Постанова

від 29.01.2009 по справі 42/62

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

42/62

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 29 січня 2009 р.                                                                                    № 42/62  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.

суддівШаргала В.І.

Швеця В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державного підприємства "Вугілля України"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду          від 28 травня 2008 року

у справі№ 42/62

господарського судуміста Києва

за позовомДержавного підприємства "Луганськвугілля"

доДержавного підприємства "Вугілля України"

третя особаВідкрите акціонерне товариство "Західенерго"

прозобов'язання вчинити дії

за участю представників сторін від:

позивача: не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача: Барановська С.В. (дов. від 26.12.08),

третьої особи: не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України                          № 02.03-10/37 від 28 січня 2009 року для розгляду справи                                          № 42/62 сформовано колегію суддів у складі: Кравчука Г.А. (головуючого), Шаргала В.І., Швеця В.О.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2008 року Державне підприємство "Луганськвугілля" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Вугілля України" про зобов'язання відповідача прийняти товар за договором поставки вугільної продукції № 24-01/2-К від 04.02.04.  

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08 квітня 2008 року (суддя Паламар П.І.) позов задоволено. Рішення вмотивоване посиланнями  на статтю 664 Цивільного кодексу України, якою передбачено, у випадку, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходження, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві. Крім цього, суд послався на положення спірного договору, якими не передбачено обов'язку позивача доставити товар або передати товар у його місцезнаходження.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від                        28 травня 2008 року (колегією суддів  у складі : Капацина Н.В. –головуючий, Калатай Н.Ф., Пашкіної С.А.) рішення  господарського суду міста Києва від 08 квітня 2008  року залишено без змін з тих  же мотивів.

Не погоджуючись з винесеними судами попередніх інстанцій судовими актами, Державне підприємство "Вугілля України"  звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову у даній справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо порушення судами попередніх інстанцій  положень статей 664, 526 Цивільного кодексу України, а також статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу Державне підприємство "Луганськвугілля" зазначило про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, у зв'язку з чим просило залишити їх без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.      

Вищий  Господарський  суд  України  заслухавши  доповідь  судді  Швеця В.О, пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши  правильність  застосування  судом приписів чинного законодавства,  відзначає  наступне.

Як встановлено судами обох інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 04.02.04 між Відокремленим підрозділом “Луганськвуглепостачання” Державного підприємства “Луганськвугілля” (постачальник) та Державним підприємством “Вугілля України” (покупець) було укладено договір поставки № 24-01/2-К, за умовами якого ДП “Луганськвугілля” зобов'язалось поставити, а ДП “Вугілля України” - прийняти та оплатити вугілля кам'яне енергетичне українського походження. Марки та базові характеристики якості вугілля, період поставки і обсяги визначаються у додатках до Договору, які є його невід'ємною частиною (далі –Договір).

У відповідності до п.п. 2.1.2. –2.2. Договору відвантажене вугілля повинне супроводжуватись комплектом перевізних документів відповідно до вимог Статуту залізниць України. Датою поставки вугілля є дата підписання акту приймання-передавання.

Додатковою угодою № 02-12/05 від 20.12.05 до Договору сторони передбачили, що ДП “Луганськвугілля” на умовах передбачених Договором поставки, зобов'язується поставити ДП “Вугілля України” протягом 2006 року орієнтовно 1 404 000 тонн вугільної продукції. Орієнтовна сума постачання потягом 2006 року становило 392 558 400 грн. Погоджено, що строк дії Договору з 20.11.05 по до 31.12.06 і припиняється виконанням сторонами взаємних зобов'язань і розрахунків.

Додатками № 07/05-4 від 01.07.05, № 07/05-5 від 01.07.05, № 02/06-1 від 29.01.06, № 09/06-6 від 31.08.06 до Договору № 24-01/2-К від                  04.02.04 сторони передбачили, що Відокремлений підрозділ “Луганськвуглепостачання” Державного підприємства “Луганськвугілля” здійснює поставку вугілля Державному підприємству “Вугілля України”, вантажоотримувачем якого є Криворізька ТЕС ВАТ “Дніпроенерго”, Запорізька ТЕС ВАТ “Дніпроенеро” та Бурштинська ТЕС ВАТ “Західенерго”.

Додатковою угодою № пр/06 від 28.12.06 до договору поставки               № 24-01/2-К від 04.02.04 сторони продовжили термін дії Договору до 31.12.07 та встановили, що орієнтовна вартість поставки вугілля по даній додатковій угоді складає 58 883 760,00 грн.

Приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.65 № П6 та від 25.04.66 № П7, Положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.88 № 888, ДСТУ 4096-2002 “Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань”, ГТР 34.09.110-2003 “Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи. Методичні вказівки”, ДСТУ 4083-2002 “Вугілля кам'яне та антрацит для пиловодного спалювання на теплових електростанціях”, та/або іншими нормативними актами України, ГДК, прийнятими щодо цих питань на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечать чинному законодавству (п. 3 додаткової угоди            № 1 до договору № 24-01/2-к від 04.02.04)

Судами попередніх інстанцій установлено, що Державне підприємство “Луганськвугілля”, на виконання умов Договору відвантажило залізницею відповідачу 272 т вугілля, вантажоотримувачем якого є Бурштинська ТЕС ВАТ “Західенерго”, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про приймання вантажу №№ 48392993, 48917367, 48917363, 48917362 (а.с. 25-28) і посвідченням про якість № 340 від 24.09.06 (а.с. 24)., Листом від 19.02.07 № 15-068 ДП “Луганськвугілля” надіслало на адресу ДП “Вугілля України” акт приймання-передачі вугільної продукції № 50 від 16.02.07 на загальну суму 100 436,54 грн (а.с. 49-50). В той же час, ДП "Вугілля України" відмовилось від підписання вказаного акту приймання-передачі і від приймання відвантаженої продукції, у зв'язку з чим суди обох інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позову і зобов'язання відповідача прийняти поставлену вугільну продукцію.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно враховано положення статті 712 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з частиною 2 статті 664 Цивільного кодексу України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

З врахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, положення  укладеного між сторонами договору № 24-01/2-К  від 04.02.04  і додатків № 07/05-4 від 01.07.05, № 07/05-5 від 01.07.05, № 02/06-1 від 29.01.06, № 09/06-6 від 31.08.06 до договору, якими встановлено зобов'язання відповідача приймати вугілля на умовах вказаного договору, а також відсутність доказів вчинення відповідачем правомірної відмови від приймання товару, переданого позивачем, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про задоволення позову.

Викладене свідчить про те, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний суд дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаного висновку суду, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду є законною та обґрунтованою, а тому не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

         На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

                                     ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 травня 2008 року у справі № 42/62 –без змін.

Головуючий суддя                                                           Г. Кравчук

Судді                                                                                  В. Шаргало

                                                                                           В. Швець