Рішення

від 08.04.2008 по справі 42/62

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

42/62

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  

За позовом Державного підприємства “Луганськвугілля” м. Луганська

до Державного підприємства “Вугілля України” м. Києва

третя особа Відкрите акціонерне товариство “Західенерго” м. Львова

про зобов'язання прийняти товар,

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Зоріна О.М.,

від відповідача не з'явився,

від третьої особи не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

у січні 2008 року Державне підприємство “Луганськвугілля” звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що на виконання умов укладеного з відповідачем договору поставки № 24-01/2-К від 4 лютого 2004 р. він у вересні 2006 року відвантажив останньому залізничним транспортом 272 т вугілля на Бурштинську ТЕС.

Всупереч умов указаного договору відповідач відвантажену продукцію в установленому порядку не прийняв та не оплатив.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов та зобов'язати відповідача прийняти зазначені обсяги вугільної продукції.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, його представник у попередньому судовому засіданні проти позову заперечував. У судове засідання представник відповідача не з'явився, про час і місце його проведення повідомлений в установленому порядку.

Третя особа письмових пояснень на позовну заяву не подала, її представник у судове засідання не з'явився, про час і місце його проведення повідомлений у встановленому порядку.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України у відсутності представників відповідача та третьої особи за наявними матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 4 лютого 2004 року між сторонами по справі було укладено договір поставки № 24-01/2-К, за умовами якого позивач зобов'язався передати відповідачу вугілля кам'яне енергетичне українського походження, а позивач –прийняти та оплатити одержаний товар. Поставку вугілля передбачено здійснювати залізничним транспортом, відвантажене вугілля повинно супроводжуватися комплектом перевізних документів відповідно до вимог Статуту залізниць України, датою поставки вугілля визначено дату підписання акту приймання-передавання (п.п. 2.1, 2.2 договору). Необхідні реквізити залізничних накладних, що направляються разом з вугіллям та квитанцій про приймання вантажу визначені також у п. 4.8 договору.

Згідно з додатками до договору №№ 07/05-4 та 07/05-5 від 1 липня 2005 р., 02/06-1 від 29 січня 2006 р., 09/06-6 від 31 серпня 2006 р. поставку вугілля передбачено здійснювати наступним вантажоодержувачам: Криворізька ТЕС та Запорізька ТЕС ВАТ “Дніпроенерго”, Бурштинська ТЕС ВАТ “Західенерго”.

Строк дії договору відповідно до умов п. 9.8 договору в редакції додаткової угоди № 02-12/05 від 20 грудня 2005 р. встановлений з 1 квітня до 31 грудня 2006 р.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями представників сторін, наявними у матеріалах справи копіями вищезгаданих договору з додатками та додатковими угодами до нього.

На виконання умов договору позивач у вересні 2006 року відвантажив відповідачу залізничним транспортом 272 т вугілля на Бурштинську ТЕС, що підтверджується поясненнями позивача, наявними у справі квитанціями про приймання вантажу, посвідченням про якість № 340 від 24 вересня 2006 р.

З метою документального оформлення поставок вугілля позивач супровідним листом № 15-068 від 19 лютого 2007 р. надіслав відповідачу акт приймання-передачі вугільної продукції № 50 16 лютого 2007 р., які відповідач не підписав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 664 ЦК України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Спірним договором між сторонами не передбачено обов'язок позивача доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні. Отже, вугілля, відвантажене позивачем на Бурштинську ТЕС у вересні 2006 року згідно з квитанціями про приймання вантажу, вказаними у посвідченні про якість № 340 від 24 вересня 2006 р., є переданим позивачем відповідачу.

Доказів вчинення відповідачем правомірної відмови від прийняття товару, переданого позивачем, суду не надано.

За таких обставин позов про зобов'язання відповідача прийняти товар відповідно до вимог ч. 1 ст. 689 ЦК України підлягає задоволенню.

Оскільки позов задоволено, понесені по справі господарські витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Державного підприємства “Луганськвугілля” в особі відособленого підрозділу “Луганськвуглепостачання” м. Луганська задовольнити.

Зобов'язати Державне підприємство “Вугілля України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, код 32709929) прийняти від Державного підприємства “Луганськвугілля” (91055, м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1В, код 32473323) вугільну продукцію, відвантажену у вересні 2006 року (вантажоодержувач –Бурштинська ТЕС) в кількості 272 т згідно залізничних накладних з показниками якості, зазначеними у посвідченні про якість № 340 від 24 вересня 2006 р.

Стягнути з Державного підприємства “Вугілля України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, код 32709929) на користь Державного підприємства “Луганськвугілля” (91055, м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1В, код 32473323) 85 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва                                                                     П.І.Паламар