Ухвала

від 26.05.2008 по справі 16-9-30/249-04-8819

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16-9-30/249-04-8819

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

26 травня 2008 р.                                                                                   № 16-9-30/249-04-8819  

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:          

головуючогоГубенко Н.М.

суддівБарицької Т.Л.Шевчук С.Р.

перевіривши касаційну скаргуПриватного підприємства пансіонату "Незабудка"

на постановувідОдеського апеляційного господарського суду11.03.2008

у справі№ 17-16-9-30/249-04-8819

за позовомПриватного підприємства пансіонату "Незабудка"

доСуб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Самойленко Тетяни Михайлівни

провизнання недійсними договору оренди і додаткової угоди, виселення та зобов'язання повернути отримане за угодою майно

та за зустрічним позовомСуб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Самойленко Тетяни Михайлівни

доПриватного підприємства пансіонату "Незабудка"

провизнання договору оренди та додаткової угоди до нього дійсними та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Справа розглядалась господарськими судами різних інстанцій неодноразово.

Останнім рішення господарського суду Одеської області від 06.02.2008 (суддя Зуєва Л.Є.) у справі № 17-16-9-30/249-04-8819 позов Приватного підприємства пансіонату "Незабудка" до Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Самойленко Тетяни Михайлівни про визнання недійсними договору оренди і додаткової угоди, виселення та зобов'язання повернути отримане за угодою майно задоволено повністю. За судовим рішенням визнано недійсним договір оренди частини майна пансіонату "Незабудка" від 16.04.2003, укладений між Приватним підприємством пансіонатом "Незабудка" та Суб'єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Самойленко Тетяною Михайлівною, та припинено його дію на майбутнє; визнано недійсними доповнення від 17.04.2003 до договору оренди частини майна пансіонату "Незабудка" від 16.04.2003, укладені між Приватним підприємством пансіонатом "Незабудка" та Суб'єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Самойленко Тетяною Михайлівною, та припинено їх дію на майбутнє; виселено Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичну особу Самойленко Тетяну Михайлівну з приміщення пансіонату "Незабудка", що розташоване за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт Затока, Будацька коса; зобов'язано Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичну особу Самойленко Тетяну Михайлівну повернути Приватному підприємству пансіонату "Незабудка" усе майно, яке було надано у довгострокове користування на підставі договору оренди від 16.04.2003 та доповнень до договору оренди від 17.04.2003 за актом приймання-передачі від 17.04.2003; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 у справі № 17-16-9-30/249-04-8819 рішення господарського суду Одеської області від 06.02.2008 у справі № 17-16-9-30/249-04-8819 скасовано, відмовлено у задоволенні первісного позову Приватного підприємства пансіонату "Незабудка" до Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Самойленко Тетяни Михайлівни про визнання недійсними договору оренди і додаткової угоди, виселення та зобов'язання повернути отримане за угодою майно; зустрічний позов Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Самойленко Тетяни Михайлівни задоволено, визнано дійсними договір оренди частини майна пансіонату "Незабудка" від 16.04.2003, укладений між Приватним підприємством пансіонатом "Незабудка" та Суб'єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Самойленко Тетяною Михайлівною, та доповнення до нього від 17.04.2003; визнано за Суб'єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Самойленко Тетяною Михайлівною право власності на двоповерховий корпус на 72 місця, 3-4містні будиночки в кількості 12 штук, огорожу капітальну кам'яну довжиною 90 метрів, бар "Юлія", водопровідну мережу 100 метрів, каналізаційну мережу 100 метрів, резервуари для води в кількості 2 штук, розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,6491 га, яка розташована в смт Затока Білгород-Дністровського району Одеської області на території Будацької коси, ліжка металеві в кількості 42 штук, стільці в кількості 42 штук, що складає 31/100 часток майнового комплексу пансіонату "Незабудка"; визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САА № 893040, видане Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією 16.01.2004, відповідно до якого власником пансіонату "Незабудка", розташованого в смт Затока Білгород-Дністровського району Одеської області на території Будацької коси, є Приватне підприємство пансіонат "Незабудка" в частині 31/100 частки майнового комплексу пансіонату "Незабудка".

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Приватне підприємство пансіонат "Незабудка" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 11.03.2008, а рішення господарського суду першої інстанції від 06.02.2008 залишити без змін.

Вищий господарський суд України, розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства пансіонату "Незабудка", прийшов до висновку, що вони не можуть бути прийняті до розгляду та підлягають поверненню з огляду на наступне.

Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) встановлено, що позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Колегією суддів встановлено, що до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі, що є порушенням вимог ч. 4 ст. 111 ГПК України.

Так, скаржник, звертаючись із касаційною скаргою на постанову апеляційного господарського суду, просить її скасувати в частині відмови в задоволенні первісного позову про визнання недійсними договору оренди і доповнень до нього, виселення та зобов'язання повернути отримане за угодою майно та в частині задоволення зустрічного позову про визнання дійсними договір оренди та доповнень до нього, визнання права власності, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності. Тобто, Приватне підприємство пансіонат "Незабудка" оскаржує постанову апеляційного господарського суду в частині відмови в задоволенні пов'язаних між собою вимог первісного позову немайнового характеру –про визнання договору та доповнень до нього недійсними, про виселення та повернення майна, та оскаржує дві окремі вимоги немайнового характеру, що випливають із зустрічного позову –про визнання договору та доповнень до нього дійсними та визнання права власності на майно.

Згідно із підпунктами "б", "в" та "г" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" в останній редакції від 01.01.2008 передбачено, що: із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру; із заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство, а також із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, державне мито сплачується у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; із позовних заяв у спорах, що виникають під час укладання, зміни або розірвання господарських договорів, державне мито сплачується у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; державне мито із касаційних скарг на рішення та постанови сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

50 відсотків ставки за пов'язаними між собою позовними вимогами немайнового характеру, що випливають із первісного позову, становить 42,50 грн. (= (17 грн. *5)/2), а 50 відсотків ставки за двома позовними вимогами немайнового характеру, що випливають із зустрічного позову, становить 85,00 грн., загалом 127,50 грн. Відповідно до квитанції № 9 від 07.04.2008, доданої до касаційної скарги, скаржник перерахував 42,50 грн.

Таким чином, Приватним підприємством пансіонатом "Незабудка" державне мито сплачено не у встановленому розмірі, що є підставою відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України для неприйняття касаційної скарги до розгляду та поверненню скаржникові.

Керуючись ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Не приймати до розгляду та повернути Приватному підприємству пансіонату "Незабудка" касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 у справі № 17-16-9-30/249-04-8819.

Головуючий суддя                                                                                 Н.М. ГУБЕНКО

Судді                                                                                                                 Т.Л. БАРИЦЬКА

                                                                                                                           С.Р. ШЕВЧУК