Рішення

від 18.06.2009 по справі 2-60

КАЛІНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДОНЕЦЬКА

РІШЕННЯ

справа № 2-60

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2009 року Калінінський районній суд м. Донецька у складі головуючого, судді М.М.Федорчук

при секретарі А.В. Болхової

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до відповідачки ОСОБА_3, 3-і особи: ОСОБА_4, КП « Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька», Управління житлового господарства Донецької міської ради, Виконавчий комітет Калінінської районної у м. Донецьку ради, про визнання такою що втратила право користування житловою площею у гуртожитку, суд-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, який уточнили (а.с. 3-4, 77-79, 327) до відповідачки ОСОБА_3В, в якому простять визнати відповідачку такою що втратила право користування житловою площею в кімнатах № 109, 111 гуртожитку, розташованому по пр. Миру 55»а» у м. Донецьку, мотивуючи позовні вимоги тим, що позивач ОСОБА_1Г, на підставі спільного рішення президії та адміністрації будівничої фірми ТОВ «Гражданстрой» від 17.05.1991 року отримав ордер № 76 та 28.05.1991 року, вселився у вищевказані вільні кімнати цього гуртожитку, який у 1998 році Будівельна фірма «Гражданстрой» передала по акту від 03.07.1998 року на баланс ЖЄД № 4 ДКП ЖЄО Калінінського району м.. Донецька (у теперішній час КП « Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька») з 25-мя особистими рахунками з відповідними ордерами та списками мешканців гуртожитку. Згідно додатку по акту (списку мешканці) він був включений по списку під № 6, де також зазначено номери кімнат, загальна їх площа, номер ордеру та дата його прописки. Після територіального розподілу дільниць ЖЕД - 4 передало житло на баланс ЖЕД -7, після чого його ордер № 76 було втрачено на кімнати № 109, 111. У 2005 році проживаючи у спірних кімнатах випадково дізнався про те, що у цих же кімнатах прописана відповідачка ОСОБА_3, яка ніколи не була членом його сім’ї та жодного дня у них не проживала та не проживає на теперішній час, також виявилося, що вона є основним наймачем цих кімнат, насправді проживаючи в цьому гуртожитку в кімнаті № 306, без оформлення. Відповідачка зверталася у 2005 року з позовом до суду про вселення її у кімнати № 109, 111 гуртожитку, але у задоволені її позову судом відмовлено. Позивач ОСОБА_1 проживаючи у цих кімнатах з родиною з 1991 року постійно сплачував та сплачує квартирну плату, та комунальні послуги, підтримував житло в належному стані, проводив поточний ремонт за власний рахунок, однак як виявилося замість двох осіб, в них прописано три особи: він, батько - позивач ОСОБА_2В, та невідома йому відповідачка, яка ніколи не мешкала та не мешкає в них, не сплачувала квартплату та комунальні послуги, не приймала участі в утриманні житла, а йому постійно доводиться ці витрати сплачувати за неї. Ніяких документів, які би підтверджували право на збереження житла за відповідачкою у кімнатах № 109, 111 понад шести місяців, протягом яких зберігається на наймачем жиле приміщення, не має, що дозволяє визнати відповідачку такою, що втратила право користування житлом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, який також діє за дорученням від позивача ОСОБА_2, заявлені позовні вимоги підтримав.

Відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, просила у їх задоволенні відмовити, мотивуючи заперечення тим, що позивачу ОСОБА_1 не видавався ордер на заселення у кімнат № 109, 111 у гуртожитку, розташованого по пр. Миру, 55 «а», а ордер № 76 від 28.05.1991 року видано на її ім’я на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету ТОВ «Гражданстрой», про що зазначено у ордері, вона з травня 1991 року прописана у цьому гуртожитку, в той час, як позивач ОСОБА_1 прописаний з 5.03.1996 року, а другий позивач ОСОБА_2 з 22.03.2002 року, крім того вона є основним наймачем житлової площі у кімнатах № 109, 111. Так як фактично спірні кімнати були заняті, а вона не знала, що їй було надано саме ці кімнати у гуртожитку для проживання, під час заселення до гуртожитку, комендантом гуртожитку її було заселено для проживання у кімнату № 306, в якій вона проживає до теперішнього часу, також сплачує квартплату та комунальні послуги за проживання у гуртожитку. На яких підставах позивач ОСОБА_1Г, до карточки форми №16занесений у період 26.01.2004 року а також з 5.03.1998 року у якості її чоловіка, їй не відомо, ордера на ім’я позивача на право заселення до гуртожитку не існує, на витягу із спільного рішення президії та адміністрації будівничої фірми від 17.05.1991 року поставлено печатку не існуючої на той час організації: ТОВ «Гражданстрой», так як Закон « Про господарські товариства» було прийнято тільки 19.09.1991 року. З часу коли вона дізналася про наявність на її ім’я ордеру на право заняття кімнат № 109, 111 в гуртожитку, вона не може в них проживати, оскільки їй чиняться перешкоди у користуванні житловою площею.

Представник відповідачки ОСОБА_5 заперечення відповідачки ОСОБА_6 підтримав та також у задоволенні позовних вимог - просив відмовити.

3-я особа ОСОБА_6 позовні вимоги позивачів підтримала, та просила задовольнити, посилаючись на те, що вона мати позивача ОСОБА_1Г, та дружина позивача ОСОБА_2, також зареєстрована з 19.06.2007 року у гуртожитку № 55 «а» по пр. Миру у м. Донецьку, як прибула з Російської Федерації, проживає з позивачами в кімнатах № 109, 111, а відповідачка в цих кімнатах не проживала та не проживає.

Представник 3-ї особи КП « Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька», діюча за дорученням ОСОБА_7, підтвердила, що дійсно за розпорядження Донецького міського голови від 16.01.1998 року, Будівельною фірмою «Гражданстрой » було передано на баланс та обслуговування Управлінню житлового господарства будинок № 55 «а» по пр. Миру у м. Донецьку, разом із списком проживаючих у ньому осіб, спочатку технічне обслуговування будинку проводилося ЖЕД - 4 КП « Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька», на теперішній час технічне обслуговування цього будинку проводиться ЖЕД -7. Однак як фактично позивач ОСОБА_1, і відповідача ОСОБА_6 були заселені до цього гуртожитку КП « Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька», невідомо. Заявою від 11.06.2009 року представник КП « «Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька», просила розглянути справу за відсутністю представника, та зазначила що заперечень проти позовних вимог не має.

Представники залучених у якості 3-х осіб: Управління житлового господарства Донецької міської ради, діюча за дорученням ОСОБА_8 та Виконавчого комітету Калінінської у м. Донецьку ради, діюча за дорученням ОСОБА_9 проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на те, що будинок № 55 «а» по пр. Миру є гуртожитком, відноситься до комунальної власності Управління житлового господарства Донецької міської ради, якому надано право вирішувати питання про порядок проживання мешканці гуртожитку, а не позивачам.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши надані сторонами суду документи та докази а також матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у розгляді справи.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі що набрало чинності, не доказуються при розгляді інших справ у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Згідно положень ст. 6 та ч.1 ст. 127 Житлового Кодексу України, жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання, а також для використання у встановленому порядку як службових приміщень і гуртожитків. Гуртожитки можуть використовуватися для проживання робітників, службовців, студентів, учнів а також інших громадян у період роботи або навчання. Під гуртожитки надаються спеціально спорудженні або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Переобладнання жилих будинків під гуртожитки проводиться з дозволу виконавчих комітетів обласних та міських рад.

Відповідно до Примірного положення про гуртожитки, затвердженого ОСОБА_10 Міністрів УРСР від 3.06.1986 року № 208, передбачено, що гуртожитки підрозділяються на два види для проживання одиноких громадян (жилі приміщення находяться у спільному користуванні декількох осіб, які не знаходяться у сімейних стосунках), та для проживання сімей (жилі приміщення, які складаються з однієї або декількох кімнат, находяться у відокремленому користуванні сім’ї) При необхідності в гуртожитку, предназначеного для проживання одиноких осіб, з дозволу виконавчого комітету районної, міської ради можуть бути виділені приміщення для проживання сімей. Ці приміщення повинні розташовуватися в окремих під’їздах (секціях) жилого будинку. Жилі будинки, як гуртожитки повинні обов’язково реєструватися в виконавчому комітеті районної або міської ради.

Відповідно до ст.ст. 128, 129 ЖК України ст.ст. 9-11 Примірного положення про гуртожитки, житлова площа у гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та відповідного профспілкового комітету. На підставі рішення про надання житлової площі у гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянину спеціальний ордер в якому повинно бути зазначено: дата видачі ордера, найменування населеного пункту, підприємство, установа, організація, які є власниками гуртожитку, фамілія, ім’я по батькові робітника, який отримує житлову площу у гуртожитку, місце його роботи, адреса гуртожитку, на підставі якого рішення видано ордер, склад сім’ї. Ордер підписується керівником підприємства, установи чи організації та є дійсним протягом 30 днів. Цей документ - єдина підстава для вселення на надану житлову площу і ніякі особисті розпорядження, записки посадових осіб не можуть його замінити. Ордер може бути виданий тільки на вільну житлову площу у гуртожитку.

Згідно ст. 12 Примірного положення про гуртожитки, в гуртожитки заселяються громадяни із розрахунку 6 кв.м, жилої площі на особу. Відповідно до ст. 14 цього Положення вселення проводиться завідуючим гуртожитком або особою яка його заміщає на підстави виданого ордеру. Всі заселені заносяться до домової книги та прописуються в органах міліції. Особи які заселяються у гуртожиток забезпечуються меблями, постільними принадлежностями, різного роду бутового обслуговування., та ін.. Місце в гуртожитку надається у тимчасове користування. Вступаючи в у правовідносини, які витікають з надання та користування гуртожитком, сторони набувають визначенні Примірним положенням про гуртожитки права та несуть обов’язки, зокрема: право користування приміщеннями культурно - побутового призначення, обладнанням, інвентарем гуртожитку та комунально-побутовими послугами; вимагати своєчасної заміни обладнання, меблів, постільних принадлежностей, та іншого інвентарю, які прийшли у непридатність.

Відповідно до ст. 17 цього Положення, громадяни, що проживають у відособленому приміщенню, вправі вселяти в займані приміщення тільки неповнолітніх дітей. Вселення до гуртожитку інших членів сім’ї допускається тільки з дозволу адміністрації та профспілкового комітету підприємства, установи чи організації. Особи, які проживають у гуртожитках в силу особливого правового режиму гуртожитку, мають зменшені права у зрівнянні з наймачами звичайної житлової площі в будинках місцевих рад. Вони зокрема не мають права обмінювати приміщення, бронювати, вимагати його розділу, здавати у під найм, вселяти тимчасових мешканців, не можуть у гуртожитках для одиноких проживати з другими членами сім’ї.

Відповідно до ст.38 Примірного положення про гуртожитки, робітники підприємств, установ, організацій платять за користування гуртожитком по твердим ставкам за койко - місце, куди включені оплата квартплати за житлову площу, оплата за опалення, комунальні послуги та інші види обслуговування. Робітники та службовці які проживають у гуртожитках одного підприємства, а працюють на другому, платять за проживання у гуртожитку по фактичній вартості утримання одного койко-місце. Сімейні робітники, службовці, які проживають у відособлених приміщеннях, платять квартирну плату та вартість комунальних послуг по ставкам, встановленим для будинків державного та громадського житлового фонду

Ст. 13 Примірного положення про гуртожитки визначена можливість збереження права користування житловою площею у гуртожитку при тимчасовій відсутності деяких категорій громадян, а саме це громадяни, які вибули з гуртожитку у зв’язку з призивом на дійсну строкову службу, а також офіцери, які вибули з гуртожитку у зв’язку з призивом із запасу на дійсну військову службу на строк до трьох років.

Згідно запису в паспорті позивача ОСОБА_1, (а.с.5) останній значиться зареєстрованим « по пр. Миру у будинку « 55 «а» гурт, кв.109 з 5 березня 1996 року», згідно виписки з лицевого рахунку, виданого станом на 27.03.2008 року (а.с. 75) останній зареєстрований « по пр. Миру буд. № 55 «а» кв.7».

Згідно цієї ж виписка позивач ОСОБА_2В, також значиться зареєстрованим « по пр. Миру буд 55 «а» кВ.7» - з 22.03.2002 року.

Згідно цієї ж виписки з особистого рахунку - 3-я особа ОСОБА_4Ф, значиться також зареєстрованою « по пр Миру буд № 55 «а» кв.7.» з 19.06.2007 року.

Згідно запису у паспорті - відповідачка ОСОБА_3 значиться зареєстрованою « по пр. Миру 55 «а» гурт. З 28.05.1991 року, з цього ж часу вона значиться зареєстрованою у виписці з особистого рахунку, виданої станом на 27.03.2008 року (а.с. 75) « по пр. Миру 55»а» в кВ. № 7.»

Зазначений будинок до 1.07.1998 року знаходився на балансі Будівельної фірми « Гражданстрой», та згідно акту передачі від 3.07.1998 року з списком проживаючих осіб у ньому (а.с. 7, 8-9) зазначений будинок у числі інших житлових будинків у кількості 12 -ти та шести гуртожитків на підставі розпорядження Донецького міського голови від 16.01.1998 року № 40 було передано на баланс та обслуговування Управлінню житлового господарства (а.с.165-168).

На час реєстрації у зазначеному будинку як позивача ОСОБА_1 так і відповідачки ОСОБА_3, так і станом на час передачі Будівельною фірмою «Гражданстрой» будинку № 55 «а» по пр. Миру у м. Донецьку у комунальну власність, останні у трудових відносинах з Будівельною фірмою «Гражданстрой», у відомстві якої знаходився цей будинок, не перебували.

У довідці КП Бюро технічної інвентаризації від 16.10.2008 року (а.с. 199) на запит суду, зазначено, що реєстрація прав власності на об’єкт нерухомості по адресу пр. Миру, 55 «а» як цільової будови не проводилося. По зазначеному адресу проводилася первинна реєстрація права власності на нежитлові приміщення за Територіальною громадою в особі Донецької міської ради. Згідно технічної документації станом на 12.04.1995 року вказаний об’єкт проінвентаризовано як житловий будинок та у матеріалах інвентаризаційної справи відсутні будь які свідчення про документи, які визначають статус будинку.

На запит суду, Управлінням житлового господарства Донецької міської ради, 19.03.2009 року за № 5128, повідомило, що на підставі розпорядження Донецького міського голови від 16.01.1998 року № 40 « Про передачу житлового фонду та комунальних мереж з балансу Будівельної фірми « Гражданстрой» на баланс Управління житлового господарства, комунальним підприємствам житлових будинків, гуртожитків та інженерних комунікацій і міських служб» - житловою організацією прийнято будинок гуртожитку по пр. Миру № 55 «а»., та до цієї відповіді долучено довідку КП Бюро технічної інвентаризації від 9.06.2006 року в якій зазначено, що станом на 12.04.1995 року цей будинок проінвентаризовано як гуртожиток та свідчень про зміну статусу зазначеного об’єкту не має (а.с.304, 305).

Листом начальника КП Бюро технічної інвентаризації від 13.04.2009 року (а.с. 302) суду повідомлено, що по адресу пр. Миру № 55 «а» на підставі рішення виконкому від 6.01.1971 року № 1\12-20 була проведена інвентаризація житлового будинку на 120 квартир, ордери видані на 3 поверхи.

Крім того суду надані роз’яснення на звернення інших мешканців, про можливість приватизації занятого житла у будинку № 55 «а» по пр. Миру у м. Донецьку до Донецької міської ради та Управління житлового господарства, по яких відповідними органами роз’яснено, що станом на 1.03. 2007 року будівля по про. Миру, 55 «а» має статус гуртожитку та оскільки кімнати у гуртожитку не відповідають вимогам, заявленим до квартир, змінити правовий статус гуртожитку не можливо, така можливість буде тільки після проведення реконструкції будинку та прийняття в експлуатацію інспекцією Держархбудконтроль. (а.с.311, 312).

Таким чином на теперішній час не має конкретних відомостей про правовий статус будинку № 55 « а», а саме чи дійсно цей будинок, був у якості гуртожитку зареєстрований у виконавчому комітеті районної або міської ради, а також чи відповідав він вимогам гуртожитку, визначеним Типовим положенням про гуртожитки, а усі вищевказані документи відносно правового статусу цього будинку є суперечними.

Дійсним є те, що починаючи з 3.07.1998 року, на підставі розпорядження Донецького міського голови від 16.01.1998 року № 40, зазначений житловий будинок перебуває у комунальній власності Управління житлового господарства Донецької міської ради.

Як позивач ОСОБА_1 так і відповідачка ОСОБА_3 стверджують, що їм надавалася житлова площа у цьому будинку, як у гуртожитку, однак спеціальних ордерів - які є єдиними документами на право вселення до гуртожитку, та які повинні відповідати вимогам ст. 129 ЖК України та усім вимогам визначеним Типовим положенням про гуртожитки - цими сторонами не надано.

Ці обставини також встановлені рішенням Апеляційного суду Донецької області від 10.11.2005 року, за позовом ОСОБА_3 про вселення в кімнати гуртожитку № 109, 111 та зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання ордеру від 28. 05 1991 року, на ім’я ОСОБА_6 не дійсним, яке набрало законної сили, та залишене без змін Ухвалою Верховного Суду України від 14.11.2007 року, та відповідно до ст. 61 ЦПК України, повторному доказуванню не підлягають.

Відповідно до положень ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин протягом шести місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а у разі спору - судом.

Правилами цієї норми закону визначені правовідносини які регулюють порядок визнання осіб, такими що втратили право користування житловою площею у разі їх відсутності без поважних причин понад шестимісячного строку, протягом якого за ними зберігається таке право, це особи які мають право користування жилими приміщення державного чи громадського житлового фонду.

Однак ці правила не можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли у позивачів та відповідачки, оскільки відповідно до вимог ст.ст. 52, 58 ЖК України, останні не були вселені до цього будинку за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, затвердженого виконавчим комітетом районної чи міської ради, з видачею ордеру, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення державного або громадського фонду. Крім того останнім не було видано ордерів і на право заняття конкретних жилих приміщень у цьому будинку і після передачі спірного житлового будинку у комунальну власність.

Оскільки житловий будинок № 55 «а» по пр. Миру у м. Донецьку переданий Управлінню житлового господарства Донецької міської ради, та відноситься до громадського житлового Фонду, крім того визнається цим органом, як гуртожиток, то відповідно до ч. 8 ст. 8 ЦПК України та з урахуванням подібності за змістом правовідносин саме щодо користування житловою площею у гуртожитку з правовідносинами, що регулюються загальними правилами ст.ст.71, 72 ЖК України щодо відсутності осіб, які мають право користуватися жилим приміщенням державного чи громадського фонду, положення цих правил про збереження за відсутньою особою права на жиле приміщення можливо застосовувати і у разі тимчасової відсутності у гуртожитку особи, якій у ньому надавалася жила площа (за відсутності підстав для виселення). Належним позивачем щодо звернення до суду з такими вимогами має право власник гуртожитку, а не мешканці гуртожитку, які проживають у гуртожитку на законних підставах або вселилися до гуртожитку без законних підстав.

Виходячи з наведеного, законних підстав для задоволення позовних вимог, за якими слід визнати відповідачку ОСОБА_11 такою що втратила право користування житловою площею у гуртожитку № 55»а» по пр. Миру в кімнатах № 109, 111 - не вбачається.

Керуючись ст.ст.7, 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. 71, 72, 127-132 Житлового Кодексу України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання відповідачки ОСОБА_3 такою що втратила право користування житловою площею в кімнатах № 109, 111 у гуртожитку, розташованому по пр. Миру, 55 « а» - ВІДМОВИТИ

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області, через суд першої інстанції шляхом подання в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про його апеляціне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.