Рішення

від 16.06.2009 по справі 2-218/09

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДОНЕЦЬКА

Справа № 2-218/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2009 року Київський районний суд м. Донецька у складі: головуючого судді Малютіної Н.М.,

при секретарі Маловічко О. Г.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення завдатку, штрафних санкцій та моральної шкоди, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору про намір придбати об’єкт нерухомості недійсним і відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення завдатку, штрафних санкцій та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що між нею та відповідачем 19.12.2007 р. був укладений договір про наміри придбання об’єкту нерухомості, відповідно до якого відповідач зобов’язалася продати їй квартиру АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності.

Відповідно п. 2.2. договору відповідач зобов’язалася продати та оформити нотаріально, а вона купити, оформити нотаріально та провадити повний розрахунок за договором купівлі-продажу квартири в строк до 09.01.2008 р. Відповідно до п.2.8 договору відповідач зобов’язалася звільнити квартиру та передати їй ключі від даної квартири в строк до 10.01.2008 p., а вона зобов’язалася чекати звільнення квартири до зазначеного строку. 19.12.2007 р. в момент укладання договору вона передала відповідачу грошові кошти в розмірі 5000 грн. завдатку за придбання зазначеної квартири. Після укладання договору вони домовилися зустрітися 24.12.2007 р. у нотаріуса для нотаріального оформлення договору купівлі-продажу квартири, однак відповідач не з’явилася та укладання договору було перенесено на 03.01.2008 р. та відповідач знов не з’явилася. 10.01.2008 p., тобто в строк, до якого відповідач зобов’язалася продати, нотаріально оформити та звільнити квартиру, відповідач не з’явилася. Після цього вона надіслала відповідачу телеграму, де просила зазначити день укладання договору, яку відповідач отримала особисто, однак відповіді не надала. Оскільки відповідачем до зазначеного строку зобов’язання не виконані, вважає, що відповідач повинна повернути їй суму завдатку в розмірі 5000, 00 грн. Крім того вважає, що відповідач, відповідно ст. 571 ч. 1 ЦК України, повинна сплатити їй штрафні санкції в сумі 5000, 00 грн. за невиконання своїх зобов’язань.

Крім того, діями відповідача їй завдана моральна шкода, яка полягає в душевних хвилюваннях та моральних стражданнях з причин невиконання відповідачем своїх обов’язків. Свого житла вона не має та мешкає в квартирі, яку орендує на підставі договору оренди. Оговорюючи дату 10.01.2008 р. як кінцевий строк виконання зобов’язань сторін, вона керувалася тим, що в цей день закінчувався строк дії договору оренди приміщення, де вона тимчасово мешкала, та була змушена знав укладати договір оренди та жити в цій квартирі, нести додаткові витрати з її оплати, які є для неї значними. Ці обставини значно відбилися на її психіці, вона стала неврівноваженою та була змушена приймати деякий час заспокійливі лікарські засоби. Просила стягнути з відповідача на її користь суму завдатку - 5000, 00 грн., штрафні санкції - 5000, 00 грн., моральну шкоду - 15000, 00 грн. та судові витрати.

ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання договору про намір придбати об’єкт нерухомості недійсним і відшкодування моральної шкоди, мотивуючі свої вимоги тим, що у жовтні 2007 р. вона усно домовилася з співробітником агентства нерухомості «Лагуна» про допомогу при продажу її квартири та будуть представляти її інтереси перед третіми особами. 19.12.2007 р. її запросили до агентства нерухомості «Конкорд-Дон» для особистої зустрічі з покупцем, але ОСОБА_3 не з’явилася. Обговорення

умов договору купівлі-продажу проходило за участю ОСОБА_5, який заявив, що ОСОБА_3 довіряє йому здійснити ці дії за неї. На початку січня 2008 р. вона підготувала квартиру до продажу. 20.12.2007 р. сплатила всі необхідні платежі для оформлення документів щодо оформлення договору купівлі-продажу квартири. До 10.01.2008 р. від ОСОБА_3 не надійшло жодної пропозиції щодо укладання зазначеного договору. Вона 19.12.2007 р. прийшла до офісного приміщення «Лагуна» щоб повернути витрачені грошові кошти. Особа, яка представилася ОСОБА_3 почала звинувачувати її у тому, що з її вини не був укладений договір купівлі-продажу квартири. 11.01.2008 р. отримала телеграму, де зазначено, що 09.01.2008 р. вона не з’явилася до нотаріуса для підписання договору, однак про цю зустріч вона не була повідомлена. Договірних зобов’язань між нею та ОСОБА_3 не виникло.

Дії відповідача призвели до душевних страждань. Вона є інвалідом 2 групи, непрацездатна, має низку хронічних захворювань та всі зі обставини призвели до великої кількості негативних емоцій, нервового перенапруження, в результаті чого загострилися її хронічні захворювання. Після розмови з відповідачем 12.01.2008 р. стан її здоров’я погіршився і вона змушена була викликати дільничного лікаря. В зв’язку з загостреннями хвороби ні донька ні онука не мають змоги повноцінно працювати, оскільки змушені доглядати за нею. Крім того, вона постійно купує ліки в більшій кількості ніж зазвичай. Просила визнати договір про намір придбати об’єкт нерухомості недійсним та стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 20000, 00 грн.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги та надали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Проти вимог зустрічної позовної заяви заперечували та надали пояснення аналогічні викладеним в письмових запереченнях та письмових дебатах (а.с. 79-81, 165-169).

В судовому засіданні відповідач та ї представник заперечували проти первинної позовної заяви, зустрічну позовну заяву підтримала, просила її задовольнити в повному обсязі та надала пояснення аналогічні викладеним в зустрічному позові та відповіді на заперечення на зустрічну позовну заяву (а.с. 44-48, 121-123).

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він є директором агентства нерухомості «Конкорд-Дон». ОСОБА_3 була клієнткою агентства нерухомості. ОСОБА_4 -продавець квартири, її інтереси представляло агентство нерухомості «Лагуна». ОСОБА_3 звернулася до його агентства нерухомості та вони підібрали їй варіант, а саме квартиру АДРЕСА_2. Зазначену квартиру знайшли в базі агентств, а саме в агентстві нерухомості «Лагуна». Вона оглянула квартиру. ОСОБА_3 з ОСОБА_4 уклали договір про наміри придбати об’єкт нерухомості, про що склався договір, де маються підписи сторін. ОСОБА_3 залишила 5000, 00 грн. та поїхала. ОСОБА_4 була з дочкою та представником агентства «Лагуна». Грошові кошти він передав ОСОБА_4. Після оформлення документів була оговорена дата, однак ОСОБА_4 почала підвищувати ціну до 75-80 тис. грн., документи не були готові. Про зустрічі ОСОБА_6 повідомляли через агентство «Лагуна», яке представляло її інтереси.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що ОСОБА_4 є її матір’ю. Вони виріши продати свою квартиру та звернулися до агентства нерухомості «Лагуна». Директор агентства ОСОБА_8 та співробітник ОСОБА_9 приводили до них покупців для огляду квартири. 19.12.2007 р. їм зателефонували з зазначеного агентства та попросили приїхати. Потім вони поїхали до агентства «Конкорд-Дон», де директор агентства повідомив, що він представляє інтереси покупця та пояснив, що вони будуть укладати договір. їм передали грошові кошти в сумі 5000, 00 грн.. ОСОБА_4 продавала свою квартиру за ціною 65000 доларів США. ОСОБА_4 підписала договір та передала його ОСОБА_5, 5000, 00 грн. дали особисто їй в руки. До 10.01.2008 р. ОСОБА_4 ніхто не запрошував для укладання договору купівлі-продажу квартири. В цей день вони приїхали до агентства «Лагуна», ОСОБА_3 представилася та пояснила, що вона є покупцем, та почала їх ображати. ОСОБА_4 пояснила, що за 65000, 00 доларів США вона квартиру продавати не буде, ціна на квартиру буде значно вища та ОСОБА_3 від придбання цієї квартири відмовилася.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що з листопада 2007 р. по 20.01.2008 р. працювала в агентстві нерухомості «Лагуна». ОСОБА_4 продавала квартиру за 65000, 00 доларів США. Вона показувала квартиру представнику агентства нерухомості «Конкорд-Дон». 19.12.2007 р. вона, ОСОБА_4 та її донька, директор агентства нерухомості «Лагуна» прибули до агентства «Конкорд-Дон», де були агент та директор, ОСОБА_3 не було. 09.01.2008 р. повинна була відбутися угода. їй подзвонив агент, щоб перенести угоду на 11.01.2008 р. або 14.01.2008 р.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що ОСОБА_4 мала намір продати квартиру. Коли знайшли покупця, ОСОБА_4 зателефонувала їй. Наприкінці грудня 2007 р. ОСОБА_4 запросили

на зустрічі не було. Були оговорені строки укладання договору купівлі-продажу квартири та передані ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 1000, 00 доларів США. 08.01.2008 р. ОСОБА_4 телефонувала їй та повідомила, що покупці не повідомляють про наступну зустріч для укладання договору купівлі-продажу квартири. 10.01.2008 р. відбулася зустріч з риєлтором, де пояснили, що угода не відбулася через порушення договору. ОСОБА_4 була готова повернути завдаток, але грошові кошти у неї не взяли. ОСОБА_3 почала кричати та шантажувати ОСОБА_4 11.01.2008 р. відбулася ще одна зустріч. 3і слів ОСОБА_4 вона почала погано себе почувати, погіршився стан її здоров’я, вона відмовилася продавати квартиру за 65000, 00 доларів США. 10.01.2008 р. та 11.01.2008 р. вона (ОСОБА_10В.) не була присутня на зустрічах з покупцем.

Суд, заслухавши позивачку, її представника, відповідачку, її представника, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення завдатку, штрафних санкцій та моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору про намір придбати об’єкт нерухомості недійсним і відшкодування моральної шкоди необхідно задовольнити частково.

Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір про наміри придбати об’єкт нерухомості від 19.10.2007 p., відповідно до якого відповідач зобов’язалася продати позивачу квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 7), яка належить їй згідно свідоцтва про право на спадок за законом від 15.03.2002 p. (AEP № 406227) (а.с. 22). Відповідно п. 2.2. договору відповідач зобов’язалася продати та оформити нотаріально, а позивач купити, оформити нотаріально та провадити повний розрахунок за договором купівлі-продажу квартири в строк до 09.01.2008 р. Відповідно до п.2.8 договору відповідач зобов’язалася звільнити квартиру та передати позивачу ключі від даної квартири в строк до 10.01.2008 p., а позивач зобов’язалася чекати звільнення квартири до зазначеного строку. 19.12.2007 р. в момент укладання договору позивач передала відповідачу грошові кошти в розмірі 5000 грн. в якості завдатку за придбання зазначеної квартири, про що зазначено в п.3.1 даного договору (а.с. 7). Зазначені обставини підтверджуються поясненнями сторін, а саме позивачка ОСОБА_3 наполягала, що вона передала гроші, а відповідачка ОСОБА_11 не заперечувала, що вона отримала гроші у розмірі 5000, 00 грн., що і підтверджується копією угоди (а.с. 7). 11.01.2008 р. відповідачу була відправлена телеграма з повідомленням, де зазначено, що ОСОБА_4 не з’явилася 09.01.2008 р. в зазначений час до нотаріуса для укладання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, та прохання повідомити день та час, коли ОСОБА_4 зможе укласти зазначений договір (а.с. 8). Зазначену телеграму позивач отримала особисто 11.01.2008 р., про що є повідомлення (а.с. 9). Тому виходячи з положень ч. 1 ст. 61 ЦПК України суд вважає зазначені обставини встановленими.

В судовому засіданні позивачка та її представник стверджували, що сума передання відповідачки є сумою завдатку.

Разом з тим, відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу квартири ні в якій формі укладений не був, нотаріально такий договір не посвідчувався, грошові кошти в розмірі 5000, 00 грн. за договором від 19.10.2007 р. були передані позивачем ОСОБА_3 для укладання договору купівлі-продажу квартири в майбутньому, що підтверджується матеріалами справи, змістом договору від 19.10.2007 р. та показаннями представника позивача. Сума авансу в розмірі 5000, 00 грн. позивачу не була повернута відповідачем, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі запереченнями на зустрічну позовну заяву (а.с. 79-81) та поясненнями представника відповідача, свідків.

Враховуючи, що вимоги ст. 571 ЦК України про залишення завдатку у кредитора або стягнення завдатку в подвійному розмірі можуть застосовуватися лише у випадках, коли між сторонами був укладений договір купівлі-продажу, сплачений позивачем ОСОБА_3 відповідачу ОСОБА_4 19.10.2007 р. платіж в сумі 5000, 00 грн. є авансом та внаслідок неукладання договору купівлі-продажу підлягає поверненню позивачу у розмірі, в якому він був нею виплачений, тобто в сумі 5000, 00 грн.

Крім того, позивач ОСОБА_3 просила стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 15000, 00 грн., яка полягає в душевних хвилюваннях та моральних стражданнях з причин невиконання відповідачем своїх обов’язків. Свого житла вона не має та мешкає в квартирі, яку орендує на підставі договору оренди (а.с. 10). Оговорюючи дату 10.01.2008 р. як кінцевий строк

виконання зобов’язання сторін, вона керувалась тим, що в цей день закінчувався строк дії договору

оренди приміщення, де вона тимчасово мешкала, та була змушена знов укладати договір оренди (а.с. 11) та жити в цій квартирі, нести додаткові витрати з її оплати, які є для неї значними. Ці обставини значно відбилися на її психіці, вона стала неврівноваженою та була змушена приймати деякий час заспокійливі лікарські засоби.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 просила визнати договір про намір придбати об’єкт нерухомості від 19.10.2007 року укладений між нею та ОСОБА_3 недійсним, оскільки вважає, що сума передання їй позивачкою не є сумою завдатку, а є сумою авансу, та стягнути з ОСОБА_3 на її користь моральну шкоду в сумі 20000, 00 грн. яка полягає в душевних стражданнях. Вона є інвалідом 2 групи, непрацездатна, має низку хронічних захворювань та всі зі обставини призвели до великої кількості негативних емоцій, нервового перенапруження, в результаті чого загострилися її хронічні захворювання. Після розмови з відповідачем 12.01.2008 р. стан ц здоров’я погіршився і вона змушена була викликати дільничного лікаря. В зв’язку з загостреннями хвороби ні донька ні онука не мають змоги повноцінно працювати, оскільки змушені доглядати за нею. Крім того, вона постійно купує ліки в більшій кількості ніж зазвичай.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.3 ст. 10, чч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлений цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, як беруть участь у справі.

Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, під час розгляду справи було роз’яснено права та обов’язки, в тому числі положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, сторонам було надано всі можливості для заявления необхідних клопотань та надання доказів, що підтверджується протоколом судового засідання.

Разом з тим, сторони в судовому засіданні заявили, що ніяких інших клопотань та доказів своїх вимог вони не мають та не заперечували проти закінчення дослідження доказів.

В судовому засіданні сторони, незважаючи на надану судом можливість, не надали суду ніяких доказів вчинення сторонами протиправних дій стосовно один одного, які спричинили моральну шкоду. При цьому правовідносини, що склалися між сторонами, стосуються сплати та повернення суми авансу, законодавче врегулювання яких не передбачає стягнення моральної шкоди.

Крім того, сторони не надали суду ніяких доказів та не навели обгрунтування розміру заявлених вимог про стягнення моральної шкоди в сумі саме 15000, 00 грн. та 20000, 00 грн., тому суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог в частині стягнення на її користь з відповідача моральної шкоди в сумі 15000, 00 грн., та відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог в частині стягнення на її користь з відповідача моральної шкоди в сумі 20000, 00 грн..

Таким чином, судом встановлено, що дійсно позивач ОСОБА_3 мала намір придбати у відповідача квартиру № 13 в будинку № 117 А по вул. Артема в м. Донецьку, оскільки намагалася взяти іпотечний кредит в ВАТ КБ «Надра», про що свідчать гарантійні листи про надання іпотечного кредиту (а.с. 74, 120), а відповідач ОСОБА_4 мала намір продати зазначену квартиру, оскільки отримала витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.01.2008 р. (а.с. 142), між сторонами був укладений договір від 19.12.2007 р. про наміри придбання об’єкту нерухомості та відповідно даного договору грошові кошти в сумі 5000, 00 грн. були передані позивачем ОСОБА_3С відповідачу ОСОБА_12 у виді авансу для укладання договору купівлі-продажу квартири в майбутньому, однак договір про купівлю-продаж квартири не був укладений, що підтверджується поясненнями сторін та поясненнями свідків, тому аванс в сумі 5000, 00 грн. підлягає поверненню позивачу ОСОБА_3 відповідачем ОСОБА_4.

Також на підставі ст. 88 ч. 1 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тому з ОСОБА_4

на користь ОСОБА_3 необхідно стягнути сплачені відповідно квитанцій (а.с. 1, 3) судовій збір у розмірі 25, 50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15, 00 грн.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 509, 525, 526, 570, 571 ЦК України та керуючись ст. ст. 3, 6, 11, 60, 88, 123, 126, 209, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення завдатку, штрафних санкцій та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму авансу в розмірі 5000 (п’ять тисяч) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору про намір придбати об’єкт нерухомості недійсним і відшкодування моральної шкоди -задовольнити частково.

Визнати договір про наміри придбати об’єкт нерухомості від 19.10.2007 укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - недійсним.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 25 (двадцять п’ять) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15 (п’ятнадцять) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.