Рішення

від 05.05.2008 по справі 9/41

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

9/41

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  9/41

05.05.08

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Контур»

До відповідача    Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРС»

Про                       стягнення 16892,01 грн.

Суддя  Жирнов С.М.

Представники:

від позивача:      Курмазенко В.Д. –довіреність № б/н від 01.09.2007 р.,                   

від відповідача:  не з»явився.

Обставини  справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 12730,00 грн. основного боргу, 2686,03 грн. інфляції за період червень 2007 р. –лютий 2008 р. та 1475,98 грн. штрафу за період з 23.06.2007 р. по 27.02.2008 р. (250 днів) на підставі Договору надання транспортно-експедиційних послуг № ДГ-0000302 від 01.05.2007 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2008 р. порушено провадження у справі № 9/41 та призначено її розгляд на 07.04.2008 р.

           Позивач в судовому засіданні 07.04.2008 р. подав суду Довідку Головного управління статистики у м. Києві № 13-2087 від 04.04.2008 р. про знаходження відповідача у ЄДРПОУ та власну Довідку (без номера, без дати).

           Ухвалами Господарського суду міста Києва від 07.04.2008 р. та від 21.04.2008 р. у зв”язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, неподанням останнім витребуваних судом документів розгляд справи неодноразово відкладався.

           Позивач в судовому засіданні 21.04.2008 р. подав суду фіскальний чек № 5048 від 12.04.2008 р. у якості доказу виконання ним вимог ухвали суду від 07.04.2008 р. та надіслання позовної заяви з доданими до неї документами на адресу відповідача, вказану у Довідці Головного управління статистики у м. Києві № 13-2087 від 04.04.2008 р. - 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 кв. 3.01, а в судовому засіданні 05.05.2008 р. позивач залучив до матеріалів справи копію опису вкладення у цінний лист на адресу відповідача від 12.04.2008 р.

          Відповідач в судове засідання 05.05.2008 р. не з»явився, відзив на позов з підтверджуючими документами не подав і не надіслав.

          Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,  -

                                                       ВСТАНОВИВ:

            Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Поштове відправлення з ухвалою суду від 17.03.2008 р., направлене відповідачу за поштовою адресою, вказаною позивачем в позовній заяві, повернулось до суду з відміткою пошти «за зазначеною адресою не проживає».

Поштові відправлення з ухвалою суду від 07.04.2008 р., направлені відповідачу за адресою, зазначеною у Довідці Головного управління статистики у м. Києві № 13-2087 від 04.04.2008 р., також повернулись до суду з відміткою пошти «за зазначеною адресою не проживає».

           За таких обставин суд прийшов до висновку про відсутність підстав для відкладання розгляду справи та його недоцільність, а рівно про можливість розгляду останньої за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

                                 01.05.2007 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Контур»(у подальшому –«Експедитор») та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРС»(у подальшому –«Замовник»), було укладено Договір транспортної експедиції № ДГ - 0000302 (надалі за текстом – «Договір»).

            Згідно п. 1.2 Договору, Замовник доручає, а Експедитор бере на себе зобов»язання від свого імені та за рахунок Замовника забезпечити організацію та здійснення перевезень вантажу замовника автомобільним транспортом в межах  території України.

            Відповідно до п. 4.4 Договору за виконання транспортно –експедиторського обслуговування Замовник зобов»язаний перерахувати кошти на розрахунковий рахунок Експедитора протягом 2 діб після надання послуг. Датою оплати вважається дата надходження коштів на поточний рахунок Експедитора.

            Пунктом 4.6 Договору встановлено, що підставою для проведення платежів є рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна та копія товаротранспортної накладної з відмітками відправника вантажу, перевізника та одержувача вантажу.

            У разі затримки оплати послуг транспортного експедирування вантажу, Замовник сплачує Експедитору штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення платежу (п. 7.9 Договору).

На твердження позивача, ним у відповідно до умов Договору були надані відповідачу транспортно –експедиційні послуги, що підтверджується Актами здачі –прийняття робіт (надання послуг) №№ ОУ - 0003484, ОУ - 0003485, ОУ - 0003460 від 19.06.2007 р., №№ ОУ - 0003515, ОУ - 0003516, ОУ - 0003517 від 20.06.2007 р. на загальну суму 12730,00 грн. (надалі за текстом –«Акти здачі –прийняття робіт»).

Позивачем був виставлений відповідачу рахунок № СФ-0003355 від 19.06.2007 р. на суму 12730,00 грн. щодо оплати вищезазначених послуг (надалі за текстом –«Рахунок»).

Відповідач вищезазначений рахунок позивача не оплатив, а тому з огляду на приписи п. 4.4 Договору позивач вважає, що відповідач з 23.06.2007 р. прострочив виконання грошового зобов»язання на суму 12730,00грн., яка підлягає до примусового стягнення у судовому порядку (основний борг).

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

           Між сторонами по справі укладено Договір надання транспортно-експедиційних послуг № ДГ-0000302 від 01.05.2007 р., який фактично є договором транспортного експедирування.

Договір на транспортне експедирування (глава 65 Цивільного кодексу України) є одним із видів договору про надання послуг, якому присвячено главу 63 Цивільного кодексу України. Положення останньої мають загальний характер для всіх видів договорів про надання послуг, а, отже, застосовуються і до договору на транспортне експедирування.  

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов»язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання  визначених договором послуг, пов»язаних з перевезенням вантажу.

Виконання договору транспортного експедирування полягає у здійсненні сторонами всіх прав та виконанні ними всіх обов»язків, передбачених договором.

 Відповідно ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України, договір є підставою для виникнення зобов'язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов  не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 538 ЦК України взаємні зобов»язання за договором мають виконуватися одночасно, якщо інше не випливає із закону, звичаїв ділового обороту, договору або змісту зобов»язання.

           Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору були надані відповідачу транспортно-експедиційні послуги, що підтверджується вищезазначеними Актами здачі –прийняття робіт від 19.06.2007 р. та від 20.06.2007 р. на загальну суму 12730,00 грн., які підписані представниками та скріплений печатками сторін без будь-яких зауважень та претензій.

           Акти здачі –прийняття робіт приймаються судом у якості належного доказу надання позивачем транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 12730,00 грн. згідно Договору.

Відповідач належним чином не виконав зобов»язання за Договором, оскільки, в порушення умов п. 4.4 Договору, оплату наданих позивачем послуг на підставі Рахунку позивача № СФ-0003355 від 19.06.2007 р. на суму 12730,00 грн.  не здійснив.

За таких обставин, позов в частині основного боргу та у вищезазначеній сумі визнається судом обґрунтованим і підлягає задоволенню повністю.

           Відповідно до позовної заяви позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача також і 2686,03 грн. інфляції за період червень 2007 р. –лютий 2008 р. та 1475,98 грн. штрафу за період з 23.06.2007 р. по 27.02.2008 р. (250 днів) на підставі Договору (згідно доданого до позовної заяви «Розрахунку заборгованості ТОВ «Марс»перед ТОВ «Торговий дім «Контур»…»).

Приписами ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

При цьому ст. 549 ЦК України поряд із визначенням неустойки закріплює дефініції понять «штраф»та «пеня». Аналіз положень цієї статті дає підстави для висновку, що «неустойка»є родовим, а «штраф»і «пеня»- видовими щодо неї поняттями.  

Штраф, як різновид неустойки, характеризується тим, що він обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України)

           Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

           Відповідно до п. 7.9 Договору, у разі затримки оплати послуг транспортного експедирування вантажу, Замовник сплачує Експедитору штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення платежу.

         З огляду на вищенаведене, судом встановлено, що позивачем визначений до стягнення 1475,98 грн. штрафу у вигляді пені та за період з 23.06.2007 р. по 27.02.2008 р. (250 днів).

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Згідно встановлень п. 4.4 Договору щодо обов»язку відповідача перерахувати кошти на розрахунковий рахунок Експедитора протягом 2 діб після надання послуг, судом встановлено початок перебігу строку прострочення виконання відповідачем зобов»язання по оплаті за Договором з 23.06.2007 р.

          Враховуючи вищезазначене, а також, здійснивши перевірку наданого позивачем «Розрахунку заборгованості ТОВ «Марс»перед ТОВ «Торговий дім «Контур»…», суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення 2686,03 грн. інфляції за період червень 2007 р. –лютий 2008 р. підлягають задоволенню повністю, а вимоги позивача про стягнення 1475,98 грн. пені за період з 23.06.2007 р. по 27.02.2008 р. (250 днів) підлягають задоволенню лише частково у сумі 1086,32 грн. за період з 23.06.2007 р. по 23.12.2007 р. (184 дні), оскільки вищенаведений «Розрахунку заборгованості ТОВ «Марс»перед ТОВ «Торговий дім «Контур»…»безпідставно містить нарахування за пені за період, більший, ніж шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано (п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

         В іншій частині вимог позивача щодо сплати пені (389,66 грн.) відповідачу належить відмовити.

          Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

           Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України передбачена сплата державного мита за подання позовних заяв і заяв про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду, крім випадків встановлених законодавством.

Відповідно до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", з позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється державне мито в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500,00 грн.).

           Фактично позивач платіжним дорученням № 397 від 13.11.2007 р. сплатив державне мито за подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви тільки у розмірі 147,00 грн., що не відповідає 1 % ціни позову та свідчить про недоплату державного мита у сумі 21,92 грн. (168,92 грн. 1% ціни позову –147,00 грн. згідно вищезазначеного платіжного доручення = 21,92 грн.) і яке належить стягнути відповідно до ст. 45 ГПК України в дохід Державного бюджету України з позивача у сумі 3,9 грн., а з відповідача у сумі 18,02 грн., т.т. пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 Господарського процесуального кодексу України).

        Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 538, 625, 629, 929 ЦК України, ст. ст. 193, 230, 232 ГК України, ст. ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРС»( 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 кв. 301; ідентифікаційний код 32528089; р/р 2600866009 в «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 380805), а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення господарського суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Контур»(03049, м. Київ, вул.. Курська, 13-А, кв. 1; ідентифікаційний код 32421102; р/р 260040101721  в ЗАТ «ПроКредитБанк», м. Київ, МФО 320984) 12730 (дванадцять тисяч сімсот тридцять) грн. 00 коп. основного боргу, 2686 (дві тисячі шістсот вісімдесят шість) грн. 03 коп. інфляції, 1086 (одну тисячу вісімдесят шість) грн. 32 коп. пені, 147 (сто сорок сім) грн. 00 коп. держмита, 115 (сто п»ятнадцять) грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРС»( 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 кв. 301; ідентифікаційний код 32528089; р/р 2600866009 в «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 380805), а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення господарського суду, в доход Державного бюджету України 18 (вісімнадцять) грн. 02 коп. державного мита.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Контур»(03049, м. Київ, вул.. Курська, 13-А, кв. 1; ідентифікаційний код 32421102; р/р 260040101721  в ЗАТ «ПроКредитБанк», м. Київ, МФО 320984), а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення господарського суду, в доход Державного бюджету України 3 (три) грн. 90 коп. державного мита.

6.          Видати накази.

7.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяС.М. Жирнов

Дата підписання рішення –07.05.2008 р.