Рішення

від 11.06.2008 по справі 9/41

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/41

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2008 р.   Справа № 9/41   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі суду: судді Фанди Оксани Михайлівни при секретарях  судового засідання  Олкейняш Еліні Михайлівні та Чмихові Юрію Анатолійовичу  розглянувши у відкритому судовому засіданні  матеріали  справи

за позовом  ТзОВ "Український сувенір-ІФ",  вул. Шашкевича,4, м. Івано-Франківськ,76018

до відповідача 1:  Івано-Франківської  міської  ради,  вул.Грушевського,21, м. Івано-Франківськ,76000

до відповідача 2:  Фонду  комунальної власності територіальної громади м.Івано-Франківська,  вул.Л.Курбаса,2, м. Івано-Франківськ,76000

про  зобов"язання  включити нежитлові приміщення   до " Програми приватизації в м. Івано - Франківську на 2006 - 2007р.р." та   зобов"язання  Івано - Франківської міської ради затвердити зміни до " Програми приватизації в м. Івано - Франківську на 2006 - 2007р.р.

За участю представників сторін:

Від позивача:  Ружицький Віталій Миколайович, ( довіреність б/н від 05.03.08 року)

Від відповідача 1: Сосяк Віталій Дмитрович -  спеціаліст юридичного відділу, ( довіреність № 1019/01-17/07-в   від 12.06.07  року)

Від відповідача 2:  не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Заявлено вимогу про зобов"язання Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська включити нежитлові приміщення площею 78, 9 кв. м, що розташовані на 1-му поверсі в будинку на вул. Шашкевича, 4 в м. Івано-Франківську до "Програми приватизації в м. Івано-Франківську на 2006-2007 р.р." та переліку об"єктів комунальної власності міста щодо яких Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська доручається провести незалежні оцінки їх вартості, а також про зобов"язання Івано-Франківської міської ради  затвердити зміни до "Програми приватизації в м. Івано-Франківську на 2006-2007 р.р." та переліку об"єктів комунальної власності міста щодо яких Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська доручається провести незалежні оцінки їх вартості в частині включення нежитлових приміщень площею 78, 9 кв. м, що розташовані на 1-му поверсі в будинку на вул. Шашкевича, 4 в м. Івано-Франківську.

          В судових засіданнях оголошувались перерви з  22.05.08 року до 29.05.08 року, з 29.05.08 року до 05.06.08 року, з 05.06.08 року до 11.06.08 року, про що  сторони були повідомлені належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задоволити. В обгрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне.

          10.04.2006 року між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та ТзОВ "Україннський сувенір-ІФ" було укладено договір оренди нежитлових приміщень №ДО-2842,   що  розташовані на 1 - му поверсі в будинку №4 по вул. Шашкевича  в м.  Івано-Франківську.

          Відповідно до умов  вказаного договору оренди нежитлових приміщень  виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради передав, а  ТзОВ "Український сувенір-ІФ" прийняло в строкове платне користування нежитлові приміщення площею  78,9 кв. м, що  розташовані на 1 - му поверсі в будинку   №4 по вул. Шашкевича в м.  Івано-Франківську.

          Представник позивача вказав, що відповідно до п.9.1.2 договору оренди від 10.04.2006 року на позивача було покладено обов`язок за власні кошти провести заміну вікон та вхідних дверей в орендованих приміщеннях згідно із вимогами управління архітектури і містобудування виконавчого комітету міської ради .

          Одночасно представник позивача вказав, що в процесі використання приміщень  виникла необхідність у проведенні капітального ремонту  для належної їх експлуатації для досягнення мети  оренди. В обгрунтування вказаних обставин позивач послався на дефектний акт, що був складений комісією в складі представника  ЖЕО, фонду комунальної власності та орендаря.

           Позивач зазначив, що отримав дозвіл на здійснення ремонтних робіт, при цьому послався на листи Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська від 15.08.07р. №ФКВ-02/1710 та від 10.09.07р. №ФКВ-02/1861.

          Представник позивача вказав, що ремонтні роботи завершені в кінці грудня 2007р. і за своїм характером вони  відносяться до невіддільних покращень,  які неможливо відокремити від  орендованих приміщень без завдання їм шкоди.

          Позивач вказав,  що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію)» покупцями об`єктів малої приватизації можуть бути фізичні та юридичні особи, які визначаються покупцями відповідно до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств».

          Згідно п. 51 Закону України «Про державну програму приватизації» в редакції від 14.01.05 року у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на  викуп цього майна, якщо орендарем за згодою  орендодавця здійснено за рахунок власних коштів  поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити  від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової ( відновної за вирахуванням зносу) вартості майна ( будівлі, споруди, приміщення).

          Представник позивача вказав, що виходячи із вищезазначених норм,  позивач має (набув) право на приватизацію шляхом викупу в силу Закону.

                    Позивач в березні 2007 року заявою звернувся до відповідача Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська з проханням про надання дозволу на приватизацію шляхом викупу орендованих нежитлових приміщень площею 78, 9 кв. м, що розташовані на 1-му поверсі в будинку на вул. Шашкевича, 4 в м. Івано-Франківську.

          19.03.07 року  відповідач Фонд комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська листом № ФКВ-03/624 повідомив позивача про неможливість приватизації шляхом викупу орендованих нежитлових приміщень в зв`язку з тим, що на орендовані нежитлові приміщення поширюється заборона на приватизацію, оскільки орендовані приміщення знаходяться в будинку, який відноситься до пам`яток культурної спадщини, а саме, пам`ятка архітектури місцевого значення.

                    Із посиланням на норми Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам`яток  культурної спадщини», Закону України «Про охорону культурної спадщини» представник позивача вказав, що відповідачем Фондом комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська  в листі від 19.03.07 року жодним чином не зазначено про те, що даний об`єкт занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та на нього виготовлено свідоцтво про реєстрацію об`єкта  культурної спадщини як пам`ятки.  Крім того, в договорі оренди нежитлових приміщень площею 78, 9 кв. м, що розташовані на 1-му поверсі в будинку на вул. Шашкевича, 4 в м. Івано-Франківську ,   немає жодного пункту,  в якому би зазначалось, що вищевказаний об`єкт належить до пам`ятки архітектури місцевого значення.

          За наведених обставин, представник позивача зазначив, що порушені права та  охоронювані законом інтереси позивача.           

Представник відповідача 1 Івано-Франківської міської ради   позовні вимоги заперечив та просив суд в їх задоволенні відмовити.  В обгрунтування заявлених заперечень представник відповідача   вказав, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію)» місцеві ради затверджують  за  поданням  органів приватизації  переліки  об'єктів,  які  перебувають  у  комунальній власності і підлягають   продажу  на  аукціоні,  за  конкурсом, викупу.  Включення   об'єктів   малої  приватизації  до  переліків, зазначених у частині першій цієї статті,  здійснюється  відповідно до  Державної  та  місцевих  програм  приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців. Відповідно до Концепції приватизації комунального майна  в м. Івано-Франківську, що затверджена рішенням Івано-Франківської міської ради від 29.08.06 року повноваження щодо затвердження Програми приватизації належить виключно міській раді.

          Відповідно до ст. 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію)» з  моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.

          Представник відповідача 1 зазначив, що Івано-Франківська міська рада немає повноважень щодо включення нежитлових приміщень до переліку об`єктів, які підлягають приватизації. Згідно ч. 1 ст. 7 Закону міські ради затверджують відповідні переліки.

          Крім того представник відповідача 1 вказав, що відповідно до ст. 12 Закону України  «Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію)» ціна  продажу  об'єкта,  що  підлягає  приватизації шляхом викупу,  визначається  шляхом проведення незалежної оцінки. Відповідач 1 наголосив, що позивачем не надано відповідних доказів про те, що покращення орендованого майна було ним здійснено за погодженням з орендодавцем, в порядку визначеному чинним законодвством.   

          01.02.05 року прийнято Закон України «Про тимчасову заборону приватизації пам»яток культурної спадщини», яким заборонено приватизацію пам`яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам`яток культури спадщини, які не підлягають приватизації.

          Враховуючи те, що вимоги цього Закону діють і на сьогоднішній день, а вищезазначені нежитлові приміщення розташовані в будівлі, що є пам`яткою архітектури відповідно до розпорядження Івано-Франківської обласної ради від 25.05.1981 року № 238-р, то не може бути вирішено питання щодо укладення договору  купівлі-продажу, і відповідно у органу приватизації не було правових підстав щодо винесення на розгляд сесії івано-Франківської міської ради питання щодо включення  спірних нежитлових приміщень в перелік об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

          Відповідно до ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкти   культурної   спадщини,  що  є  пам'ятками,  крім  пам'яток,  занесених  до  Переліку  пам'яток,  які  не  підлягають приватизації,  можуть  бути відчужені,  а також передані власником або  уповноваженим  ним  органом  у  володіння,  користування   чи управління   іншій  юридичній  або  фізичній  особі  за  наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

                    Представник відповідача1 зазначив,  що  позивачем не надано доказів того, що відповідний орган охорони культурної спадщини погодив передачу у власність приміщень площею 78, 9 кв. м, що розташовані на 1-му поверсі в будинку на вул. Шашкевича, 4 в м. Івано-Франківську.

          Представник відповідача 2 Фонду комунальної власності територіальної громади м.  Івано-Франківська  позовні вимоги заперечив та просив суд в їх задоволенні відмовити.  В обгрунтування заявлених заперечень представник відповідача   вказав, що за змістом п. 51 Закону України «Про державну програму приватизації» орендар отримує право на викуп орендованого ним об`єкта лише за умови прийняття рішення про приватизацію орендованого майна. Таке рішення згідно ст. 7 Закону України «Про малу приватизацію» приймають місцеві ради народних депутатів, які за поданням органів приватизації затверджують переліки об`єктів,  які перебувають у комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом або викупу. За відсутності такого рішення, в цьому випадку рішення сесії міської ради, у позивача не виникає право на викуп орендованого об`єкту навіть при умові проведення ним належного об`єму ремонтних робіт.

          Представник відповідача 2 зазначив, що вищевказана норма надає  орендарю право на викуп орендованого державного майна, а спірне приміщення є у комунальній власності територіальної громади м. Івано-Франківська, а крім того, Законом України «Про тимчасову заборону приватизації пам`яток культурної спадщини»заборонено приватизацію пам`яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам`яток культури спадщини, які не підлягають приватизації.

          В поданих представником відповідача 2 письмових запереченнях зазначено, що рішенням обласного виконавчого комітету від 25.05.1981 року № 238-р будинок  віднесено до пам`яток архітектури і внесено до Реєстру пам`яток місцевого значення  під № 101-М. Відповідно до  Закону України «Про охорону культурної спадщини»відділ музейної роботи і охорони   культурної   спадщини є органом охорони культурної спадщини Івано-Франківської ОДА, до компетенції якого віднесено погодження відчуження або передачі пам`яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними  органами іншим особам    у  володіння,  користування   чи управління

          Представник відповідача 2  зазначив,  що  позивач немає погодження цього органу на відчуження спірного об`єкту.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

          10.04.2006 року між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та ТзОВ "Український сувенір-ІФ" було укладено договір оренди нежитлових приміщень №ДО-2842,   що  розташовані на 1 - му поверсі в будинку №4 по вул. Шашкевича  в м.  Івано-Франківську.

          Відповідно до умов  вказаного договору оренди нежитлових приміщень, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради передав, а  ТзОВ "Український сувенір-ІФ" прийняло в строкове платне користування нежитлові приміщення площею  78,9 кв. м, що  розташовані на 1 - му поверсі в будинку   №4 по вул. Шашкевича в м.  Івано-Франківську.

          Відповідно до п.9.1.2 договору оренди від 10.04.2006 року на позивача було покладено обов`язок за власні кошти провести заміну вікон та вхідних дверей в орендованих приміщеннях згідно із вимогами управління архітектури і містобудування виконавчого комітету міської ради

          На виконання цієї умови договору позивач здійснив ремонтні роботи по заміні вікон та дверей, вартість яких згіно поданого акту  від 23.03.2006р.становить   80250грн.

          Однак в процесі використання приміщень виникла необхідність у проведенні капітального ремонту  для належної їх експлуатації для досягнення мети  оренди. В обгрунтування вказаних обставин позивачем подано дефектний акт, що був складений комісією в складі представника  ЖЕО, фонду комунальної власності та орендаря.

           Ремонтні роботи завершені в кінці грудня 2007р. і за своїм характером вони  відносяться до невіддільних покращень, які неможливо відокремити  від орендованих приміщень без завдання їм шкоди, що підтверджується  експертним висновком.

                    Позивач в березні 2007 року заявою звернувся до відповідача Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська з проханням про надання дозволу на приватизацію шляхом викупу орендованих нежитлових приміщень площею 78, 9 кв. м, що розташовані на 1-му поверсі в будинку на вул. Шашкевича, 4 в м. Івано-Франківську.

          19.03.07 року  відповідач Фонд комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська листом № ФКВ-03/624 повідомив позивача про неможливість приватизації шляхом викупу орендованих нежитлових приміщень в зв`язку з тим, що на орендовані нежитлові приміщення поширюється заборона на приватизацію, оскільки орендовані приміщення знаходяться в будинку, який відноситься до пам`яток культурної спадщини, а саме, пам`ятка архітектури місцевого значення.          

          Відповідно до статті 25 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", приватизація об' єкту оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства. Приватизація державного і комунального майна (крім об'єктів земельного і житлового фонду, а також об'єктів соціально-культурного призначення, які фінансуються з державного бюджету) здійснюється згідно вимог  Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та  інших нормативних актів, які не суперечать вимогам названих законів.

          Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію)" покупцями об`єктів малої приватизації можуть бути фізичні та юридичні особи, які визначаються покупцями відповідно до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств".

          Вичерпний перелік способів приватизації комунального майна визначено статтею 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Державною програмою приватизації на 2000-2002 роки, затвердженою Законом України від 18.05.2000 року № 1723-ИІ.

          Так, статтею 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено два способи приватизації: викуп і продаж на аукціоні - по конкурсу.  При цьому, включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється, в тому числі, з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.

          Пунктом 51 розділу IX Державної програми приватизації на 2000-2002 роки передбачено право пріоритетного (пільгового) викупу орендарем орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) за умови здійснення ним за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна за згодою орендодавця.

          У разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення), орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію)" ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, визначається шляхом проведення незалежної оцінки.  Ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що методичне регулювання оцінки майна  здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях ( національних стандартах)  оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень ( національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Відповідно до п. 4.1.3 договору оренди нежитлових приміщень № ДО-2842 від 10.04.06 року вказує, що  орендар має право проводити реконструкцію, переобладнання та поліпшення орендованих приміщень, що зумовлює підвищення їх вартості, після отримання на це письмової згоди орендодавця.

В матеріалах справи наявна копія листа Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська від 10.09.07р., в якому позивача повідомлено, що відповідно до рішення комісії міськвиконкому з питань надання в оренду нежитлових приміщень та приватизації об`єктів комунальної власності м.Івано-Франківська йому надано дозвіл на  реконструкцію інженерних мереж за умови, якщо орендар не буде вимагати відшкодування затрачених коштів на реконструкцію.

Вказаний лист спростовує твердження відповідачів про відсутність дозволу орендодавця  на проведення ремонтних робіт. Чинне законодавство не визначає яким саме чином має надаватись орендодавцем  вищевказаний дозвіл.

          Матеріалами справи підтверджено факт здійснення позивачем за рахунок власних коштів невідокремлюваних поліпшень об'єкту оренди  вартістю більше 25 % залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості об'єкту оренди.

                    Вказаний факт підтверджуєтья  висновком до звіту  з незалежної оцінки  нежитлових приміщень площею 78, 9 кв. м, що розташовані на 1-му поверсі в будинку на вул. Шашкевича, 4 в м. Івано-Франківську, де зазначено, що ринкова вартість поліпшень становить  44,53 %.

          Судом досліджено звіт з незалежної оцінки спірних нежитлових приміщень та встановлено, що він складений незалежним оцінювачем Чащіним В.В. ( сертифікат  суб»єкта оціночної діяльності № 2619/04 від 25.06.04 року, виданий ФДМ України) та відповідно до вимог  чинного законодавства  України. В матеріали справи також подано  рецензію на вказаний звіт.

          Щодо тверджень представників відповідачів  стосовно належності спірного об'єкта до пам'ятки архітектури, то слід зазначити наступне.

          Законом України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток  культурної спадщини"  визначено орган, який зобов'язаний подати на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про затвердження переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації. Таке дорученя надано Кабінету Міністрів України.

          Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про охорону культурної спадщини"об'єкти  культурної  спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої антропологічної,  археологічної,  естетичної, етнографічної,   історичної,  мистецької,  наукової  чи  художньої

цінності підлягають  реєстрації  шляхом  занесення  до  Державного реєстру  нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки.  Порядок  визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.  Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини,  на всі  його складові елементи поширюється правовий статус пам'ятки.

          Виходячи зі змісту норм  Закону України "Про охорону культурної спадщини",  необхідними ознаками  належності нерухомого майна  до пам'ятки культурної спадщини є: внесення  даного об'єкту до Державного реєстру  нерухомих пам'яток України ( ст. 13);  наявність свідоцтва  про реєстрацію об'єкта культурної спадщини як пам'ятки ( ст. 14); наявність охоронного договору на цей об'єкт ( ст. 23).

Однак, представники  відповідачів не подали суду вказаних правових актів, на підставі яких спірний об'єкт належить до пам'ятки  культурної спадщини.

          Варто зазначити, що відповідно до  абз. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" перелік пам'яток,    які    не    підлягають    приватизації, затверджується Верховною Радою України. Вказаного переліку  пам'яток немає.

          Відповідно до  ч. 1 ст. 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам'ятка, крім   пам'ятки   археології,   може  перебувати  у державній,  комунальній або приватній  власності.  Суб'єкти  права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом.

          Суд також звертає увагу, що в договорі  оренди  нежитлових приміщень № ДО-2842 від 10.04.06 року  не зазначено про належність спірного об'єкта до пам'яток культурної спадщини.

          Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу. При цьому, включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється, в тому числі, з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.

          Частиною 5 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачений вичерпний перелік підстав для відмови в приватизації, а саме:

- особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизації)";

- є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства;

- відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизації)" не затверджено переліків об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні або за  конкурсом об'єктів,  які  перебувають  відповідно  у загальнодержавній власності,  власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають:  продажу  на  аукціоні,  за  конкурсом.

          Згідно п.2 офіційного тлумачення,  яке зазначене в рішенні Конституційного суду України у справі № 1-16/2000 за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні № 163 “Черемшина” щодо офіційного тлумачення окремих положень ст.7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" -  положення ч.5 ст.7  Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" слід розуміти так, що органи приватизації зобов'язані розглянути подані покупцями заяви та у разі відсутності встановлених цим Законом підстав для відмови у приватизації, включити конкретне підприємство до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, або прийняти рішення про відмову.

          Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на  які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

          Однак, відповідачами не надано суду доказів існування обставин, перелічених у частині 5 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизації)"  та які є підставами для відмови у задоволенні клопотання  позивача про приватизацію орендованого об`єкта.

За таких обставин суд дійшов висновку, що  позивач має (набув) право на приватизацію шляхом викупу в силу Закону.

          Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

          Крім того, відповідно до пункту 9 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/500 від 25.04.2001 року „Про деякі питання практики застосування у вирішенні  спорів законодавства про приватизацію державного майна, що якщо договір оренди не припинив свого існування (стаття 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна") державний орган приватизації не вправі приймати рішення про приватизацію цього майна  іншим,  крім викупу способом, а в разі прийняття такого рішення воно повинно визнаватися недійсним за позовом заінтересованої особи. З матеріалів справи вбачається, що на момент подачі заяви про приватизацію орендованого об`єкту,  договір оренди був чинним (договір оренди спірного нежитлового приміщення діє до 28.02.09  року) .           

          Стаття  2 Закону України “Про судоустрій України” встановлює, що суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

          Відповідно до частини першої ст. 6 Закону України “Про судоустрій України” усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону.

          Згідно з п. 5 частини першої ст. 3 Цивільного кодексу України  однією з основних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу.

          Частина перша ст. 16 Цивільного кодексу України  передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового  права та інтересу.

          Таким чином, звернення особи до суду за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів гарантовано законодавством України .

          При цьому, частиною 3 ст.16 Цивільного кодексу України , передбачається,  що суд при дослідженні і встановленні дійсних обставин справи може відмовити особі(позивачу) у захисті , не застосовуючи  жоден із перерахованих у вказаній нормі способів, у випадку зловживання своїми правами.

          Відповідачем  не доведено жодної  із визначених ст. 13 Цивільного кодексу України  форм зловживання правом, яке вчинено б позивачем.

За наведених обставин  суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

          Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідачів.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.3,13,16 Цивільного кодексу України  , Законом України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизації)” , Державною програмою приватизації на 2000-2002 роки, затвердженою Законом України від 18.05.2000 року № 1723-ИІ,  Законом України „Про оренду державного і комунального майна”,  Законом України „Про приватизацію державного майна”, ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

          Фонду  комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська, вул.Курбаса, 2, м. Івано-Франківськ,76000,  включити нежитлові приміщення площею 78, 9 кв. м, що розташовані на 1-му поверсі в будинку на вул. Шашкевича, 4 в м. Івано-Франківську до "Програми приватизації в м. Івано-Франківську на 2006-2007 р.р." та переліку об"єктів комунальної власності міста щодо яких Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська доручається провести незалежні оцінки їх вартості.

     Івано-Франківській міській  раді, вул. Грушевського,21, м. Івано-Франківськ,76000,   затвердити зміни до  "Програми приватизації в місті Івано - Франківську на 2006 - 2007р. " та переліку об"єктів комунальної власності міста щодо яких Фонду  комунальної власності територіальної громади міста Івано - Франківська доручається провести незалежні оцінки їх вартості в частині включення нежитлових приміщень площею 78,9  кв. м, що  розташовані на 1 - му поверсі в будинку по вул. Шашкевича, 4  в м.  Івано-Франківську.

Стягнути з відповідача Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська, вул. Л. Курбаса,2, м. Івано-Франківськ,76000,  на користь позивача ТзОВ "Український сувенір-ІФ", вул. Шашкевича, 4, м. Івано-Франківськ, 76018 ( код 13643449) : 42, 50 грн. - витрат по сплаті державного мита та 59 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з відповідача Івано-Франківської  міської   ради, вул.Грушевського,21, м. Івано-Франківськ,76000 на користь позивача ТзОВ "Український сувенір-ІФ", вул. Шашкевича, 4, м. Івано-Франківськ, 76018 ( код 13643449) : 42, 50 грн. - витрат по сплаті державного мита та 59 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

                    Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                            Фанда Оксана Михайлівна

                                                                   рішення виготовлено та підписано 12.06.08 року

Виготовлено в АС "Діловодство суду"  Олейняш  Е.М.