Вирок

від 25.09.2009 по справі 1-30/09

ВІЙСЬКОВИЙ МІСЦЕВИЙ СУД ОДЕСЬКОГО ГАРНІЗОНУ

Справа № 1-30/09

ВИРОК

Іменем України

25 вересня 2009 року м. Одеса

Військовий місцевий суд Одеського гарнізону під головуванням полковника юстиції Тарівердієва Т.А. при секретарях Толстих Г. Б., Рижих В.В., за участю державного обвинувача - заступника військового прокурора Белградського гарнізону майора юстиції Кузменка М. Б., потерпілої ОСОБА_1, її представника - ОСОБА_2, захисника підсудної -адвоката ОСОБА_3, підсудної, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової частини 2197 майора за контрактом

ОСОБА_4, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Хмельницький, громадянки України, із вищою освітою, вдову, що має на утриманні неповнолітню дитину 2005 року народження, не судиму, на військовій службі з липня 1996 року, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрована при в/ч 2197 за адресою: АДРЕСА_2, у скоєні злочину, передбаченого ст. 124 КК України,

УСТАНОВИВ:

В ніч з 9 на ІНФОРМАЦІЯ_2 в квартирі АДРЕСА_3, де проживали подружжя - ОСОБА_4 і ОСОБА_5, між ними розпочалася чергова сварка, яка супроводжувалася взаємними образами. Поступово сварка між подружжям перейшла у бійку, яку розпочав ОСОБА_5, вдаривши на кухні кулаком в обличчя дружину. Під час бійки подружжя наносили один одному удари в різні частини тіла. Біля години ночі ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 схопив правою рукою кухонного ножа, наздогнав в коридорі дружину і лівою рукою схопив її за праве передпліччя і став розмахувати ножем перед нею. При цьому ОСОБА_5 заподіяв ОСОБА_4 ножем ушкодження у вигляді різаної рани лівої верхній кінцівки.

Після цього ОСОБА_4 лівою рукою вибила ніж з руки чоловіка, відштовхнула його від себе та підняла ніж з підлоги. Коли ОСОБА_5 продовжував насуватися на дружину з погрозами застосувати насильство, вона, ОСОБА_4, увернулася від удару рукою та зайшла йому за спину. Далі, перевищуючи межі необхідної оборони, усвідомлюючи протиправність своїх дій, бажаючи заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, вдарила його ножем в область правої лопатки, заподіявши чоловіку не проникаючого поранення в області правої лопатки. Після цього ОСОБА_5 увійшов у ванну кімнату змити кров, а його дружина пішла за ним і запропонувала йому допомогу. Тоді ОСОБА_5 став погрожувати ОСОБА_4 вбивством, і вона вийшла із ванної кімнати, зачинила двері на шпінгалет та залишилася в коридорі з ножем в руці. Коли

ОСОБА_5 зламав шпінгалет, вийшов в коридор і став насуватися на дружину з погрозами застосувати насильство. Далі ОСОБА_5 схопив ОСОБА_4 за горло та став душить.

У цей час ОСОБА_4, маючи бажання захистити себе від неправомірних дій свого чоловіка - ОСОБА_5, та перевищуючи межі необхідної оборони, усвідомлюючи протиправність своїх дій, бажаючи заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, вдарила його ножем в область грудної клітини зліва. Таким чином ОСОБА_4 заподіяла чоловіку тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення грудної клітини зліва з пораненням лівого легкого, від яких останній в 4 години 20 хвилин ІНФОРМАЦІЯ_2 помер в міській лікарні.

ОСОБА_4 у судовому засіданні визнала себе винною в предявленому їй обвинуваченні за ст. 124 КК України і скориставшись процесуальними правами і правом, передбаченим ст. 63 Конституції України, відмовилась давати показання в суді відносно себе.

її захисник - адвокат ОСОБА_3 під час розгляду справи заявив клопотання про звільнення ОСОБА_4 від покарання на підставі п.«в» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року, оскільки ОСОБА_4 має на утриманні неповнолітню дитину.

Заявлене клопотання захисника, після розяснення ОСОБА_4 правових наслідків звільнення від покарання за нереабілітуючою підставою, було підтримано підсудною і вона надала згоду на застосування щодо неї амністії.

Проти задоволення даного клопотання не заперечував прокурор, який підтримує державне обвинувачення в суді.

Потерпіла по справі ОСОБА_1 - мати загиблого ОСОБА_5, та її представник -ОСОБА_2 не погодились з прокурором, який змінив обвинувачення в суді з ч.2 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України.

Вони наполягають на притягненні ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за раніше предявленим їй обвинуваченням у скоєні злочину, передбаченому ч.2 ст. 121 КК України.

Винність підсудною у вчиненому, окрім її особистого визнання своєї вини, повністю підтверджується іншими доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Факт, що діяння, які поставлено ОСОБА_4 за провину, дійсно мало місце в ніч з 9 на ІНФОРМАЦІЯ_2, підтверджується протоколами огляду місця події, протоколами огляду речових доказів, предметів і приміщень, офіційними довідками та відповідями з лікувальних закладів, а також висновками судово-медичних експертиз відносно ОСОБА_5 і ОСОБА_4

З висновків судово-медичних експертиз видно що, у ОСОБА_5 і ОСОБА_4 маються тілесні ушкодження, які підтверджують механізм їх утворення під час взаємної боротьби.

Так, у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді не проникаючого поранення в області правої лопатки і проникаючого поранення грудної клітини зліва з пораненням лівого легкого. Останнє за критерієм небезпеки для життя належать до тяжких. Смерть ОСОБА_5 перебуває у прямому причинному звязку з вказаним тяжким тілесним ушкодженням і наступила внаслідок гострої крововтрати, яка розвинулася від проникаючого ножового поранення грудної клітини зліва з пораненням лівого легкого та явищами травматичного гемотораксу. Крім того у ОСОБА_5 виявлені й інші тілесні ушкодження в вигляді саден середньої третини лівого плеча та лобної області.

У ОСОБА_4 виявлено тілесне ушкодження у вигляді різаної рани лівої верхній кінцівки, яке тягне розлад здоровя більше шести діб, але не більше трьох тижнів, а тому відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя. Крім того у ОСОБА_4 виявлені й інші тілесні ушкодження у вигляді синця обличчя, саден шиї, саден і синців груди і верхніх кінцівок, синців нижніх кінцівок, які не тягнуть розладу здоровя більше шести діб, а тому відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоровя.

Протоколи відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_4, а також її показання, які вона давала на досудовому слідстві та її явка з повинною, доповнюють обставини події, характер, інтенсивність і тривалість дій подружжя та повністю узгоджуються з названими вище доказами, а також з показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

З висновку комісійної амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи видно, що ОСОБА_4 під час скоєння злочину і в теперішній час хронічним психічним захворюванням не страдала і не страдає. Вона в повній мірі усвідомлювала і усвідомлює фактичне значення своїх дій, могла і може керувати ними, примусових заходів медичного характеру не потребує. Тому суд на підставі вказаного висновку експертів визнає ОСОБА_4 осудною.

Потерпіла та її представник в основу обвинувачення ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України поклали лише показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, які показали, що вони не бачили на ОСОБА_4 ніяких тілесних пошкоджень, тим паче, порізів. Тому, на думку потерпілої сторони, ОСОБА_4 не перебувала в стані необхідної оборони.

Показання цих свідків суд до уваги не приймає, оскільки вони повністю спростовуються речовими доказами, на яких залишилися відповідні сліди, а саме, порізи та рвані пошкодження тканини на жіночій кофті з довгим рукавом та капюшоном, яка належить ОСОБА_4 і в яку вона була одягнена під час події. До того ж, з висновку експерта-криміналіста, який переконливо пояснив механізм утворення колото-різаних та рваних пошкоджень на кофті, видно, що різане пошкодження лівого рукава кофти відповідає різаній рані верхній лівій кінцівки підсудної. При цьому будь-яких доказів того, що ОСОБА_4 могла сама собі заподіяти тілесні ушкодження, не надано потерпілою, її представником, не встановлено досудовим слідством та не здобуто під час судового слідства.

Крім того, суд не приймає до уваги показання цих же свідків, оскільки вони є суперечливими з приводу довжини рукава кофти, освітлення в квартирі, здатності побачити тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_4 та пошкодження на її одягу, носять вірогідний характер і припущення, та не узгоджуються з речовими доказами, висновками судово-медичних експертів та з іншими матеріалами справи - показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_20 та інших свідків, які у складі оперативно-слідчої групи виїжджали на місце злочину.

Сама ОСОБА_4 на досудовому слідстві про взаємні відносини між нею і свідками, на показаннях яких наполягає потерпіла сторона, показала, що ці свідки мають всі підстави оговорювати її, зводити з нею особисті рахунки. Наведені обставини, вказані підсудною, з урахуванням суперечностей показань таких свідків речовим доказам і

висновкам експертів заслуговують на увагу, а тому з точки зору допустимості доказів та положень ст. 62 Конституції України суд вважає їх сумнівними. Усі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_4 суд тлумачить на її користь.

За таких обставинах у суду є всі підстави вважати, що ОСОБА_4 дійсно перебувала у стані необхідної оборони, правомірно захищала свою гідність, здоровя і життя, але перевищила межі такого захисту, використовуючи для захисту кухонний ніж проти неозброєного чоловіка. А тому державний обвинувач правомірно змінив в суді раніше предявлене обвинувачення ОСОБА_4 і поставив питання про застосування кримінального закону, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, ніж передбачений ч.2 ст. 121 КК України.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 умисно заподіяла під час перевищення меж необхідної оборони потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, від яких наступила смерть останнього.

Ці її діяння суд кваліфікує за ст. 124 КК України.

Згідно ст. 12 КК України цей злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4, є злочином невеликої тяжкості, оскільки санкція зазначеної статті передбачає покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше двох років.

Судом також встановлено, що ОСОБА_4 перебувала у законному шлюбі, має на утриманні неповнолітню дитину 2005 року народження.

У звязку з вище вказаним відносно ОСОБА_4 підлягає застосуванню п.«в» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року.

Судом розглянуто цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_1 до підсудної ОСОБА_4 про стягнення заподіяної їй матеріальної шкоди на суму 23340 грн., повязаних з витратами на ритуальні послуги, поминальні обіди, виготовлення та встановлення памятника, а також моральної шкоди на суму 225000 грн. - всього 248340 грн.

Підсудна ОСОБА_4 у судовому засіданні у частині позовних вимог потерпілої покладалася на розсуд суду.

Потерпіла ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2, кожний окремо, настояли на задоволені заявленого цивільного позову в повному обсязі.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 показала, що факт та обставини загибелі її сина ОСОБА_5 завдали їй моральних витрат у вигляді фізичних болісних відчуттів, а також емоційних переживань. У звязку з цим в даний час стан її власного здоровя значно погіршився і тому вона неодноразово змушена була звертатись за медичною допомогою до лікувальних закладів.

Той факт, що потерпіла ОСОБА_1, після загибелі сина, дійсно неодноразово зверталась до медичних закладів підтверджується відповідними довідками дослідженими у судовому засіданні.

Виходячи із правил ст. ст. 3 і 4 ЦПК України, ст. ст. 28, 49 і 50 КПК України, потерпілий, якому заподіяно моральну і матеріальну шкоду, має право на предявлення позову у кримінальному процесі. Відповідно до ст. ст. 1167, 1168, 1195 ЦК України особа, якій заподіяно моральну шкоду, а також шкоду, завдану злочином, має право на її відшкодування. Таким чином, позовні вимоги потерпілої ОСОБА_1 в межах даного кримінального процесу є законними.

Керуючись ст. ст. 22, 23, 1167 ЦК України військовий місцевий суд, з урахуванням досліджених доказів, глибини фізичних та моральних страждань потерпілої ОСОБА_1 в частині спричинення їй моральної шкоди, понесення витрат, повязаних з похованням

загиблого сина - ОСОБА_5 та вшанування памяті про нього, вважає, що заявлений нею цивільний позов підлягає задоволенню частково, на суму 73340 грн. (сімдесят три тисячі триста сорок гривен), яка складається з 23340 грн. (двадцять три тисяч триста сорок гривен)в частині матеріальних вимог потерпілої, та 50000 грн.(пятдесят тисяч гривен) в якості відшкодування заподіяної їй моральної шкоди.

В задоволені останньої частини позовних вимог потерпілої ОСОБА_1 по витребування моральної шкоди суд вважає необхідним - відмовити.

Своє рішення суд мотивує тим, що саме вище вказана частина позовних вимог, з врахування вимог розумності та справедливості, знайшла своє підтвердження вищенаведеними доказами в їх сукупності, показаннями потерпілої, а також іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.

При призначені покарання до підсудної суд визнає обставинами, що помякшують покарання, її явку з повинною, щире каяття, факт вчинення її злочину вперше, позитивні характеристики за час проходження служби. Суд також приймає до уваги що на утримані у підсудної мається неповнолітня дитина.

На підставі викладеного й керуючись ст. ст. 323, 324, 310 КПК України, військовий місцевий суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винною у вчинені злочину, передбаченого ст. 124 КК України, на підставі якої призначити їй покарання в виді обмеження її волі строком на один рік.

Згідно п. „в" статті 1 Закону України „Про амністію" від 12.12.2008 року звільнити ОСОБА_4 від покарання.

Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд скасувати.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити: - в частині відшкодування матеріальної шкоди - повністю. Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 23340 грн. (двадцять три тисяч триста сорок гривен);

в частині відшкодування моральної шкоди - частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 50000 грн. (пятдесят тисяч гривен), в останній частині у задоволені позову відмовити.

Судові витрати по справі, повязані з проведенням судово-медичної та судової психолого-психіатричної експертиз, покласти на засуджену ОСОБА_4 та стягнути з неї на користь держави грошові кошти у розмірі 1796 грн. 60 коп. (одна тисяча сімсот девяносто шість гривен 60 копійок).

Після набрання вироку законної сили речові докази по справі: вказані на а.с. 171 т.1, вважати повернутими за належністю - ОСОБА_4 ; вказані на а.с. 170 т.1, враховуючи волевиявлення ОСОБА_1 та ОСОБА_4, знищити;

На вирок сторонами може бути подана апеляція у військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил через військовий місцевий суд Одеського гарнізону протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення.