Ухвала

від 13.03.2012 по справі 2-60

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ



Справа №2-60

Головуючий у суді у 1 інстанції - Литовченко

Номер провадження 22-ц/1890/675/12

Суддя-доповідач - Попруга

Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого - Попруги С. В.,

суддів - Гагіна М. В., Ільченко О. Ю.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 02 лютого 2012 року в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в особі філії Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» Сумського регіонального управління «Слобожанщина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тростянецького районного суду від 02 лютого 2012 року задоволено позов ПАТ КБ «Надра» в особі філії ПАТ КБ «Надра» Сумського регіонального управління «Слобожанщина» (далі – Банк): стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» 6 164, 15 грн. заборгованості за кредитним договором та 188, 20 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 фактично посилаючись на неповне з‘ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

ОСОБА_1 доводить, що Банком не надано належних доказів на підтвердження заборгованості за кредитним договором, правильності нарахування процентів, пені та інфляційних збитків. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення ст. 625 ЦК України, не застосував строк позовної давності.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги, а представник позивача ПАТ КБ «Надра» – Осипов Д.В. заперечував проти них, вважав рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції фактично встановлено, що згідно кредитного договору № 09/2007/10/415699014 від 27 грудня 2007 року укладеного між Банком та ОСОБА_1, відповідачу було надано кредит в сумі 10 000 грн. зі сплатою 30 процентів річних строком повернення до 26 грудня 2008 року. Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов‘язань.

За судовим наказом від 13 серпня 2008 року з ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто заборгованість по кредитному договору від 27 грудня 2007 року в сумі 7 797, 95 грн., станом на 07 серпня 2008 року.

03 червня 2010 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання судового наказу №2-н-127 від 13 серпня 2008 року про стягнення заборгованості за вищезгаданим кредитним договором з ОСОБА_1

Станом на 22 листопада 2011 року сума заборгованості по кредиту ОСОБА_1 складає 6 164, 15 грн., в т.ч. заборгованість по процентам 3 540, 70 грн., по пені 556, 43 грн., по інфляційним збиткам 2 067, 02 грн.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Так, згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції врахував всі факти, що входять до предмета доказування. Обставини, якими мотивовано рішення підтверджуються належними й допустимими доказами, яким суд дав оцінку з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України, доведені відповідачем ПАТ КБ «Надра». Висновки суду по суті спору, відповідають встановленим фактам, протилежного відповідач на порушення ст. 60 ЦПК України не довів. Суд першої інстанції дійшов цих висновків з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, на які послався у рішенні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з наступних підстав.

Так, як убачається з матеріалів справи і не заперечується самим відповідачем, він отримав 27 грудня 2007 року кредит 10 000 грн., через декілька місяців вийшов на прострочку його погашення.

За судовим наказом від 13 серпня 2008 року з ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість за даним кредитним договором в сумі 7 797, 95 грн. станом на 07 серпня 2008 року. Примусове виконання даного наказу було завершено лише 03 червня 2010 року.

Відповідачем не надано жодного доказу про те, що він у вищезгаданий період, а також у подальшому до виникнення цього спору, платив проценти за кредит, несплачена сума яких становить 3 540, 70 грн., що підтверджується розрахунком позивача (а.с. 3), підписаним посадовими особами Банку та скріпленим печаткою.

Відповідно до п. 8.2 вищезгаданого кредитного договору (а.с. 5), за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Оскільки відповідач порушив строки сплати процентів за користування кредитом, то йому підставно було нараховано пеню з 22 листопада 2010 року по 22 листопада 2011 року в сумі 556, 43 грн. (а.с. 3), протилежного відповідачем не доведено.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошова сума інфляції за весь час прострочення грошового зобов‘язання з листопада 2008 року по жовтень 2011 року – 2 067,02 грн. (а.с. 3) розрахована правильно, тому висновки суду з цього приводу є законними і обґрунтованими.

Відповідно до п. 11.2 кредитного договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання позичальником своїх зобов‘язань за цим договором.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Кредит позичальник з дотриманням п. 1.3 договору мав повернути до 26 грудня 2008 року. Банк звернувся з даним позовом 22 грудня 2011 року.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Ураховуючи викладене, колегія суддів також вважає, що відсутні порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 291, 303, 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 02 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -