Постанова

від 28.05.2008 по справі 42/62

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

42/62

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 28.05.2008                                                                                           № 42/62

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Капацин  Н.В.

 суддів:            Калатай  Н.Ф.

          Пашкіної С.А.

 при секретарі:           Дзюбі О.В.

 За участю представників:

 від позивача - Зоріна О.М. (дов. № 03/5-610 від 24.12.2007р.);

від відповідача: Барановська С.В. (дов. № 11-01/5-Д від 11.01.2008р.);

від третьої особи: не з'явився;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 08.04.2008

 у справі № 42/62 (Паламар П.І.)

 за позовом                               Державного підприємства "Луганськвугілля"

 до                                                   Державного підприємства "Вугілля України"

 третя особа           Відкритого акціонерного товариства "Західенерго"

 про                                                  зобов"язання прийняти товар

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 42/62 від 08.04.2008р. задоволено позовні вимоги Державного підприємства “Луганськвугілля” в особі відособленого підрозділу “Луганськвуглепостачання”, зобов'язано Державне підприємство “Вугілля України” прийняти від Державного підприємства “Луганськвугілля” вугільну продукцію, відвантажену у вересні 2006р. (вантажоодержувач – Бурштинська ТЕС) в кількості 272 т згідно залізничних накладних з показниками якості, зазначеними у посвідченні про якість № 340 від 24.09.2006р., стягнуто з Державного підприємства “Вугілля України” на користь Державного підприємства “Луганськвугілля” 85 грн. витрат по оплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що оскільки договором поставки № 24-01/2-К від 04.02.2004р. не передбачено обов'язок Державного підприємства “Луганськвугілля” доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, то вугілля, у кількості 272 т, відвантажене позивачем на Бурштинську ТЕС у вересні 2006 року згідно із залізничними квитанціями про приймання вантажу, вказаними у посвідченні про якість № 340 від 24.09.2006р., є таким, що передане Державному підприємству “Вугілля України”.

Також місцевий господарський суд зазначає, що відповідачем не надано доказів вчинення правомірної відмови від прийняття зазначеного вугілля.

          Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство “Вугілля України” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 08.04.2008р. у справі № 42/62 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Державного підприємства “Луганськвугілля”.

          В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що оспорюване рішення прийняте при неповному з'ясуванні всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору по суті, що у відповідності до норм ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування.

Також Державне підприємство “Вугілля України” вказує на порушення місцевим господарським судом норм ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

          Державне підприємство “Луганськвугілля” надало відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів скаржника заперечує та просить Київський апеляційний господарський суд в повному обсязі відмовити в задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства “Вугілля України”.

Розгляд апеляційної скарги призначено на 28.05.2008р. Представник Відкритого акціонерного товариства “Західенерго” в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, хоча був повідомлений ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2008р. про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи те, що явка представника третьої особи у засіданні апеляційної інстанції не визнана обов'язковою, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду м. Києва за наявними матеріалами без зазначеного представника.

          Розглянувши апеляційну скаргу, наявні матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне:

04.02.2004р. між Відокремленим підрозділом “Луганськвуглепостачання” Державного підприємства “Луганськвугілля” (Постачальник) та Державним підприємством “Вугілля України” (Покупець) укладено договір поставки                № 24-01/2-К (надалі – Договір), за умовами якого ДП “Луганськвугілля” зобов'язалось поставити, а ДП “Вугілля України” прийняти та оплатити вугілля кам'яне енергетичне українського походження.

Марки та базові характеристики якості вугілля, яке буде поставлятися за Договором наводяться у додатках до Договору, які є його невід'ємною частиною. Період поставки, обсяги, сторони визначають у додаткових угодах до Договору, які є його невід'ємною частиною (п.п. 1.2. – 1.3. Договору).

У відповідності до п.п. 2.1.2. – 2.2. зазначеного Договору відвантажене вугілля повинне супроводжуватись комплектом перевізних документів відповідно до вимог Статуту залізниць України. Датою поставки вугілля є дата підписання акту приймання-передавання.

Згідно п. 4.8. Договору ДП “Луганськвугілля” зобов'язалось забезпечити наявність у залізничних накладних, які направляються разом з вугіллям та у квитанціях про приймання вантажу наявність чіткого зазначення марки відвантаженого вугілля, у графі “Відправник” відмітки ЦЗФ (назва), у графі “Особливі позначки вантажовідправника” відмітки “В рахунок Договору № 24-01/2-К від 04.02.2004р., (постачальник) ВП “Луганськвуглепостачання”                      ДП “Луганськвугілля” власність ДП “Вугілля України”.

Додатковою угодою № 02-12/05 від 20.12.2005р. до договору поставки № 24-01/2-К від 04.02.2004. сторони встановили, що ДП “Луганськвугілля”, на умовах передбачених Договором, зобов'язується поставити ДП “Вугілля України” протягом 2006р. орієнтовно 1 404 000 т вугільної продукції. Орієнтовна сума постачання потягом 2006р. становить 392 558 400 грн.

Також зазначеною додатковою угодою позивач і відповідач погодили, що Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами, діє до 31.12.2006р. і втрачає силу після виконання сторонами взаємних зобов'язань і розрахунків.

Додатками № 07/05-4 від 01.07.2005р., № 07/05-5 від 01.07.2005р., № 02/06-1 від 29.01.2006р., № 09/06-6 від 31.08.2006р. до договору № 24-01/2-К від 04.02.2004р. сторони погодили, що Відокремлений підрозділ “Луганськвуглепостачання” Державного підприємства “Луганськвугілля” здійснює поставку вугілля Державному підприємству “Вугілля України”, вантажоотримувачем якого є Криворізька ТЕС ВАТ “Дніпроенерго”, Запорізька ТЕС ВАТ “Дніпроенеро” та Бурштинська ТЕС ВАТ “Західенерго”.

Додатковою угодою № пр/06 від 28.12.2006р. до договору поставки               № 24-01/2-К від 04.02.2004р. сторони продовжили термін дії Договору до 31.12.2007р. та встановили, що орієнтовна вартість поставки вугілля по даній додатковій угоді складає 58 883 760,00 грн. з ПДВ.

Приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р.          № П6 та від 25.04.1966р. № П7 з подальшими змінами і доповненнями, Положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р. № 888, ДСТУ 4096-2002 “Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань”,                    ГТР 34.09.110-2003 “Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи. Методичні вказівки.”, ДСТУ 4083-2002 “Вугілля кам'яне та антрацит для пиловодного спалювання на теплових електростанціях”, та/або іншими нормативними актами України, ГДК, прийнятими щодо цих питань на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечать чинному законодавству (п. 3 додаткової угоди № 1 до договору № 24-01/2-к від 04.02.2004р.)

Як вбачається з наявних в матеріалах справи квитанцій про приймання вантажу №№ 48392993, 48917367, 48917363, 48917362 (а.с. 25-28), посвідчення про якість № 340 від 24.09.2006р. (а.с. 24) та не заперечується представниками сторін, Державне підприємство “Луганськвугілля”, на виконання умов Договору, 24.09.2006р. відвантажило залізницею відповідачу 272 т вугілля, вантажоотримувачем якого є Бурштинська ТЕС ВАТ “Західенерго”.

З метою документального оформлення поставок вищезазначеного вугілля, ДП “Луганськвугілля” надіслало на адресу ДП “Вугілля України” лист за № 15-068 від 19.02.2007р. з доданим до нього актом № 50 приймання-передачі вугільної продукції від 16.02.2007р. на загальну суму 100 436,54 грн. (а.с. 49-50).

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується представниками сторін, ДП “Вугілля України” відмовилось від підписання вказаного акту приймання-передачі вугільної продукції. В зв'язку з чим,                      ДП “Луганськвугілля” зверталось до ДП “Вугілля України” з претензією № 15-714юр від 11.10.2007р., в якій вказувало про необхідність виконання ДП “Вугілля України” умов Договору щодо прийняття відвантаженої на адресу Бурштинської ТЕС ВАТ “Західенерго” вугільної продукції у розмірі 272 т.

Зазначена претензія залишена ДП “Вугілля України” без задоволення.

28.01.2008р. до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Державного підприємства “Луганськвугілля”, в якій позивач, керуючись ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, просив місцевий господарський суд зобов'язати Державне підприємство “Вугілля України” прийняти вугільну продукцію відвантажену у вересні 2006р. (вантажоодержувач – Бурштинська ТЕС) в кількості 272 т згідно залізничних накладних, з показниками якості зазначеними у посвідченні якості № 340.

Як вказувалось вище, оспорюваним рішенням місцевого господарського суду задоволено зазначені позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне:

          Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Як зазначалось вище, додатками № 07/05-4 від 01.07.2005р., № 07/05-5 від 01.07.2005р., № 02/06-1 від 29.01.2006р., № 09/06-6 від 31.08.2006р. до договору          № 24-01/2-К від 04.02.2004р., які є його невід'ємною частиною, сторони погодили, що Відокремлений підрозділ “Луганськвуглепостачання” Державного підприємства “Луганськвугілля” здійснює поставку вугілля Державному підприємству “Вугілля України”, вантажоотримувачем якого є Криворізька ТЕС ВАТ “Дніпроенерго”, Запорізька ТЕС ВАТ “Дніпроенеро” та Бурштинська ТЕС ВАТ “Західенерго”.

Пунктом 4.1. Договору відповідач зобов'язався приймати вугілля на умовах Договору.

          Таким чином, як вірно встановив місцевий господарський суд, вугілля, відвантажене позивачем на адресу вантажоотримувача – Бурштинську ТЕС ВАТ “Західенерго” у вересні 2006р. згідно з квитанціями про приймання вантажу              №№ 48392993, 48917367, 48917363, 48917362, вказаними у посвідченні про якість № 340 від 24.09.2006р., є таким, що передане відповідачу.

          До того ж представник Державного підприємства “Вугілля України” в судовому засіданні не заперечує проти того, що на адресу Бурштинської ТЕС                                                 ВАТ “Західенерго” від ДП “Луганськвугілля” надійшло 272 т вугілля.

          Доказів вчинення відповідачем правомірної відмови від прийняття товару, переданого позивачем, суду не надано.

          Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що Господарський суд  м. Києва правомірно задовольнив позовні вимоги ДП “Луганськвугілля” щодо зобов'язання ДП “Вугілля України” прийняти від ДП “Луганськвугілля” вугільну продукцію, відвантажену у вересні 2006р. в кількості 272 т.

          В апеляційній скарзі відповідач в якості підстав для скасування рішення місцевого господарського суду посилається на те, що місцевий господарський суд залишивши без задоволення його клопотання про витребування у позивача належним чином засвідчених документів, які б підтверджували позовні вимоги            ДП “Луганськвугілля”, позбавив ДП “Вугілля України” процесуальних прав, як засобу, завдяки використанню яких досягається змагальність судового процесу та порушив принцип рівності, внаслідок чого відповідач не мав однакових з позивачем процесуальних прав.

          Проте, зазначені доводи є необґрунтованими та такими, що не можуть бути підставою для скасування оспорюваного рішення, з огляду на наступне:

          Відповідно до п. 3.3 Роз'яснення президії вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. N 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” розрахунковий документ, виданий відправникові поштового відправлення відповідно до пункту 36 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 N 1155, може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

          Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що доданий                                   Державним підприємством “Луганськвугілля” до позовної заяви фіскальний чек (а.с. 29-а), є належним доказом надсилання Державному підприємству “Вугілля України” копії позовної заяви і доданих до неї документів.

          До того ж представник відповідача 19.02.2008р. та 04.03.2008р. приймав участь у судових засіданнях Господарського суду м. Києва та у відповідності до норм ст. 22 Господарського процесуального кодексу України мав можливість знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги і знімати копії.

Також слід зазначити, що згідно абз. 6 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України - порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Проте, відповідачем не надано належних доказів в підтвердження того, що позивачем не додано до копії позовної заяви вказаних у ній документів та не обґрунтовано, яким чином цей факт може вплинути на висновок місцевого господарського суду.

          Доводи апелянта про неналежне його повідомлення місцевим господарським судом про відкладення розгляду справи на 08.04.2008р., колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне:

          Як вбачається з матеріалів справи, про відкладення розгляду справи № 42/62 на 08.04.2008р. сторони та третя особа були повідомлені ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.03.2008р., що підтверджується відміткою відділу діловодства господарського суду на зворотній стороні зазначеної ухвали про направлення вказаним особам копії цієї ухвали 28.03.2008р.

          З таблиці контрольних строків пересилання письмової кореспонденції між обласними центрами України при перевезенні пошти автомобільним транспортом на 01.11.2002р., затвердженої першим заступником генерального директора УДПП “Укрпошта” від 25.10.2002р. та затверджених Київською міською дирекцією УДППЗ “Укрпошта” контрольних строків проходження поштових відправлень між обласними центрами України та м. Києвом вбачається, що перебіг кореспонденції по м. Києву становить 2 дні.

          Таким чином, враховуючи те, що копії ухвали від 04.03.2008р. судом першої інстанції направлено на адресу Державного підприємства “Луганськвугілля”, Державного підприємства “Вугілля України” та Відкритого акціонерного товариства “Західенерго” 28.03.2008р., то колегія суддів вважає, що вказаних осіб було своєчасно та належним чином повідомлено про відкладення розгляду справи № 42/62 на 08.04.2008р.

          До того ж представник Державного підприємства “Луганськвугілля” з'явився 08.04.2008р. в судове засідання Господарського суду м. Києва, що також свідчить про належне повідомлення місцевим господарським судом про час і місце розгляду зазначеної справи.

          Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проте, відповідачем в порушення норм зазначеної статті не надано належних доказів в підтвердження того, що ухвала Господарського суду          м. Києва від 04.03.2008р. про відкладення розгляду справи № 42/62 на 08.04.2008р. надійшла на його адресу лише 08.04.2008р.

Крім того, представник відповідача Барановська С.В. була присутня у судовому засіданні Господарського суду міста Києва, яке відбулося 04.03.08 і, як слідує із протоколу цього судового засідання, була повідомлена про відкладення розгляду справи на 08.04.2008р.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва по справі № 42/62 від 08.04.2008р. відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Залишити без задоволення апеляційну скаргу Державного підприємства“Вугілля України” на рішення Господарського суду м. Києва у справі № 42/62 від 08.04.2008р.

2. Залишити без змін рішення Господарського суду м. Києва у справі                 № 42/62 від 08.04.2008р.

3. Повернути до Господарського суду м. Києва матеріали справи № 42/62.

 Головуючий суддя                                                                      Капацин  Н.В.

 Судді                                                                                          Калатай  Н.Ф.

                                                                                          Пашкіна С.А.

 29.05.08 (відправлено)