Ухвала

від 26.05.2008 по справі 16-9-30/249-04-8819

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

УХВАЛА         

26

травня 2008 р.                                                                                  

№

16-9-30/249-04-8819 

Вищий  господарський суд України у складі колегії

суддів:         

головуючого

Губенко

Н.М.

суддів

Барицької

Т.Л. Шевчук

С.Р.

перевіривши

касаційну скаргу

ОСОБА_1

на

постанову від

Одеського

апеляційного господарського суду 11.03.2008

у

справі

№

17-16-9-30/249-04-8819

за

позовом

Приватного

підприємства пансіонату "Незабудка"

до

Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2

провизнання недійсними договору оренди

і додаткової угоди, виселення та зобов'язання повернути отримане за угодою

майно

та за

зустрічним позовомСуб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2

до

Приватного

підприємства пансіонату "Незабудка"

про

визнання

договору оренди та додаткової угоди до нього дійсними та визнання права

власності

ВСТАНОВИВ:

Справа

розглядалась господарськими судами різних інстанцій неодноразово.

Останнім

рішення господарського суду Одеської області від 06.02.2008 (суддя Зуєва Л.Є.)

у справі № 17-16-9-30/249-04-8819 позов Приватного підприємства пансіонату

"Незабудка" до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2

про визнання недійсними договору оренди і додаткової угоди, виселення та

зобов'язання повернути отримане за угодою майно задоволено повністю. За судовим

рішенням визнано недійсним договір оренди частини майна пансіонату

"Незабудка" від 16.04.2003, укладений між Приватним підприємством

пансіонатом "Незабудка" та Суб'єктом підприємницької діяльності

-фізичною особоюОСОБА_2 та припинено його дію на майбутнє; визнано недійсними

доповнення від 17.04.2003 до договору оренди частини майна пансіонату

"Незабудка" від 16.04.2003, укладені між Приватним підприємством

пансіонатом "Незабудка" та Суб'єктом підприємницької діяльності

-фізичною особоюОСОБА_2 та припинено їх дію на майбутнє; виселено Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичну особуОСОБА_2 з приміщення пансіонату

"Незабудка", що розташоване за адресою: Одеська область,

Білгород-Дністровський район, смт Затока, Будацька коса; зобов'язано Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичну особуОСОБА_2 повернути Приватному

підприємству пансіонату "Незабудка" усе майно, яке було надано у

довгострокове користування на підставі договору оренди від 16.04.2003 та

доповнень до договору оренди від 17.04.2003 за актом приймання-передачі від

17.04.2003; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою

Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 у справі №

17-16-9-30/249-04-8819 рішення господарського суду Одеської області від

06.02.2008 у справі № 17-16-9-30/249-04-8819 скасовано, відмовлено у

задоволенні первісного позову Приватного підприємства пансіонату

"Незабудка" до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи

ОСОБА_2 про визнання недійсними договору оренди і додаткової угоди, виселення

та зобов'язання повернути отримане за угодою майно; зустрічний позов Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 задоволено, визнано дійсними

договір оренди частини майна пансіонату "Незабудка" від 16.04.2003,

укладений між Приватним підприємством пансіонатом "Незабудка" та

Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особоюОСОБА_2 та доповнення до

нього від 17.04.2003; визнано за Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною

особою ОСОБА_2 право власності на двоповерховий корпус на 72 місця, 3-4містні

будиночки в кількості 12 штук, огорожу капітальну кам'яну довжиною 90 метрів,

бар "Юлія", водопровідну мережу 100 метрів, каналізаційну мережу 100

метрів, резервуари для води в кількості 2 штук, розташовані на земельній

ділянці загальною площею 0,6491 га, яка розташована в АДРЕСА_1, ліжка металеві

в кількості 42 штук, стільці в кількості 42 штук, що складає 31/100 часток

майнового комплексу пансіонату "Незабудка"; визнано частково

недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1видане

Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією 16.01.2004, відповідно

до якого власником пансіонату "Незабудка", розташованого в АДРЕСА_1,

є Приватне підприємство пансіонат "Незабудка" в частині 31/100 частки

майнового комплексу пансіонату "Незабудка".

Не

погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ОСОБА_1 стверджуючи,

що апеляційний господарський суд прийняв постанову, що стосується його прав і

обов'язків та не залучив його до участі у справі, звернувся до Вищого

господарського суду України відповідно до ст. 107 ГПК України з касаційною

скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного

господарського суду від 11.03.2008 у справі № 17-16-9-30/249-04-8819.

Вищий

господарський суд України, розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1,

прийшов до висновку, що вони не можуть бути прийняті до розгляду та підлягають

поверненню скаржникові з огляду на наступне.

Статтею

45 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України)

встановлено, що позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про

оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним

митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно

до ч. 1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход

державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством

України.

Колегією

суддів встановлено, що до касаційної скарги не додано документів, що

підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі, що є

порушенням вимог ч. 4 ст. 111 ГПК України.

Так,

скаржник, звертаючись із касаційною скаргою на постанову апеляційного

господарського суду, просить її скасувати в частині відмови в задоволенні

первісного позову про визнання недійсними договору оренди і доповнень до

нього, виселення та зобов'язання повернути отримане за угодою майно та в

частині задоволення зустрічного позову про визнання дійсними договір

оренди та доповнень до нього, визнання права власності, визнання

частково недійсним свідоцтва про право власності. Тобто, ОСОБА_1 оскаржує

постанову апеляційного господарського суду в частині відмови в задоволенні

пов'язаних між собою вимог первісного позову немайнового характеру - про

визнання договору та доповнень до нього недійсними, про виселення та повернення

майна, та оскаржує дві окремі вимоги немайнового характеру, що випливають із

зустрічного позову -про визнання договору та доповнень до нього дійсними та

визнання права власності на майно.

Згідно

із підпунктами "б", "в" та "г" п. 2 ст. 3 Декрету

Кабінету Міністрів України "Про державне мито" в останній редакції

від 01.01.2008 передбачено, що: із позовних заяв немайнового характеру, в тому

числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів

ненормативного характеру; із заяв кредиторів про порушення справ про

банкрутство, а також із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до

боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, державне мито

сплачується у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; із

позовних заяв у спорах, що виникають під час укладання, зміни або розірвання

господарських договорів, державне мито сплачується у розмірі 5

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; державне мито із касаційних скарг

на рішення та постанови сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає

сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів

майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної

суми.

50

відсотків ставки за пов'язаними між собою позовними вимогами немайнового

характеру, що випливають із первісного позову, становить 42,50 грн. (= (17 грн.

*5)/2), а 50 відсотків ставки за двома позовними вимогами немайнового

характеру, що випливають із зустрічного позову, становить 85,00 грн., загалом

127,50 грн. Відповідно до квитанції б/н від 03.04.2008, доданої до касаційної

скарги, скаржник перерахував 42,50 грн.

Таким

чином, ОСОБА_1 державне мито сплачено не у встановленому розмірі, що є

підставою відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України для

неприйняття касаційної скарги до розгляду та поверненню скаржникові.

Керуючись

ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу

України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Не

приймати до розгляду та повернути ОСОБА_1 касаційну скаргу з доданими до неї

матеріалами на постанову Одеського апеляційного господарського суду від

11.03.2008 у справі № 17-16-9-30/249-04-8819.

Головуючий

суддя                                                                                

Н.М. ГУБЕНКО

Судді                                                                                                              

  Т.Л. БАРИЦЬКА

С.Р. ШЕВЧУК