Рішення

від 18.06.2008 по справі 36/310

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/310

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  

За позовом   Комунального підприємства з утримання та експлуатації

                      житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»

До                  Товариства з обмеженою відповідальністю “Блок”

Про                      стягнення   матеріальних збитків в сумі 14 400 грн.

                                                                                        Суддя    Трофименко Т.Ю.                                                                                                       

Представники:

Від позивача       Калінчук В.В. -  по довіреності  № 044/24-52 від 11.01.2008р.

Від відповідача   не з»явились

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

       На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Блок” 14 400 грн., що становлять матеріальні збитки.

        Позовні вимоги мотивовані тим, що  відповідачем приміщення по вул. Антоновича - 48Б в місті Києві в порушення умов договору звільнено 01.06.2007р., у зв'язку  з чим позивачу заподіяні матеріальні збитки в сумі 14 400 грн. за період з 01.01.2007р.по 31.05.2007 р.

        Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2008р. порушено провадження у справі № 36/310 і розгляд справи призначено на 02.06.2008р. о 11 год. 40 хв.

         Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2008р. в зв»язку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи було відкладено до 18.06.2008 р.  

Відповідач відзив на позов не надав та не надіслав, в судове засідання не з'явився, вимог суду, викладених в ухвалах суду від 25.04.2008 р. та від 02.06.2007 р.  не виконав.

          Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в засіданні господарського суду.

          Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. ( роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

          Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

 Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

        Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

        У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

      Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника  позивача, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Київської міської ради від 01.03.2001 № 217/1194 «Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП «Київжитлоспецексплуатація»було створено КП «Спецжитлофонд».

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 2419 від 12.11.2001р. «Про будинки комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд»будинок № 48-Б по вул. Горького (Антоновича) у м. Києві належить на праві повного господарського відання Комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд».

01.06.2003 між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Блок”  (далі-відповідач) було укладено договір на оренду житлового приміщення № 2668, відповідно до умов якого відповідач отримав в орендне користування житлове приміщення  кімната № 23 у будинку № 48-Б по вул. Антоновича загальною площею 98, 9 кв. м.

Термін дії договору сторони обумовили з 01.06.2003 р. по 30.09.2003 р. (п. 1.3).

Додатковою угодою № 1 від 08.06.2004 р. сторони продовжили термін дії договору з 01.01.2004 р. до 01.07.2004 р.

Пунктом 1.4. договору сторонами обумовлено, що за згодою сторін договором  встановлюється плата за оренду житлового приміщення з розрахунку 5-28 за 1 кв.м. загальної площі за місяць (з ПДВ), що складає 522 грн. 20 коп. на місяць, у тому числі ПДВ 87, 04 грн., з урахуванням індексу інфляції. Крім орендної плати орендар оплачує вартість отриманих комунальних послуг та спожитої електроенергії згідно з діючими тарифами за рахунками орендодавця.

         В пункті 2.2.3. договору встановлено, що відповідач зобов'язаний не пізніше останнього дня поточного місяця вносити плату за оренду. За несвоєчасне внесення платежів сплачувати пеню із розрахунку 1 % несплаченої суми за кожен прострочений  день.

01.07.2004 р. між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 2 до договору оренди жилого приміщення.

Згідно умов якої сторони  погодили змінити плату за оренду жилого приміщення, яку сплачує орендар за 1 кв.м. загальної площі на місяць, що становить 18, 0 грн. у сумі 1780, 20 грн., у тому числі ПДВ.

Додатковою угодою № 2 сторони доповнили п.1.5. договору: рахунки-фактури на оплату орендних платежів та за отримані комунальні послуги орендар отримує кожний місяць (на сплату орендних платежів до 7 числа поточного місяця, на сплату комунальних послуг до 20 числа поточного місяця) у коменданта будинку (гуртожитку). Уразі нез'явлення протягом 10 днів після сплину вищевказаного періоду претензії орендодавцю про неотримання зазначених рахунків-фактур, дані рахунки вважаються отриманими орендарем.    

Додатковою угодою № 3 від 04.08.2004 р. сторони продовжили термін дії договору з 01.07.2004 р. до 31.12.2004 р.

Додатковою угодою № 4 була змінена загальна площа кімнати № 23 за адресою вул. Антоновича, 48 –Б, що в подальшому становить 96, 0 кв.м., крім того п.1.4. розділу 2 сторони погодили та виклали в наступній редакції: На підставі рішення Київради від 27.05.2004 р. № 262/1472 «Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства «Спецжитлофонд», договором встановлюється плата за оренду житлового приміщення, яку сплачує орендар у сумі 18, 00 грн. на місяць за 1 кв.м. загальної площі, що складає 1728, 00 грн., у тому числі ПДВ 288, 00 грн.

Додатковою угодою № 5 від 21.12.2004 р. сторони продовжили термін дії договору з 01.01.2005 р. до 01.07.2005 р.

Крім того, додатковою угодою № 6 від 25.10.2006 р. сторони дійшли згоди змінити п.1.4. договору та виклали в наступній редакції: п. 1.4. На підставі рішення Київради від 27.05.2004 р. № 262/1472 ««Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства «Спецжитлофонд»та рішення Київради від 28.09.2006 р. № 18/75, договором встановлюється плата за оренду житлового приміщення, яку сплачує орендар у сумі 30, 00 грн. на місяць за 1 кв.м. загальної площі, що складає 2967, 00 грн., у тому числі ПДВ  494, 5 грн.

          Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

        Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

        Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

       Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

       Відповідно до п. 5.3.2. договору у випадку звільнення орендарем квартири (кімнат) без письмового повідомлення, а також без складання акту про здавання квартири (кімнат) у належному стані, орендар несе повну матеріальну відповідальність за заподіяні у зв'язку з цим збитки в повному обсязі. При цьому орендар не звільняється від внесення орендної оплати та оплати комунальних платежів до передачі квартири (кімнат) орендодавцю за актом.  

        Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

        Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

          Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

         Збитками, зокрема,  є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В силу статті ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 3 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином під збитками розуміються витрати, пов'язані з виправленням пошкодженого майна, а вразі неможливості виправлення (втрати) –його дійсна вартість.

Витрати потерпілої особи по виправленню пошкодженого майна її засобами і коштами визначаються виходячи з реальних витрат позивача.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, що порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено законом або договором.

         Таким чином, обов'язок відшкодувати збитки покладається на боржника лише при наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язання, крім випадків, коли чинним законодавством або договором прямо передбачена відповідальність незалежно від вини.

Матеріали справи свідчать про те, що 01.06.2007 р. відповідач передав, а позивач прийняв орендоване житлове приміщення, а саме кімнату № 23 у будинку № 48-Б по вул. Горького загальною площею 96, 0 кв. м., але відповідач не виконав належним чином взятих на себе згідно умов договору зобов'язань, внаслідок чого завдав позивачу збитки на суму 14 400 грн. 00  коп., що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, вимоги визнаються обґрунтовані, документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

        Витрати по сплаті державного мита, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України,  підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  

В И Р І Ш И В:

    1.   Позов задовольнити повністю.

    2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Блок” (м. Київ, вул. Горького, 48-Б, кв. 34; код ЄДРПОУ 25661429) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, р/р 26002301261729 в Філії «Подільського відділення Промінвестбанку»в м. Київ»МФО 322197; код ЄДРПОУ 31454734) матеріальні збитки в сумі 14 400 грн. за період з 01.01.2007р.по 31.05.2007 р., 144, 00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. - на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

    4.  Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня його прийняття.

Суддя