Вирок

від 09.07.2009 по справі 1-51/09

СЛАВУТИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-51/09

ВИРОК

іменем України

9 липня 2009 року Славутицький міський суд Київської області у складі судді Орла А.С, при секретарі Мазепі Т.В., з участю:

прокурора Котяша А.І., потерпілого ОСОБА_1, підсудного ОСОБА_2, розглянувши у судовому засіданні в м. Славутичі кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, судимого 19.01.2007 р. за ч. 2 ст. 296 КК України до 2 років 6 місяців обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 3 роки, -у вчиненні злочинів, передбачених ст. 296 ч. 3, 122 ч. 1 КК України, -

УСТАНОВИВ: Підсудний вчинив хуліганство, будучи особою, раніше судимою за хуліганство, а також завдав умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження за наступних обставин.

ОСОБА_2, будучи засудженим 19.01.2007 р. Славутицьким міським судом Київської області за ст. 296 ч. 2 КК України до двох років і шести місяців обмеження волі із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, маючи не зняту і не погашену судимість за хуліганство, на шлях виправлення не став, знову вчинив хуліганство і умисно завдав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Так, 6 червня 2007 року близько 00 годин 30 хвилин ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходився у міському парку м. Славутича Київської області, де зустрів наглядно знайомого ОСОБА_1, щодо якого у нього виник умисел на вчинення хуліганських дій. Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_2, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, скористався незначним приводом і наніс ОСОБА_1 удари кулаком в обличчя, від яких потерпілий падав на тверду травмуючу поверхню, кілька ударів ногою по тулубу та кулаком в обличчя. В результаті цих дій ОСОБА_1 були завдані тілесні ушкодження у вигляді саден на обох ліктьових суглобах, субкон’юктивальної гематоми в області лівого ока, саден в поперековій області, які віднесені до категорії легких тілесних ушкоджень і крім того, - закритого перелому поперечного відростка другого поперекового хребця зліва, які віднесені до категорії середньої тяжкості як такі, що потягли розлад здоров’я на строк більше 3 тижнів.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину визнав частково у тому, що з необережності ним були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому. Суду показав, що у міському парку ОСОБА_1 йому сказав, що він завжди ходить п’яний і вдарив його, від чого він упав на землю, а підвівшись, у відповідь чи вдарив чи штовхнув ОСОБА_1, від чого той упав на клумбу, влаштовану вище поверхні землі.

Вина підсудного в інкримінованих злочинах підтверджується показаннями допитаних у судовому засіданні потерпілого, свідків та дослідженими письмовими доказами.

Потерпілий ОСОБА_1 суду показав, що 6 червня 2007 року після 00 годин разом з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 гуляли в парку. До нього підійшов незнайомий хлопець, який штовхнув його у груди і спитав, де літр горілки. Не розуміючи, про яку горілку сказав хлопець, він відштовхнув його від себе. Через кілька секунд до нього підійшов Горний "О., якого він знав лише наглядно, сказав, що зараз буде бійка, після чого зняв з себе сорочку і вдарив кулаком в обличчя. Від удару він упав і втратив свідомість, а потім, лежачи біля лавки на землі відчув, як ОСОБА_2 наніс кілька ударів ногами в спину. Інших ударів не пам’ятає. Сам ударів ОСОБА_2 не наносив, конфліктів з ним раніше не виникало.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що у парку до них підійшов спочатку ОСОБА_2, а потім ОСОБА_7, який перший штовхнув ОСОБА_2 і той упав, а підвівшись, ОСОБА_2 штовхнув ОСОБА_1 і той також упав. Бійки між ними не бачив.

Свідок ОСОБА_8 суду показав, що ОСОБА_1 перший вдарив ОСОБА_2, від чого той зробив два кроки назад але його хтось підхопив ззаду і він не впав. ОСОБА_2 після цього зняв сорочку, підійшов до ОСОБА_1 і вдарив його кулаком, від якого той упав на тротуар. ОСОБА_2 наніс ОСОБА_1 кілька ударів, після яких той падав і підводився. Коли ОСОБА_1 лежав, ОСОБА_2 намагався бити в обличчя, присівши біля нього. Потім все закінчилось, ОСОБА_1 підвівся і пішов.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що в парку до них спочатку підійшов ОСОБА_2, а потім ОСОБА_7, який зачепив плечем ОСОБА_2 і той упав. Підвівшись, ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_7 Р, і той упав, а підвівшись, вибачився перед ОСОБА_2 та пішов.

Свідок ОСОБА_5 суду показав, що у парку до ОСОБА_1 підійшов хлопець і спитав щось про горілку. Потім появився ОСОБА_2 і між ними виникла бійка. ОСОБА_2 бив ОСОБА_1 в обличчя, той двічі падав на тротуар і на траву. Коли ОСОБА_1 лежав, ОСОБА_2 сів на нього зверху і почав бити ОСОБА_7. Він намагався відтягнути ОСОБА_2 від ОСОБА_7, але вони знову зчепились і ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_1 в обличчя на лавці. Під час бійки ОСОБА_1 удари ОСОБА_2 не наносив.

Свідок ОСОБА_4 суду показав, що у парку до ОСОБА_1 підійшов хлопець на прізвище Гарєєв з питанням про якийсь літр горілки. Не пройшло і хвилини, як підійшов ОСОБА_2 і почав бити ОСОБА_7. Від ударів кулаком в обличчя ОСОБА_1 падав на клумбу та на лавку. Коли лежав, то ОСОБА_2 наніс йому удар кулаком. В цей час ОСОБА_5 відтягнув ОСОБА_2, а він підняв ОСОБА_1 і посадив на лавку. Підбіг ОСОБА_2 і кілька разів ударив ОСОБА_1 кулаком.

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що коли вони йшли додому через парк, до ОСОБА_1 підбіг хлопець з питанням про літр горілки. Потім підбіг ОСОБА_2, зняв сорочку і без причини вдарив ОСОБА_7, а коли той упав, то бив його ногами. Коли ОСОБА_1 сидів на лавці, то ОСОБА_2 ще раз його ударив.

Згідно оголошених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_11 під час досудового слідства він показав, що до ОСОБА_1 спочатку підійшов Гарєєв і спитав де його літр горілки, а потім до ОСОБА_1 підійшов ОСОБА_2 і між ними виникла бійка, під час якої ОСОБА_1 перший вдарив ОСОБА_2 і той упав, після чого ОСОБА_2 зняв з себе сорочку і почав бити ОСОБА_7. При цьому наніс йому два удари кулаком в обличчя, після яких ОСОБА_1 падав, а коли лежав на землі, то ще кілька разів ударив в обличчя. Потім ОСОБА_1 щось сказав ОСОБА_2 і той зробив йому підсічку та кинув на лавку і кілька разів ще ударив в обличчя. Після цього ОСОБА_2 О відтягли. він заспокоївся і пішов (т. 1, а.с.69-72, т.2, а.с.47-48).

Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи у ОСОБА_1 були тілесні ушкодження:

закритий вертикальний перелом поперечного відростка 2-го поперекового хребця

зліва з невеликим зміщенням;

садна обох ліктьових суглобів і в області поперека навколопоперекової лінії зліва на

рівні 1-3 хребців;

субкон’юктивальна гематома лівого ока.

Всі наявні ушкодження є наслідками дії тупого (тупих) предмета (предметів) і за давністю можуть відповідати строку, вказаному у постанові слідчого. Травма поперекового відростка 2-го поперекового хребця потягла за собою тривалий розлад здоров’я більше трьох тижнів (більше 21 дня) і відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Всі інші ушкодження - садна, крововилив - легкі тілесні ушкодження. З врахуванням характеру, локалізації, даних матеріалів справи і консультативного висновку слід вважати, що травма хребта (відростка тіла хребця) виникла не від удару в область спини ОСОБА_1, а від падіння його навзнак з наступним ударом спиною об тверду травмуючу поверхню. Причому слід вважати, що мало місце не вільне падіння, а травма прискорення, коли ОСОБА_1 був нанесений удар (поштовх) в обличчя або грудну клітку. Про падіння ОСОБА_1 навзнак свідчить наявність саден в області ліктів (т. 2, а.с. 85-88).

Як видно з рапорту помічника оперативного чергового Славутицького MB ГУ МВС у Київській області від 06.06.2007 р. до чергової частини надійшло повідомлення від медсестри кабінету травматолога ДЗ СМСЧ-5, що за медичною допомогою звернувся ОСОБА_1 (т.1, а.с.4).

6 червня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Славутицького MB ГУ МВС у Київській області із заявою про те, що цього дня близько 01 год. 00 хв. у міському парку невідомий хлопець, перебуваючи у стані сп’яніння, безпричинно, з хуліганських спонукань наніс удар кулаком в обличчя, чим спричинив тілесні ушкодження (т.1, а.с.9).

При проведенні відтворення обстановки та обставин події з фотофіксацією його результатів потерпілий ОСОБА_1 детально показав за місці обставини, за яких йому були завдані тілесні ушкодження і які узгоджуються з іншими доказами (т.2, а.с.26-27, 28-32).

Протоколом огляду місця події з фотофіксацією встановлено конкретне місце події та предмети обстановки на цьому місці, які узгоджуються з показаннями потерпілого, свідків та висновку комісійної судово-медичної експертизи (т.2, а.с.5, 6-9).

Як видно з листа начальника - головного лікаря ДЗ СМСЧ-5 від 11.06.2009 р. ОСОБА_2 звертався до приймального відділення:

07.07.2007 р. з діагнозом «Забійна рана потиличної області. Алкогольне сп’яніння»;

14.07.2007 р. з діагнозом «Закритий уламковий перелом лівої ключиці зі зміщенням

уламків. Алкогольне сп’яніння», з яким знаходився у стаціонарі по 23.07.2007 p.; - 21.10.2007 p. з діагнозом «ОСОБА_1 рана лівої кисті. Алкогольне сп’яніння» (т. 2, а.с.76).

Інформаційним листом голови міського спорткомітету з доданими документами не встановлено даних про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільно відвідували спортивні секції (т.2, а.с.56-57, 58-74).

З медичного висновку амбулаторної наркологічної експертизи від 26.06.2007 р. вбачається, що ОСОБА_2 виявляє ознаки психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю зі шкідливими наслідками (т. 1, а.с.88-89).

З копії вироку від 19.01.2006 p., який набрав законної сили, вбачається, що ОСОБА_2 за вчинення хуліганства був засуджений за ст. 296 ч. 2 КК України до 2 років і 6 місяців обмеження волі із застосуванням ст. 75 цього Кодексу з іспитовим строком три роки (т.1, а.с. 112-116).

Згідно довідки Славутицького MB ГУ МВС у Київській області ОСОБА_2 притягався до адміністративної відповідальності:

15.05.2006 р. по ст. 185 КУпАП (непокора законним вимогам працівників міліції);

14.07.2006 р. по ст. 178 ч. 1 КУпАП (поява в п’яному виді в громадському місці);

15.08.2006 р. по ст. 185 КУпАП (непокора законним вимогам працівників міліції);

- 05.03.2007 р. по ст. 178 ч. 2 КУпАП (поява у п’яному виді у громадському місці) (т.1,а.с. 110).

Даючи оцінку дослідженим доказам, суд вважає непереконливими і не бере до уваги показання свідків ОСОБА_6. ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 в тій частині, що ініціатором конфлікту був потерпілий ОСОБА_1, який перший вдарив ОСОБА_2, з тих мотивів, що вони об’єктивно не підтверджуються іншими доказами та суперечать показанням потерпілого, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_10, висновку комісійної судово-медичної експертизи потерпілого, листу начальника -головного лікаря ДЗ СМСЧ-5 про відсутність звернення ОСОБА_2 за медичною допомогою у цей період, листу голови міського спорткомітету з доданими до нього документами про відсутність даних, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільно відвідували спортивні секції, тобто були знайомі та могли мати особисті стосунки. Крім того, суд враховує дані, викладені у листі начальника - головного лікаря СМСМЧ-5 про те, що ОСОБА_2 тричі упродовж трьох місяців звертався за медичною допомогою з приводу травм кримінального характеру, чотири рази упродовж 2006-2007 років притягався до адміністративної відповідальності за непокору законним вимогам працівників міліції та появу у громадських місцях у п’яному виді, був засуджений за вчинення хуліганства у стані сп’яніння групою осіб, які без сумніву свідчать, що він схильний до вчинення хуліганських дій у стані сп’яніння. Разом з тим, подібних даних про особу потерпілого судом не встановлено.

Оцінивши досліджені докази у їх сукупності та взаємозв’язку, виходячи з їх переконливості, суд дійшов висновку про те, що зазначеними доказами вина підсудного ОСОБА_2 в інкримінованих злочинах повністю доведена і сумніву не викликає.

Суд також вважає, що органами досудового слідства дана правильна кваліфікація діям підсудного за ст. 296 ч. 3 КК України за ознаками хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яка виразилась у нанесенні численних ударів та заподіянні легких тілесних ушкоджень, вчинені особою, раніше судимою за хуліганство, оскільки ці ознаки знайшли своє підтвердження у судовому засіданні і відповідають кваліфікуючим ознакам цього злочину. Характерними для хуліганства є умисні дії, які вчинені у громадському місці, у присутності інших людей, безпричинно, тобто без будь-якого приводу або з використанням незначного чи надуманого приводу, мотивами яких є протиставлення себе громадському порядку та демонстративне ігнорування існуючих у суспільстві загальноприйнятих норм поведінки та моралі. Правильно кваліфіковані за сукупністю злочинів також дії підсудного за ст. 122 ч. 1 КК України за ознаками умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, оскільки перелом хребця виник хоча і не в результаті прямого удару, але внаслідок падіння на травмуючу поверхню від удару, який спричинив прискорення. Враховуючи, що підсудний ОСОБА_2 у процесі вчинення хуліганства наносив численні удари потерпілому кулаками, від яких той падав на травмуючу поверхню, а також ногами у різні частини тіла, суд вважає, що підсудний хоча і не бажав виникнення у потерпілого перелому хребця, тобто заподіяння йому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, проте свідомо допускав можливість настання таких наслідків, тобто діяв з непрямим умислом, що не виключає кваліфікації таких дій за ст. 122 ч. 1 КК України.

Призначаючи підсудному покарання відповідно до загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд враховує, що вчинені ним злочини відносяться до категорії середньої тяжкості, підсудний вчинив нові злочини під час іспитового строку, характеризується посередньо, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, виявляє ознаки психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю зі шкідливими наслідками, постійного місця роботи не має, притягувався до адміністративної відповідальності.

Обставин, що пом’якшують покарання підсудного відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного відповідно до ст. 67 КК України, суд враховує вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння. Рецидив злочину як обтяжуючу обставину суд не враховує, оскільки він є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ст. 296 ч. 3 КК України.

Врахувавши ступінь тяжкості злочину, особу винного, обставину, що обтяжує покарання, суд вважає за неможливе призначення підсудному інших видів покарання, крім позбавлення волі, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання нових злочинів.

Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Потерпілим заявлено цивільний позов про відшкодування моральної та майнової шкоди, який підлягає залишенню без розгляду, оскільки у судовому засіданні потерпілий його не підтримав.

Прокурором заявлено цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 у розмірі 752 гривні 46 копійок, який підсудний у судовому засіданні визнав повністю.

Позов підлягає задоволенню з підстави, передбаченої ст. 1206 ЦК України, відповідно до якої особа, яка вчинила злочин, зобов’язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров’я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Розмір витрат закладу охорони здоров’я підтверджується довідкою про вартість лікування (т. 1, а.с. 106, 107).

На підставі викладеного, керуючись ст. 323, 324, 332-335 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 296 ч. 3, 122 ч. 1 КК України і призначити покарання:

по ст. 296 ч. 3 КК України - позбавлення волі на строк два роки;

по ст. 122 ч. 1 КК України - позбавленні волі на строк один рік; - за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш

суворого покарання більш суворим - позбавлення волі на строк два роки.

За сукупністю вироків на підставі ст. 71, 72 КК України до призначеного покарання за ці злочини частково приєднати невідбуте покарання за вироком Славутицького міського суду Київської області від 19 січня 2007 року у виді двох років і шести місяців обмеження волі з розрахунку два дні обмеження волі за один день позбавлення волі і остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк два роки і шість місяців.

Строк відбування засудженим покарання обчислювати з 18 грудня 2007 року, зарахувавши до нього час попереднього ув’язнення - перебування під вартою під час судового розгляду та досудового слідства.

Запобіжний захід засудженому до набрання вироком законної сили залишити у виді тримання під вартою у слідчому ізоляторі м. Чернігова.

Цивільний позов потерпілого залишити без розгляду.

Цивільний позов прокурора задовольнити повністю.

Стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь Державного закладу "«Спеціалізована медико-санітарна частина № 5 м. Славутича 752 гривні 46 копійок витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1.

На вирок можуть бути подані апеляції до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд протягом п’ятнадцяти діб з дня проголошення, а засудженим - у той же строк з моменту вручення копії вироку.