Постанова

від 23.01.2007 по справі 16-9-30/249-04-8819

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"23" січня 2007 р.

Справа № 16-9-30/249-04-8819

Одеський апеляційний господарський

суд у складі колегії суддів:

головуючого Михайлова М.В.

суддів Тофана В.М., Журавльова О.О.

(Розпорядженням Першого заступника

Голови суду Бандури Л.І. №144 від 27.11.2006 року справу передано на розгляд

даної судової колегії)

при секретарі судового

засідання  Друзенко К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, директор;

ОСОБА_2, по довіреності;

від відповідача: ОСОБА_3, по

довіреності;

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_4

на рішення господарського суду Одеської

області від  "25" жовтня 2006

року

у справі №16-9-30/249-04-8819

за позовом Приватного

підприємства "Пансіонат "Незабудка"

до Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4

про визнання недійсним договору оренди

та додаткової угоди до нього, виселення та зобов'язання повернути отримане за

угодою майно,

а також за зустрічним позовом

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4

до  Приватного

підприємства "Пансіонат "Незабудка"

про визнання

договору оренди та додаткової угоди до нього дійсними та визнання права

власності, -   

(сторони зазначені згідно рішення

суду)

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2004 року Приватне

підприємство "Пансіонат "Незабудка" (далі -Позивач, ПП

"Пансіонат "Незабудка") звернулось до господарського суду

Одеської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної

особи ОСОБА_4 (далі -Відповідач, СПД ОСОБА_4) про розірвання договору  оренди від 16.04.2003 року, укладеного між

сторонами, та стягнення 17 356,19 грн. заборгованості по договору за

використану електроенергії, каналізаційний слив, водокористування та інше.

Позивач обґрунтував свої вимоги

неналежним виконанням умов договору з боку Відповідача, внаслідок чого позивач

вимагає розірвати Договір та стягнути заборгованість по ньому.

Відповідач з позовними вимогами не

погодився та звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про визнання права

власності за СПД ОСОБА_4 на об'єкт нерухомості та інше майно та стягнення з ПП

"Пансіонат "Незабудка" 1454 грн. заборгованості за продукти

харчування, а також судові витрати, у т.ч. витрати на оплату юридичних послуг у

сумі 9 200 грн. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до

п.3.5 Доповнення до договору, у випадку отримання позивачем орендної плати у

сумі 50 000 грн., він втрачає право власності на майно та об'єкти нерухомості,

які були об'єктом оренди, з моменту отримання коштів. Оскільки згідно квитанції

до приходного касового ордеру НОМЕР_1 ПП "Пансіонат "Незабудка"

отримало 50 000 грн., СПД ОСОБА_4 вимагає право власності на зазначені об'єкти.

Ухвалою від 06.12.2004 року було

заборонено ПП "Пансіонат "Незабудка" вживати будь-які дії по

відчуженню об'єктів нерухомості та іншого майна, переданого СПД ОСОБА_4, по

договору оренди від 16.04.2003 року на підставі ст.ст. 66, 67 ГПК України.

СПД ОСОБА_4 заперечувала проти

позову ПП "Пансіонат "Незабудка" вказуючи, що у Договорі оренди

від 16.04.2003 року та доповнення до нього від 17.04.2003 року не передбачено

зобов'язання орендаря сплачувати комунальні платежі.

Рішенням місцевого господарського

суду від 25.01.2005 року (суддя Рога Н.В.) позов ПП "Пансіонат

"Незабудка" задоволено частково: стягнуто з СПД ОСОБА_4 5 002 грн.

заборгованості; в решті позову відмовлено. Зустрічний позов СПД ОСОБА_4

задоволено: визнано за СПД ОСОБА_4 право власності на об'єкти нерухомості та

інше майно, що були об'єктом договору оренди; стягнуто з ПП "Пансіонат

"Незабудка" 1 454 грн. боргу, а також судові витрати.

Постановою Одеського апеляційного

господарського суду від 22.02.2005 року рішення місцевого господарського суду

від 25.01.2005 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського

суду від 24.05.2005 року рішення господарського суду від 25.01.2005 року та

постанову ОАГС віл 22.02.2005 року скасовано; справу передано на новий розгляд

до місцевого господарського суду. ВГСУ у своїй постанові зазначив, що суди

першої та апеляційної інстанції неповно встановили істотні обставини справи, не

з'ясували правову природу спірного договору та чи була оплата вартості об'єкту

договору підставою для переходу права власності на це майно, а також залишили

поза увагою позовну вимогу ПП "Пансіонат "Незабудка" про

визнання недійсним доповнення до спірного договору від 17.04.2003 року.

Ухвалою Верховного суду України від

04.08.2005 року було відмовлено СПД ОСОБА_4 в порушенні касаційного провадження

з перегляду постанови ВГСУ від 24.05.2005 року.

У судовому засіданні господарського

суду Одеської області від 17.10.2005 року представник відповідача частково

визнав позов ПП "Пансіонат "Незабудка" в частині

водокористування у сумі 1394 грн. та каналізацію у сумі 3608 грн., всього -5

002 грн.

Рішенням господарського суду

Одеської області від 20.10.2005 року (суддя Бакланова Н.В.) позов ПП

"Пансіонат "Незабудка" задоволено частково: стягнуто з СПД

ОСОБА_4 5 002 грн. боргу; в решті позову відмовлено. Зустрічний позов СПД

ОСОБА_4 задоволено.

Постановою Одеського апеляційного

господарського суду від 17.01.2006 року рішення місцевого господарського суду

від 20.10.2005 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського

суду України від 18.04.2006 року скасовані рішення ГСОО від 20.10.2005 року та

ОАГС від 17.01.2006 року; справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою Верховного суду України від

25.05.2006 року відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду

постанову ВГСУ від 18.04.2006 року за касаційною скаргою СПД ОСОБА_4

Ухвалою господарського суду

Одеської області від 13.06.2006 року справу було прийнято до провадження суддею

Желєзною С.П.

У судовому засіданні 09.10.2006р.

ПП “Незабудка” надало суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до

яких просить визнати недійсним договір оренди частини майна пансіонату

“Незабудка” від 16.04.2003р., укладений між ПП “Незабудка” та СПД ОСОБА_4 та  визнати недійсними доповнення до договору

оренди майна від 17.04.2003р..

17.10.2006р. позивачем позовні

вимоги були доповнені  вимогами про

виселення СПД ОСОБА_4 з приміщень пансіонату “Незабудка”, що розташоване за

адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт Затока, Будацька

коса та зобов'язання повернути ПП “Незабудка” 

усе майно, яке було надано у довгострокове користування на підставі

договору оренди від 16.04.2003р. та доповнень до договору оренди від 17.04.2003р.

за актом приймання-передачі від 17.04.2003р.

Свої вимоги позивач обґрунтовує

порушенням вимог діючого законодавства, яким врегульовані орендні відносини,

при укладанні оскаржуваних ним угод, що призвело до порушення  прав ПП “Незабудка” як законного власника майна

пансіонату “Незабудка”.

У судовому засіданні 13.10.2006р.

СПД ОСОБА_4 була надана заява про уточнення позовних вимог за зустрічним

позовом, відповідно до якої відповідач просить 

визнати договір оренди частини майна пансіонату “Незабудка” від

16.04.2003р., укладений між сторонами по справі дійсним;  визнати доповнення до договору оренди від

17.04.2003р. дійсними;  визнати право

власності за СПД ОСОБА_4 на майно, будівлі, споруди, які зазначені в договорі оренди

від 16.04.2003р. та доповненні до договору оренди від 17.04.2003р.

Свої доводи СПД ОСОБА_4 обґрунтовує

дотримання сторонами положень 

законодавства при укладанні спірних угод та правомірністю набуття нею

права власності на майно, перелічене в договорі оренди та доповненні до нього.

Рішенням господарського суду

Одеської області від 25.10.2006 року (суддя Желєзна С.П.) позов ПП

"Пансіонат "Незабудка" задоволено: визнано недійсним договір

оренди частини майна пансіонату “Незабудка” від 16.04.2003р., доповнень від

17.04.2003р. до договору оренди майна частини пансіонату “Незабудка” від

16.04.2003р. та присуджено виселити СПД ОСОБА_4 з приміщень пансіонату

“Незабудка”, що розташоване за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський

район, смт Затока, Будацька коса та зобов'язано повернути ПП “Незабудка”  усе майно, яке було надано у довгострокове

користування на підставі договору оренди від 16.04.2003р. та доповнень до

договору оренди від 17.04.2003р. за актом приймання-передачі від 17.04.2003р.

Зустрічний

позов СПД ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, оскільки на думку суду,  не ґрунтується на законних підставах.

Не погоджуючись з ухваленим

рішенням, СПД ОСОБА_4 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду

з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення ГСОО від 25.10.2006

року, прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК

України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду

апеляційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи

апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників

сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування

господарським судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті

рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи

та встановлено місцевим господарським судом, рішенням Ради директорів

об'єднання “Укр-плодпитомник” від 06.03.1997 року майно бази відпочинку

“Незабудка”, розташованої в стм. Затока Білгород-Дністровського району Одеської  області, було передано безоплатно

новоствореному Малому підприємству “База відпочинку Незабудка” (т. 2, а. с.

22).

11.03.1997 року між

Виробничо-науковим об'єднанням “Укр-плодпитомник” та Малим підприємством “База

відпочинку „Незабудка” було укладено договір безоплатної передачі останньому

будівель, споруд, обладнання та малоцінного інвентарю бази відпочинку

“Незабудка” (т.2, а.с.20-21). В цей же день сторонами даного договору було

складено та підписано акт безоплатної передачі основних фондів та майна бази

відпочинку “Незабудка”, перелік якого містить 74 найменування (т. 2 а. с.

23-25).

05.02.1998 року

Білгород-Дністровською райдержадміністрацією Одесь-кої області на підставі

свого розпорядження НОМЕР_3 Малому підприємству “База відпочинку „Незабудка”

видано свідоцтво про право приватної власності на базу відпочинку “Незабудка”

розташовану в смт. Затока Білгород-Дністровського району  Одеської області, яке в цей же день було

зареєстроване Білгород-Дністровським БТІ за реєстровим НОМЕР_2. (т.1, а. с. 54).

15.07.1998 року

Білгород-Дністровської районною радою відповідно до постанови Верховної Ради

України від 03.07.1998 року № 62/98-ВР Малому підприємству “База відпочинку

“Незабудка” було видано Державний акт на право постійного користування

земельною ділянкою НОМЕР_4 площею 2,50 га згідно з планом землекористування,

розташованою на Будацький  Косі біля смт.

Затока для будівництва та реконструкції діючих об'єктів бази відпочинку (т. 2,

а. с. 4-8).

17.03.2000року

Білгород-Дністровською райдержадміністрацією були зареєстровані доповнення та

зміни до статуту Малого підприємства “База відпочинку „Незабудка”

зареєстрованого 17.03.1997 року за № 117, відповідно до яких стару назву даного

підприємства було змінено на нову назву: Приватне підприємство  пансіонат “Незабудка” та останньому видано

свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності

-юридичної особи (т. 2, а. с. 14-15).

Таким чином, право власності на

базу відпочинку “Незабудка” та право постійного користування земельною ділянкою

площею 2,50 га перейшло до ПП пансіонату “Незабудка”.

Відповідно до ст. 4 Закону України

“Про власність” власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається

належним йому майном.

Власник має право вчиняти щодо

свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати

майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності,

зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а

також у довірчу власність іншим особам.

16.04.2003 року між Приватним

підприємством пансіонатом “Незабудка” (орендодавець) та приватним підприємцем

ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір оренди з правом викупу основних фондів,

будинків, споруд, майна та малоцінного інвентарю вартістю 50 000 грн.,

розташованих на Будацькій Косі, смт. Затока, Білгород-Дністровського району

Одеської області на земельній ділянці площею 2,50 га, з метою використання для

надання послуг населенню по організації дозвілля та оздоровлення на узбережжі

Чорного моря, строком на 25 років. Умовами п.п.5.1 та 5.2 даного договору

визначено, що розмір орендної плати за об'єкт оренди складає 50 000 грн., яка

сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця

наперед не пізніше 18.04.2003 року (т. 2, а. с. 170-173).

17.04.2003 року між ПП пансіонатом

“Незабудка” (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_4 (орендар) було

укладено доповнення до договору  оренди

від 16.04.2003 року, яким визначено розмір земельної ділянки 0,6491 га на якій знаходиться

орендоване майно,  термін оренди та

порядок внесення орендної плати загальною сумою 50 000 грн. за увесь термін

оренди. Умовами п. п. 3.3, 3.4, та 3.5 даного доповнення сторони встановили, що

орендна плата може сплачуватися також в касу орендодавця; при внесенні орендної

плати всієї  суми за 25 років оренди, яка

складає 50 000 грн., майно, будинки, споруди переходять в приватну власність

орендаря з моменту оплати; при отриманні всієї суми орендної плати орендодавець

втрачає право власності на майно, будинки та споруди, що здавалися ним в

оренду, з моменту отримання коштів ( т.2, а.с.175-176).

За актом прийому-передачі частини

приватного підприємства пансіонату “Незабудка” в оренду приватному підприємцю

ОСОБА_4 від 17.04.2003 року орендодавець передав, а орендар прийняв основні

фонди, споруди, будинки та малоцінний інвентар, а саме: двоповерховий корпус на

72 місця, будиночки на 3 та 4 місця - 12 шт., огорожу капітальну кам'яну -90м,

водопровідну мережу 100 м, каналізаційну мережу - 100 м, резервуари для води -2

шт., холодильники -12 шт., ліжка м'які -60 шт., ліжка металеві -50 шт., столи

-42 шт., стільці -20 шт., ковдри -110 шт., простирадла -220шт., подушки -110

шт., наволочки -110 шт., штори -30 шт., та бар “Юлія” (т.2, а.с.174).

На підставі заяви ПП пансіонату

“Незабудка” НОМЕР_9 про добровільну відмову від права постійного користування

земельною ділянкою загальною площею 0,6491 га., Білгород-Дністровською

райдержадміністрацією 21.04.2003 року було прийнято розпорядження НОМЕР_5,

відповідно до ст.ст.141,142 Земельного Кодексу України, про припинення права

користування ПП пансіонату “Незабудка” земельною ділянкою загальною площею

0,6491 га, розташованою на Будацькій Косі Білгород-Дністровського району біля

смт. Затока, та переведення зазначеної земельної ділянки до земель державної

власності (т.1,а.с.93-94).

За результатами розгляду заяви

Приватного підприємця ОСОБА_4 від 17.04.2003 року, з урахуванням договору

оренди від 16.04.2003 року та доповнення до даного договору оренди від

17.04.2003року, акту прийому-передачі від 17.04.2003 року,

Білгород-Дністровською райдержадміністрацією 30.04.2003 року було прийнято

розпорядження НОМЕР_6 відповідно до ст.17, п.1ст. 93 ЗК України про надання

дозволу приватному підприємцю ОСОБА_4 на розробку проекту відведення земельної

ділянки загальною площею 0,6491 га, розташованої на Будацькій Косі

Білгород-Дністровського району біля смт.Затока, у довгострокове користування на

умовах оренди строком на 25 років для реконструкції та обслуговування частини

будівель та споруд бази відпочинку “Незабудка” (т.1, а.с.95-96).

10.02.2004 року між

Білгород-Дністровською райдержадміністрацією (орендодавець) та приватним

підприємцем ОСОБА_4 (орендар) на підставі розпорядження НОМЕР_7 було укладено

договір оренди зазначеної земельної ділянки згідно з планом землекористування

строком на 25 років, який 25.06.2004 року було зареєстровано у встановленому

порядку за НОМЕР_8 (т.1, а.с.56-62).

Звернувшись до господарського суду

з позовом ПП пансіонат “Незабудка” просить на підставі ст.ст. 184,188 ГК

України та ст.357 ЦК України достроково розірвати договір оренди від 16.04.2003

року в зв'язку з невиконанням відповідачем умов даного договору та доповнення

до цього договору оренди від 17.04.2003 та стягнути з останнього на свою

користь заборгованість загальною сумою 17 356 грн.19 коп., яка виникла у

зв'язку з не проведенням розрахунків за користування електроенергією, водою та

каналізацією у 2004 році, а також пошкодженням майна: замків, огорожі,

колодязів та чотирьох будиночків.

Остаточні  вимоги 

первісного  позивача: визнати

недійсними договір оренди частини майна пансіонату “Незабудка” від

16.04.2003р., укладений між ПП “Незабудка” та СПД ОСОБА_4  та 

доповнення до договору оренди майна від 17.04.2003р.,  виселити  

СПД  ОСОБА_4,  повернути отримане  нею за 

угодою  майно.

Остаточні  вимоги 

СПД  ОСОБА_4:  визнати договір оренди частини майна

пансіонату “Незабудка” від 16.04.2003р. та 

доповнення до нього  від

17.04.2003р., укладені між сторонами по справі, 

дійсними  та  визнати право власності за нею на майно,

будівлі, споруди, які зазначені в договорі оренди від 16.04.2003р. , доповненні

до договору оренди від 17.04.2003р., 

акту  передачі  орендованого 

майна  від  17.04.2003 

року.

Згідно з ст.184 ГК України при

укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін

проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у

строки, погоджений самими сторонами.

Укладення договору на основі

вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі

єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів,

встановленого статтею 181 цього кодексу.

Укладення господарських договорів

на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням

умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення

договору у вигляді єдиного документу, оформленого згідно з вимогами статті 181

цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами

щодо застосування примірного або типового договору.

У Постанові  Вищого 

господарського  суду  України від 

18 квітня  2006  року 

по  справі,  яка 

розглядається, вказано,  що ”...  оскільки 

між  сторонами  склалися  

орендні  правовідносини  і, 

як  встановлено  судом,  

сторони  не обумовили  відмову 

від  застосування  до 

своїх договірних  відносин  Закону 

України „Про  оренду  державного 

та  комунального майна” (далі  Закону), 

суд  апеляційної  інстанції 

дійшов  до  правильного 

висновку про  застосування до  спірних 

правовідносин  положень  вказаного  

Закону”.

Колегія  суддів 

зазначає,  що  такий 

висновок  ВГСУ не  в 

повному  обсязі  підтверджується  постановою 

Одеського  апеляційного  господарського  суду 

від 17  січня  2006 

року,  де вказано,  що 

спірні відносини сторін у даній справі підпадають під одночасне регулювання

Глави 25 “Майновий найом” ЦК УРСР, Параграфу 5 Глави 30 “Оренда майна та

лізинг” ГК України, Глави 58 “Найом (оренда)” ЦК України та вищевказаного

Закону (т.2,а.с.247).

Колегія  суддів вважає,  що  під

час розгляду даної справи слід виходити з того, що оренда державного та

комунального майна є різновидом майнового найму.

Закон України „Про оренду

державного та комунального  майна ",

що був чинним на момент укладення оспорюваного договору  оренди, регулював організаційні відносини,

пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств  та організацій, їх структурних підрозділів та

майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського

використання державного майна (ст. 1 Закону).

Колегія  суддів 

вважає,  що якщо об'єктом

користування за договором є майно інших форм власності, то такі відносини

користування є відносинами майнового найму, що регулюються,  насамперед, 

нормами Глави 25 ЦК УРСР, чинного на момент укладення договору.

У зв'язку з цим не можна погодитися

з висновками  господарського  суду 

про правомірність та 

обгрунтованість  доводів  позивача 

стосовно  необхідності  застосування 

при розгляді  вимог  про 

визнання  недійсними  договору 

оренди  майна  від 

16.04.2003  року  та 

доповнень  до  нього 

від  17.04.2003 року  положень 

Закону України  „Про  оренду 

державного  та  комунального 

майна”.

До майна інших форм власності

передбачена лише можливість застосування Закону про оренду, за умови якщо інше

не передбачено законодавством та договором оренди (ст. 1 Закону).

Договір оренди між ПП  „Незабудка” 

та  СПД „ОСОБА_4” не містить умови

про те, що сторони  відмовилися  від 

застосування  до  своїх 

договірних правовідносин 

вказаного  Закону .

Колегія  суддів 

вважає,  що спірні відносини

сторін у цій справі підпадають під одночасне регулювання Глави „Майновий

найом" ЦК УРСР та Закону. Але при цьому нормативно-правові

положення  майнового найму мають

переважне значення, оскільки об'єктом договору є майно  приватної форми власності.  Тобто 

Закон  про  оренду 

передбачає можливість 

його  застосування, тоді  як 

Глава  25  ЦК 

УРСР  є  спеціальна 

норма,  якою  регулюються 

спірні  правовідносини. 

На відміну від ст.11 зазначеного

Закону, яка закріплювала  вичерпний  перелік істотних умов, за наявності яких

договір оренди за участю суб'єктів права державної власності (орендодавців)

слід вважати укладеним, цивільне законодавство не містить чіткого врегулювання

таких умов. Виходячи зі змісту ст. ст. 256-265 ЦК УРСР серед договорів   оренди,  

укладених   за   участю  

господарюючих   суб'єктів  недержавної  

форми власності, виділяються форма договору, об'єкт оренди, орендна

плата, строк та обов'язки сторін по утриманню орендованого майна (капітальний

та поточний ремонт тощо).

Колегія  суддів вважає, що в наслідок  цього 

не зазначення  в  тексті 

оспорюваного  договору  таких 

специфічних  особливих  умов, як вартість майна, порядок використання

амортизаційних відрахувань та умови повернення орендованого майна і тощо,

введених законодавцем з метою підвищення ефективності  використання 

державного  майна, не є

підставою для визнання цієї угоди 

недійсною.

Господарський  суд 

вказує  у  рішенні, 

що ані  главою  25 

Цивільного  кодексу  УРСР, 

який був  чинним  на 

момент укладення  спірних  угод, 

ані  вказаним  вище 

Законом   не  передбачено 

право  орендаря  на 

викуп орендованого  ним  майна. 

Але   господарський   суд 

та  первісний  позивач 

не  вказали  на 

норми   законодавства,  які б заперечували  можливість 

викупу  орендованого майна.

Більш  того,  їх не 

існує.  Якщо  таких 

норм  не  має, 

то  стороні  обумовили 

можливість  викупу  орендованого 

майна  у  договорі 

оренди  від  16.04.2003 року (п.4.1, т.1 а.с.9). А

далі,  у доповненні ( п.3.4, 3.5 , т.1

а.с.14)  від 17.04.2003 року,

домовились,  що  при 

внесенні  орендної  плати 

за  25  років 

оренди,  майно,  будинки, 

споруди  переходять в  приватну 

власність  Орендатора  з 

моменту  оплати, а Орендодавець   втрачає право  власності 

на  майно,  будинки, 

споруди ,  що  здавалися 

у  оренду  з 

моменту  отримання   коштів.

Господарський  суд 

вважає,  що основними

показниками  реальності  договору 

купівлі-продажу  є  факт 

оплати  майна  та 

факт передачі майна  продавцем

у  власність  покупцю, 

що  передача  майна 

між  сторонами  не 

відбулася  взагалі,  так  як  акт 

приймання -передачі  майна  від 

17.04.2003  року,  який 

міститься  у справі,  свідчить 

про передачу  майна в  оренду, 

іншого  акту,  який 

би  свідчив про  передачу 

майна  у  власність 

СПД ОСОБА_4,  сторонами  не 

укладався.

Дійсно ,  у  справі  є акт 

приймання -передачі  майна  у 

оренду від  17  квітня 

2003  року (т.1, а.с.12).  Але 

сторони   уклали  договір 

спрощеної  форми  та доповнення (ст.184  ГК 

України),  це  їх 

право,  в  якому 

обумовили  перехід  права 

власності  без  укладання 

такого  акту . Відповідно  до 

договору та  доповнення,  перехід 

пов'язаний з  фактами   оплати 

Орендатором  та  отримання 

цих  коштів  Орендодавцем.

50 000  грн. 

сплачені  Орендатором  та 

отримані  Орендодавцем.

Оскільки  перехід  права 

власності здійснюється  після  сплати 

орендної плати, у 

прибутковому  касовому   ордері 

НОМЕР_1   вказано,  що „.. прийнято  від 

ОСОБА_4 50 000  грн.,  підстава: 

договір  оренди  від 

16.04.2003  року.”

Доповненням  від  17.04.2003 

року  передбачено, що орендна  плата 

сплачується  у  касу Орендодавця.  Оскільки 

перехід  права  власності обумовлений  вищезазначеними  діями, 

то  колегія  суддів 

вважає,  що  складати 

додатково  акт  приймання-передачі  майна 

не  треба, тому  як 

змінився  статус  переданого 

майна  Орендатору.  Воно було 

власністю  первісного позивача,  після 

сплати  перейшло у  власність 

СПД  ОСОБА_4

Колегія  суддів 

вважає  за  необхідне 

зазначити,  що  первісним 

позивачем  було  заявлено 

клопотання  про  залучення 

до  справи  свідоцтва 

про  право  власності  

на  нерухоме  майно, 

,  видане  Білгород-Дністровською  районною державною  адміністрацією   від 16.01.2004  року, 

згідно  якого власником   пансіонату 

„Незабудка”,  розташованого

на  території  Будацької 

коси,  біля  смт.Затока Білгород-Дністровського  району 

Одеської  області    є 

Приватне підприємство 

„Незабудка”,  а  також 

реєстру  про  реєстрацію 

права власності  на  нерухоме 

майно   ( той  же пансіонат 

же   „Незабудка”). ПП

пансіонат  „Незабудка”  вважає, що 

оскільки  після  зміни 

назви,  на  час 

укладення  угод,  належне 

йому  майно  не 

зареєстроване ,  то  первісний 

позивач  не  був 

власником  майна  та 

не  мав права  укладати 

договір  оренди та доповнення  до 

нього.

У 

задоволенні  клопотання  було відмовлено,  оскільки  

ПП  пансіонат  „Незабудка” 

стало правонаступником  

Малого  підприємства  „Незабудка” і 

право  власності  на 

майно  пансіонату  перейшло 

до  нього.

Колегія  суддів 

зазначає ,  що зміна  назви 

підприємства  не  позбавила 

його  права  власності  

на  спірне  майно, 

а отримання  нового  свідоцтва 

про право  власності   на 

базу  відпочинку,  як намагається  довести 

ПП  пансіонат  „Незабудка”, 

зовсім  не свідчить  про 

те, що МП „Незабудка”   не  мало 

права  укладати  угоди. 

Відповідно  до 

ст.49  Закону  України 

„Про  власність”  володіння 

майном вважається 

правомірним,  якщо  інше 

не  буде  встановлено 

судом,  третейським  судом. Оскільки  право 

власності   оспорюється   первісним 

позивачем,   СПД  ОСОБА_4 

звернулась  до  господарського  суду 

з  захистом  свого 

права  власності.

Господарський  суд у 

рішенні  зазначив,  що 

пунктами 1,5 ст.203  ЦК  Україні 

визначено,  що  зміст 

правочину  не  може 

суперечити  цьому  кодексу, 

іншим  актам  цивільного 

законодавства,  а  також 

моральним  засадам  суспільства. 

Відповідно  до п.1  ст.215 

ЦК  України  підставою 

недійсності  правочину  є 

недодержання  в  момент 

вчинення  правочину  стороною (сторонами)  вимог 

які  встановлені  частинами 

першою-третьою,  п'ятою  та 

шостою  ст.203  цього 

кодексу. Перевіримо, чи 

дотрималися  сторони  вимог 

ст.203  ЦК  України.

Сторони   уклали 

договір  оренди  спрощеної 

форми,  домовилися  про 

викуп  орендованого  майна, 

доповненням  до  нього обумовили  порядок 

викупу  майна. ПП  пансіонат 

„Незабудка”  отримав  кошти 

згідно  договору  оренди  

29.04.2003  року,  до 

розгляду  справи  по 

суті  їх  не 

повернув,  відмовився  від 

земельної ділянці  на  який 

розташоване  передане майно  17.04.2003 

року  та, лише  18.11.2004 

року,  звертається  до 

суду  з  позовом 

про  розірвання  достроково 

договору  оренди  та 

додаткового  договору.

Отримання  50 000  грн., 

неповернення  їх  у 

подальшому,  відсутність  якої-небудь 

переписки  з  цього 

приводу,  свідчать   про 

те  ,що  сторони 

повністю  погодилися  з 

умовами  договору оренди  та 

доповненням  до  нього, 

дотримувалися  них.

Зміст  вчинених 

правочинів не  суперечить  Главі 25 Цивільного  кодексу УРСР, ст.184  ГК 

України, іншим  актам

цивільного  законодавства,  а 

також  моральним  засадам суспільства.

Особи ,  які 

вчинили  правочин,  мають 

необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення  учасників 

правочину було  вільним  та 

відповідало їх  внутрішній

волі  на 

протязі  півтора  року.

Правочин  має 

бути  спрямований  на 

реальне  настання  правових 

наслідків,  що  обумовлені 

ним. Первісний  позивач  отримавши 

кошти  передав  орендоване 

майно у  власність  відповідача. Тобто  реально 

отримані  кошти,  а 

правовий  статус  майна 

змінився  з  орендованого  

на  приватне,  яке стало 

власністю  СПД ОСОБА_4.

Таким  чином 

колегія  суддів  вважає, 

що сторонами  дотримані  загальні 

вимоги, передбачені  ст.203  ЦК 

України  (2003р.),  тому 

відсутні  підстави  для 

визнання  недійсними  укладених 

угод.

Крім того   колегія 

суддів  вважає,  що  

неможливо  визнавати   угоду 

недійсною,  тому  що  дія

угод  була  припинена 

в  зв'язку  з оплатою 

орендованого  майна

29.04.2003  року та   переходом 

його  у  власність 

СПД  ОСОБА_4  згідно 

договору  оренди  та 

доповнення  до  нього.

Господарський  суд 

у  рішенні  правильно 

зазначив,  що  будь 

який  господарюючий  суб'єкт, в тому  числі 

і  приватне  підприємство, 

яким  є ПП  „Незабудка”, 

на  свій  та  на

власний  ризик  здійснював 

свою  діяльність.  Тобто 

якщо  ПП  „Незабудка” 

стверджує  про  передачу 

СПД  ОСОБА_4 чистих  аркушів 

паперу з  підписами та  печатками 

підприємства,  суд  оцінює 

такі  дії   позивача 

як  здійснення своїй діяльності

на  власний  ризик та 

з  повною  мірою 

відповідальності за  можливі  наслідки. При 

цьому доповнення  до  договору 

оренди  майна  від 

17.04.2003  року  судом оцінюється  як угода, яка 

була  укладена  між 

сторонами  по  справі .

Крім  того, що 

доповнення  до договору  оренди 

укладено ,  з  чим 

необхідно  погодитися  з господарським  судом, 

воно  підлягає   визнанню 

дійсним   з  підстав 

викладених  вище.

Що стосується   виселення   

СПД-фізичної  особи  ОСОБА_4 та 

повернення  майна,  переданого 

у  оренду,  позов 

в  цієї частині  також 

не  підлягає  задоволенню, 

тому  як   ПП 

„Незабудка”  не довів  свого 

права  власності  на 

передане  в  оренду 

майно.

Таким  чином, 

з  огляду  на 

вище  наведене,  колегія 

суддів  дійшла  до висновку 

про  задоволення  апеляційної скарги  СПД-фізичної 

особи  ОСОБА_4 у  повному обсязі,  рішення 

господарського  суду  підлягає 

скасуванню,  в  позові 

ПП  пансіонат „Незабудка”

слід  відмовити,  а 

зустрічний  позов  СПД-фізичної 

особи  ОСОБА_4 -задовольнити.

Керуючись ст. ст.  99,101,103-105 ГПК України,  суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 на рішення господарського

суду Одеської області від  25 жовтня 2006

року у справі № 16-9-30/249-04-8819 

задовольнити.

Рішення господарського  суду  -

скасувати  повністю.

В 

позові  приватного  підприємства 

пансіонат  „Незабудка” (67772,

Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт Затока, р/р 26007466127001 в

Приватбанку, МФО 328704, код ЄДРПОУ 22496438) до  суб'єкта 

підприємницької діяльності  -

фізичної особи  ОСОБА_4 (АДРЕСА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1) про  визнання  недійсним договору  оренди 

частини майна  пансіонату  „Незабудка” 

від  16.04.2003  року, 

доповнення  до  нього 

від  17.04.2003 року,  виселення суб'єкта  підприємницької діяльності - фізичної

особи  ОСОБА_4 та  повернення 

отриманого  за  угодою 

майна -відмовити.

Зустрічний  позов 

суб'єкта  підприємницької

діяльності - фізичної особи  ОСОБА_4

задовольнити.

Визнати  дійсними 

договір  оренди  частини майна 

пансіонату  „Незабудка”  від 

16.04.2003  року,  укладений 

між  приватним  підприємством 

пансіонат  „Незабудка” (67772,

Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт Затока, р/р 26007466127001 в

Приватбанку, МФО 328704, код ЄДРПОУ 22496438) та  суб'єктом 

підприємницької діяльності  -

фізичною особою  ОСОБА_4 (АДРЕСА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1)  та  доповнення 

до  нього  від 

17.04.2003 року.

Визнати  за 

ОСОБА_4  (АДРЕСА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1)   право власності  на  2

поверховий  корпус  на 

72  місця, 3-4  містні 

будиночки у  кількості 12  шт., 

огорожу  капітальну  кам'яну 

довжиною  90  м., бар 

„Юлія”,  водопроводну  мережу 100 м.,  каналізаційну 

мережу 100 м., резервуари 

для  води у  кількості 2 

штук, розташовані  на  земельної 

ділянці загальною  площею

0,6491  га, яка розташована на території

Будацької коси білгород-Дністровського району Одеської області біля с.

Затока,  ліжка  металеві 

у  кількості  42 

шт., стільці  у  кількості 

42 шт.,

Стягнути  з приватного 

підприємства  пансіонат  „Незабудка” (67772, Одеська область, Білгород-Дністровський

район, смт Затока, р/р 26007466127001 в Приватбанку, МФО 328704, код ЄДРПОУ

22496438)   на  користь 

суб'єкта  підприємницької

діяльності  - фізичної особи  ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) 585 грн.

держмита, сплаченого при зверненні з позовною заявою, 118 грн., сплачених на

ІТЗ судового процесу, 42,50 грн. держмита, сплаченого при зверненні з

апеляційною скаргою.

Постанова набирає законної сили з

дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого

господарського суду України.  

Головуючий суддя:                                                          

М.В. Михайлов

Судді:                                                                              

В. М. Тофан

О.О. Журавльов