Рішення

від 05.06.2007 по справі 6/197

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

6/197

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 6/197                                                                                                         05.06.07

За позовом                     Прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі  державного підприємства "Агроспецсервіс"

До відповідача 1          Державного комплексного торговельного підприємства "Хрещатик"

До відповідача 2          Приватного підприємства "ІНТЕРКОНТИНЕНТ ПЛЮС "

Третя особа            на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Фонд майна Автономної Республіки Крим

Про                              визнання недійсним договору та повернення майна

Суддя Ковтун С.А.

Представники:

від позивача                    Боднаровська І.І. (за дов. № 467/54-16 від 02.04.2007)

                              Боков О.Г. (за дов. № 442/54-16 від 06.04.2007)

від відповідача 1          не з'явились

від відповідача 2          Юрков М.О. (за дов. № 12/02 від 12.02.2007)

від третьої особи          не з'явились

від прокуратури          Єфімов А.А. (посв. № 19 від 29.01.2003)

Обставини справи:

До господарського суду міста Києва звернувся з позовом прокурор Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі державного підприємства (далі –ДП) "Агроспецсервіс" до державного комплексного торговельного підприємства (далі –ДКТП) "Хрещатик" та приватного підприємства (далі –ПП) "ІНТЕРКОНТИНЕНТ ПЛЮС" про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.06.2006 –комплексу будівель та споруд дитячого санаторно-оздоровчого комплексу "Сонячний", розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, смт. Курортне, будинок № 1, укладеного між відповідачами, та зобов'язання останніх повернути один одному все одержане за договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час укладення договору не були додержані вимоги закону, він укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а також він укладений з порушенням господарської компетенції. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор посилається на те, що майно, яке є предметом купівлі-продажу за оспорюваним договором, є державною власністю і віднесено до об'єктів групи "А", відчуження яких може здійснюватись з додержанням приватизаційної процедури, передбаченої Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

ДКТП "Хрещатик" не було наділено повноваженнями щодо відчуження вказаного майна, оскільки йому воно належало на праві господарського відання і продавцем майна повинен був виступати орган приватизації. Також прокурор посилається на різні оцінки проданого майна, що може свідчити про заниження ціни продажу нерухомості. Звернення з позовом до суду в інтересах ДП "Агроспецсервіс", відповідно до позову, мотивовано тим, що останнє є правонаступником ДКТП "Хрещатик".

Позивач позовні вимоги підтримав з тих же підстав, що наведені у позові.

Також підтримала позов третя особа, зазначивши, що нею не доручалось здійснювати приватизацію або управління майном, що є предметом купівлі-продажу.

Відповідач-1 позовні вимоги визнав повністю, погодившись з доводами прокурора про те, що продавцем приміщення повинен був виступати орган приватизації, та з наведеними порушеннями процедури приватизації майна при укладенні договору.

Відповідач-2 позовні вимоги відхилив повністю, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві. Зокрема, на думку відповідача-2, майно, яке є предметом купівлі-продажу за оспорюваним договором, не є цілісним майновим комплексом, а тому його відчуження повинно було здійснюватись відповідно до процедури, передбаченої Положенням про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженим наказом Фонду державного майна України    № 1477 від 30.07.1999. Крім того, як зазначає відповідач-2, він є добросовісним набувачем майна, і підстави для витребування майна у нього, передбачені ст. 338 ЦК України, відсутні.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

27.04.2006 відбулись прилюдні торги (протокол № 01/04) з продажу будівель та споруд дитячого санаторно-оздоровчого комплексу "Сонячний", загальною площею 3052,6 кв. м., розташованого за адресою: АРК, м. Феодосія, смт. Курортне, вул. Курортна, буд 1.

Вказане майно на час продажу, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 18.01.2006 виконавчим комітетом Щебетовської селищної ради, становило державну власність, і знаходилось у повному господарському відданні ДКТП "Хрещатик".

За результатами вказаних торгів 01.06.2006 між ДКТП "Хрещатик" та ПП  "ІНТЕРКОНТИНЕНТ ПЛЮС" було укладено договір купівлі-продажу (далі –Договір), предметом якого є прийняття на себе відповідачем-1 зобов'язань передати комплекс будівель та споруд дитячого санаторно-оздоровчого комплексу "Сонячний", розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, смт. Курортне, вул. Курортна, будинок №1, у власність відповідача-2, та зобов'язання останнього прийняти нежилі приміщення і сплатити продавцю грошову суму.

Специфікація приміщень, їх нумерація та площа зазначені у Договорі.

Вказані приміщення були продані за 2288000 грн.

Відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, є приватизацією державного майна (ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992 № 2163-ХІІ).

Правовий механізм приватизації окремого індивідуально визначеного майна регулюється Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 06.03.1992 № 2171-ХІІ.

Об'єкти санаторно-курортних закладів, які перебувають на самостійних балансах, Державною програмою приватизації на 2000-2002 роки, яка діє до затвердження чергової Державної програми приватизації (затверджена Законом України "Про Державну програму приватизації" від 18.05.2000 № 1723-ІІІ) віднесено до об'єктів приватизації групи А, продаж яких здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Дитячий оздоровчий комплекс "Сонячний" був закріплений на правах оперативного відання за філією № 14 "Дитячий оздоровчий комплекс "Сонячний" ДКТП "Хрещатик", який відображався на балансі філії. Отже, майно, що є предметом купівлі-продажу за оспорюваним Договором,  відноситься до групи А.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у загальнодержавній власності, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Також Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначені виключні способи приватизації (викуп, продаж на аукціоні, за конкурсом), та регламентована приватизаційна процедура, яка включає порядок підготовки до приватизації, визначення способу приватизації та порядок продажу за обраним способом.

У той же час, оскаржуваний Договір укладений всупереч визначеному Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" механізму приватизації (укладений не органом приватизації; іншим, ніж визначено Законом, способом та, відповідно, без застосування приватизаційної процедури), що свідчить про невідповідність змісту Договору вимогам Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Доводи відповідача-2 про те, що майно, яке є предметом купівлі-продажу, не є цілісним майновим комплексом, а тому його відчуження повинно було здійснюватись відповідно до процедури, передбаченої Положенням про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженим наказом Фонду державного майна України № 1477 від 30.07.1999, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України   № 1477 від 30.07.1999, дія цього Положення не поширюється на відчуження цілісних майнових комплексів державних підприємств, їх структурних підрозділів.   

Законодавче визначення терміну "цілісний майновий комплекс" надано Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, відповідно до якого ним є активи, сукупність яких забезпечує ведення окремої підприємницької діяльності на постійній і регулярній основі і термін використання яких перевищує дванадцять календарних місяців.

Відповідно до Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 787 від 05.05.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.05.2001 за № 463/5654),  цілісний майновий комплекс - об'єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої господарської діяльності, що визначає загальнодержавне значення підприємства, на постійній і регулярній основі. Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи, які в установленому порядку відокремлюються в самостійні об'єкти.

Комплекс будівель та споруд, які є предметом Договору, забезпечували діяльність філії № 14 "Дитячий оздоровчий комплекс "Сонячний".

Отже, предметом Договору є майно структурного підрозділу, яке забезпечувало окрему господарську діяльність останнього як курортного закладу.  

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, однією з яких є відсутність суперечності змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статі 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину.  

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Правові наслідки недійсності правочину визначені ст. 216 ЦК України, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.  

Таким чином, на відповідача-2 покладається обов'язок повернення відповідачу-1 комплексу будівель та споруд дитячого санаторно-оздоровчого комплексу "Сонячний", розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, смт. Курортне, вул. Курортна, будинок № 1, відповідно до специфікації, зазначеній у Договорі.

В рахунок оплати майна відповідач-2 передав відповідачу-1 прості векселі     № 80351005341322, № 80351005341323, № 80351005341321, емітовані відповідачем-2 31.05.2006 зі строком платежу по пред'явленню.

Вказані векселі відповідачем-1 для оплати пред'явлено не були та третім  особам не передавались.

За таких обставин, на відповідача-1 покладається обов'язок повернути  відповідачу-2 прості векселі № 80351005341322, № 80351005341323,                        № 80351005341321, емітовані відповідачем-2 31.05.2006.

Суд погоджується з визначенням прокурором у спірних правовідносинах позивачем ДП "Агроспецсервіс", оскільки останнє, відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України № 490 від 05.09.2006, є правонаступником ДКТП "Хрещатик", майно якого підлягає передачі на баланс позивача та зарахуванню до статутного фонду останнього.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно зазначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 встановлено, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Предметом позову є визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло з державної власності, повернення його у володіння особи, за якою держава, як власник, закріпила вказане майно.

Отже, позов подано в інтересах держави.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів у рівних частинах шляхом стягнення їх до Державного бюджету України. Зокрема, підлягає стягненню 85 грн. державного мита з вимог про визнання договору недійсним, 22880 грн. державного мита з вимог про повернення майна, яке визначається, виходячи з вартості майна, що витребовується (п. 2 ч. 1 ст. 55 ГПК України), та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 01.06.2006, укладений між державним комплексним торговельним підприємством "Хрещатик" та приватним підприємством "ІНТЕРКОНТИНЕНТ ПЛЮС", з моменту його укладення.  

Зобов'язати приватне підприємство "ІНТЕРКОНТИНЕНТ ПЛЮС" (м. Київ, вул. Молодогвардійська, 11, код 34242157) повернути державному комплексному торговельному підприємству "Хрещатик" (м. Київ, вул. Хрещатик, 24, код 21583968) комплекс будівель та споруд дитячого санаторно-оздоровчого комплексу "Сонячний", розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, смт. Курортне, вул. Курортна, будинок № 1, відповідно до специфікації, зазначеній у договорі купівлі-продажу нерухомого майна від 01.06.2006, укладеному між державним комплексним торговельним підприємством "Хрещатик" та приватним підприємством "ІНТЕРКОНТИНЕНТ ПЛЮС".

Зобов'язати державне комплексне торговельне підприємство "Хрещатик" (м. Київ, вул. Хрещатик, 24, код 21583968) повернути приватному підприємству "ІНТЕРКОНТЕНЕНТ ПЛЮС" (м. Київ, вул. Молодогвардійська, 11, код 34242157) прості векселі № 80351005341322 на суму 300000 грн., № 80351005341323 на суму 700000 грн., № 80351005341321 на суму 629192 грн., емітовані приватним підприємством "ІНТЕРКОНТИНЕНТ ПЛЮС" 31.05.2006.

Стягнути з приватного підприємства "ІНТЕРКОНТЕНЕНТ ПЛЮС" (м. Київ, вул. Молодогвардійська, 11, код 34242157) до Державного бюджету України 11440 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з державного комплексного торговельного підприємства "Хрещатик" (м. Київ, вул. Хрещатик, 24, код 21583968) до Державного бюджету України 11440 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Суддя                                                                                          С.А. Ковтун

Рішення підписано 24 липня 2007 року