Рішення

від 26.05.2008 по справі 36/287

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/287

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  36/287

26.05.08

За позовом          Державного підприємства «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски»

До                              Державного підприємства «Національний центр логістики і маркетингу на транспорті»

Про                                  стягнення 69 122,16 грн.

         Суддя  Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача                    Сабадаш І.В., по довіреності № 79 від 31.12.2007р.

Від відповідача                   не з'явився

В засіданні приймали участь          

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски»про стягнення з Державного підприємства «Національний центр логістики і маркетингу на транспорті»54 773,46 грн. заборгованості з орендної плати, 14 348,70 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договорів оренди № 673-ОМ від 01.12.2005р. та № 97-ОМ від 01.02.2006р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2008р. порушено провадження у справі № 36/287, розгляд справи призначено на 26.05.2008р.

В судовому засіданні 26.05.2008р. представник позивача позовні вимоги повністю підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, не повідомив суд про причини своєї неявки, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалі суду від 14.04.2008р. не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресами, зазначеними в позовній заяві, та в Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ, № 282857, доданій позивачем до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань  про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, доказів належного виконання умов договорів оренди в частині сплати орендної плати від відповідача не надходило.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски»(далі позивач, орендодавець) та Державним підприємством «Національний центр логістики і маркетингу на транспорті»(далі відповідач, орендар) був укладений договір оренди нежилого приміщення № 673-ОМ від 01.12.2005р.

Відповідно до умов даного договору позивач передав відповідачу в строкове платне користування нежиле приміщення загальною площею 97,25 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Довбуша, 22, на першому поверсі, для розміщення офісу.

Строк дії даного договору сторони визначили з 05.12.2005р. і до 04.12.2006р. включно (п. 11.1 договору).

Сума орендної плати за користування приміщенням на момент укладення договору становила 2 288,61 грн. на місяць (пункт 3.1 договору). Орендна плата за кожний наступний місяць, відповідно до п. 3.2 договору, визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.3 договору орендар зобов'язаний вносити орендні платежі до 15 числа звітного місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 30% орендної плати –686,58 грн. перераховується орендарем до державного бюджету, 70% орендної плати –1 602,03 грн. перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця.

Крім того, 01.02.2006р. між Державним підприємством «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски»та Державним підприємством «Національний центр логістики і маркетингу на транспорті»був укладений договір оренди майна № 97-ОМ.

Відповідно до умов даного договору позивач передав відповідачу в строкове платне володіння та користування для виробничих цілей індивідуально визначене майно: меблі, комп'ютерна та оргтехніка, згідно Актів прийому-передачі, які є невід'ємною частиною договору та початкова вартість яких становить 106 432,77 грн.

Строк дії даного договору сторони визначили з 01.02.2006р. і до 04.12.2006р. (п. 9.1 договору).

Розмір орендної плати за перший місяць оренди становить 1 330,41 грн., крім того ПДВ 66,08 грн. (пункт 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору орендар перераховує орендну плату щомісячно, не пізніше 15 числа звітного місяця, згідно виставленого рахунку з урахуванням щомісячної індексації щодо орендної плати, зазначеної за перший місяць.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Також, згідно ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії договорів оренди № 673-ОМ від 01.12.2005р. та № 97-ОМ від 01.02.2006р. був продовжений.

Відповідач свої зобов'язання за договором оренди № 673-ОМ від 01.12.2005р. в частині сплати орендної плати за період з лютого 2006 року по грудень 2006 року та за договором оренди № 97-ОМ від 01.02.2006р. за період з серпня 2006 року по березень 2007 року виконав неналежним чином, і станом нам день розгляду справи його заборгованість по орендній платі перед позивачем становить 47 970,61 грн. та 6 802,85 грн. відповідно.

Оцінюючи подані позивачем  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення основного боргу, з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу  зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач, в порушення покладеного на нього законом та договорами обов'язку, зобов'язання по сплаті  орендної плати належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього станом на день розгляду справи в суді виникла заборгованість  за договором оренди № 673-ОМ від 01.12.2005р. в сумі 47 970,61 грн., а за договором оренди № 97-ОМ від 01.02.2006р. в сумі 6 802,85 грн.

Позивач 30.11.2006р. звернувся до відповідача з листом № 1575, в якому просив відповідача оплатити заборгованість з орендної плати. Відповідач у відповіді на зазначений лист № 1201/1 від 01.12.2006р. свою заборгованість визнав, та гарантував погашення заборгованості.

Відповідач належних доказів відсутності заборгованості по договору оренди № 673-ОМ від 01.12.2005р. та по договору оренди № 97-ОМ від 01.02.2006р. суду не надав.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 54 773,46 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 14 348,70 грн. задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень до Цивільного кодексу України, цивільний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України)

Позовна давність в один рік, відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України,  застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, перебіг позовної давності по стягненню неустойки по договору оренди № 673-ОМ від 01.12.2005р. сплинув ще в 2007 році, а по договору оренди № 97-ОМ від 01.02.2006р. –в березні 2008 року, в той час як відповідач звернувся з позовом до суду лише 08.04.2008р.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Національний центр логістики і маркетингу на транспорті»(юридична адреса: 02092, м. Київ, вул. Довбуша, 22; фактична адреса: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 24, код ЄДРПОУ 32663146)  на користь Державного підприємства «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски»(02092, м. Київ, вул. Довбуша, 22, код ЄДРПОУ 01069755) 54 773 (п'ятдесят чотири тисячі сімсот сімдесят три) грн. 46 коп. заборгованості, 547 (п'ятсот сорок сім) грн. 73 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                        Трофименко Т.Ю.