскільки позивач перебуває в процедурі банкрутства, та будь-яким іншим чином право власності позивача не припинялось.

Як встановлено судом, із відповідачем 1 –ПП „Равіол”, позивачем жодних інших угод чи договорів, окрім договору доручення від 17.11.2004 р., не укладалось, права на обладнання ніколи не передавались, не дарувались чи відчужувались іншим чином.

Згідно пояснень позивача, із будь-якими іншими юридичними чи фізичними особами позивач також не укладав угод про відчуження обладнання для виробництва вакцини БЦЖ, чи про передачу прав на нього.

Таким чином, судом встановлено, що на жодних законних підставах право власності ЗАТ УЗТФ „Біомед” на обладнання для виробництва вакцини БЦЖ ніколи не припинялось.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності, а статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. При цьому ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності і право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 386 Цивільного кодексу України, позивачем за позовом про визнання права власності може бути особа, яка вважає себе власником майна, а відповідачем –особа, яка не перебуває з власником у договірних відносинах та оспорює або не визнає його право власності на майно.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із встановлених способів захисту прав є визнання права, в даному випадку власник майна –ЗАТ УЗТФ „Біомед” вправі пред'являти позовні вимоги про визнання його права власності на обладнання, оскільки відповідачами це право ЗАТ УЗТФ „Біомед” не визнається.

Судом при цьому враховано, що обладнання фактично із володіння позивача не вибувало після укладення договору купівлі-продажу від 03.01.2005 р., оскільки перебувало у третьої особи на зберіганні, в зв'язку з чим обраний спосіб захисту порушеного права відповідає передбаченому ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заявлені позивачем підстави для визнання договору недійсним ґрунтуються на нормах закону, як і вимоги щодо визнання права власності, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, у зв'язку із задоволенням позову судові витрати покладаються пропорційно на приватне підприємство „Равіол” та приватне підприємство „Валенто”.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 203, 215, 241, 316, 319, 321, 386, 391, 392, 1000-1006 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд м. Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства української зовнішньоторгівельної фірми „Біомед” задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним, як укладений повіреним з перевищенням повноважень, договір купівлі-продажу обладнання для виробництва вакцини БЦЖ від 03.01.2005 р., укладений між Приватним підприємством „Равіол” (код ЄДРПОУ 32849874, м.Київ, вул.М.Раскової, 11) та Приватним підприємством „Валенто” (код ЄДРПОУ 32187131, м.Донецьк, вул.Стаханова, 6, к. 39).

3. Визнати право власності Закритого акціонерного товариства української зовнішньоторгівельної фірми „Біомед” (код ЄДРПОУ 13672422, м.Київ, пр-т Перемоги, 120) на обладнання для виробництва вакцини БЦЖ, а саме: