Постанова

від 21.07.2011 по справі 3/359

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "21" липня 2011 р.                                                                                    

Справа № 3/359  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів:

С.Могил

Є.Борденюк, І.Вовка,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична група "Правда"

на постанову

від 30.03.2011 р.

Київського апеляційного господарського суду

у справі

№ 3/359

за позовом

об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) "Волинь"

до

товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична група "Правда"

про

розірвання договору оренди та стягнення 16 322,00 грн.

В судове засідання прибули представники сторін:

позивача

ОСОБА_1 (дов. від 21.07.2011)

відповідача

Шерстюк П.І. (директор)

Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані вимоги Об‘єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волинь" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична група "Правда" про стягнення 9 200 грн. основного боргу з орендної плати, 7122 грн. пені та про розірвання договору оренди № 5 від 29.05.2005.

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.12.2010 (суддя В.Сівакова) позов задоволений частково; присуджено до стягнення з ТОВ "Юридична група "Правда" 9 200 грн. основного боргу, 787 грн. 87 коп. пені; в інший частині у позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване наступним.

29.12.2005 між Об‘єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Волинь" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична група "Правда" (орендар) укладений договір оренди № 5.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передав в оренду орендареві частину приміщення загальною площею 5 м2, розташованого в цокольному поверсі будинку та 15 м2, розташованого в підвальному приміщення, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Волинська, 10, що підтверджується актом приймання-передачі від 31.12.2005.

Пунктом 2.1. договору строк дії договору встановлений сторонами до 20.12.2006.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що договір вважається автоматично пролонгованим на 360 календарних днів, якщо орендар не менш як за 30 календарних днів не повідомить орендодавця про відмову від договору.

Статтею 764 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За відсутності заяв жодної із сторін договору станом на день розгляду справи договір є продовженим.

Згідно з п. 3.1. договору за узгодженням сторін орендна плата за використання майна складає:

- за частину орендованого приміщення площею 5 м2 –20 грн. за 1 м2;

- за частину орендованого приміщення площею 15 м2 –20 грн. за 1 м2.

Отже загальний розмір орендної плати за об‘єкт оренди складає 400 грн.

Всупереч вищеназваних договірних зобов’язань відповідач не виконав своїх обов’язків щодо внесення плати за оренду нежитлового приміщення за договором за період з січня 2009 року по листопад 2010 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка неоспорена відповідачем, і становить 9 200 грн.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що якщо орендар допустить прострочення при сплаті орендної плати орендар зобов‘язаний сплатити орендодавцеві пеню в розмірі 0,5% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Враховуючи, що в силу умов пункту 3.6. договору, відповідач зобов'язаний вносити платежі до 10 числа кожного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг оренди окремо.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання з оплати наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п.6.3. договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", розмір якої за розрахунками суду становить 787,87 грн.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 787,87 грн. обґрунтовані і підлягають до задоволення; в частині ж розміру пені в сумі 6 334,13 грн. позов задоволенню не підлягає, оскільки розрахунок позивачем здійснений з порушенням вимог чинного законодавства України.

Разом із тим суд не приймає до уваги твердження позивача про існування заборгованості з орендної плати в обґрунтування підстав для розірвання договору оренди № 5 від 29.12.2005, оскільки статтею 783 Цивільного кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав для розірвання договору найму на вимогу наймодавця, серед яких відсутні такі підстави, як невнесення орендної плати чи її несвоєчасне внесення або внесення не в повному обсязі.

Невиконання умов договору щодо внесення орендних платежів не може бути підставою для його розірвання в судовому порядку.

Частина 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, так само як і ст. 782 Цивільного кодексу України, встановлює для таких випадків право наймодавця на відмову від договору найму.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2011 (колегія суддів: Н.Нєсвєтова, Л.Кондес, А.Тищенко) рішення господарського суду м. Києва від 23.12.2010 залишене без зміни з посиланням на те, що відповідач, всупереч вимог закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення та постанову у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд.

При цьому, скаржник посилається на те, що листом №01/11 від 01.11.2008 відповідач керуючись п.2.2 договору оренди №5 від 29.12.2005 відмовився від пролонгації договору, тобто, у зв'язку із закінченням строку дії, договір припинив свою дію на підставі ч.2 ст.291 ГК України; орендоване майно повернуте позивачу за актом від 03.11.2008, а офісне приміщення, яке є предметом спору, з 2006 року займає та використовує позивач.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, виходячи з такого.

Наявні у матеріалах справи докази, зокрема, листи відповідача направлені на адресу об‘єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волинь" у грудні 2009 р. та в травні 2010 р., підтверджують факт того, що договір оренди №5 від 29.12.2005 продовжує свою дію.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлені на основі повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, який відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, у зв’язку з чим підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 -  11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична група "Правда" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2011 у справі №3/359 залишити без зміни.

Судді:                                                                                                  С. Могил

                                                                                                              Є. Борденюк

                                                                                                              І. Вовк